Глава 235 - Шок Совішу. Частина - 4
Тому що в цьому ящику лежав лист Совішу.
Якби я могла повернути Совешу з мого дитинства, я хотіла б сісти перед ним і запитати:
- ... Про що ти насправді думаєш?"
Цей совешу був більш чесний у вислові своїх емоцій, ніж той, що зараз.
Коли я вже збиралася відкрити листа Совішу, щоб прочитати його ще раз, хтось постукав у вікно.
Я озирнулася і знову побачила у вікні Гайнлі!
Я залишила листа в ящику столу, підійшла до вікна і затримала штори.
- Королева!
Через завісу він почувся дивним, і я хотів побачити його таким.
Якщо я продовжуватиму відкривати йому вікно, він не перестане приходити до мене через нього.
- Моя королева? Вибач, королева?
Я навмисне відрахувала 30 секунд і розсунула штори.
Хейнлі почувався настільки пригніченим, що присів на котточки, поклавши руки на підвіконник.
Як тільки я відкрила вікно, він подивився мені в очі і вибачився:
- Мені дуже шкода... просто я звик приходити до тебе через вікно.
- Чи дозволиш ти увійти через вікно Королеві? "
- Чи можу я увійти через вікно, як Королева? "
- Якщо ти готовий роздягнутися ...",- відповіла Нав'ята.
- ...Ти мене роздягнеш?
Звичайно ж ні, а чого ще він очікував? Хитрый Орел.
- Що привело тебе сюди в таку годину?
Очевидно, що ще був робочий час.
- У мене є хороші і погані новини. Я просто хотів поділитися ними з тобою.
- Що це за новини?
- Гарна новина в тому, що... Нарешті призначено дату нашого весілля, моя королева.» - відповів Хейнлі.
- ...!»,- Найві не знала що сказати.
- Скоро ми, безсумнівно, станемо парою.
- Ми вже одружені і, безумовно, подружня пара.»,- сказала Навіє.
- Те, що ми зробили, було присягою перед Богом. Тепер ми оголосимо перед усім світом, що я твій чоловік, а ти моя дружина.»,- сказав Хейнлі.
Дивлячись на задоволений, що говорить Гайнлі, мені захотілося вщипнути його за щоку.
Те, як він говорив... трохи збентежило мене. Я згадала, як прийняла це за визнання в любові, коли він намагався розповісти мені про самовідкриття себе імператором.
Але я спокійно поводилась і запитала його:
- А яка погана новина?
- Ем, ну ..."...'я непереконливо заговорив Хейнлі.
Це гірше, ніж я думала?
Імператор Східної Імперії надіслав запрошення прийти на його весілля.
- ...!»,- Навіе нахмурилась.
- Він сподівається, що ми зможемо бути разом. Але на випадок, якщо я з якихось причин не зможу, він хоче, щоб принаймні королева була присутня ...», додав Хейнлі.
Закінчивши говорити, Гайнлі подивився мені в очі і спитав:
- Що думаєш?»
Він сказав мені, що це погані новини, тому що Гайнлі не хотів, щоб я була присутня?
Але я відповіла йому відразу, не вагаючись:
- Я прийму його запрошення. "
- Так...», розчарованим тотом пробурмотів Хейнлі.
Я хочу побачити своїх батьків і друзів.
- ...»,- Хейнлі мовчав.
- Я не хочу пропустити можливість побачити людей, яких я люблю тільки тому, що він там. "..." - сказала Навіє твердим тоном.
Як тільки я це сказала, Гайнлі швидко сказав:
- Я піду з тобою.
Я відразу заперечила:
- Ти не зобов'язаний робити це. "
Справа не в тому, що мені було б незручно, якби Гейнлі пішов зі мною, а в тім що минулого разу нас тимчасово затримали у особняку Тробі за наказом Совешу.
Мабуть, це все ще неприємний спогад. Я не хотіла, щоб він знову ризикував своєю свободою і переживав цей неприємний момент.
Але Гайнлі з усмішкою відповів:
- Я хочу піти з тобою. Мої батьки і мої друзі теж там. "
Батьки Гейнлі були у Східній Імперії?
- Ах...»,-Наві трохи здивувалася словами Гейнлі.
Напевно, він має на увазі моїх батьків.
Коли я відкрив рот від подиву, Хейнлі проворчав жартівливим тоном:
- Вони, здається, почувалися незручно поряд зі мною. Цього разу я подбаю про те, щоб вони прийняли мене як свого улюбленого зятя".
- ...Я впевнена, що цього разу ти їм сподобаєшся. "...", посміхнувшись сказала Наві.
Гейнлі врятував мене від цілковитої ганьби.
Він посміхнувся і присунув свою голову ближче до мене.
Потім він легонько поцілував мене в щоку.
- ...!»,- змутлася Нав'ята.
Я була так здивована, що мої очі розширилися від шоку.
Потім він трохи відкинув голову назад і подивився мені в очі, побачивши, що я не рухаюся, він знову присунув голову ближче та притулився губами до моєї щоки.
Цього разу поцілунок був ще довшим.
Зрештою він усміхнувся і став сором’язливим.
- Коли ти приймеш мене як свого коханого чоловіка?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr