Зі своєю вродженою схильністю до ексцентрики, вона миттєво змістила пріоритети, розвіявши ніяковість та інтимну атмосферу, що виникли після читання фанфіка.
Тан Ханьцьов була настільки спантеличена логікою подруги, що нарешті змогла забути про своє збентеження.
— Мій кумир — дурна гуска, тепер це безперечно.
— Невже головне зараз — це ванна кімната? Її хід думок зайшов кудись задалеко.
— А як щодо того, аби залишитися на ніч?
— Це була б чудова ідея.
Ю Жубін встала і повернула фанфік знімальній групі, а потім сказала: «Ідіть і заплатіть».
Режисер прийняв папери й розгублено зауважив: «Але ж ти не дочитала фрагмент до кінця?»
Адже там залишалося ще кілька рядків.
У Ю Жубін миттєво прокинувся суперечливий дух: «Ви вимагали, аби ми читали, проте не зазначали, що обов’язково дочитувати все до останнього слова для виконання завдання. Чи не вважаєте ви це недоліком у плануванні вашої роботи? Якщо це ваша помилка, то хіба не ви маєте самостійно її виправляти?»
Режисер: «...»
Режисер зреагував миттєво, визнаючи поразку: «Прошу вибачення».
Він розумів: якщо не поступитися зараз, вона продовжуватиме цю суперечку нескінченно.
Ю Жубін: «Нічого страшного. Здатність визнавати помилки робить вас хорошим співробітником для пані Тан».
Режисер поспіхом оголосив завдання виконаним і, не вимагаючи повторення, пішов розраховуватися за обід.
Найбільше він побоювався суворого погляду Тан Ханьцьов; зволікання могло коштувати йому посади.
Після обіду дівчата знову вирішили повернутися до готелю, аби присвятити час навчанню та роботі зі звітами, як і попереднього дня.
Проте на зворотному шляху між ними запала незвична тиша. Здавалося, ніяковість від прочитаного тексту повернулася з новою силою, огортаючи обох.
Здебільшого мовчала Тан Ханьцьов.
Варто було навколишньому світу затихнути, як у її пам’яті мимоволі спливали рядки, щойно виголошені Ю Жубін. Слова перетворювалися на яскраві образи, і тепер вона не могла позбутися видіння, у якому Ю Жубін сиділа на її колінах.
Хоча Ю Жубін і раніше дозволяла собі подібну близькість, вона принаймні не обіймала її за шию, шепочучи про тугу за її поглядом та вустами.
До того ж Ю Жубін зберігала абсолютно незворушний вигляд. На її фоні Тан Ханьцьов, чиї думки були зайняті образом дівчини в білій сорочці, почувалася вкрай ніяково, майже аморально.
Проте Тан Ханьцьов і не здогадувалася, що спокій Ю Жубін був лише ретельною маскою.
Чи був цей фанфік поганим? Навпаки, він настільки відповідав її таємним бажанням, що вона й справді мріяла про таку увагу з боку Тан Ханьцьов.
Але чи було це можливим?
Ймовірно, ні.
Тому вона змушена була вдавати повну байдужість, аби Тан Ханьцьов не запідозрила її у прихованих мотивів чи нещирості.
Майстерність Ю Жубін у приховуванні справжніх почуттів була бездоганною, тож Тан Ханьцьов повірила цій грі.
Але вона не знала, чому Тан Ханьцьов так мовчала. Чи не тому, що той фанфік збентежив її?
Ю Жубін вирішила, що це цілком імовірно.
Тан Ханьцьов була людиною серйозною та стриманою, і такий відвертий контент міг надовго вибити її з колії.
Раптом Ю Жубін охопив острах. Вона злякалася, що через це збентеження Тан Ханьцьов почне уникати спілкування з нею.
Краще перестрахуватися, ніж шкодувати, якщо це справді станеться, хіба вона не буде у великій втраті!
Шоу CP перетвориться на програму, яка зруйнує їхні гармонійні стосунки!
Крокуючи дорогою, припорошеною снігом, Ю Жубін міркувала, як почати розмову. Раптом вона посковзнулася і з вигуком полетіла вперед.
Тан Ханьцьов зреагувала миттєво і підловила її, не давши їй незграбно впасти та успішно зберігши екранний образ дівчини.
Ю Жубін розгублено подивилася на рятівницю.
Тан Ханьцьов міцніше стиснула її руку й дбайливо мовила: «Йди обережніше, не відволікайтеся на думки, дорога слизька».
Ю Жубін ніяково всміхнулася, і ця її безпосередність змусила Тан Ханьцьов лагідно похитати головою.
Ю Жубін взяла її за руку у відповідь і промовила: «Я просто замислилася над важливою річчю».
Тан Ханьцьов допомогла їй вирівнятися: «Що могло змусити тебе не ходити належним чином?»
Ю Жубін відповіла: «Про те, що хотіла обговорити з тобою».
Тан Ханьцьов подивилася на неї: «Слухаю».
Ю Жубін серйозно заявила: «На мою думку, зміст того фанфіка був абсолютно неправдоподібним».
Тан Ханьцьов мовчала.
Ю Жубін впевнено продовжила: «Взимку після водних процедур я б нізащо не дозволила собі ходити з оголеними ногами!»
Зима така холодна, що вона не може ходити босими, це може її просто вбити.
Холодночутливий троль: Фанфік зіпсував мого персонажа!!!
Тан Ханьцьов була настільки вражена таким аргументом, що спочатку заніміла, а потім тихо розсміялася: «І це все?» Раптом вона щось збагнула й запитала: «Ти сказала це, аби розвіяти мою ніяковість?»
Ю Жубін ніяково потерла щоку: «Саме так».
Вона тихо додала: «Я боялася, що через це збентеження ти перестанеш зі мною спілкуватися і зміниш своє ставлення до мене...» Її голос ставав дедалі тихішим, виказуючи невпевненість.
Тан Ханьцьов почула кожне слово. Вона не очікувала, що коротка пауза в розмові викличе у дівчини стільки тривожних думок.
Зрештою, Ю Жубін почувалася в цьому світі досить самотньою. Тільки Тан Ханьцьов була її надійною опорою, тому вона так цінувала їхню близькість і боялася її втратити.
Тан Ханьцьов безпорадно зітхнула, лагідно торкнулася її чола й промовила: «Залиш ці хвилювання. Тримайся за мене міцніше і будь уважною, аби знову не впасти».
Ю Жубін поглянула на протягнуту руку, і її тривога миттєво зникла. Зі щирою радістю вона міцно стиснула долоню подруги: «Тримаюся!»
Саме в цей момент сніжинка опустилася на ніс Ю Жубін. Тан Ханьцьов з усмішкою прибрала її: «Ходімо, стає холодно. Я б не хотіла, аби ти застудилася, адже тоді ми не зможемо побачити феєрверки».
Ю Жубін усміхнулася і пішла поруч, міцно тримаючи її за руку: «Не хвилюйся, я загартована. Можливо, я й в’ялена риба, але воля в мене міцна».
«Сталева воля? — перепитала Тан Ханьцьов. — Чи, може, сталевий дух сперечальниці?»
Хоч і пасивна за натурою, проте сперечатися не забуває.
Ю Жубін погодилася: «Нехай буде так. Твоя врода дає тобі право на останнє слово».
Принцип сталевої сперечальниці: хоч за каламбури й варто карати, проте власниці такої вроди дозволено все!
Тан Ханьцьов: «...»
Ти надто принципова.
…
Ніч опустилася на містечко швидко. Як і очікувалося, знімальна група не створювала жодних проблем під час вечері.
Фестиваль феєрверків мав розпочатися о 19:40 на площі Лінань. Оскільки шлях від готелю був досить тривалим, дівчата вирушили заздалегідь.
Зважаючи на вечірній холод, Ю Жубін наполягла, аби Тан Ханьцьов одяглася тепліше, і лише після цього вони залишили номер.
Зйомки на вулиці, що не передбачали виконання завдань, зазвичай проводилися одним оператором. Проте сьогодні чимало співробітників виявили бажання подивитися на феєрверки, тож до площі вирушила ціла делегація.
Лінь Лінь, секретарка Тан Ханьцьов, невідступно слідувала за своєю керівницею. Її обов’язком було забезпечити безпеку пані Тан і не випускати її з виду ні на мить.
Будучи людиною товариською, Ю Жубін швидко знайшла спільну мову з Лінь Лінь, і всю дорогу вони провели за жвавою бесідою.
Тан Ханьцьов мимоволі прислухалася до їхніх розмов, що зробило прогулянку приємнішою.
Площа Лінань вражала своїми розмірами. У самому центрі було викладено витончений візерунок у формі півонії. Саме там зараз були встановлені численні піротехнічні засоби, біля яких працювали фахівці під пильним наглядом охорони.
До початку залишалося ще кілька хвилин, тож Ю Жубін продовжувала розмову з Лінь Лінь.
Сон Дженьджень, яка також була присутня, помітила, що Тан Ханьцьов стоїть осторонь. Набравшись сміливості, вона вирішила підійти до неї.
Вона міркувала: Попри зйомки, пані Тан зараз нічим не зайнята... Можливо, вона приділить мені хвилину уваги?
Переконавшись, що її допомога нікому не потрібна, вона попрямувала до президентки.
Тан Ханьцьов відчула чиюсь присутність і, обернувшись, знову побачила перед собою Сон Дженьджень. «Щось не так?».
Ю Жубін та Лінь Лінь одразу замовкли, спостерігаючи за цією сценою.
Сон Дженьджень попросила про приватну розмову, і Тан Ханьцьов, маючи вільний час, погодилася.
Лінь Лінь одразу ж запропонувала піти теж. За винятком особистого часу, її обов'язком було забезпечити, щоб Тан Ханьцьов щохвилини була в її полі зору; Вона не могла нехтувати своїм обов'язком, і якби щось трапилося з президенткою, ніхто інший не ніс би відповідальності!
Тан Ханьцьов, природно, не заперечувала. Як начальниця, вона не ускладнювала б роботу Лінь Лінь.
Оскільки навіть президент не мав заперечень, не мало б значення, якби стажерка Сон Дженьджень заперечувала, тому в неї не було іншого вибору, окрім як погодитися.
Ю Жубін спокійно зауважила: «Шоу ось-ось розпочнеться. Повертайся швидше, я чекатиму на тебе тут».
Тан Ханьцьов повернулася, щоб подивитися на неї, і відповіла: «Добре».
…
Сон Дженьджень обрала затишний куточок. Лінь Лінь, пересвідчившись у безпеці ситуації, відійшла на відстань, що дозволяла зберегти приватність бесіди.
Тан Ханьцьов, тримаючи руки в кишенях пальта, запитала: «Про що ти хотіла поговорити?»
Сон Дженьджень також засунула руки в кишені, торкаючись маленького блокнота, ніби шукаючи сміливості. Через деякий час вона набралася сміливості та тихо видала «Ік».
Тан Ханьцьов була спантеличена: «?»
Вона не розуміла причин такої поведінки.
Сон Дженьджень, намагаючись привернути увагу до свого стану, обхопила себе руками й затремтіла, ніби від холоду.
Тан Ханьцьов після паузи цілком щиро промовила: «Якщо ти почуваєшся зле, я раджу тобі звернутися по медичну допомогу. Зволікання може бути небезпечним».
Сон Дженьджень: «???»
Сон Дженьджень була приголомшена такою прямолінійністю.
Щось не так з тим, як вона навчалася?
Нарешті вона наважилася вимовити: «Пані Тан, я... я б дуже хотіла стати вашою подругою!»
Запала важка тиша. Мовчання Тан Ханьцьов було настільки тривалим, що дівчина відчула справжній відчай.
Нарешті Тан Ханьцьов порушила мовчанку: «Я вдячна за твою щирість, але мені не бракує друзів».
Сон Дженьджень продовжувала наполягати: «Але якщо у вас уже багато друзів, то ще одна людина не змінить ситуації...»
«Це не так, — відрізала Тан Ханьцьов. — Ти маєш зрозуміти: коли людина не шукає спілкування, будь-яка нав’язана присутність стає зайвою».
Для неї не існувало поняття «ще одного друга». Людина, з якою вона не бажала зближуватися, завжди залишалася сторонньою.
Сон Дженьджень завмерла, а потім запитала: «Чому ж тоді Ю Жубін дозволено бути поряд?»
Усі ж ми звичайного походження, то чому Ю Жубін можна бути поруч із нею, обіймати її й цілувати?
«Вона — особлива», — відповіла Тан Ханьцьов.
Сон Дженьджень розгубилася: «Що?»
Тан Ханьцьов спокійно повторила: «Вона — інша».
Ю Жубін не була просто черговою подругою. Вона була тією частиною її життя, якої їй бракувало довгі роки. Без неї світ Тан Ханьцьов здавався б незавершеним.
Значення Ю Жубін для неї вже давно вийшло за межі звичайної дружби.
Вийшло за межі... дружби.
Тан Ханьцьов раптом сама замислилася над власними словами.
Якщо це не дружба, то як це назвати?
Родина? Ні, це не було схоже на почуття до родини.
У цю мить її охопило сум’яття. Вона не могла чітко визначити роль Ю Жубін у своєму серці.
Людина, яка стала незамінною, але не підпадала під жодне звичне визначення. Хто ж вона насправді?
І коли саме межі її почуттів стали такими невловимими?
Відповіді не було.
Раптом нічне небо розірвав перший вибух. Тан Ханьцьов обернулася: у височині розквітла вогняна квітка, осяявши все навколо сліпучим світлом.
Фестиваль розпочався.
Тан Ханьцьов коротко запитала Сон Дженьджень, чи закінчена їхня розмова, і, отримавши ствердну відповідь, попрямувала назад.
Там на неї чекала Ю Жубін.
…
Коли Тан Ханьцьов повернулася, Ю Жубін не зрушила з місця. Вона не дивилася на феєрверки й ні з ким не розмовляла.
Її самотня постать на тлі загальних веселощів здавалася відчуженою від усього світу. Здавалося, вона не належала до цього світу.
Але вона справді... не належала до цього світу.
Тан Ханьцьов відчула несподіваний біль у грудях, побачивши цю зазвичай життєрадісну дівчину такою замкненою в собі.
Їй була нестерпною думка про її самотність.
Вона прискорила крок і, наблизившись, покликала: «Жубін!»
«Я повернулася».
Ці слова миттєво змінили стан Ю Жубін. Вона наповнилася енергією, відчуженість зникла, і вона обернулася до Тан Ханьцьов із сяючою посмішкою: «Цьовцьов, ти нарешті тут!»
Тан Ханьцьов зупинилася, зачарована цією посмішкою.
Вона була прекраснішою за найяскравіші вогні в небі.
Над головою знову пролунав вибух, і в унісон із ним Тан Ханьцьов почула ритмічний стукіт у власних грудях.
Це було її серце.
Тієї миті всі її запитання отримали відповіді.
Вона знайшла свій власний феєрверк.
Коли її феєрверк вибухнув, її серце закалатало.
Вона зрозуміла: це кохання.
----------(Автор має що сказати)---------
[Хіі хіі.jpg]
------(Перекладач має що сказати)------
Хі-і-і-і-і-і~ (писк бабака і ще купа незрозумілих звуків).