Розділ 1025 - Привіт і Прощай. Частина - 4
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
"Ваша Величність? Все готово".
Покликала Графіня Джубель зовні.
Дивлячись на годинник, я була приголомшена. Час іти. Я просиділа тут три години, і все, що я могла зробити - це скомкану купу паперів.
"Ваша Величність?"
"Дайте мені кілька хвилин".
Нарешті я зважилась. Я швидко рухала пером, видаючи приємний звук. Зрештою я написала листа, над яким роздумувала три години лише за п’ять хвилин.
Як тільки я вийшла, Лора сказала.
"Ваша Величність, не дозвольте Графіні Джубель торопити Вас. Якщо вам потрібно більше часу..."
Графінія Джубель кинула на Лору виразний погляд, але я похитав головою.
"Мені це не потрібно. Ходімо".
Саме тоді, коли я збиралася сісти в карету, приїхав батько і мати. Мати міцно обійняла мене.
"Я постараюся часто відвідувати тебе. Не хвилюйся".
Я теж попрощалася з батьком. Потім підійшов Гайнлі, який пообіцяв, що скоро побачить їх.
Коли всі попрощалися, я дала батькові напишеного листа.
Він прийняв його з розгубленим виглядом.
"Що це, Навіле ...?"
***
"Це Нав'є написала? Для мене?"
"Так, Ваша Величносте".
Совешу отримав від Герцога Тробі звичайний білий конверт, формальний, без прикрас. Він навіть не був запечатаний.
Коли він розгорнув листа, то побачив знайомий бездоганний почерк. Поки Совешу читав, Герцог Тробі і Маркиз Карл дивилися один на одного.
Зрештою Совішу склав лист.
Герцогу було цікаво, що написала його дочка, але він не зважився запитати. Маркізу Карлу також було цікаво, але він мовчав.
Що такого могла написати Навайє, що змусило Імператора Совешу так дивитися в небу...? Невже йому знову домагається...?
Через хвилину Совішу встав і вийшов. Він безцільно йшов, поки не дійшов до фонтану. Там він зупинився. Він стояв, склавши руки за спину, і дивився на струмки води.
[Не можу сказати, що я бажаю тобі щасливого життя, але я сподіваюся, ти станеш хорошим імпером...]
Совешу розпростир руки і закрив очі.
"Нарешті я зрозумів, наскільки я був зухвалим. Я не можу керувати твоїм життям, як я управляю цією країною..."
З того часу, як він подав на розлучення, йому треба було зрозуміти, що не отримає Нав’яса назад.
Але він не міг позбутися туги. Вона гризла його. Тому він наробив ще більше помилок, про які шкодував.
Він не повинен був змушувати її проходити через все це.
"Ваша величність".
Звертався до нього Маркиз Карл. Совешу не відривав погляду від фонтану.
"Я був дурнем. Я давно упустив шанс повернути Навіє, але міг би зробити все простіше. З минулого року я приймаю тільки найгірші рішення".
Очі марказа Карла відкрилися.
Зітхнувши, Совешу відвернувся.
"Але я не дозволю цьому знеохотити мене. Це теж було б найгірше рішення".
"Ваша Величність."
Очі марказа Карла почали плакати.
"Неважливо, наскільки сильно я шкодую про це. Я не можу стерти свої колишні помилки. Все, що я можу зробити - це жити далі... Тільки тоді я перестану шкодувати".
Я знову зітхнув.
"Ходімо..."
Маркіз Карл зробив паузу, щоб витерти сльози і пішов за Імператором до палацу.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr