Глава 21 - Знати правду. Частина - 3
Міс Мастас подивилася мені в очі і запитала:
- Його Величність зараз ходить десь голий ...?
Роза і Мастас, лицар Хейнлі, здавалося, не знали, що Гайна може перетворюватися на птаха.
Я з'їрошила волосся від незручності ситуації. Я опинилася в такій незручній ситуації.
Як я можу відповісти на це запитання?
Гірше того, шия і обличчя Рози почервоніли. Вона, здавалося, уявляла між нами якусь еротичну сцену.
Хіба я не повинна сказати їй, що це не те, про що вона подумала? Але що саме я повинна сказати, щоб переконати її? Що він просто так зняв з себе одяг перед тим, як пішов, і більше нічого не сталося?
Це... Це змусило б мене виглядати ще більш дивно.
Тому я відповіла:
- З ним все гаразд, це не має значення ...."
- Що?»- запитала Роза.
- Ми подружня пара...",- сказала Навіє.
- Що?»- запитала Мастас.
- ...",- Навіє більше нічого було сказати, вона не знала як ще викрутитися з цієї ситуації.
Мастас подивилася у вікно і повільно пробурмотів:
- Звичайно, ви подружня пара. Але проблема в тому, що будь-яка інша людина, яка побачить Його Величність оголеним, не одружений на ньому. "
Чим більше я говорила, тим більш дивними видавалися ми з Гайнлі, тому замість того, щоб продовжувати, я швидко нахилився і підняв одяг Хейнлей.
Якби це була тільки його верхній одяг, я б попросила своїх фройлін забрати її. Але я не могла попросити їх про це, тому що його нижня білизна теж була серед цієї купи одягу.
Зодягнувшись у нього, я відчула запах парфумів Гайнлі.
У цей момент мені згадався сумний вираз обличчя Королеви.
За кілька днів до мого народження він доклав великих зусиль, щоб принести мені торт. Але коли я сказала, що це вже занадто, він розридався і полетів.
... Отже, того дня плакав Хейнлі. Ось чому його очі були червоними, коли я відвідувала його.
Хейнли... Здавалося, у нього чутливе серце. Цікаво, він зараз знову плаче?
Ця думка дуже мене пригнічувала. Я почувалась дуже сумною, що все так обернулося.
Я трохи вагалася перед тим, як нарешті запитати:
- Міс Мастас, Його Величність колись неправильно Вас розумів."
Мастас була одним із лицарів Хейнлі, тому вона повинна бути знайома з його звичайною поведінкою.
На моє запитання Мастас кліпнула і відповіла:
- Про яке непорозуміння йде мова?
- Ну, він думає, що я злюся, хоча насправді це не так..."- пояснила Нав'є.
- Я раніше злилася на нього, але Його Величність ніколи не турбувався про цей рахунок.
- ...!»,- Найві трохи здивувалася.
- Ох, я припускаю, що Його Величність неправильно вияснив ситуацію і подумав, ніби ваша величність розізлилася. Отже... Він вистрибнув у вікно, будучи в шоці?» - запитала Мастас, широко розкриваючи очі.
- Можна і так сказати...»,- відповіла Нав'ята.
-Е-ем ...», Мастас відвела очі в сторону і знову заговорила: - Я можу собі уявити чому Його Величність був такий приголомшений... Ні, неважливо, я нічого не можу собі уявити... так що не тривожтеся про це ... Я хотіла сказати, що Його Величність багато посміхається, ось і все, він просто усміхується."
- Він просто посміхається?
- Так. Хоч би що він думав, він приховує все під посмішкою. Я ніколи не бачила Його Величність шокованим..",- додала Мастас, уважно дивлячись на Нав'є: - Якщо його величність був так засмучений тим, що королева розлютилася, Що навіть вистрибнув з вікна голим, чи не було б краще, якби Ви були чесні і просто сказали йому: "Ви не сердитеся на нього?"
Я була спантеличена тим, що щойно сказала мені міс Мастас. Мені здалося, що Гейнлі дуже емоціональний. Але, мабуть, він не надто часто показував свої емоції іншим людям, приховуючи все за посмішкою. Так, значить він показував свої справжні емоції тільки переді мною?
У будь-якому випадку вона була права.
Будь чесною...», пробурмотіла Навіе сама собі, киваючи і виходячи з кімнати з одягом Хейнлі в руках.
Королева!»,- покликала Роза.
- Я піду сама, щоб побачитися з Його Величністю. Я повинна бути чесна з ним і прояснити це непорозуміння.»,- сказала Нав'є.
- Ні, справа не в цьому, просто ... Я все розумію, але ... Було б краще, якби Ви загорнули це вбрання в шматок тканини.»,- порадила Роза.
- Так...!» погодилася Нав'єр.
***
Совішу, щойно перевдягавшись у зручне вбрання, сидів на ліжку Рашти і напивався колискову для дитини.
Рашта лежала на грудях м’яких пухнастих подушок. Вона не могла перестати посміхатися, поки Совешу співав.
Імператор ніби співав їй в живіт. Рік тому це здалося б неймовірним.
Рашта погладила Совешу по чорних волосах.
Як він може бути таким милим?
Алан відкинув навіть власну дитину через її статус. Але Совішу, набагато вищий статус за Алана, зробив усе можливе, щоб уникнути народження позашлюбної дитини.
Він іноді приходив провідати Рашту і поговорити з її животом, точніше з плодом, який був у неї в шлунку, інколи він навіть співав йому вночі. Щоразу, коли Рашта бачила зусилля Совешу по догляду за новонародженою дитиною, вона хотіла плакати.
- Ваша Величносте дуже добре співає.
- Тому що я спеціально вчився цьому.
- Чи входять уроки співу в виховання імператорської сім'ї?
- Це не просто частина виховання імператорської сім'ї. Це уроки, які зазвичай викладають у вищому суспільстві." - відповів Совешу.
- Так дитина добре запам'ятає голос батька.
У відповідь вона усміхнулася і погладила Рашту.
Раптом пролунав стук у двері.
- Хто це?»- різко запитав Солешу, дивлячись на двері. Всі сліди його новознайденої батьківської поведінки зникли в одну мить.
В кімнату увійшла покоївка на ім'я Деліз і сказала:
- Ваша Величносте, маркер Карл тут. "
Свешу подивився на настінний годинник і запитав:
- У таку годину?
- Так. Він каже, що хоче показати вам щось негайне...»,- відповіла Деліз.
- Скажи йому, нехай почекає у вітальні.
- Слухаюсь,»,- відповіла Деліза і вийшла з кімнати.
Рашта дивилася на Совешу широко розкритими очима, коли він встав зі свого місця, вона запитала стурбованим тоном:
- Ти вже йдеш?
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr