Глава 134 - Мої стандарти високі. Частина - 1
Нав’ята сказала, що вона негайно піде до Вірволу і не зміг зловити її під час від'їзду. Він був засмучений тим, що вона відхилила його пропозицію супроводжувати її, але було ще кілька речей, про які він повинен був подбати, поки вона відсутня.
- Де віконт Ротешу?
- Він проходить лікування в Південному палаці.
- Він недієздатний?
- Ні.
- Дуже добре. Приведіть його до мене.
Свешу викликав вінонта Ротеша і запитав його про стосунки з Раштою. Віконт був достатньо розумний, щоб зрозуміти, що його врятували люди імператора. Він вирішив, що імператор знає про його слова Кошару і повторив те, в чому зізнався.
Але Совішу відповів холодно:
- Отже, ти шантажував Рашту в обмін на те, що вона сховала свою дитину.
- Ні, Ваша Величність!
- Тоді чому Рашта продовжує піклуватися про тебе? Вона ненавиділа тебе до такої міри, що готова була втекти.
Віконт Ротешу подивився на Совеша і зрозумів, що імператор теж зацікавлений у тому, щоб приховати минуле Рашти. Віконт не був упевнений, робить це з любові або тому, що Рашта вагітна від нього, але його позиція була ясна. Віконт Ротешу швидко зібрав свої думки і збрехав:
- Міс Рашта підтримує зі мною зв'язок, тому що я виховую її дитину. - Він схилив голову і потиснув плечима, намагаючись виглядати якомога більш смиренним: - Звичайно, я хотів їй допомогти. Але шантаж? Нічого подібного. Наші відносини схожі на ... Ну, це більше схоже на угоду.
Совішу прищурився. Здавалося, що слова Вікента Ротешу збігалися з фактами. Рашта не приховувала візитів Віконта і навіть тримала прядь волосся своєї дитини. З кожним новим відкриттям слова віконта звучали дедалі більш правдоподібно.
Віконт Ротешу зітхнув з полегшенням, коли зрозумів, що Совіш більше не підозрює його, але питання імператора ще не закінчилися:
- Де свідчення Рашти про работоргівлю?
- Що?
- Ти розповів про це Кошару.
Він і про це чув! Віконт здригнувся від несподіванки, а Совешу холодно подивився на нього зверху вниз.
Злякавшись, що імператор скаже - чому ти зберіг його не знищивши? і знайде в цьому його вину, віконт Ротешу швидко розповсюдився на землі.
- Я залишив сертифікат Ведмежої корпорації, і цілком ймовірно, що лорд Кошар відправився туди, щоб забрати його.
***
Після зустрічі з віконтом Ротешу Совеше особисто відвідав Кошара в особняку Тробі.
Кошар поводився на диво тихо, залишаючись замкненим у своїй кімнаті на другому поверсі. Хоча йому не дозволили виходити, він отримав їжу і в кімнаті був обладнаний кімнатами для туалету. Совешу не збирався довго розмовляти з цим чоловіком і відразу перейшов до справи:
- Ти будеш вигнаний.
Хоча він з дитинства знав Кошара і Нав’є, у нього ніколи не було добрих стосунків зі старшим братом Тробі.
Кошар не виглядав здивованим заявою Совішу, ніби він очікував цього. Насправді, Кошар відповів з холодним сарказмом:
- Ти знаєш, на що схожа твоя маленька іграшка?
- Я все чув. Чудово спрацьовано.
Совішу не піддався на провокацію Кошара, що тільки більше розпалило його гнів.
- Добре спрацьовано?
- Якби не ти, я б не знав, що сталося в минулому. - Совішу говорив недбало, озираючись кімнату: - Де свідчення Рашти про рабство?
- Ну, я здогадався про це хлопця з одним вухом і великим ротом, але яка в нього легка мова.
- Краще того, у кого легені кулаки і розум.
Свешу посміхнувся. Кошар відповів йому холодно поглядом і посміхнувся у відповідь:
- Звичайно.
Сумління стало похмурим, коли я побачила несподівану зміну в поведінці Кошара.
- Сертифікат був корпорації "Медмідь". Але один з твоїх лицарів конфіскував його. - Совішу скептично подивився на нього, але Кошар продовжував безтурботно:
- Звичайно, я вирішив, що це за твоїм наказом. Але судячи з вашої реакції, це не так, чи не правда? - Він розсміявся і широко розвів руками: - Не соромся обшукувати це місце. У мене його немає.
- ...
Свешу кинув на Кошара сталевий погляд і наказав маркеру Карлу знайти свідчення. Але, пробившись по приміщеннях мало не з дрібним гребнем, свідчення так ніде не знайшли. До того ж у ведмежій корпорації було послано людей, і там підтвердили те, що Кошар отримав сертифікат.
Чоловіки знову обшукали особняк, а Совешу сидів на дивані у вітальні, схрестивши руки на грудях. Але не знайшли жодного доказу, хоч би як ретельно обшукували. Гнів Совешу почав рости. З зникненням сертифіката Рашта може виявитися потенційно під підозрою як рабиня в майбутньому.
Це імператриці?
Совішу згадав, що Нав’ята дізналася про те, як Кошар заарештував свій дім всього через кілька годин після того, коли все сталося. Багато лицарів вірні Навієві. Оскільки Рашту не любить його, то ніколи б йому не дала свідчення.
Я знаю, що це підозріло.
Я прикажу обшукати кімнату імператриці, поки її немає.
Совешу залишив особняк з пустими руками, але перш ніж зробити це, він поговорив із парою Тробі.
- Герцог Тробі, герцогиня Тробі. Ви знаєте, що ваш син зробив все можливе, щоб убити мою дитину?
- Я чув вчора.
- Я не буду офіційно класти вину на вашу сім'ю заради імператриці. Але Кошар вигнаний з цієї країни.
Хоча герцог Тробі був проінформований гвардійським імператором, він спіткнувся, почувши суворі покарання. Герцогиня схопила герцога за руку, щоб підтримати його, і подивилася на Совешу.
Серце Сувешу еклило, коли він побачив схожість її очей з очима Нав’ята, але він твердо продовжував:
- Майте на увазі, що у вигнанні Кошар не має законної влади в Східній імперії і буде ув'язнений, як тільки переїде її межі.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr