На плечах Ю Жубін лежало важливе завдання: заробляти гроші для Тан Ханьцьов і забезпечувати понаднормову роботу співробітникам «Хваяо». Своїми крутими маніпуляціями вона чітко розіграла Цьов Юньлі, цього багатого молодого пана з другого покоління.
Цифри на екрані продовжували рухатися вперед, несучи з собою запах грошей щохвилини і щосекунди.
Через деякий час Цьов Юньлі нарешті опам'ятався. Його колишня м'якість зникла, і він, трохи збентежений, промовив: «Зачекайте, у мене…»
Ю Жубін, почувши його, рішуче натиснула кнопку зупинки таймера і досить роздратовано сказала: «Якщо ви маєте заперечення, треба негайно їх озвучити. Хіба ви не знаєте, що час — це гроші?»
Цьов Юньлі: «… …»
Так, чи не так? Це явно має ціну!
Ю Жубін підняла руки й плеснула в долоні: «Добре, не морочте собі голову, розходьтеся, поспішайте додому та лягайте спати».
Цьов Юньлі підняв руку, щоб її зупинити: «Зачекай! Я ще не закінчив!»
Льов Шу, який стояв осторонь, не міг більше дивитися на це і висловив сумнів: «Молодий пане?»
Ви й справді повелися на таку відверту, серйозну аферу?!
Цьов Юньлі махнув рукою, показуючи, щоб він замовк: «Оскільки їй потрібні гроші, то я, звісно, допоможу чим зможу, тим більше, що така сума — дрібниця».
Дядько Льов: «……»
Він вже нічого не розумів у стосунках сучасної молоді.
Ю Жубін чітко почула слова «така сума — дрібниця» і подумки почала божеволіти, звертаючись до собачої системи: Маленька дурна системо, чому ти така тиха? Чому не вийдеш і не покритикуєш його за хвастощі багатством?
[…] — система вирішила прикинутися мертвою.
Ю Жубін: Гей, ти справді використовуєш подвійні стандарти, маленька дурнувата система.
Ю Жубін не цуралася «допомоги» від Цьов Юньлі, бо на її плечах лежала велика відповідальність — заробити грошей для Тан Ханьцьов і оплачувати премії працівникам «Хваяо». Тому вона давно й ґрунтовно засвоїла політику «якщо є можливість заробити більше, то треба заробляти». Тільки дурень відмовиться від грошей, коли їх кладуть йому прямо в руки!
Звісно, її основною метою все ж було розбити ілюзії Цьов Юньлі, щоб він сам від неї відчепився.
Щойно вона згадала, як Цьов Юньлі в оригінальному сюжеті зґвалтував героїню, у неї мало голова не вибухнула. Тому вона хотіла використати найбільш прямий і ефективний метод, щоб Цьов Юньлі сам відчепився — змусити його заплатити за свій урок!
Нехай він усвідомить, що жінка, яка, на його думку, відрізняється від усіх цих вульгарних розпусних повій, що люблять лише його обличчя і гроші, насправді ще насправді ще зухваліша й розпусніша за них, бо любить лише його гроші!
Щойно «білий лотос» перестає бути чистим, у цього покидька вже не буде бажання відроджувати почуття. Бо єдине, що він кохав, — це була саме ця чистота.
Ю Жубін відвернулася, щоб подивитися на Хань Вей, і дуже серйозно запитала: «Помічнице Хань, чи можу я запропонувати ціну в сто мільйонів?»
Цьов Юньлі: «???» Як ціна могла так зрости!
Тан Ханьцьов, що слухала все це по телефону, і засміялася, і здивувалася водночас. Вона сама й не думала про сто мільйонів, а ця Ю Бужубін аптом хоче сто мільйонів лише за час розмови?
Апетит у неї був не малий.
Дядько Льов, боячись, що його пан втратить голову від кохання, швидко вигукнув: «Пані Ю, як ви можете так нахабно підвищувати ціну? Це аморальна поведінка!»
Ю Жубін відповіла з праведною рішучістю: «Ціна на овочі може зрости, чому я не можу підвищити свою ціну? Це ж звичайне життєве явище, чому ви кажете, що це аморально? Ви намагаєтеся перешкодити благополуччю людей? Дядьку, ваше мислення дуже небезпечне!»
Вона вимовила все на одному диханні, впевнено та чисто, надзвичайно плавно. Навіть застосувала тактику загострення конфлікту, і в її словах можна було розпізнати стиль сучасного «духа сперечальника».
Дядько Льов, зіткнувшись із таким шквалом аргументів і, звісно, відступив. Він підібгав губи і замовк.
Хань Вей вчасно зупинила цю словесну перепалку Ю Жубін: «Я пропоную продовжувати за початковою ціною».
«Зрештою, пані Тан теж не вимагала ста мільйонів».
Навіть десяти тисяч не досягає.
Ю Жубін: «Це передусім тому, що наша президентка Тан — добра людина!»
Тан Ханьцьов, яка все ще слухала їхню розмову: «… …»
Це раптове підлещування?
Хань Вей вже майже звикла до підлабузництва Ю Жубін, яка, використовуючи будь-яку нагоду, щоб догодити Тан Ханьцьов.
Ю Жубін з жалем прошепотіла: «Справді не можна підняти ціну ще трохи? Я дуже хочу, щоб він заплатив за свій урок і щоб тримався від мене подалі».
Хань Вей: «Особисто я вважаю, що п’ятдесят тисяч за годину розмови — це вже хороший урок».
Щоб зустрітися з відомими людьми — мегазірками чи бізнес-магнатами, — потрібно витрачати мільйони, але ця ціна відповідала їхньому статусу.
Але Ю Жубін не була ні тим, ні іншим, вона просто звичайна людина. Тож витрачати гроші, щоб «придбати» її на годину лише для розмови, то з комерційної точки зору ці п’ятдесят тисяч — викинуті на вітер.
Тому назвати це уроком не буде перебільшенням. Цьов Юньлі просто йолоп, якщо сам на це повівся.
Хань Вей знову передала слова: «Пані Тан хоче, щоб ви дотримувалися свого принципу "заробляй, скільки можеш" і зовсім не церемонилися з молодим паном Цьов».
Якщо вона знову різко завищить ціну, Цьов Юньлі може злякатися, негайно розвернутися й піти. Тоді вона не змогла б продати урок навіть за п'ятдесят тисяч.
Ю Жубін, трохи подумавши, помахала телефоном перед Цьов Юньлі: «П’ятдесят тисяч за годину. Ще є заперечення?»
Цьов Юньлі, боячись, що вона ще щось утне, швидко сказав: «Ні, п'ятдесят тисяч — це нормально!» Потім поспішив до старого дерева.
Ю Жубін з телефоном у руці також рушила до старого дерева, коли раптом Хань Вей про щось згадала, миттєво схопила її за руку й прошепотіла: «Пані Ю, не порушуйте закон!»
Ю Жубін кинула погляд на Цьов Юньлі, що стояв неподалік, і, дещо здивована прошепотіла: «...Я ж не казала, що хочу забрати його собаче життя?»
Хань Вей завагалася, а потім твердо відповіла: «Сперечатися до смерті також зараховується».
Ю Жубін: «...»
Вона почухала ніс, подумала і невпевнено сказала: «Тоді я... буду лагіднішою».
Зрештою, за віддаленим наказом Тан Ханьцьов, Хань Вей дозволила їй іти.
Тан Ханьцьов просто хотіла, щоб Цьов Юньлі відчув наслідки, і щоб він зрозумів, що світ не крутиться лише навколо нього.
Вона глянула на телефон і злегка посміхнулася: «Сьогоднішня вистава була трохи довгою, дякую, помічнице Хань, я оплачу всі твої телефонні рахунки за цей місяць».
«І ще, — вона неуважно перегортала документи, — завтра приїдеш по мене, щоб забрати до компанії».
Оскільки сума компенсації вже надійшла на рахунок, їй більше не потрібно було прикидатися.
Хань Вей: «Добре».
Тан Ханьцьов: «Так, продовжуй стежити, не дозволяй Цьов Юньлі чіпати її».
Вона пам'ятала, як у минулому житті Цьов Юньлі насильно взяв Ю Жубін, тому не могла не хвилюватися. Ю Жубін — це не вона, у неї не вистачить сил побити Цьов Юньлі так, щоб той голосив на весь світ.
Незалежно від того, чи ця Ю Жубін є тією ж особою, що й раніше, поки Цьов Юньлі любить «Ю Жубін», їхня самотня зустріч буде дуже небезпечною, тому хтось повинен бути поруч.
І, чи то Ю Жубін, чи то Ю Бужубін, вона вже підписала контракт з «Хваяо», а отже, вона її людина, її відповідальність.
Захистити її від шкоди — її прямий обов'язок.
Тим часом Ю Жубін вже увімкнула таймер і, йдучи до Цьов Юньлі, чистила цукерку, нагадуючи собі бути спокійною, не сперечатися надто агресивно, а робити це елегантно та ніжно.
Цьов Юньлі побачив, що вона їсть цукерку, і чомусь відчув, що вона мила. Несвідомо він увімкнув «фільтр кохання», який прикрасив її попередні незбагненні вчинки на вісімсот рівнів.
Ю Жубін побачила його ніжний, як вода, вигляд, і у неї аж волосся дибки стало, а по тілу побігли мурашки.
Ю Жубін стримала бажання побити цього покидька й одразу перейшла до суті: «Говори швидко, якщо тобі є що сказати».
...Щоб я знала, з чого почати сперечатися!
Цьов Юньлі не квапився переходити до суті, дивлячись на неї з жалем: «Скажи мені, ти підписала контракт з "Хваяо", бо тобі не вистачало грошей? Це Тан Ханьцьов змусила тебе стати такою, щоб я тебе зненавидів?»
«Ти... так багато страждала через мене?»
На обличчі Ю Жубін був повний ступор: «???»
Ю Жубін: «Що за дурниці ти верзеш?»
«Я прийшла до "Хваяо" за власним бажанням, це не твоя справа! І яке це має відношення до нашої пані Тан? Ти не смій тут нишком ображати нашу неперевершену красуню, мудру, добру й розумну пані Тан, щоб потім виставити себе в кращому світлі».
Ти, собака, біжиш переді мною, щоб обмовляти нашу президентку Тан?!
Цьов Юньлі, вислухавши її сповнені агресії слова, не образився, а навпаки, сприймав її як бідолашну особу, що не вільна у своїх вчинках і змушена постійно прикидатися, аби вижити: «Нічого, зі мною ти можеш більше не прикидатися. Можеш бути собою. Я захищу тебе і визволю з рук тієї злої жінки Тан Ханьцьов».
Ю Жубін збентежено подивилася на нього: «Скільки ж страв було, що ти так напився?1 Якби ти хоч арахіс з'їв, то не дійшов би до такого2. Дивись, ти навіть людських слів не розумієш».
Цьов Юньлі: «...»
Цьов Юньлі: «Я не пив».
Ю Жубін: «Гаразд, тоді ваш мозок, мабуть, хворий. Раджу негайно звернутися до лікаря, бо потім може бути пізно».
Цьов Юньлі: «???»
Про що саме вона говорила???
Цьов Юньлі зрозумів, що не може продовжувати цю тему, бо інакше вона, мабуть, вважатиме його за нелюда. Він прочистив горло: «Я прийшов, щоб сказати тобі дещо. Якщо все вдасться, ти отримаєш десять мільйонів».
Мабуть, це була магія грошей, адже Ю Жубін нарешті не стала сперечатися, а спокійно дивилася на нього — щоб побачити, яку він ще нісенітницю скаже.
Цьов Юньлі дуже подобалося, як вона спокійно дивиться на нього, немов тендітна квітка, що викликає жаль. Йому хотілося взяти її в обійми й берегти. У його очах з'явився ледь помітний одержимий погляд.
Ю Жубін подумала, що він схожий на страшного збоченого маніяка: «Ого, не думала, що ти ще й збоченець?!»
Маленька дурна система мені про це не повідомляла!
Цьов Юньлі миттєво перестав посміхатися і, трохи збентежений, сказав: «Я не такий, ти мене неправильно зрозуміла...»
Ю Жубін перебила його і з праведним обличчям сказала: «Мене не цікавить твоя думка з цього приводу, я відчуваю, що ти саме такий, тому я повинна викликати поліцію».
Цьов Юньлі: «???»
Цьов Юньлі поспішно підійшов і зупинив її руку, що збиралася набрати номер поліції, і миттєво став серйозним.
«Не створюй проблем, я прийшов сюди, щоб попросити тебе подати до суду на Тан Ханьцьов заради компенсації».
----------(Автор має що сказати)---------
Після написання цього розділу мене осяяло, і я відчула, що мою роботу варто було б назвати не «Вона — Головна Героїня», а «Вона — Інтернет-Троль».
#Пані Тан сьогодні вийшла з телефону?#
#Ні.#
[Увага!]: У найближчі дні обсяг глав буде здебільшого близько 2 тисяч символів, оскільки я планую зменшити темп. Сподіваюся на ваше розуміння, мої дорогі! Цілую!
[Інколи я балакаю зайве, можете не звертати уваги]:
Останнім часом я була дуже зайнята іспитами, прокляття!
Я справді щаслива, що вам подобається ця історія. Останнім часом мій настрій був не дуже, але коли я бачу, як ви хвалите мою роботу, мені одразу стає краще! Я не очікувала такої кількості похвали... Крім того, я тепер можу писати так, що ви будете реготати ха-ха-ха! [Гордо випнувши груди, як голуб]
Я продовжуватиму старатися! Дякую за підтримку, мої милі!
------(Перекладач має що сказати)------
Тцццц…Ух, самознищення через 3,2… Цьов Юньлі, ти сам винен у своєму нещасті.
Чи зробити офіційною нову назву «Вона — Інтернет-Троль»?
Сподіваюся, вам подобається мій переклад. Якщо є якісь побажання чи зауваження, пишіть у коментарях!
1. 几个菜啊喝成这样？ (jǐ gè cài a hē chéng zhè yàng?) «Скільки ж страв було, що ти так напився?» - ця фраза є жартівливим та іронічним зауваженням, що використовується до когось надзвичайно п'яного, чий стан не відповідає масштабу застілля. Тобто, людина напилася занадто сильно, навіть якщо їжі було мало.
2. 你但凡吃粒花生米也不至于啊 (nǐ dànfán chī lì huāshēngmǐ yě bùzhìyú a) «Якби ти хоч арахіс з'їв, то не дійшов би до такого» — у китайській культурі арахіс часто подають як закуску до алкоголю, що має допомогти людині не так швидко сп'яніти. Ця фраза натякає, що якби людина споживала щось під час пиття, вона б не поводилася так безглуздо.