Глава 212 - знати правду. Частина - 4
- Маркіз Карл не прийшов би без вагомої причини.",- сказав Совешу.
Совішу вклав Рашту, натягнувши ковдру до самої її шиї, і вийшов з кімнати.
Маркіз Карл вештався по кімнаті з газетою у руці і навіть сидів на диванах.
- Що сталося?
Маркіз Карл швидко простягнув газету імператорові і сказав:
- Погляньте на це, Ваша Величносте.
Совешу насупився і взяв газету.
Це була інформаційна газета з Західного Королівству.
Зміст газети було...
Вираз обличчя Совішу застило.
Він заговорив, будучи в замішанні:
- Нав'єр підслухала, як я обіцяв Рашті, що я розлучуся з нею...?
***
Оскільки вже було запізно, я намагалася заспокоїти серце людини і вирішила дочекатися наступного дня побачитися з Гайнлі. Як тільки розвесело, я швидко одягнулася і покинула окремий палац королеви.
Я хотіла прояснити з ним цю складну ситуацію, перш ніж він піде в конференц-зал для зустрічі.
Несподівано з кабінету Гайнлі вийшов мій брат. Схоже, він щойно наніс Хейнлі візит.
Я з здивованим виразом обличчя підбіг до нього, простягаючи руки вперед:
- Брат?»
Очі мого брата розширилися, і він витягнув руки мені на зібрання, повторюючи моє обличчя.
Я обняла брата, який тримав мене так само міцно, як і я. Він пробурмотів кілька незрозумілих слів.
Я підняла очі, коли відчула, що його плечі тремтять, він плакав.
Мій брат трохи обіймав мене, і він відпустив МакКенна, коли вийшов з кабінету Гейнлі.
Він витягнув носовичок, витер очі і посміхнувся сказав:
- Було б краще, якби ми були абсолютно одні.
- Брате...»,- сказала Навіє.
- Коли я почув про твоє розлучення, Нав'ято, моє серце розірвалося..."- сказав Кошар.
- ..."Нав'є мовчала.
- Те, що ти вийшла заміж за Його Величність Гайнлі, ще не означає,що шрами після розлучення просто так зникнуть ...»- продовжував говорити Кошар, багатозначним тоном.
- ..."Нав'є продовжувала мовчати.
Мій брат знову міцно обійняв мене.
Ми просто тримали в такому стані недовго, Маккенна, який спостерігав за нами, закашляв і брат знову відпустив мене.
- Я думала, що побачу тебе відразу ж, як тільки доберуся до Західного Королівства.
- Я втікав тебе, тому що боявся заподіяти тобі неприємності ...»,- відповів Кошар на сумний тон Нав'є, склавши хустинку і ховаючи його назад в кишеню.
- Чому ти так говориш?
- Саме це і сталося у Східній Імперії. Я не переставав думати про це з того часу, як дізнався про твоє розлучення. Можливо, це була моя вина. Якби я просто залишався спокійним, можливо, ти б не розлучилася...»,- пояснив Кошар.
Хоча його слова могли б бути правдою, я знала: навіть якби мій брат нічого не зробив, Совішу все одно розлучився би зі мною.
Тому що він полюбив Рашту. І він повинен був якось позбутися мене, якщо хотів, щоб Рашта зайняла місце поруч з ним.
По суті, вигнавши його, Совешу використав ім'я мого брата, щоб позбутися мене.
Замість того, щоб говорити про це далі я посміхнулася і навмисно пожартувала:
- Значить, ти уникаєш мене, але все ще зустрічаєшся з Гейнлі?»
- Його величність сказав, що додасть моє ім'я в "Рицарську експедицію" перед весіллям.
- Рицарську експедицію?
- Це традиція Західного Королівства. Мабуть, королівські лицарі подорожують по кількох найближчих містах, щоб підтримати простих людей.
О... Да. Якщо подумати, я чула про щось подібне...
Кажуть, що репутація лицарів, які найкраще справляються з поставленими завданнями, миттєво прилетить до неба.
- Тепер я все зрозуміла... Я ціную це рішення Гейнлі." - сказала Навіє.
Я розуміла, чому Гайнлі хотів, щоб мій брат брав участь у експедиції лицарів. Схоже, він збирався підняти репутацію мого брата в очах людей Західного Королівства.
Я ще більше стиснула одяг, який тримала в руках.
Брат усміхнувся і теж похвалив Хейнлі:
- До мене про нього доходили лише легковажні чутки... Але він дуже розумний і мудрий у багатьох відношеннях...."
- Согласна.
- Він, мабуть, тобі дуже подобається?
- Це...», Навіє не знала як відповісти на таке пряме питання.
Що ж... Симпатія до когось не обов'язково означає, любов.
- Вірно...», збентеженим тоном відповіла Навіе.
Як ніяково...
Попрощаючись з братом, я обережно увійшла до кабінету Гайнлі.
Хейнлі ніяковіло стояв у центрі кабінету, він відразу ж почервонів, як тільки наші погляди зустрілися.
- Королева...», сказав Хейнлі збентеженим тоном.
Він не підійшов до мене, як завжди, замість цього він захищався. Я уникала його раніше, так що він не був впевнений, чи буде правильне рішення наближатися до мене.
Хоча мені й досі було незручно дивитися йому в очі, цього разу я зібралася з духом і підійшла до нього ближче.
Хейнлі міцно зчепив руки разом і подивився на мене тремтячими очима.
Королева, я ..." заговорив було Хейнлі, але його перебили.
- Я правда не гніваюсь на тебе.
- Але ти тікала мене. Королева, я... Я хочу, щоб ти більше не уникала мене.
- Я уникала тебе не тому, що злилася.»,- повторила Нав'є, придушуваючи бажання розвернутися і піти: - Ти хочеш, щоб я була чесною з тобою про те, чому я втікала тебе? "
Хейнлі поспішно відповів:
- Так, якщо ти не сердишся на мене будь чесною зі мною, я хочу знати правду. "
- Можливо, ти здивуєшся, почувши те, що я збираюся сказати...»,- попередила Навіє.
- Всі ці дні я так хвилююся ..., що не можу заснути ночами. Я не хочу, щоб ти ненавиділа мене, королева. Будь ласка, скажи мені все як є.
Його очі тремтіли, а зіниці здавалися дуже темнішими.
Я глибоко зітхала і стиснула його одяг, наче мій амулет.
Важко було сказати правду, але Гайнлі сказав, хоч і боявся, що хоче знати правду. Він довів свою мужність, так що я повинна була сказати йому.
Зробивши глибокий вдих, я призналася йому в цьому, як можна небажаніше:
- Я бачила тебе голим. "
- ...!"
- Мені важко, тому що твій образ постійно спливає у мене в голові ..."
- ...!"
- Ось чому я не можу дивитися тобі в очі. Я просто продовжую весь час згадувати про це ..."
- ...!"- на обличчі Хейнлі було дуже збентежене.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr