***
Жінка в червоному нахомудрилася і пильно подивилася на Лінь Міна. Від самого народження її оточували почестями та розкішшю; вона, досягнувши найвищих висот у культивуванні і статусі, вносила цю шляхетність до самої суті. Це не було марною зухвалістю, а радше природною реакцією — нерозумно сподіватися, що імператриця буде слухатися бідняка, особливо коли він говорить речі без жодного сенсу.
Побачивши, що вона мовчить, Ліню Мін обережно зробив кілька кроків вперед.
— Старша, якщо дозволите, чи можу я просканувати ваші рани силою душі?
Почувши це, жінка нахмурилась ще сильніше. Сила душі проникла через багато перешкод — людське тіло, одяг. Якщо вона забере бар'єр з істинної сутності і дозволить йому сканувати себе, це буде рівнозначне тому, що вона постане перед ним оголеною. Як вона могла погодитись на таке? Жінка холодно хминула і розвернулась, збираючись піти. Зважаючи на її статус, вона ніколи б не заговорила з таким хлопцем, якби не виняткові обставини. Вони жили в абсолютно різних світах.
Лінь Мін, побачивши, що вона йде, швидко зрозумів і крикнув:
— Старша, вас ж вразила Громова душа Грімового Цзяо, вірно?
Вона завмерла і з подивом обернулася. Хоча Ліня знала, що Мін не є простою людиною, вона ніколи не очікувала такого розуму — визначити характер поранення і навіть не вивчати силу душі.
- Як ти це зрозумів?
— Догадався, — недбало кинув Линь Мін. Догадка дійсно відігравала велику роль, але турбота про Насіння Єретичного Бога додавала йому впевненості в собі. Помітивши її коливання, він продовжив: « Ну ж бо? Все одно вам не вдасться швидко придушити Грімову Душу. Чому б не дати мені спробувати? Гірше точно не буде, адже ви нічого не втрачаєте.
Почувши його слова про те, що гірше не буде, жінка гнівно всмоктнула брови, і від неї півхнуло невидимим, але сильним тиском. Лінь Мін втягнув голову у плечі, зрозумівши, що висловився занадто вільно. Перед нею він був наче простолюдина перед королевою. Якщо б імператрице сказав волоцюжка щось подібне, його доля була б визначеною.
— Пробачте, я не подумав перед тим, як сказати, — він швидко додав.
— Хм? - Помітивши, що Ліню Мін не виявив жодних ознак дискомфорту під її тиском, жінка здивувалася. Будучи Святим островом Шеньхуан, вона несла в собі крові Чжуцюе. Якщо вона навмисно не стримувала своєї ауру, інші люди обов’язково почувалися пригніченими. Це був тиск, що йшов з глибини крові, але цей юнак, здавалося, нічого не помітив. Дивно, чи і в його жилах тече якась особлива кров?
- Скільки тобі років? — запитала вона.
Лінь Мін помедлив, але відповів чесно:
— Через місяць виповниться шістнадцять.
Він думав, що такий вік у поєднанні з піком Персня Кості змусить її вразитися, але вона лише трохи повела бровами, окинувши його поглядом. Ніякого особливого захоплення на її обличчі не вплинуло. Ліній Мін усміхнувся -- мабуть, він занадто високо думає про свої успіхи. Для неї такий рівень був просто непоганим, але ніяк не видатним. Але так воно і було: Цінь Сінсуань була на шість місяців молодша від нього, а вже досягла початкової стадії Ковки Кістей кілька місяців тому. До його віку вона напевно буде на піку.
— Добре, я дозволю тобі оглянути мене, — сказала жінка. — Але коли будеш використовувати силу душі, веди себе пристойно!
Її голос звучав надзвичайно суворо. Вона сама не розуміла, чому погодилась на таку безглузду пропозицію. Майстер на півшагу від стадії Ввертаючий Ядра просить дитину на етапі Кочки про лікування — курам на сміх.
- Я все зрозумів.
Якби Лінь Міна мала хоч крапля поміркованості, він би не посмів сканувати більше силою душі, інакше ця жінка в гніві могла б убити його на місці.
Ліню Мін підійшов до неї. На такій близькому відстані він чітко відчував вихідний від неї тонкий, ледь уловний аромат. Запах був дуже приємним, але Лінь Мін боявся навіть вдихнути глибше, побоюючись спалахів її люті.
— Эм... Не могли б ви присісти?
Жінка подивилася на нього, але таки підкорилася і сіла. Хоч вона і відчувала, що у хлопця є свої секрети, вона все одно не вірила, ніби він хоч чимось зможе їй допомогти. У останній удар Громовою Цзяо вклав свою есенцію крові. Разом з енергією, яку він копіював тисячі років, ця громова душа стала носієм волі монстра, перетворившись на подобу його несвідченого клона. Навіть майстер ураганів рівня Сяньтянського грамоту не зміг би досягти такої сили.
Гучна душа була безсмертна, і забрати її без шкоди для організму міг хіба що старший стадії Входження Ядра. Лінь Мін не знав всіх цих тонкостей, інакше він би міцно замислився чи варто так ризикувати, розкриваючи свої секрети заради поглинання цієї сутності. Якщо жінка серйозно зацікавиться ним, йому кінець.
Лінь Мін обережно направив силу душі в її тіло, ретельно обходячи всі чутливі зони. Незабаром він виявив джерело грозової сили — просто в районі серця. Без сумніву, саме там затаювалась грому душа. Серце — вразливе місце для будь - якої людини, і працювати там було вкрай небезпечно.
Ліню Мін проник у глибшу силу душі. У серці жінки він побачив маленького фіолетового дракона, який лютував і гарчав, випускаючи розряди струму, що пронизують все тіло.
« Ось ти яка, громова душа?»
Ліню Мін глибоко захопило те, що в нього є насіння Бога. Він хотів пожерти цю здобич!
« Гм? У цій душі ніби укладена буйна свідомість... Це дух найгучнішої Душі чи воля Громового Цзяо?
Линь Мин замислився. У цей момент він помітив навколо дракона, що був примарний вогненний кліток. Дракон постійно кидався на прут'я цієї клітини, кусаючи їх і намагаючись вирватись на волю. Очевидно, це було написано з дійсної сутності жінки. Якщо б не ця перешкода, Грімова душа вже давно рознесла би її меридіани в клочику.
Відкликавши силу душі, Лінь Мін зайшов до жінки за спину, сів у позу медитації і приклав руку на її спині, якраз навпроти серця. Від цього дотику вона миттєво напружилася. Багато років жоден чоловік не наважився так торкатися її.
- Що ти робиш?
— Звичайно, я тягую Грімову Душу, — нескладно відповів Лінь Мін. - Моя істинна сутність також має атрибут грому, так що я можу поглинути її.
- З твоїм рівнем ти хочеш поглинути Грімову Душу? — Невибагливо відповіла жінка. — Навіть звичайна душа розоре твої меридіани в клочику! А в цій уся воля Грімового Цзяо, з якої не справиться і великі майстри. Досить цих ігор. Йди негайно, у мене немає часу на ...
Її голос раптово орвався. З жахом вона усвідомила, що грозова міць всередині її серця, викриваючи якусь незнання силою, почала переміщатися до спини і вбиратись у руку юнака. Його рука стала нестерпно гарячою, а дотик до спини викликав дивні відчуття.
Це...
Вона здригнулася. Навіть прості розряди Громової Душі було не так просто поглинуто. Як цей хлопець робить це? Але в наступний момент сталося щось ще більш неймовірне: вона відчула, що фіолетовий дракон у її серці затремтів від жаху, ніби зіткнувся з чимось тривожним. Він перестав атакувати і почав в паніці метатися по клітині, намагаючись забитися у найвіддаленіший кут.
Чому? Чого боїться воля Громового Цзяо? Жінка була приголомшена. Невже вся справа у хлопця за її спиною? Маленький фіолетовий дракон відчайдушно опирався, але невидима сила намертво зафіксувала його. Ця сила не здавалася нищівною, але вона відчувала неймовірну велич.
Це велич діяло на волю Громового Цзяо через кров справжнього дракона, а саму Грімову Душу — Насіння Єретичного Бога! Під цим подвійним гнітом Грімовий Цзяо впав у первісний жах. Справжня сутність Ліня Міна нічим не відрізняється від сили Цзяо, але це пригнічення йшло не від рівня культивації, а від самих законів Всесвіту, проти яких неможливо повстати.
Почувся сухий тріск. Енергія грому постійно викачалася з тіла маленького фіолетового дракона. Цзяо в шаленому страху почав битися об стінки вогненної клітини, через що жінка щільно стиснула губи; її обличчя стало блідіше. Майже вся її істинна сутність йшла на утримання цієї клітини, і вона була виснажена до межі.
Ліню Міну теж не вистачало. Хоча кров правдивого Дракона і Насіння Єретичного Бога придушували ворога, його власна база була занадто слабкою. Це нагадувало ситуацію, коли дитина намагається втримати тигра на повідку з двома безцінними мечами. Та частина енергії грому, яку він встиг витягнути, була лише краплею в морі Громової Душі, але для Лінні Міна вона вже стала майже завшею.
— Фух!
Лінь Мін розірвав зв'язок і забрав руку від спини жінки. Він важко дихав, а його права долоня була мокра від поту. Жінка обернулася і, не блимаючи, втупилася на нього. На її прекрасному, зазвичай мирному обличчі застигло вираз повного нерозуміння.
Вона навіть не могла уявити, що цей хлопець може не просто отримувати енергію Грімової Душі, але й наводити жах на волю самого Громового Цзяо! При цьому він був лише на стадії Кіття Костей, і не було жодних сумнівів. Звичайно, якби вона знала, що тоді на вершині гори Громовий Цзяо відволікся і отримав важке поранення саме через дивний рев істинного дракона, який вийшов цим юнаком, вона б і зовсім втратила дар мови.