Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Імператриця знову виходить Заміж (KR)

Розділ 397 - Злива Найв’яте. Частина - 1

Прочитано 0% глави

Глава 397 - Злива Найв’яте. Частина - 1

Перед тим, як лягти спати.

Співішу зміг заспокоїтись після довгих ридання і занурився в глибокі роздуми. Він вважав себе дурнем за те, що імпульсивно купив картину Нав’є.

« Скільки людей приходить і йде прибирати мою спальню... Гірше того, були люди, які бачили картину, коли вона висіла на стіні. "

Забравшись під ковдру, Совішу поклявся собі зняти картину завтра ж.

Але те, що Сувешу зробив наступного ранку, не входило у прибирання картини. Навпаки, він покликав палацового художника.

Коли прийшов палацовий художник, він показав йому картину і наказав:

- Зміни напрямок, в якому дивляться очі картини. "

- Які очі Ви маєте на увазі ...?", обережно запитав художник.

На картині було двоє людей, обидва дивилися в різні сторони. Нав’язнені дивилася в сторону, у той час як Совешу дивився на Навота. Відчуття, які передаються картиною, разюче змінювались залежно від напрямку, в якому повинні були дивитися очі.

Художник думав, що Совешу скаже йому змінити напрямок, в якому дивилися його очі.

Але прохання Совішу було зовсім протилежне тому, чого сподівався художник.

-Змуси Нав'є подивитися на мене. "

Художник на мить розгубився.

« Він серйозно?»

У Совішу було байдуже обличчя. Принаймні, він, здавалося, не жартував.

"Ну, ніхто не став би жартувати про щось подібне"

Коли митець кивнув і відступив назад, Совешу сів на ліжко, відчуваючи себе більш невимушено, і знову оцінив картину.

***

Великий Герцог Капмен, Гейнлі, Маккенен, відповідні посадові особи і я зустрілися, щоб обговорити те, що сталося у Уайтмонді. Ми обговорювали це протягом кількох годин.

- Чи були останнім часом які-небудь суперечки? Не з нашої точки зору, а з погляду Уайтмонда, вчинок, який, можливо, їх розчарував. "

- Ні, не було жодних проблем."

- А як щодо посла Вайтмонда? Він щось знає про це? "

- Він також заплутався і зв'язується з Міністерством закордонних справ."

- Члени команди кажуть, що вони не зробили нічого поганого, але, можливо, вони зробили це несвідомо, Ваша Величносте.

Виникли різні погляди, але причина арешту команди залишилася невідомою.

Маккенна сказав з тривогою:

- Найгіршим сценарієм було б те, що Уайтмонд діяв таким чином, тому що їм не подобалося самовідкриття Західної Імперії. Якби це було так, це б був маленький... Ні, це буде велика проблема."

Хейнлі кивнув і проінструктував:

- Це правда. Маркіз Кетрон, запитайте тих, хто у Вайтмонді, що мотивує цю дію.

- Так, Ваша Величність.»

- Великий Герцог Капмен, будь ласка, скажіть своєму підлеглому, щоб він залишався поруч і стежив за ситуацією.

- Я так і зроблю."

Після майже тригодинної зустрічі маркіз Кетрос поспішно пішов зі своїми послідовниками.

Чи можна йому довіряти? Поки я дивилася на його далекий спину пустим поглядом, Гейнлі сказав поруч зі мною:

- Я не думаю, що він настільки дурний. "

Але одного разу він уже вчинив немудро. Хіба він не намагався посилити скандал між Крістою і Гейнлі?

...Ну. Було багато людей, які бачили таємну зустріч Крісти і Гайнлі так що він вважав це обманом на яку варто ризикнути й діяв відповідно.

У будь-якому випадку, Гейнлі знав маркиза Кетрона краще, ніж я. Тому я кивнула, тому що довіряла Хейнлі, а не марокзу.

Хейнлі теж кивнув, і ми втупилися один на одного.

Але це тривало недовго. Як тільки я згадала, як ми розлучилися минулого разу, я почервоніла. Коли я різко повернула голову, Гайнлі кинувся брати мене за руку.

У цю мить. Великий Герцог Капмен приголомшено подивився на Хейнлі і пішов, ніби втік, сказавши, що у нього невідкладна справа. Я не знаю, що творилося в голові Хейнлі, щоб змусити Великого Герцога Капмена піти таким чином ...

- Моя імператриця. "

Коли я спробувала піти, Гайнлі покликав мене і стиснув мою руку. Озираючись назад, я побачила, що в нього був одухотворий вираз обличчя.

- Ти збираєшся залишити мене?

Хоча його погляд був здатний змусити тремтіти чиєсь серце, я вже виявила, що Гейнлі був чудовим актором. Я не могла сказати, чи його погляд був щирим. Крім того, хто змусив нас почуватися незручно в першу чергу?

- Чи не пора попрацювати? "

***

https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr

Попередня главаНаступна глава