Удень гори Грімів було видовище. На висоті 3000 метрів над рівнем моря розкинулися буйні смарагдові ліси, а на них з’явилися густі чагарники та висока трава. Через три тисячі метрів рослинності редела перетворюється на сухостий, вище від нього розпочалося льодовий і сніг. А на самій вершині, за останні кілька тисяч метрів, шаленіють сліпучо-білі спалахи блискавок - там навіть сніг не зупинився. Знизу вгору гора міняла кольори: від насичено-зеленого до жовтуватим, потім до пожохло-коричневого і нарешті до кипно-білому.
Гора Грів змивала на 30 тисяч метрів, і один тільки ліс біля її підніжжя простягався на десятки чи в глибину. Дерева тут були неймовірно великими: нефілім, яких в лісі назвали б королями дерев, вважали найзахаращенішими. Під час подорожі Лінь Мін натрапив на стародавнє дерево заввишки майже триста метрів, щоб обхопити стовбур. Очевидно, що вік був не менше як п’яти тисяч років.
Казали, що велика риба живе у воді і що чим вище дерева, тим жорстокіші тварини були в них. Не тільки великі хижаки становили небезпеку, але й отруйні комахи зі зміями, що вкрилися травою. На щастя, Лінь Мін натерся спеціальним спиртовим настоєм з настійкою на реальгарі в Південних Землях і тому його не турбували отруйні створіння.
Лінь Мін просувався вперед, пильнуючи. Коли він дивився на цих лісових гігантів, то не дивувався, що гора Гріма породила громових ящірок, чия сила була подібна до ремісників фази Сінь. Сонячне світло майже не пробивалося крізь щільні крони. Товсті ліани, подібні до гігантських пітонів, звисали з гілок. Інколи Лінь Мін помічав великих лютих звірів, які прокладали собі шлях крізь чащу; коли вони ламалися суміжними вушками, то серце билося частіше.
Лінь Мін намагався уникнути цих тваринок, а тих небагатьох, що вирішувалися напасти, він вбивав мимохідом. Наприклад, без особливих пригод він минув околиці і вийшов до трав’янистих гір. Трава тут була не нижчою від людського зросту і кишила паразитами. Пройшовши ще трохи, Лінь Мін раптово зупинився. Він побачив ділянку землі діаметром близько десяти метрів, де не росло ані травинки — лише голі чорні скелі.
Цей виступ був виходом руди первісного магнетизму. В одній щілині, незважаючи на все це, вперто ріс самотній білий стебел у формі меча. Рослина заввишки 30 сантиметрів таїла у серцівину маленький білий плід, на якому проскакували іскри.
Голосова трава!
Лінь Мін, який встиг вивчити про куплене раніше керівництво з Грімів, відразу впізнав її. Грімова трава була дуже позитивною: вона росла виключно на магнітній руді, і через постійну присутність сили блискавки навколо неї не виживала жодна інша рослина.
- Біле листя, блідо-червоні прожилки... Їй повинно бути близько 50 років.
Лінь Мін зірвав білий плід, але траву не чіпав. Грім важко пробивався крізь каміння, і він не хотів знищити рослину, забравши тільки найцінніший плід — міцний блискавиця. Зійшовши з ліжка, Лінь Мін витягує енергію. Потік блискавки мчав по меридіанах прямо до серця, і насіння Бога вільно поглинуло його.
Заглянувши всередину, він відчув громову душу всередині насіння, але його розчарувало. Сила громової душі майже не збільшилася. Очевидно, п’ятдесятирічна громова трава була для нього практично безсилою. Линь Мин зітхнув. Це було логічним: він був лише біля підніжжя гори Грімів, де концентрація енергії була навіть нижче ніж у Долині Грому - академі Семі Тайн. Надія на те, що за допомогою великої кількості молодих трав можна буде розвинути громову душу, розсипалася у порох.
Щоб по-справжньому зміцнити голосову душу, потрібно було знайти рослини старіння в кілька сотень років, а то й тисяч років або переслідувати громових ящірок. І в ідеалі знайти природну громову душу самої гори. Звичайно, на останньому варіанті Лінь Мін особливо не чекав: якщо така природа існувала, то напевно жила на вершині, оповиті вічними блискавками, куди йому з його нинішнім рівнем сил шлях був замовлений.
Він рушив далі і незабаром почув перед собою звуки битви. У таких густих лісах треба було боятися не тільки тварин, але й інших практик: тут було занадто легко вбити людину і безслідно сховати труп. Однак Лінь Мін не дуже турбувався, бо на нижніх схилах гори Грім зазвичай зустрічалися лише ті, чий рівень становив стадію Кістки. Гутянські майстри з’являлися тут рідко і не піднімалися вище середини гори.
У цій місцевості було єдине цінне джерело громової трави, і більшість людей приходило саме за нею. Але навіть сто золотих янів — сума, яка не коштувала ризику для майстрів періоду « Пульса » чи вище. Пробравшись крізь чагарники, Лінь Мін побачив тіні мілини. Звуки ударів металу про метал і низький тваринний рик стали виразними.
Розіславши духовне чуття, Лінь Мін знайшов на невеличкому полі п’ятьох бійців, які оточували невідомого звіра. Тварь нагадувала носоріг, але її спина була вкрита костяними пластинами, а довгий сильний хвіст закінчувався гострими шипами. За його словами, ауре не поступався майстрам фази зміни Сухожаль. Крім міцної шкіри, він мав величезну силу: один удар його хвоста міг рознести валун.
Серед нападників були троє чоловіків і дві дівчини. На правому боці їхніх грудей була червона емблема маленького зеленого дракона, очевидно, вони належали до однієї сім’ї чи школи. Дівчата виявилися близнюками років вісімнадцяти-дев'ятнадцяті. Обидві були на початку Закалки Внутрішнього кінця і озброєні довгими мечами. Однак їхні атаки не мали сили, бо мечи бронювали носороги.
Ще один юнак того ж віку, на стадії Закалки Внутрішньостей, допомагав їм відвернути увагу. На самому початку роботи двоє старших чоловіків, а також Сухожил — на пікі тієї ж стадії. Основним нападом був майстер піку зміни Сухожилій. Він одягнув чорний обтягуючий костюм, і з темного заліза заготовляв важкий жердину. Мечі та шаблі проти такого бронованого ворога були малоефективні, але дробливі удари держаків наносили серйозний шкоду. Чорний воїн діяв блискавично. Кожного разу, коли носорогом відволікався на інших, він навів точний і могутній удар. Це був лише міжбрів'я дикого звіра, нервовий центр і найбільш вразливе місце монстра.
Незважаючи на могутній захист, носоріг не витримав черги нищівних ударів. Поступово його погляд затуманився, рух сповільнився і з ніздрів та вух потекла кров. Зрозумівши, що момент настав, воїн у чорному вивільнив усю свою справжню сутність і його жердина окутало багрове сяйво.
- Обвал П'яти Піків! — Викрикнув він, застосовуючи свою найсильнішу техніку.
Роздався виразний кришталь, і його череп проломився всередину. Звір жалів, похитав і сильно впав на землю.
— Техніка Старшого брата просто неймовірна! — Він звернувся до Переможця з похвалою, на ім’я Сіо Лун.
Той досить розсміявся, явно польщений.
- Сяо Лун, йди відрубай ріг. За нього можна виручити непогані гроші.
— Буде зроблено! — Він відповів і з ентузіазмом взявся за справу.
І ось наближені до нього люди. Одна з них із заздрістю сказала:
- Техніка Старшого брата стає все потужнішою, а ми з сестрою досі не вивчили жодного бойового мистецтва...
У її голосі було чути і захоплення, і легкий образ. Для звичайних воїнів спадщина бойових технік була рідкісним скарбом. Ця п'ятатка належала до нижчих шарів світу бойових мистецтв: середнього таланту, простих сімей. Вони вступили у маленьку школу, де було лише півтора десятка учнів, а їх єдиним наставником був майстер на пікі стадії Кістки Костей. Кожен з них міг зробити значний поступ навіть найслабшому учениці Залу Чоловіка із військової академії Семі Тайн.
Почувши їхні скарги, старший брат розсміявся:
- Сан'ю, Санлань, не вешайте носа. У вас хороший потенціал. Працюйте наполегливо, і вчитель неодмінно передасть вам знання. Через кілька днів, коли випаде нагода, я замовлю за вас словачко, щоб він навчив вас мечу Цзюхуа.
Дівчата просіяли.
- Дякую, старший брате! — хором вигукнули вони.
Той задоволений кивнув. Йому подобалося відчувати свою владу над чужою смертю, особливо коли справа стосувалася таких красунь. У цей момент він помітив поряд Лінь Міна. Серце його гукнуло: він і не помітив, як так близько підійшов сторонній. Але побачивши, що незнайомець знаходиться лише на ранній стадії Закалки Внутрішньостей, він розслабився.
Прищурившись, старший брат звернувся до Ліні Міни:
— Друг, прийшов на Гору Грім за досвідом? Не хочеш приєднатися до нас? Про ціну домовимося. З твоїм рівнем Закалки Внутроностей в одному ти тут не мешканець - перша ж громова ящірка тебе прикінчить.
Решта також звернула увагу на Лінь Міна. Дізнавшись про його рівень культивації, вони були вражені: « Який хоробрий юнак! »
— Дякую, не потрібно, — спокійно відповів Лін Мін. — Я звик діяти сам.
Старший брат не став сперечатися, але з сумом подумав: « Ти дурень. Хлопця років п'ятнадцяти, замахував про себе неввічливість що, раз досяг Закалки Внутрішньостей. Скоро життя тебе провчить, якщо взагалі не прикінчить."
Сяо Лун, почувши відмову, презирливо пробурмотів:
- Яка зухвалість. Старший брат вшанував його за охорону, а він ніс йому нос. Ну і нехай підихає.