Глава 234 - Шок Совішу. Частина - 3
Рашта здивовано переклала погляд з Совешу на дизайнера.
Потім, коли Рашта розридалася, Совешу і дизайнер подивилися на неї з ще більшим здивуванням.
Рашта скрижала і скаржилася Совешу:
- Я хочу одягнути це плаття, Рашта в цьому сукню буде дуже добре дивитисяся поруч з Вашою Величністю!"
- Ти можеш одягнути гламурне плаття іншим разом. Цього разу одягни просте плаття. Хіба в майбутньому не буде багато вечірок?" - запитав Совешу.
- Дуже важливо вдягнути це плаття у найбільш особливий день!»,- підвищеним тоном відповіла Рашта.
Майже відразу Рашта додала з сумним виразом обличчя:
- Рашта хоче бути гідною стояти поруч з Вашою Величністю.
Сумління хотіло відмовитися, але він чув, що стрес вагітної жінки шкідливий для дитини в її утробі.
Побачивши, що її обличчя почервоніло, Совешу нарешті зітхнув і відповів:
- Все в порядке... Ти можеш його вдягнути".
***
Я закінчила читати записи клерка Західного Королівства за останні 20 років. Тепер прийшов час познайомитися з адміністративними записами колишніх королів.
- Ваша Величність завжди щось читає.»,- проворчала Мастас, вона була так активна і не любила цього...
- Так було завжди, навіть у Східній Імперії.
- Правда, Лора?»- запитала Мастас.
- Звичайно, завжди книги, книжки і ще раз книги.»,- відповіла Лора.
- Фу...»,- сказала Мастас з кислою міною на обличчі.
Мастас і Лора захоплено говорили про мене, тоді як графиня Джубел робила вигляд, що не цікавиться розмовою, але в той же час вона стримано співчувала мені.
Перед дверима по черзі стояли на варті лицарі віконта Лангдела.
Ця незабутня розмова викликала в мене спогади про дні Східної Імперії, і я відразу усміхнулася.
Саме в цей момент...
- Ваша Величносте.»,- Роза, яка пішла за каву, увійшла і сказала з дивним виразом обличчя:
- Тут одна з фрейлін Крісти. "
- Одна з фрейлін Крісти?
- Так, вона принесла кошик повний квітів.
Квітка кольорів...
Хоча це здавалося мені абсурдним, проте я все одно впустила її.
Мене звати Імару, Ваша Величносте.
Це був перший раз, коли я бачила цю фрейліну Крісти.
Ввічливо привітавшись, вона злегка підсумувала кошик з квітами, яку тримала обома руками, і сказала:
- Пані Кріста чула, що ваша Величність придбала особистих лицарів, тому вона попросила мене передати це Вам в якості вітання. "
Коли Роза ступила вперед і взяла кошик з квітами, фрейлінина Крісти додала:
- Ці квіти були вирощені особисто пані Крістою.
Будь ласка, передайте мою вдячність.
Квіти були гарними і красивими, а кошик також був гарно прикрашений.
Але як тільки фрейліна Крісти пішла, Роза фиркала:
- Вона, мабуть, хвилюється про лицарів сера Ландела. Вона ігнорувала вашу Величність весь цей час, але тепер вона посилає подарунок ...."
Графиня Джубел запитала холодним тоном:
- Може викинути це?»
Роза здивовано подивилася на неї, потім графиня Джубел посміхнулася і додала:
Шучу.
- Так, краще поставити їх туди, Ваша Величносте.
- Гарна ідея.
Після хвилинної роздумів я попросила Розу:
- Міс Роза, віддай у відповідь букет акацій Крісте."
Мені б теж хотілося послати їй квіти зі свого саду, але я їх ще не виховала.
- Це подарунок, який вона прислала лише для того, щоб гарно виглядати в ваших очах. Вам обов'язково надсилати щось взамін? У всякому разі, я не думаю, що вона була дійсно щирою, надсилаючи цей подарунок.
Мастас, здавалося, не сподобалася ця ідея, але...
- Не має значення, щиро вона його вислала чи ні.
- ...?"- на обличчі Мастас був запитанняй погляд.
Фальшива дружба набагато краща, ніж конфлікт.
***
Минали дні, але з того часу Кріста перестала виявляти свою дружбу.
Однак відбулися деякі зміни.
Тепер мої фрейліни дуже добре ладили один з одним, і я звикла, що біля дверей стоять на сторожі лицарі.
Ніан приходила з віконтом Лангелем кожні два-три дні, щоб поспілкуватися і було дуже приємно бачити їх разом.
Можливо, це тому, що тепер я знала що віконт Лангдел був не невинним, закоханим хлопцем, а командиром 5-ї дивізії, жахливими, Наднаціональних Рыцарів.
Щоразу, коли я бачила його зосередження на словах і діях Ніан, я не могла посміхатися. Хоча я намагалась не робити цього, тому що це могло здаватися грубим.
Але, незважаючи на ці мирні дні, я почувалася незручно кожного разу, коли заходила в ящик зі столу.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr