Розділ 666. Повторне розділення. Частина - 2
Вони обидва дуже багато означали для нього, Совішу не знав кого йому вибрати.
Вони були в протилежних напрямках, колишня дружина, яку він досі любить, все ще є його рідною донькою.
Совішу кілька разів глянув на них, безпорадно усміхнувся і вирішив повільно відібрав руку Нав’є.
- Ти залишаєшся... Біжімо, Навай! Будь щаслива!»,- вигукнув Совешу.
"Моя дитина померла, але не Нав'яже..." - подумав про себе Совешу.
- ..."Наві нічого не відповіла.
"Я хотів би бути з Навотом... я хочу бути із Вів'єре, і не хочу втрачати її двічі. Але я знаю, що цього разу я повинен відпустити її..."
- Не йди цим шляхом, живи без поспіху багато років. Можливо, навіть коли ти будеш тут, ми більше не зустрінемося.
Відпустивши Нав’є і повертаючись до неї спиною, він підійшов та потішив перелякану дівчинку, яка весь цей час чекала його і пішов з нею стежкою, кінця якої не було видно.
***
Маркіз Карл неспокійно рухався по коридору, не в силах зомкнути очей через переживання свого Імператора.
Раптом він почув невдалеку гучний шум, за яким поступила серія не менш пронизливих криків.
- Ваша Величність...! Ваша Величність...», в паніці кричав лицар.
- Що ж там зовні...? "?" - запитав уголос Маркіз Карл.
Коли маркс Карл з подивом вийшов на вулицю, він виявив, що Совешу випав із вікна своєї спальні.
- Палацовий лікар...! Приведіть палацового лікаря...!!",- вигукнув Маркс Карл.
У жахі Маркіз Карл наказав викликати палацового лікаря, здавалося, що його очі ось-ось вилізуть з орбіт.
- Евелін! Приведіть міс Евелін! Негайно, Евелін сюди!." - з усіх сил вигукував Маркс Карл.
Він також наказав покликати Евелін, шанованого мага-цілителя.
Однак він одразу згадав, що Евелін вирушила до Західної Імперії лікувати імператрицю Нав’є.
- Навi..."- пробурмотів Маркиз Карл.
- Навi...?»- Слабкий голос донісся з уст Совешу.
При згадці Натана Совішу прийшов в себе, наче до його носа піднесли митний спирт.
- Ваша Величність, ваша Величносте! Палацовий лікар! Приведіть лікаря!"
Не було ясно які травми міг отримати Совішу при падінні, хоч висоти була і невелика, проте зламати щось можна навіть просто послизнувшись.
***
- Ти прокинулася!
Я почула радісний крик, це був дуже знайомий і рідний голос.
Коли я розплющила очі, то побачила перед собою заплакане обличчя Гайнлі.
- Хейнлі...?
Моє горло дуже боліло, але я зміг відкрити рот і мало чутно вимовити його ім’я.
- Моя імператриця, я так...!»- Хейнлі не міг стримати своїх емоцій, він був дуже радий.
Потім він схопив мою руку і поклав її собі на лоб.
« У мене холодна рука чи у Гайнлі жар...?»,- стурбовано подумала про себе Навіє.
Я відчувала його чоло особливо гарячим, він так сильно хвилювався за мене, що навіть захворів?
Я все ще була трохи приголомшена, коли Гайнлі схлипнув поруч зі сльозами радості на очах.
- Моя Імператриця, я... Думав, що втрачу тебе... Я так боявся...»
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr