Глава 306 - Я люблю тебе. Я люблю тебе. Я люблю тебе. Частина - 2
Здавалося, більше говорити було не про що, тому я соромилась підкреслила пальцем собі за спину.
- Я піду.»,- сказала Навіє.
Потім Капмен гукнув мене, і я обернулася:
- Ваша Величність.»
Він повільно підійшов до мене і сказав слабким пошепки, наче чоловік, який голодував цілий тиждень:
- Я люблю тебе... Я дійсно хочу..."
- ...!»,- Навіе злякалася.
Він знову спалахує ефектами зілля, вірно?
Коли я здивовано подивилася на нього, він повільно продовжив:
- Я маю на увазі, що твій чоловік теж любить тебе. "
*
Повернувшись у свою кімнату, я деякий час ходила по кімнаті зі змішаними почуттями.
Хейнли... Він справді любить мене?
Хейнли?
Спочатку я думала:
« Чому?»
Звичайно, Гайнлі сам сказав мені, що кохає мене.
Я не думаю, що Капмен, який міг читати думки інших людей, збирався брехати тепер, коли він відчував себе винним ...
Але я не могла зрозуміти, чому Гайнлі любить мене.
Коли він почав любити мене?
У минулому були часи, коли я задавалася питанням, чи так це ... Чи він полюбив мене з того часу?
Чи він закохався після нашого одруження?
Якщо ні... Йому подобалася вся наша шлюбна ніч. Це не могло статися тоді, вірно?
Хейнлі не був плейбоєм, але він був популярним у суспільстві.
Я не мала на увазі, що це було погано. Я просто не розуміла, чому він закохався в мене, хоча зустрічав так багато привабливих жінок.
Я не намагалася принизити себе, просто я була цікавою людиною для спілкування.
У розмовах я часто слухала більше, ніж говорила. Мені подобалися жарти, але мало хто розумів мої.
Хоча я не ненавиділа інших людей, але хотіла залишатися у своїй кімнаті з книжками і документами.
У мене був дуже нудний характер. Крім того, моя нецікава особистість не могла бути привабливою.
Ми обидва були молоді серед знатних. Але у нас були різні смаки.
Але чи Гейнлі справді кохав таку нудну людину, як я?
Навіть мій колишній чоловік, Совішу, покинув мене і відвернувся від мене.
Чи Гейнлі справді любить мене?
Раптом я почула гучний стукіт свого серця.
Я була настільки вражена, що прийшла в себе лише через якийсь час і зрозуміла, ніби цей звук йшов не з мого серця, а зі спільної спальні.
Коли я відчинила двері, то побачила Гайнлі, що лежав на ліжку і обнімав мою подушку.
Побачивши мене, Гайнлі швидко сів і вибачився:
- Я довго не відчував твого запаху. Вибач, але я скучив. "
Його збентежена фігурка була настільки чарівною, що я імпульсивно підійшла до нього і обняла за голову.
- Моя імператриця?
Через мить Гайнлі почав спантеличувати мене.
- Моя Імператриця... Наша поза... Мені трохи соромно...»,- сказав Хейнлі.
Я продовжувала тримати його голову в своїх обіймах, прикидаючись, що не чую його.
Я відчула знайомий запах, запах рідної людини.
Ця людина безумовно любила мене.
Я відчула, як моє серце тремтіло від усвідомлення несподіваної правди.
Але страх всередині мене був ще сильніший. Ніби тримаєш букет квітів стоячи на краю скелі.
Любов. Любов була почуттям, яке здавалося солодким і прекрасним, але чи було це насправді так?
Це відчуття призвело колись холодного, Великого Герцога Капмена в замішання, зробило його імпульсивним, а також зробило колись розумний Совешу безглуздим і випадковим.
І чим все це закінчиться? Я не знаю, що станеться в майбутньому з Великим Герцогом Капменем через Зілля, але навіть якщо просто поглянути на Совешу...
Він любив Рашту, щоб приховати всі її недоліки. Він хвалився, як ніби це була історія кохання століття, але невдовзі після того, коли він попросив мене повернутися до нього...
Він вигнав мене, щоб зробити Рашту Імператрицею. Але тепер він хотів, щоб я повернулася до нього як Імператриці.
Ось що таке любов. От і все...
Гейнлі любить мене, тому він одружився з мною не за потреби, а через любов?
Скільки триватиме ця любов? І що станеться, коли він перестане любити мене? Саме цього я і боюся.
Глибоко замислюючись, Гайнлі пробурмотів ледь чутним голосом:
- Я люблю тебе. "
- ..."Нав'є мовчала.
- Ти не зобов'язана відповідати прямо зараз. Ми все одно одружені, так що я завжди буду поряд з тобою і чекатиму твоєї відповіді.
Хейнлі поклав подушку, яку тримав, потім обняв мене за талию і закрив очі.
На мить слова зникли з нашого світу, і ми розчинилися в обіймах один одного.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr