Розділ 1024 - Привіт і Прощай. Частина - 3
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
Хоча вона не могла мене зрозуміти, вона витягла одну ручку з-під ковдри і спробувала вхопитися за дерево.
"Всякий раз, коли у твоєї мами було багато справ в голові, вона приходила сюди. Влітку на всіх його гілках розпускаються білі квіти".
Коли-небудь, коли Лорі і Кай стануть старшими, чи зможу я привезти їх до Східної Імперії?
"Саме тут твої мама і тато вперше вирушили на спільну прогулянку. А тут..."
Як тільки я звернула увагу на джерело, я застигла. Перед ним стояв хтось знайомий.
"Совішу..."
На відміну від інших палаців, одягнених у свої найкращі костюми, він був одягнений в зручне вбрання.
"Він теж вийшов на прогулянку?"
Наші погляди схрестилися. Вираз його обличчя було порожнім і здивований.
Я повільно опустила руку, щоб показати джерело. Лорі, не звертаючи уваги ні на що, приклонилася до мого плеча.
Ми мовчки дивилися один на одного. Я й уявити собі не могла, що знайду його тут. Я не зробила нічого поганого, тому почувалася винною.
Погляд Совішу швидко переміщався між мною і Лорі. Він прикупив нижню губу.
"Як ти?"
"Ти в порядку?"
Запитали ми обидва одночасно. Після недовгого коливання Совешу прочистив горло.
"Мені набагато краще".
"Це не те, що я чула".
"Давай припустимо, що це так, щоб ми більше не турбували один одного".
« Він говорить, але продовжує дивитися на Лорі.»
Я підняла її на обидві руки.
"Ну, я рада, що до тебе хоча б повернулася пам'ять".
Совешу здригнувся.
"Як ти можеш про це судити?"
"По тому, як ти говориш".
Він сильно посміхнувся.
"Знаєш, Принцеса Західної Імперії схожа на жінку, яку я люблю".
У мене перехопило дихання. Замість того щоб дивитися на мене, Совешу подивився на Лорі.
"Я бажаю твоїй дівчинці щастя на все життя".
Лорі з цікавістю подивилася на Совешу, але я міцніша стиснула її і відвернулась.
Він сказав мені в спину.
"Побудь ще трохи. Я піду. Врешті-решт, я можу повернутися сюди коли захочу".
Я на хвильку задумалася, чи не сказати мені "ні, дякую". Але врешті-решт я кивнула. У кои-то віки він виявився прав.
Я не знала, коли і повернуся сюди, в той час як він міг відвідувати цей сад, якщо захоче.
Я прислухалася до шелесту сухого листя, коли він йшов. Коли шум затих, я повільно обернулася. Вже не було совешу.
Замість нього мене захопили спогади. Я уявила собі попередні версії Гейнлі, Совішу і себе на цьому самому місці.
***
Поки я чекала, коли буде готова на нашу карету, я часто підняла і опускала пір’я.
Я вже збилася зі свого рахунку, скільки аркушів паперу було витрачено даремно. Кожного разу, коли я прикладала перо до паперу, я передумувала.
✔
Підписайтеся на групу ВК
https:/vk.com/kizarunovels
Безкоштовні розділи в ній виходять швидше.
Так само в ній багато цікавого...
✔
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr