Чжао Лей почав досліджувати різні маршрути і свідомо вибирав, який зовсім відрізнявся від дикого диктора.
----
Якби Стенлі не пішов до боса, а постійно спускався вниз, то потрапив би у нескінченну петлю, через що врешті-решт впав б у божевілля.
----
Одного разу Чжао Лай випадково дістався на стіл, потім проліз через вікно і опинився в білому просторі.
Але це не було помилкою, бо цей диктор незабаром мав розпочати свою розповідь з деякою іронією.
Стенлі вже думав, що він зламав карту, але тоді почув цей коментар і зрозумів що все це було частиною дизайну гри. Тоді він похвалив гру за її інформативний та дотепний погляд на структуру відеоігор і вивчення структурних повчань.
----
Якщо він входив у офіс боса і виходив до того, як двері в кабінет була закрита, він більше не чув голоси диктора.
Тоді він повернувся в вихідну кімнату 427 і виявив, що двері поруч з нею відчинилися, і в цьому приміщенні була рятувальна капсула.
----
Якщо він ішов по дорозі, яка повністю відрізнялася від шляху диктора, зрештою гра просто перезапускалася.
Але після перезапуску все ще було хаотичніше. Після кожного перезапуску гра ставала дедалі дивнішою.
Наприклад, могла зникнути важливі двері.
Або, наприклад, графік гри повністю змінювалася на якусь дивну і страшну.
Або ж диктор малював довгу жовту стрілку на землі...
----
Чим довше він грав, тим більше Чжао Лай виявив, що в грі було занадто багато речей, які він не міг зрозуміти. Незалежно від того, який вибір він робив, диктор все одно буде говорити про це, як ніби він вже передбачав це.
Крім того, у грі було багато крутих пасхів, а промова диктора була дуже цікавою.
Один раз випадково він вирішив весь час вводити неправильний пароль в кабінеті боса, і диктор говорив йому правильний пароль знову і знов, поки в звичайно ж, був змушений відкрити двері сам...
Іноді сам диктор був вражений тим, що відбувалося в грі, через які у грі починався хаос.
Стенлі - гравець — найвища істота... Чотири речі разом створювали велику таємницю, через яку Чжао Лей хотів якомога швидше знайти правду.
Він був глибоко захоплений цією грою.
----
Минуло більше двох годин.
Чжао Лей подивився на годинник і виявив, що він грав у цю гру вже досить довго.
Але він відчував, що в цій грі все ще було безліч кінцівок і пасхів, які він ще не знайшов.
- Як тобі? - З усмішкою запитав Чен Мо.
Чжао Лей потер шию. - Вона безумовно не весела, але... Вона дуже цікава. Коли ця гра стане продажем?
Чен Мо сказав: " Можливо наступного тижня.
Чжао Лэй кивнув. - Я обов'язково знайду всі секрети і кінцівки, коли вона вийде.
Він зробив паузу і незабаром продовжив: - І я відчуваю, що гра, здається, намагається щось донести до мене. Мені здається, що в всій цій історії є стільки підтексту...
Чен Мо розсміявся і нічого не сказав.
- Чи міг би ти пояснити мені, про що насправді хоче розповісти ця гра? У чому ж її зміст?
Чен Мо похитав головою. - Кожен сам повинен для себе вирішити, в чому її сенс.
Чжао Лай втратив дар мови і встав. - Я повинен повернутися, добре виспатися і продовжити працювати.
Чен Мо кивнув. - Добре відпочинь.
Чжао Лей подивився на Чен Мо перед відходом і сказав: - Дякую за гру, хоча деякі моменти мені незрозумілі, але принаймні вона змусила мене почуватися краще.
Чень Мо засміявся. - Не думай забагато, просто грай.
----
« The Stanley Parable" - це не просто гра-головка.
Це класична мета-гра, в основі якої лежить глибокий філософський сенс. Гравець отримує задоволення не через розв'язання різних головоломок, а через досвід інтерпретації безлічі казкових історій.
У цій грі, по суті, було повно кінцівок, які суперечили багатьом грам. Можна було сказати, що вона знущалася над упевненими поняттями гравця, гри та розповіді.
У цій грі не було чітких цілей, ніяких проблем і жодного покарання.
Більш того, гра була повна будь-яких сатирів на « відпочинку задоволення від ігор». Наприклад, Стенлі працював щодня і все, що він робив, так це натискав на кнопки та відчував себе щасливим. Хіба це не було схоже на те, що робили звичайні гравці?
Гравець слідував інструкціям диктора, крок за кроком, і в результаті відкривав секретні двері, проходив далі і, нарешті, досягав, здавалося б, гарних кінцівок, але хіба це не те, що всі так звані «хороші ігри» показували гравцям?
Така кінцівка дала гравцям туманне уявлення про те, що вони вважали щасливими, вільними і задоволеними, фальшивими й несправжніми.
Кожна кінцівка стояла свого роду філософія.
Наприклад, « гарна» кінцівка насправді показала втрату свободи волі, кінець ядерного вибуху - це ближче знайомство зі своїми страхами, кінцівки з відмовою вийти зі свого офісу — страху суспільства і самостійного прийняття рішень...
І в цьому і нехай сенс цієї гри.
Усі ці кінцівки були думками про життя. Гравець, не усвідомлюючи цього у реальному житті, підсвідомо буде вибирати саме цей варіант.
Звичайно, сама ця гра не мала чіткого опису. Вона була більше схожа на різні думки, які спліталися докупи. І кожна людина могла побачити в цих думках відображення самого себе.
https://literna.net/uk/books/337-vsemohutnii-hei-mdizai-nerha