Тань Сі та Чи Нвань були майже приголомшені витонченим вчинком Ю Жубін, яка грала роль невинного білого лотоса.
Її акторська майстерність у вдаванні невинності вийшла на абсолютно новий рівень. До того ж, завдяки підтримці її бездоганного, наче з десятикратним фільтром краси, обличчя, вигляд дівчини з почервонілими очима та двома кришталевими сльозинками, що котилися по щоках, був настільки жалісливим, що аж серце стискалося від жалю.
Побачивши це, інші гості в гримерці миттю змінили своє ставлення. Усі кинулися заспокоювати її чи виступати миротворцями, хитаючись у різні боки, наче трава на вітрі.
Ю Жубін сумлінно відіграла свою роль до кінця: перемогла магію магією, а «білий лотос» — ще підступнішим «білим лотосом»!
Вона легенько змахнула сльози, кволо мовивши присутнім: «Дякую». Після цього вона абсолютно байдуже глянула на приголомшену Фу Їджень, сіла на своє місце, взяла у Чи Нвань паперову серветку й тихо продовжила витирати сльози.
Зрозумівши, що лізти далі не варто, інші гості припинили витріщатися й повернулися до своїх справ.
Фу Їджень була шокована — невже хтось вміє прикидатися ще краще за неї?!
Наступної миті вона побачила у дзеркалі навпроти, як Ю Жубін повільно підвела голову й вп’ялася в неї хижим, похмурим поглядом. На її губах заграла торжествуюча й демонічна посмішка, що випромінювала моторошну, аж до мурашок, зловісну красу.
Фу Їджень ледве не вмерла від страху.
Перед самим виходом на сцену Ю Жубін навмисне підловила момент, підійшла до неї й прошепотіла на вухо: «Краще вдосконалюй свою акторську майстерність і навіть не думай про брудні маніпуляції. Якщо через тебе щось станеться з "Хваяо" чи з президенткою Тан...»
«...тоді я тебе з-під землі дістану, зрозуміла?»
Договоривши, вона знову невинно всміхнулася переляканій до смерті дівчині, дружелюбно погладила її по кінчиках волосся й неквапливо пішла геть.
Перетнувши коротку й вузьку темну зону за лаштунками, Ю Жубін ступила до яскравого коридору. Знайшовши Тань Сі та Чи Нвань, які чекали на свій вихід, вона миттю вийшла з образу й почала хвальковито допитуватися, чи добре вона щойно зіграла «білий лотос» у гримерці.
Чи Нвань щосили закивала головою. «Добре! Дуже добре! Я сама злякалася!»
Тань Сі додала: «Як і очікувалося від тебе».
«Заслужена артистка драми та тролінгу».
Ю Жубін сором’язливо почухала потилицю: «Ой, та ладно вам, від таких компліментів аж ніяково».
Вона озирнулася на коридор, з якого щойно прийшла, і її обличчя знову стало серйозним.
Вона сподівалася, що Фу Їджень справді все засвоїла й не вигадуватиме дурниць, щоб заважати розвитку «Хваяо», а також припинить заглядатися на її Цьовцьов. Інакше інакше залізна справедливість Архімеда перейде в наступ!
Фу Їджень так і залишилася стояти на місці як укопана. Вона була забобонною людиною й вірила в існування потойбічних сил.
Вона бачила, як Ю Жубін у білому сценічному костюмі крок за кроком занурювалася в темряву, а різнокольорові вогні підсвічували її силует, роблячи її схожою на примарне створіння, що повертається до безодні. Від цієї картини у Фу Їджень по спині пробіг крижаний підрив, у потилиці закололо, а тіло вкрилося сиротами.
Фу Їджень так сильно перелякалася в душі, що з того дня більше ніколи не будувала підступів і навіть забула, як вдавати з себе «білий лотос».
…
Новорічний вечір «Хваяо» пройшов чудово. Фінальною частиною заходу стала всіма очікувана лотерея. Першим призом була грошова винагорода у розмірі 66 666 юанів, а другим — безумовна оплачувана відпустка на один місяць. Обидва варіанти неабияк розпалювали азарт.
Звісно, Ю Жубін ніколи не сподівалася на власну вдачу.
Новий рік – нова невдача.
Вона розгорнула свій червоний папірець, де було написано лише: «Бажаємо щасливого Нового року та здійснення всіх бажань». Більше нічого, звичайне «дякуємо за участь».
Зі спокійною посмішкою вона зійшла зі сцени з цим папірцем у руках, спостерігаючи, як інші гості наввипередки біжать випробувати долю.
Тан Ханьцьов нічого не бракувало, до того ж вона була власницею і могла йти у відпустку коли заманеться, тому участі в лотереї не брала. Побачивши, що Ю Жубін спустилася, вона підійшла і стала поруч із нею біля стіни, запитавши: «Порожньо?»
Ю Жубін із хронічним невезінням відповіла: «Головне — жити далі з посмішкою».
Тим часом на сцені вже витягли перший приз, і щасливицею виявилася Тань Сі. Другий приз теж швидко знайшов власника — ним став Хво Ляньгао.
Проте він, ледве глянувши на свій папірець, без зайвих вагань оголосив, що передає цю відпустку Хань Вей. Його турбота про молодшу сестру була надто очевидною.
Ведучий подивився на Тан Ханьцьов. Та ледь кивнула на знак згоди.
Раз приз виграв Хво Ляньгао, це його приватна власність, і він має право розпоряджатися нею як заманеться.
На сцені знову завирували веселощі.
Лише тоді Ю Жубін оговталася й тихо запитала: «Помічниця Хань досі не одужала?»
Тан Ханьцьов відповіла: «Так, усе ще кашляє».
Вона відправляла людей провідати її. З Хань Вей не було нічого серйозного, звичайний кашель, але вона вже місяць пила відвари традиційної китайської медицини. Останнім часом їй стало значно краще, тож після свят вона має повернутися до роботи.
Ю Жубін мукнула у відповідь, вирішивши пізніше надіслати Хань Вей повідомлення з побажанням одужання.
Тан Ханьцьов подивилася на папірець у її руках і запитала: «Тобі завжди так не щастить у лотереях?»
Ю Жубін із серйозним виразом обличчя заявила: «Моя чистокровна африканська вдача не дозволяє піддавати цей факт жодним сумнівам!»
Тан Ханьцьов: «...»
З таким везінням дівчині важко було отримати бодай якийсь приємний новорічний сюрприз через розіграші.
Раптом Ю Жубін попросила її дістати телефон і надіслала їй ігру в кубики, пропонуючи спробувати.
Тан Ханьцьов не зрозуміла наміру: «...Навіщо це кидати?»
Ю Жубін палко та впевнено проголосила: «Тому що те, що є у інших дітей, має бути й у нашої Цьовцьов. У інших є розіграш призів, тож і у нашої Цьовцьов він обов’язково має бути!»
Тан Ханьцьов це здалося кумедним, але вона вже звикла потурати їй і підтримувати в усьому, тому не стала відмовлятися.
Ю Жубін із максимальною серйозністю встановила правила: якщо випаде велике число — чотири, п’ять або шість, — то на неї чекає відповідний приз. Якщо випаде шість, Тан Ханьцьов може наказати їй зробити що завгодно; якщо п’ять — це червоний конверт із грошима; якщо чотири — можна замовити будь-яку пісню на її вибір, і Ю Жубін виконає її.
Тан Ханьцьов глянула на неї: «Ти ж наче любиш економити? Навіщо тоді надсилати мені грошовий конверт?»
Ю Жубін підігнала її: «Ой, на Новий рік треба ловити удачу, заради цього можна тимчасово побути марнотратною! Кидай швидше, кидай!»
Тан Ханьцьов подумала, що їй у жодному разі не повинно випасти п’ять, і торкнулася екрана. Квадратний кубик на дисплеї миттю скажено закрутився, миготячи червоними та білими гранями перед їхніми очима, і за мить зупинився.
—— Шість.
Тан Ханьцьов із полегшенням зітхнула.
Наче гора з плечей: її маленька захисниця бюджету принаймні не змушена буде витрачати гроші.
Ю Жубін підняла брову й, не збираючись ухилятися від умов, великодушно мовила: «Ну, кажи. Що ти хочеш, аби я зробила?»
Тан Ханьцьов зустрілася з нею поглядом, а потім знову перевела очима на екран, де чітко виднілися шість червоних цяток.
Чого вона хотіла від неї?
Вона хотіла від неї багато чого. Дуже, дуже багато.
Тан Ханьцьов повільно заговорила: «Я хочу, щоб ти була щасливою та здоровою».
Ю Жубін пильно дивилася на неї, і в її серці розлилася хвиля неймовірної ніжності.
Тан Ханьцьов вела далі: «Хочу, щоб ти жила без турбот, щоб раділа кожному дню, щоб усе тобі вдавалося, щоб твоє майбутнє було яскравим, щоб ти отримувала все, чого забажаєш, і щоб ти...»
Ю Жубін хоч і була глибоко зворушена, але все ж не втрималася й перебила її: «Стоп, стоп, стоп! Перебір, ліміт вичерпано!»
«У тебе випало всього одне "шість", а ти вже стільки всього від мене вимагаєш? Це вже якесь відверте здирництво з боку клієнта, президентко Тан».
Тан Ханьцьов усміхнулася: «Тоді мені просто треба викинути "шість" ще кілька разів?»
Ю Жубін лише зробила жест у стилі «роби що хочеш». Після шоу «Три дні й три ночі» вона збагнула, що вдача Тан Ханьцьов у іграх досить посередня. Схоже, увесь свій ліміт везіння у цьому житті пані Тан витратила ще при народженні, коли обирала родину.
Тан Ханьцьов згадала: «Я щойно назвала шість речей, але сьому не встигла договорити».
Ю Жубін: «Ну».
Тан Ханьцьов з ентузіазмом запропонувала: «Тоді я викину "шість" ще раз, і коли воно випаде, я додам останнє бажання».
Що ж до везіння, Ю Жубін не вірила в чудеса й просто приготувалася спостерігати. І тут на її очах Тан Ханьцьов одним махом, без жодних зусиль, викинула «шість» сім разів поспіль.
Ю Жубін: «...»
Святий боже! Невже вона заплатила за це?!
З такою удачею вона могла виграти головний приз!
«Африканська невдаха» та затята тролістка відчула, як її накриває хвиля щирої чорної заздрості. Сьогодні знову довелося відчути себе справжнім лимоном.
Тан Ханьцьов із невимушеним виглядом подивилася на дівчину-лимона: «Пані Ю, перші шість пунктів ти зобов'язана виконати».
Ю Жубін уже налаштувалася без проблем віддати гроші, а в результаті не витратила ні копійки, натомість наобіцяла купу всього.
Власниця Ю була безсила. Власниця Ю сумувала, що не змогла надіслати грошовий конверт, але нічого не вдієш, довелося скоритися: «Як бос скаже — мені все підходить, я на все згодна, я готова».
Бути щасливою та здоровою, жити без турбот, радіти кожному дню, мати успіх у всьому, яскраве майбутнє й отримувати бажане — усе, що залежатиме від її власних зусиль у цих шести пунктах, вона виконає, а що ні — нехай вирішує доля.
Вона ж бо головна героїня із купою сюжетних бонусів, хіба з нею може статися щось справді жахливе?
Ю Жубін перепитала: «А що там із сьомим пунктом?»
Оскільки гру вигадала вона і сама ж дозволила Тан Ханьцьов кидати зарик далі, вона нізащо б не стала порушувати правила. Сказано сім — значить сім, жодним менше.
Тан Ханьцьов пильно вдивлялася в її обличчя. Чорні очі Ю Жубін були круглими й блискучими, наче зірки на нічному небі.
Сьоме бажання...
Тан Ханьцьов на мить задумалася, а потім тихо промовила: «Я хочу, щоб куди б ти не пішла у майбутньому, ти ніколи не забувала повертатися».
Вона понад усе прагнула, аби Ю Жубін назавжди залишилася поруч із нею, але це було нереально. Цього хотіла вона, Тан Ханьцьов, а не Ю Жубін.
Як і казала сама Ю Жубін, можливо, одного дня вона заробить достатньо грошей, утомиться від шоубізнесу й просто піде на спокій, аби насолоджуватися життям.
Де вона тоді захоче жити?
Тут, у Лань, чи вирушить підкорювати світ?
Цього не знала ні вона сама, ні Тан Ханьцьов.
Якщо до того часу їхні стосунки залишаться на нинішньому рівні — бойові товаришки, подруги, але не кохані, — то вона не матиме жодного права вимагати від неї залишатися поруч на все життя.
Вона хотіла залікувати всі душевні рани Ю Жубін, здійснити всі її мрії, а не ставати для неї в’язницею.
Тому вона сподівалася, що якщо цей день колись настане, Ю Жубін просто не забуде дорогу назад. Не забуде, що тут є людина, яка завжди на неї чекає.
Ю Жубін, дивлячись на її серйозний вираз обличчя, подумки безпорадно зітхнула.
Її Цьовцьов — її єдина опора у цьому світі — була саме тут. Ну й куди вона взагалі може піти?
Вона б раділа, якби могла взагалі ніколи в житті з нею не розлучатися.
Попри це, її очі лагідно звузилися, і вона з ніжності відповіла на серйозність Тан Ханьцьов: «Добре, я обіцяю тобі».
«Куди б я не пішла, я обов'язково повернуся».
----------(Автор має що сказати)---------
Наш троль Ю вирушає підкорювати цей страшний світ (?)
Сьогодні текст не забанили [Щасливо гойдаюся з боку в бік.jpg]
------(Перекладач має що сказати)------
Які ж вони милі!