***
Завдяки чистіййій силі душі і глибоким запасам істинної сутності Лінні Мін протримався весь день. Кілька разів він був на грані повного виснаження, але не може досягти прогресу без власної межі. Коли справжня сутність припинилася, Лінь Мін витягав Камінь правдивої Сущості і входив у пустинний бойовий намір. У цьому стані енергія в його тілі починала циркулювати спонтанно, з величезною швидкістю і за бездоганним траєкторіям, що робило процес відновлення неймовірно швидким.
Сонце клонувалося до заходу сонця, у кімнаті почало темніти. Ван Юйхань запалила світильники. Дивлячись на медитуючого Лінь Міна, вона кілька разів вибухала щось сказати, але стримувався. Тільки коли час перевалило за 21:00, вона нарешті не витримала:
— Пан Линь... Э-э... Пора б повечеряти...
— А? Ось як? Йди поїси і принеси мені що-небудь, якщо не важко. Я майже відновився, закінчу спочатку цей аркуш.
Ван Югань втратила дар мови. Це була вже сьома робота. За один день, навіть великий магістр не витримав би такого навантаження сім складних символів. Тепер вона перестала порівнювати Ліня Міна з собою, остаточно поставивши його в один ряд із майстрами рівня її діда.
Побоюючись головою, вона пішла вечеряти. Коли дівчина повернулася, Лінь Мін вже працював над сьомим символом і досяг майже половини. Коли ван Юхань попрямувала до місця призначення, то замерла вдивлялася у кожну його рух. Вона намагалась запам’ятати їх, іноді несвідомо повторюючи жести рукою. І хоча вона розуміла, що це марно без знання внутрішньої механіки, але не могла відірватись від неї.
Хвилини складалися в години. Вона дивилася на палітурки сяючих ліній, на пальці Лінні Міна, що пурхали в танці, його бездоганний контроль енергії і на зосереджене обличчя, покриті дрібними краплями поту. Поступово її погляд затуманився. Вона сама того не помічала, перестала стежити за руками і дивилася на його профіль. У цей момент її глибоко зворушила його передова концентрація.
Через невизначений час почувся тихий бавовну. Десятки знаків злилися докупи, і від яскравого спалаху Ван Юхань здригнулася. Вона поспішно відвела погляд, відчуваючи, як червоніють щоки.
— Сьома! — Линь Мин шумно видихнув і буквально впав у крісло. Тепер він не міг навіть пошевелити пальцем.
— Э-э... Пане Ліню, їжа скоро охолоне.
— О, так. Він ледве підвівся, взяв піднос і почав їсти з вовчий апетитом. Ван Юйхань сиділа поруч, відчуваючи сором і не зводячи очей із піскових годин, в яких песчинка йшла за піщаною.
— У базових візерунках, коли малюєш знак "Скала" краще додати один зигзагоподібний злом - раптово вимовив Лінь Мін із набитий ротом.
Ван Юйхань здригнулася, а потім її обличчя засяяло радістю. Линь Мін учив її! Це була система написання, зовсім відмінна від прийнятої в їхній країні, і за своєю витонченістю вона набагато перевищувала їхню школу.
Трохи відновивши силу, Лінь Мін прямо в повітрі накреслити знак "Скала". Цього разу він рухався якомога повільніше, щоб Ван Юхань могла вловити зміни сили душі, особливо у місці поширення нових вигинів. Лінь Мін добре розумів, чому вона зголосилася допомагати. Вона цілий день жила з ним, виручила і сама виснажилась. Бути улюбленою внучкою голови Гільдії, « небесною дівою » свого кола і водночас цілий день прислуговувати йому... Лінь Мін почувався би винним, якби не подякував їй.
За той час, коли він вечеряв, Лінь Мін встиг показати їй декілька базових структур. Хоча знання одних лише основ не давало можливості відразу застосувати їх на практиці, він вірив, що з її талантом ці знання стануть для неї могутньою спонукою до подальшого росту.
— Дякую вам, пане Лінь! — щиро сказала дівчина.
- Це мені варто тобі дякувати.
- Отже... Завтра ви теж прийдете?
— Завтра? Так, мабуть після полудня. Вранці мені потрібно тренуватися в академії.
У зв’язку з атестацією на статус головного учня Воєнна Академія Семі Тайн виділила Лінь Міну 10 повних днів для занять у семи великих кровожерливих масивах. Цей час був надто цінним, щоб витрачати його на письмо.
- Тоді завтра я знову можу бути вашим помічником? — З надією запитала Ван Юхань.
— Звичайно, — посміхнувся Лінь Мін.
Під кінець дня Лінь Мін повернувся до академії і почав аналізувати події. За сім годин він створив семи символів знамена. Кожен з них потребував байок дорогих матеріалів. У процесі з’явилися помилки та порча сировини, але жодного разу це не призвело до критичного падіння чи вибуху. Незначний шлюб у таких справах був цілком прийнятним.
За правилами Гільдії, матеріали для продажу клієнтом у якості оплати повинні вдвічі перевищувати вартість того, що пішли на роботу. Залишки ділилися між запрошеним майстром і Гільдією в пропорції 60 на 40. Лінь Мін залишив собі те, що могло йому особисто допомогти, а решта обміняв на окуляри вкладу Гільдії.
« Щоб заощадити достатньо очок для покупки необхідних компонентів, мені потрібно буде ще десять днів. І найменші з них я зможу дістати лише тоді, коли моя майстерність виросте ще сильніше. Зібрати все необхідне для двох символів знамена на тіло - це не легко."
« Простіше, цей заробіток є частиною мого тренування. Наполеглива праця з цінними матеріалами допомагає не тільки в писанні: росте сила душі, поліпшується Канон істинної Сущності Хаосу. Я вже близько до другої стадії найменшого успіху. Дивно, як я раніше не додумався до такого способу."
« Лише Камені на очах тануть по 3 - й камінь у день. Справжнє розорення."
В країні Небесної удачі один Камінь істинної Сущості, залежно від чистоти, коштував від 500 до 1000 золотих лянів. Ті, що видавали в академії безкоштовно, були нижчими за 500 лянів. Але ті, що подарував наслідний принц, були найвищі якості — чисті і прозорі за 1000 лянів за штуку. Такі камені в країні були дефіцитом, і їх було дуже важко купити.
Зворотна конвертація була також складною: мало хто з навіть багатих спадкоємців міг дозволити собі витрачати 4 -5 каменів, що дорівнювало добру артефакти. Мало хто в усьому місті Небесної удачі міг, подібно до Лінні Міну, який має понад 200 каменів щодня поглинати їх як криголани.
« За кілька місяців вони закінчаться. Попрошу на спадок принца допомогти з закупкою, врешті-решт, я заплачу свої гроші." Ставши запрошеним майстром, Ліню Мін знайшов ідеальний спосіб поєднувати заробіток і розвиток.
Він прикинув, що на місяць зможе заробляти близько 150-200 тисяч золотих лянів - звичайно, якщо знайдеться достатньо багатих клієнтів. Звичайні запрошені майстри виконували одне-два замовлення в день, побоюючись, що через утому якість роботи впаде, а репутація постраждає. Працюючи день по двадцять на місяць, вони отримували 20 - 30 тисяч золотих. Ліній Мін, який робить 7-8 заходів на день без вихідних був справжнім винятком із правил.
Насковзнувши ванну, він увійшов у стан пустинного бойового наміру і завдяки справжній сутності текти за ідеальними меридіанами. Так він просидів дві години. Від шаленої циркуляції енергії вода в бочку нагрівалася, наповнивши ванну густим парою. Лінь Мін зробив видих, і повітря в кімнаті закрутився маленьким вихором.
Лише до півночі він прокинувся. Кожна клітина його тіла завибрювала, викидаючи хвилю справжньої сутності назовні. Клуби пари миттєво розвіялись. Але через довгу медитацію в кімнаті стало дуже вологим, і одяг Лінні Міна намокла.
Вставши з бочки, він випадково кинув погляд на Пурпурно-золоту м'яку броню - подарунок від успадкованого принца. І відразу ж завмер від здивування.
Лінь Мін схопив доспех і розгорнув його. Його серце було занепокоєне: куди поділися криваві руни, викарбувані майстром піку Хоутян за допомогою власної есенції крові?
Сьогодні він надів цю броню в Гільдію для підстраховки. Коли він йшов, все було в порядку, а після ванни руны зникли! Точніше, більша їх частина зникла, залишилися тільки мізерні осметки по краях, та й ті були розмиті. Здавалося, що під воду тушилась хмара і розплилася.
Невже пару від ванни зміг знищити криваві руни майстра Хоутінь? Якщо так, то цей майстер був занадто жалий. Чи наслідного принца обманули, і доспех — підробка? Ні, коли Лінь Мін приймав дар, він просканував його силою душі: там напевно була потужна есенція крові сильного майстра, який майстерно написав артефакт. Криваві знаки мали бути частиною доспеха, як лінії знімання. Їх неможливо усунути без спеціальних методів алхімії або такого майстерності, як Сила, схожа на шовкову нитку. То що ж насправді сталося?
***