***
Ліній Мін, використовуючи передачу голосу істинною суттю, швидко продиктував Ван Юхань послідовність дій для підготовки матеріалів. Багато з них потребували надзвичайно складної обробки.
Ван Юхань, маючи солідне знання в мистецтві розписання та чудову пам’ять, вислухала довгий список інструкцій і лише коротко відповіла: « Поняла ». Одразу після цього її пальці пурхнули над складовими інгредієнтів. Її навички були на диво відточені, матеріали в її руках перетворювалися, наче іскри у ладонах фокусника, безупинно змінюючи колір та блиск. Столь стовбурні та ретельні маніпуляції в здійсненні її білих гнучких пальців розмістили певну естетику легкості і виясненості.
Линь Мін ненавмисно визнав, що в одній праці він перевершує її. Більшість учнів починали свій шлях в мистецтві розписання саме з цього етапу, тоді як він перескочив через нього відразу до практиці. З допомогою дівчини робота над символом пішла куди спірне.
Активувавши Технік душу Тай-і, Лінь Мін зробив ледь помітний жест. Темно-синя крапля, яка стирчить сильний холод, стрибнула прямо йому в долоню. Його пальці почали рухатися, як рідина розсипалася шлейфом яскравого світського світла. Як тільки перший базовий візерунок був завершений, Лінь Мін покликав другу краплю. І коли на сітківці перед очима з’явився новий спалах, то глядачі тремтіли після першого променя першої лінії і він вже виводив наступну.
Один за одним у повітрі з’являлися яскраві знаки, які накладалися і переплітались між собою. Лінь Мін діяв майже без помилок. Ван Юйхань, закінчуючи свою частину роботи, замерла поруч. Вона дивилася на нього широко відкритими очима, боячись пропустити найменшу деталь.
Але насправді неможливо навчитися створювати символи, просто спостерігаючи за ними. Процес вимагав надзвичайного контролю сили душі, а найменше відхилення в базових візерунках доводило до катастрофічного результату — такі нюанси неможливо просте бачення. Ван Юхань це розуміла, але все одно черпала натхнення в його роботі. Все, чого її міг навчити дід Ван Сюаньзі, вона вже освоїла. Те, що залишилося невивченим, вимагало вищого рівня бойового розвитку, якого у неї поки не було. Стиль же Лінь Міна повністю відрізнявся від школи країни Небесної удачі і був очевидно більш глибоким та таємничим. Вона і не сподівалася, що він особисто навчатиме її, тому така можливість спостерігати за ним була для неї безцінною.
З бігом часу подив Ван Юхань тільки зростав. Лінь Мін діяв впевнено, наче не задумуючись ні на мить. Його рухи видавалися інстинктивними, вільними і безсилими найменшою замінянки. Дилетанту це могло здаватися простим, але знавець бачив суть: Ван Юхань відчувала, що в кожному минему сюжеті ташлося по семи-сімох змінах інтенсивності душі. Така швидкість реакції неможливо розвинути без довгих тренувань, які запечатали ці навички в глибині пам’яті.
Пройшла чверть години. У повітрі вже було кілька десятків малих знаків. Цей символ, що складається з такої кількості елементів, вважався складним. Лише високоранго майстра або великих магістри просто не вистачило б для виконання цього процесу. Проте Ван Юйган уже не дивувався, що сила Лінь Міна наблизилася до рівня майстра етапу Ковчення Кістей, отже наявність такої щільної істинної сутності було закономірним.
Через чверть години кількість знаків перед Ліннем Міном зросла до сімдесяти. У цей момент він різко звів руки. Всі малі символи одночасно вибухали і почали стискатися. На мить зал наповнився сяйвом, схожим на розсипання зоряного пилу, а потім всі елементи злилися в єдине ціле. Лінь Мін додав останній штрих, і символ взяв обриси палаючого полум’я, після чого плавно опустився на нагрудник озброєння.
Роздалося неглибоке шипіння. Потім сталося щось дивовижне. Доспех повільно задрижав, і від центрального знака, наче коло по воді, розійшовся блакитні хвилі світла. Майже чорна сталь під її впливом на очах почала змінювати колір, ставши льдисто-благолувою.
— А? — Ван Сюаньзі з подивом розширив очі. - Зміна кольору артефакту?
Старець знав зі стародавніх хроніків, що деякі з символів п’яти елементів можуть змінювати колір. Вогняні символи виготовляли зброю алим, крижані — лазурним і примушували її сяяти золотом. Але це були тільки легенди з книжок: школа живопису країни Небесної удачі мала обмежену спадщину. Хоча деякі з їхніх технологій, на зразок "Води", або символ Золотого Дзвонив, і тримали енергію стихії, Ван Сюаньзі ніколи не чув, щоб хтось змінив колір артефакту. Сьогодні він вперше побачив це.
Середні роки воїн, дивлячись на те, як його броня синіє, ще не розумів, що сталося, але Ван Сюаньцзі вже в хвилюванні зробив крок вперед. Він схопив доспех і влив у нього справжню сутність, щоб перевірити ефект. Відчувши результат, майстер глибоко зітхнув: ефективність проведення енергії зросла рівно на 30%.
Для звичайного артефакту 30% прибавки були б непоганими результатом, але цей доспех був пошкоджений. Якби він був цілий, приріст сягнув би 36 відсотків. Для порівняння: навіть у самого Ван Сюаньцзі найкращий результат на ідеальному артефакті становив 42%. Ліню Міну було лише 15 років, а у майстерстві мистецтва вона вже майже порівнялася з людиною, яка присвятила цьому мистецтві вік. Розрив складався лише з 6 відсотків. Ван Сюаньзі відчув глибоку поразку.
Крім того, цей символ мав унікальну властивість: коли він проходив через нього справжню сутність, вона перетворилася на захисну ару крижаного холоду і підвищила оборонні властивості броні. Щоб приріст безпеки був малим, то самознищення в одному символі було рідкісним. У школі країни Небесної удачі було відомо не більше 30 таких технік, і кожна з них коштувала понад 3000 лянов золота.
Геній писання, що має до того ж неймовірного бойового таланту і осягнув військовий намір... Багато дарів, зосереджених в одній людині, могли викликати заздрість навіть у небі!
Ван Сюаньцзі повернув доспех воїна і коротко кинув:
— Перевіряй.
Чоловік влив енергію у броню, і через мить його обличчя засяяло захопленням. Як власник, він добре знав усі недоліки свого спорядження і відразу відчув різницю.
— Довололен? — недбало запитав Ван Сюаньцзі.
— Довололен! Більше задоволення! - Солдат почав часто кивати. Він подивився на Лінь Міна з нескхвим благоговінням. Не будучи майстерним, він не міг повністю зрозуміти те, що бачив, але розумів головне — перед ним був великий талант. - Це учень пана Бена? Справді, великий учитель і учні є видатними! Неймовірно!
- Мій учень? — Ван Сюаньзі саморинично посміхнувся. - Я б не зміг виростити такого майстра.
- Пан занадто скромний. Але цей хлопець - найуміліший майстер, про який я чув -- чоловік хотів і далі хвалитися, сподіваючись завести знайомство з Ліном Міном (взаємозв'язок із цим майстром обіцяла велику користь в майбутньому), але Ван Сюаньцзі холодно перебив його:
- У тебе ще є справи? Якщо ні, можеш йти.
Воїн осокся і ніяково посміхнувся:
- Більше не заважатиму. Прийду подякувати вам наступного дня.
З зашуканою посмішкою він поспішно пішов геть.
Ван Сюаньцзі почувався пригніченим. Він вкладав усі сили у виховання Ван Юган, сподіваючись зробити її найкращим майстром країни за останні сто років, але раптово з'явився Лінь Мін зруйнував ці надії. Там, де Юйхань і він, мабуть, ще через кілька років залишеться позаду цього монстра. « Хіба мистецтво, яке я присвятив більшість свого життя насправді таке посередництво? » — не забарилася в його голову.
Лінь Мін не здогадувався про те, що старий борсається. Трохи відпочили, і він приготувався зайнятися другим замовленням. Наступним клієнтом був молодий палац, який становив двадцять п’ять років. Здивований побаченим раніше, він підбіг до Ліні Міна і попросив у нього трохи матеріалів.
Коли ми побачили ці інгредієнти, Ліню Мін знову втішилася рідкість. Рішення стати запрошеним майстром було вірним, бо така практика на цінності сировини дозволяє його майстерності рости швидко і незабаром він зможе створювати символи знамено.
Весь час Лінь Мін вирішував чужі проблеми. Щоб ніхто не перешкоджав йому, він попросив у Гільдії окремого кабінету. Коли матеріали приносили, двері зачинялися і всередині залишалися тільки він та Ван Юхан. Дівчина відповідала за змішування компонентів, а Лінь Мін наносив візерунки.
Створення символів вимагало величезних витрат як сили душі, так і справжньої сутності. Звичайні майстри низького чи середнього рангу видиралися після одного символу, а високоранкові умляни або магістри могли осілити дві-три, в кращому випадку чотири роботи. Лінь Мін вже виконав п’ять замовлень, а тепер починав шостий!
Побачивши все це, Ван Юхане відчула, як його серце завмирає від страху за нього. Навіть коли Лінь Мін працював лише для приготування інгредієнтів, вона почала відчувати виснаження. Насправді після кожної роботи він відчував сильну втому, але відразу використовував Технік душі Тай-і для відновлення духу і Канон істинної Сущності Хаоса для заповнення енергії.
***