Розділ 173 - Незручна ситуація. Частина - 2
Ця жінка, імовірно, належить до групи торгових агентів для інших важливих народів. Вона говорила без зупинки. Вона ніколи не заходила надто далеко в розмови про себе і взагалі не питала мене. Все, що я чула від неї - це плітки, які вона збирала серед своїх знайомих і колег.
Я напружила, коли вона говорила про ново розлучену й знову дружину імператриця. І все ж мені було цікаво почути реакцію людей на цей інцидент.
- Я підтримую дії її Величності.
- Невже?
- Ну, деякі люди кажуть, що вона поводиться егоїстично. Але це не їхня справа, тому вони не повинні критикувати її.
- ...
- Вона не просила розлучення, це не обговорювалося з нею, і він односторонній. Але після розлучення? Просто до біса все це, як ти думаєш?
Я ледве кивнула, як би сказати - Дякую.
- Так. К черту все это.
- Але у тебе дуже дивний тон.
-!
Жінка продовжувала говорити, поки карета не зупинилася, щоб ми могли поїсти.
Під час обідів з'явився новий кучер, він змінив коней і забрався на місце купра. Після цього ми з жінкою знову сіли в екіпаж. Я припустила, що ми будемо подорожувати всю дорогу до столиці Західного королівства, і втупилася у вікно насолоджуючись пейзажем зовні. Я не знаю, чи полювали за мною лицарі Совішу, але поки все йшло досить добре.
Всупереч моїм сподіванням, жінка висадила мене перш ніж ми перетнули західну кордон. Вона залишила мене в маленькому селі у сусідній країні, повідомивши, що мені треба забрати звідси. Вона попрощалася з коротким - Береги себя, і зникла.
Я стояла в цьому дивному місці одна. Невдовзі з’явився Гайнлі на коні. Я здивовано моргнула:
- Коли ти приїхав?
Він приїхав з села, а не зовні. Іншими словами, він приїхав раніше за мене, хоча моя карета не зупинялася на ніч.
- Я приїхав трохи раніше.
- Я тебе зовсім не бачила.
- Наші шляхи не перетиналися.
Значить, я їхала по дорозі, а Хейнлі вибрав найкоротший шлях? Що ж, схоже, він приїхав не в екіпажі. Я кивнула головою, а він посміхнувся і простягнув мені руку.
- Ти вмієш їздити верхи?
***
Минуло багато часу відтоді, як я їздила верхи без озирання. Гейнлі навіть приготував для нас одяг для верхової їзди, і я була така стурбована, що як тільки села на конях пустила його в повний галоп.
- Королева, а ти не занадто поспішаєш? - У голосі Гейнлі звучала легка паніка, коли він схопив мене ззаду за таллю. Вітер забрав геть його слова. Я повернула до нього голову і посміхнулася:
- Мені це подобається.
Більшість палаців займалися розважальними видами спорту, у тому числі верхівкою. Після того як я стала імператрицею, то була надто зайнятою, але мені завжди подобалось їздити верхи. До того, як я стала кронприцесою, я часто каталася одна в саду на поні, а після мого кренпринсесу імператриця подарувала мені красивий чорний кінь.
Совішу теж любить верхову еду, тож разом ми б поїхали...
Я повинна перестати думати про це.
Кожного разу, коли я думала про минуле, це завжди було про Совешу. Я вважала, що він завжди зі мною. Я з зусиллями відкинула від себе думки про нього, але потім зрозуміла, що Гайнлі дуже спокійний.
Він не любить швидкої їзди?
- Хейнлі?
Я покликала його негайно.
- Так.
Він відповів відразу ж, але голос його звучав слабо.
- Ти боїшся? Може, мені пригальмувати?
Я заклопотана подивилася на нього, але він похитав головою. Коли він це зробив, я відчула, як його груди притиснулися до моєї спини. Я почувалась незручно за те, що ми були разом. Я вже давно не їздила верхи, і мені хотілося сісти попереду. Це означало, що руки Гайнлі так міцно стиснули мою талійку, ніби між нашими тілами не залишилося місця.
- Хейнлі.
- Так, Королева.
- Ти ... ти можеш трохи послабити свою потребу...
- Тоді я упаду.
- ...
- Це просто жахливо.
Гейнлі не соромиться через мене. Невже я єдина? Моє тіло напружилося.
Ми так близько, що Гайнлі напевно це відчуває.
Мені здавалося, що тільки я веду себе дивно, і я додала швидкість, щоб відчути вітер, не звертаючи уваги на руки Гейнлі. Це не спрацювало, тому я зрештою трохи забарилася.
Зачекайте, що це? Я тремтіла на спині. Я згадала, як Гайнлі беззвучно сміявся разом з герцогом Елгі, коли я сиділа в потайному ящику.
Може бути, якби ми з Гейнлі помінялися місцями... але це все одно поставить нас в незручне становище. Сидіти ззаду означало б, що мені доведеться обіймати Хейнлі позаду, як він робить це зараз зі мною. Тоді він точно відчує, як моє серце шалено б’ється за ним. Для мене немає жодного хорошого варіанту.
Хейнлі подивився на мене з посмішкою:
- Я буду тримати привід разом з тобою. Це нормально?
Це означає, що йому не доведеться обіймати мене так сильно. Я знову кивнула головою:
- Так було б краще. Це трохи тісно...
Хейнлі розсміявся і потягнувся за поводьками. Він не накрив мої руки своїми, але наші пальці зіштовхнулися. Наші пальці не лише торкалися, але й були довгими.
Я прикусила губу і змусила себе дивитися прямо перед собою. Раніше він тільки обіймав мене за талію, але цього разу я оточена колискою його рук.
- Я думаю... Подорож до екіпажу - це хороша ідея.
- Я чув, ти любиш їздити верхи.
- А ще я люблю їздити в екіпажі.
- Але ж кінь швидший, Королева.
- Чому б нам не взяти другого коня?
- Зараз буде складно дістати ще одну ... і навіть якщо ми це зробимо, зупинка заради коня затримає нас надто довго. Західне королівство знаходиться всього лише трохи далі, і МакКенна чекає нас. Чому? Ти захворіла?
Я не можу сказати йому, що мене бентежить відчуття його грудей, рук і лайки.
- Ні. - Як він і сказав, у нас немає часу зупинятися.
Він не заперечує, дивно, що я єдина, хто дивується. Це... природно. Ми лише їдемо разом на коні.
Я проковтнула свою глупоту і ще сильніше стисувала повідки.
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr