Хань Вей була вкрай шокована.
Побачивши це, Тан Ханьцьов безпорадно зітхнула: «Не зрозумійте мене неправильно, вона просто верзе дурниці». Вона відступила, запрошуючи помічницю до кімнати.
Зайшовши всередину, Хань Вей одразу помітила, що номер розрахований на одну особу. Поглянувши на зім’яту постіль, вона запитала: «Ви ділили одне ліжко на двох?»
Тан Ханьцьов не заперечувала.
«Ми з пані президенткою глибоко закохані, що поганого в тому, щоб спати в одному ліжку?», — незворушно додала Ю Жубін.
Відчуваючи величезну проблему, Хань Вей стояла перед односпальним ліжком, заглиблена в думки.
Якби асистентка Ю Жубін не звернулася до неї, вона б і не здогадалася, що Тан Ханьцьов прийшла до Ю Жубін.
Хвилюючись через настанову Тан Моюаня щодо автомобіля, вона негайно поспішила сюди.
Вона ніколи не очікувала, що все так розвиватиметься.
Знехтувати комфортом і тулитися на вузькому ліжку — це здавалося аж занадто романтичним жестом.
Пані Хань подумала, що їй варто було привезти договір про конфіденційність, аби юридично убезпечити репутацію обох сторін.
Тан Ханьцьов зрозуміла, про що вона думає, з її мовчання, і пояснила: «Не зациклюйся на цьому, це не так складно».
«Пані Тан, я думаю, що це трохи складно», — відповіла помічниця.
Сам факт того, що вона була готова ділити одне ліжко з Ю Жубін замість того, щоб спати на двоспальному, вже надзвичайно ускладнював ситуацію.
«Прошу, сідай і вислухай мене», — розпорядилася президентка.
Хань Вей слухняно сіла на край ліжка. Аби та не робила хибних припущень, Тан Ханьцьов послідовно та чітко виклала факти: і про мету візиту, і про інцидент із переслідувачем.
Ю Жубін тим часом, наче старенька, вмостилася в кріслі з чашкою теплого чаю і спокійно спостерігала за процесом, дотримуючись стратегії: «Цьовцьов приймає рішення, а я не перебиватиму, якщо не буде потреби».
Хоча вона часто робила навідні зауваження, які могли призвести до непорозумінь, вона завжди була уважною до своїх слів. Оскільки Тан Ханьцьов прагнула порозуміння з помічницею, Ю Жубін вирішила не привертати до себе зайвої уваги.
Було б недобре, якби Тан Ханьцьов не любила її.
Головне, що Тан Ханьцьов лояльно ставиться до одностатевих почуттів — це було справжнім променем надії!
Старенька Ю повільно сьорбнула чаю, думаючи: Поволі-поволі, не треба поспішати.
Тим часом Тан Ханьцьов завершила розповідь. Ю Жубін, помітивши її втому, турботливо запропонувала їй свій чай, щоб та могла перепочити.
Отримавши всю інформацію, Хань Вей на мить замислився, перш ніж поставити вирішальне запитання: «Пані Тан, згідно з анкетою Ю Жубін, вона народилася першого січня, а не двадцять третього листопада»
Натяк був такий: Ви виправдовуєтесь, щоб вас не викрили під час вашого побачення з нею?
«Все дуже просто, — впевнено відповіла Ю Жубін. — День народження колишньої Ю Жубін - 1 січня, а мій день народження — 23 листопада. Що тут не так?»
Хань Вей: «?» Що це за дивна логіка?
Ю Жубін встала, високо піднявши голову, випнувши груди, її обличчя було надзвичайно серйозним: «Люди постійно змінюються та розвиваються. Минула версія мене вичерпала себе. Нинішня я — це цілком нова сутність, яка не має нічого спільного з минулим».
Тан Ханьцьов: «...»
Ось вона знову.
Ю Жубін, хоч і схильна до фантазій, але надзвичайно переконлива, суворо поглянула на Хань Вей: «Будь ласка, помічнице Хань, прошу вас забути мої минулі вади. Запам'ятайте мене такою, якою я є зараз. Допоможіть мені залишити тіні минулого і розпочати нове життя! Я — вогонь, що палає інакше!»
Хань Вей: «???»
Що… що це за вогонь?
Королева пустопорожніх теревенів побачила, як за лінзами окулярів Хань Вей промайнуло збентеження, тож миттю вхопила її за руку, активувавши свій інший режим: «Заслужена артистка тролінгу».
Стиснувши руки Хань Вей, вона з глибоким сумом промовила: «Пані Хань Вей, ви ж обізнані з тим, наскільки несправедливо ставилися до мене батько та мачуха...»
Вона почала розписувати несправедливість батьків до оригінальної власниці тіла з таким надривом, що кожне слово було сповнене болю. У кульмінаційний момент на її очах забриніла сльоза, що втілювала всю гіркоту її долі.
Хань Вей була знайома з її біографією, тож, побачивши це щире горе, вона співчутливо кивнула: «Я знаю, знаю. Не картай себе так».
Тан Ханьцьов неквапливо пила чай, спостерігаючи за цією виставою: непогано, дуже потужно.
Тан Ханьцьов пересвідчилася, що Ю Жубін останнім часом справді приділяла багато уваги акторським студіям.
Хоча їй було ніяково перед помічницею Хань, проте за обставин, що склалися, це був єдиний вихід — дозволити Хань Вей страждати від мук сперечальниці.
Ю Жубін різко змінила тему: «Я більше не хочу жити за схваленням інших людей, я більше не хочу йти на компроміси. Я вирішила повністю порвати з минулим, жити лише для себе і стати зовсім іншою людиною!»
«Саме тому я обрала нову дату народження, — промовила Ю Жубін, дивлячись на Хань Вей зволоженими очима. — У вас є якісь питання?»
Досвідчений артистка, майстриня як в акторстві, так і в обмані: Я готова продовжувати грати! Акторська майстерність робить мене щасливою!
Скрупульозна Хань Вей прямо запитала: «Чому ви змінили свій день народження на той самий день, що й день народження президентки Тан?»
«О. — почала Ю Жубін, — Оскільки Тан Ханьцьов є втіленням досконалості та успіху. Я прагнула наслідувати її приклад, аби цей збіг нагадував мені про мій ідеал видатної жінки. Чи є в такому бажанні щось хибне?»
Хань Вей: «...»
Це звучить як аналіз тексту з підручника з літератури...
Тан Ханьцьов, яку обрали за взірець: «...»
Невже вона знайшла нагоду вплести комплімент навіть у таке виправдання?
Поєднання реальної трагедії минулого та майстерної гри дозволило Ю Жубін завоювати довіру Хань Вей на сімдесят відсотків. Решта тридцять відсотків скепсису були зумовлені лише знанням того, наскільки віртуозно Ю Жубін вміє маніпулювати фактами.
Помічниця Хань: Мені здається, що ви мені брешете, але я також відчуваю, що ви маєте рацію.
Зрештою, за негласної підтримки Тан Ханьцьов, аргумент про «початок нового життя через зміну імені та дати» повністю переконав Хань Вей.
Факт ночівлі Тан Ханьцьов у готелі через інцидент із переслідувачем не викликав сумнівів.
Тан Ханьцьов була сильною та давала відчуття безпеки; у них були добрі стосунки, тому для неї було логічно залишитися. Але чому вони мали втискатися в одне ліжко...?
Хань Вей глянула на незворушну Тан Ханьцьов, потім на Ю Жубін, і через свою педантичність запитала: «Чому ви не обрали просторіший номер? Хіба вам не було затісно?»
Ю Жубін відверто відповіла: «Гей, я лінива і боюся холоду. Я не хотіла виходити і міняти кімнати. Оскільки ми обоє маємо струнку статуру, це ліжко здалося цілком придатним. Тому ми вирішили не обтяжувати себе формальностями».
Звісно, вона не могла зізнатися, що справжньою причиною була її вчорашня впертість, зумовлена бажанням бути ближче до Тан Ханьцьов. На ширшому ліжку ця жадана близькість була б неможливою.
Тан Ханьцьов відпила чаю, кинувши погляд на ліжко. Правду кажучи, вчора вона теж побоювалася дискомфорту, двом людям було б важко зручно лежати на ньому.. Проте на ділі все виявилося інакше.
Ю Жубін протягом усієї ночі міцно обіймала її, що дозволило раціонально використати місце. Ба більше, Ю Жубін спала надзвичайно спокійно, не порушуючи спільного спокою. У підсумку, ніч минула без жодного відчуття тісноти.
У пам’яті зберігся лише приємний аромат, що виходив від Ю Жубін.
Переконавшись, що з Хань Вей усе гаразд, Тан Ханьцьов запитала: «Отже, з якої причини помічниця Хань вирішила подолати такий довгий шлях?»
Тут Хань Вей згадала про справжню мету свого приїзду і суворо зауважила: «Вам не слід було використовувати автомобіль, не попередивши мене».
Для Тан Ханьцьов сідати за кермо було під суворою забороною.
«Я не керувала автомобілем, — спокійно відповіла Тан Ханьцьов, — скористалася послугами найманого водія».
Вираз обличчя Хань Вей дещо пом'якшав: «Це правда?»
«Так», — підтвердила Тан Ханьцьов.
Ю Жубін переводила погляд з однієї на іншу, нарешті зупинившись на обличчі Тан Ханьцьов, і озвучила запитання, яке давно її турбувало: «Чому нашій Цьовцьов заборонено водити машину?»
Хань Вей поглянула на неї: Цьовцьов? Схоже, їхні стосунки справді стали значно ближчими.
Тан Ханьцьов поставила чашку гарячого чаю і щиро зізналася: «Тому що я втрачаю над собою контроль, щойно торкаюся керма».
«Я не можу втриматися від швидкої їзди».
Кермо наче мало над нею магічну владу: варто було доторкнутися до нього, як виникали несамовиті ідеї — витиснути педаль газу до упору і мчати вперед.
На будь-якій автівці вона їздила так, ніби брала участь у перегонах.
Під час перебування за кордоном вона нерідко так чинила. Коли ж про це дізналися рідні, їй було категорично заборонено керувати автомобілем.
Це був один із небагатьох проявів її нестриманості.
Цієї інформації не було в сюжеті, наданому системою. Оскільки після повернення додому Тан Ханьцьов завжди супроводжував водій, вона жодного разу не торкалася керма, тож ці відомості вважалися зайвими і не були включені до матеріалів.
Ю Жубін обурилася: Безглузда система, лише заважає мені пізнавати мою Цьовцьов!
Цього разу вона не намагалася улестити, а цілком серйозно зауважила: «Швидка їзда — це небезпечно. Надалі будь слухняною і викликай помічницю Хань або водія».
«Або ж мені покинути кар’єру артистки, отримати посвідчення водія і стати вашим шофером?»
Тан Ханьцьов ледь помітно посміхнулася: «У планах "Хваяо" такий шлях для тебе не передбачений. Якщо не хочеш бути айдолом, ми знайдемо тобі місце в комедійному жанрі».
Ю Жубін відповіла: «У цьому немає потреби. Бути айдолом чудово, я люблю свою професію».
Тан Ханьцьов не стала сперечатися і звернулася до Хань Вей: «Дякую за візит. Повертайся додому і відпочинь як слід».
Хань Вей поправила окуляри: «Ви сьогодні ще маєте відвідати маєток Тан, я вас супроводжу».
Тан Ханьцьов заперечно махнула рукою: «Не варто. Скоро за мною заїде дядько Дун. Не витрачай свій вихідний, іди».
Хань Вей підвелася: «Я спершу обговорю з її асистентом справу про переслідування сасен-фанатом, а також вашу присутність тут. Я піду, як тільки закінчу».
Коли артисти компанії стають жертвами подібного переслідування, керівництво має вжити рішучих заходів, щоб дати урок іншим «сасен-фанатам» та попередити їх від повторення подібних безумних вчинків.
Появу Тан Ханьцьов у готелі також необхідно було владнати, аби уникнути появи безглуздих чуток та пліток.
Тан Ханьцьов не заперечувала і дозволила помічниці діяти на власний розсуд.
Коли Хань Вей пішла, Тан Ханьцьов запитала про стан справ із Системою. Ю Жубін, не відриваючись від телефону, знизала плечима: «Окрім надання завдань, він, як і раніше, не бажає зі мною розмовляти».
Навіть не здатний на діалог — справді марний цей 009.
Тан Ханьцьов ледь помітно нахмурилася: «Будь пильною. Якщо виникнуть бодай якісь проблеми — негайно телефонуй мені».
Ю Жубін слухняно закивала: «Знаю, знаю. Моїй Цьовцьов дуже важко. Вона така зайнята, але все одно знаходить час піклуватися про мене».
Тан Ханьцьов глянула їй у вічі: «Якщо я не піклуватимуся, то хто ж тоді?»
Ю Жубін схилила голову, і її чудові очі вмить засяяли ніжністю: «Тоді чи можу я попросити тебе подбати про мене до кінця мого життя?»
«Я вже казала, — серйозно промовила Тан Ханьцьов, — поки ти тут, я завжди буду з тобою».
Ю Жубін радісно всміхнулася: «Я запам'ятала ці слова. Якщо не будеш зі мною все життя, я влаштую тобі таку істерику, що мало не здасться».
Тан Ханьцьов усміхнулася у відповідь: «Будь спокійна».
«Я не дам тобі приводу для розчарувань».
...
Ще до того, як Ю Жубін мала вирушати, за розпорядженням Тан Ханьцьов приїхав Дун Бо, щоб відвезти її першою. Їй вдалося виїхати раніше за інших, тож Тань Сі та решта колег навіть не підозрювали про її візит.
У дорозі до місця зйомок реклами Ю Жубін мовчки дивилася у вікно автомобіля, а в її думках раз у раз виникав образ Тан Ханьцьов.
Вона згадувала кожне слово, сказане ними в обіймах перед сном минулої ночі.
Кожне слово, вимовлене Тан Ханьцьов, здавалося неймовірно милозвучним і чарівним, сповненим природної ніжності, від якої серце трепетало, а почуття ставали дедалі глибшими.
Ця солодкість не полишала її й зараз.
Вона подивилася на їхній діалог у месенджері WeChat і, піддавшись раптовому пориву, змінила ім'я контакту Тан Ханьцьов на —
«Цукерка».
------(Перекладач має що сказати)------
Проти помічниці Хань змовились… ( ꈍᴗꈍ)