Глава 643 - Безуміє Рашти. Частина - 3
- Я не хочу тут залишатися! Відкрийте двері! Відкрийте двері! Відкрийте цю чортову двері!" - продовжувала кричати Рашта пачка двері кімнати своєї крові.
Рашта відчайдушно штовхала, била кулаками і навіть била головою ці двері, але вона все не відкривалася.
Навіть найменшого відповіді на її виступки так і не пішло.
Справу вже спускалися сходами й вийшли назовні і зовсім не чули криків Рашти.
Рашта зробила крок назад і закричала з усіх сил, які у неї залишилися.
- АааАаяаaaAaЯа ааоа!»
- АааАаяаaaAaЯа ааоа!»
- АааАаяаaaAaЯа ааоа!»
Вона кричала кілька разів, наче це була ворона.
Вона відчула тимчасове полегшення, подумавши, що помре нелегко, тому що була ще замолода і у неї був час якось вибратися звідси, але це також означало...
« Скільки десятиліть я тут проведу...? Що я буду робити весь цей час ...? Коли я зможу втекти звідси, їй було страшно.
- Совішу...! Ваша Величність...! Відкрий двері!»,- закричала Рашта.
Рашта, збита з пантелику, знову постукала у двері.
- Ваша Величність! Відчини двері! Вибач, відчини двері! Ваша Величність, відкрий двері!" - продовжувала кричати Рашта зі сльозами на очах.
Через деякий час Рашта притиснулася до дверей, і ніхто не відповів їй, як би вона не намагалася до когось дістатися.
У Рашти опустилися руки, в прямому і переносному значенні, крапельки крові скакали по шкірі її рук, і капали на холодний підлогу кімнати.
- Ваша Величність...! Будь ласка, відкрий двері!" Це божевілля по обличчю Рашти.
Рашта всхлипнула і вдарилася головою об двері з усієї сили, по її обличчю затекла кров.
- Ти сказав, що будеш моїм рятівником ...! Ти обіцяв мені, що в мене більше ніколи не буде важких часів ...! Ваша Величносте, ти сказав, що завжди будеш захищати мене...!»,- кричала закривавлена Рашта, її сльози змішувалися з кров'ю.
Рашта хотіла почути у відповідь хоч щось, самотність її гнітило, їй так ніхто і не відповів. Здiв квaнт.
Рашта відступила від дверей і сіла на коточки поруч з ліжком.
Дрозжа, вона згадала момент, коли Деліз з посмішкою показала їй свій потворний язик, пригадала крик синій птиці, як виривала у неї пір'я, нагадала відчуття удару ножем Аріан, щоб вона могла втекти, і багато інші погані речі, які вона чинила ...
Рашта була приголомшена всіма своїми поганими вчинками, які приходили їй в голову у вигляді галюцинацій.
- Ні! Ні! Ні! Мені страшно...! Ваша Величність...! Мені страшно...! Ваша Величносте, я боюся...!»- кричала Рашта з усіх сил.
Рашта плакала і голосно топала ногами по підлозі, але галюцинації не зникали.
- Спасите мене, Ваша Величносте...», Рашта трохи спала з розуму.
Вона знову підбігла до дверей і з усіх сил вдарилася в неї своїм тілом.
У цей момент відкрилася кришка невеликого отвору, розташованого в нижній частині дверці, через яку подавали їжу, і звідти з'явилася чиясь біла рука.
Ця рука відразу ж зникла, як тільки вона упустила білу таблетку на підлогу.
Рашта дивився на таблетку, поки не зрозуміла, що це не галюцинація, і поспішила знову постукати у двері, щоб повернути назад цього чоловіка. Здiв квaнт.
- Відкрий! Відкрий! Відчини двері! Будь ласка, допоможи мені...!»,- відчайдушно кричала Рашта.
Але людина, яка прийшла на мить, пішов, не видавши ні звуку.
Простівши перед дверима і дивлячись на неї кілька годин, Рашта повільно простягла руку, щоб забрати таблетку.
Рашта була приголомшена, коли втупилася на таблетку, яку тримала на своїй долоні.
Не було жодних вказівок на те, що це була за таблетку, але Рашта відразу зрозуміла її призначення.
Це була отруйна таблетка, щоб Рашта могла залишити це життя.
Рашта відкинула отруйну таблетку в сторону, ніби обгоріла вогонь.
- Чого ти хочеш...? Що це має означати...?
На її крик ніхто не відгукнувся.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr