Глава 19 - допитливість. Частина - 2.
Після нашої спільної прогулянки я повернулася в західний палац. Графінія Еліза допомагала мені переодягнутися, коли вона раптом вигукнула: « О! »
"У чому справа?"- запитала Імператриця.
Графінія Еліза посміхалася і дивилася у вікно. Я простежила за її поглядом і побачила Королеву, що сиділа на підвіконні. Це було нормально, але сьогодні вона сидить спиною до нас. Графінія Еліза відповіла: « Вона прилетіла сюди, але коли побачила, як ви переодягаєтесь, вона запаникувала і відвернулася.
"Королева?" - сумнівалася запитала Імператтриця.
« Ця пташка така розумна, Ваша Величносте. Вона просто як джентльмен.»- сказала Еліза.
Коли я закінчила переодягатися, то пішла до птаха, але Королева все ще твердо стояла спиною до мене. Коли я підійшла, вона схилила голову, але не обернулася до мене. Я почала говорити з нею тихим голосом: « Я вже одягнена».
Я погладила її пташину спинку, а вона розвернулась і потерпила про мою руку.
"Ти не дивилася, тому що тобі було соромно?"- запитала Імператриця.
« Ти прилетіла сюди сьогодні в поспіху? Чому ти виглядаєш такою втомленою?
Королева виглядала виснаженою від своєї подорожі, коли вона принесла першу записку, але після того, як її власник прибув до палацу, вона, здавалося, відчував себе більш спокійно. Але сьогодні вона знову виглядала виснаженою.
Королева дала ногу з запискою. Я загладила її по голові і витягла клаптик паперу.
У записці було написано: « Ти хочеш мене? »
Королева нахилила голову і втупилася на мене. Потім вона підлетіла до склянки, щоб випити води і весь час слідувала за мною. Пройшло багато часу, перш ніж я нарешті відповіла: « Дивіться в обидва. А Ви?»
Королева стріхнула воду зі свого дзьоба і підлетіла до мене. Вона подивилася на записку, а потім трохи постукала по моїй руці своїми крилами, ніби виганяючи мене за мою брехню. Вона так чудово реагує на мої листи.
*
Новий рік нарешті почався.
Феєрверки виблискували вночі в небі, і люди сміялись та розмовляли на вулицях.
Хоча я жила довгий час у палаці, образ, який все ще припадав в голову, коли я думала про Новий рік, був живим перед шлюбним святом.
Я відчинила вікно, дозволяючи прохолодному, але вологому ранковому повітряу лоскотати мій ніс. Я глибоко вдихнула і видихнула, потім наполовину закрила вікно і подзвонила в дзвіночок. Через мить увійшла графиня Еліза, одягнена більш екстравагантно, ніж зазвичай.
« Ви будете сьогодні дуже зайнята»- проговорила Еліза.
Графиня посміхнулася мені, потім швидко підняла сукню, яку вона приготувала з шафи. Моя мама подарувала мені сукню, красиву річ, прикрашену білим перлами та вкритою шарами сніжного мережива, щоб дати вишукану спідницю. Моя мама не говорила це прямо мені, але я знала, що вона турбувалася про мене після чуток про Раште.
« Це перший день, тому ми повинні гарно одягнутися. На такій події вимальовуєте яскраві кольори, але вони виглядають неввічливо. Замість цього краще вибрати стиль королеви."-сказала Еліза.
Вона пояснила мені, що це концепція « Сніжної королеви» і потім переконала мене прийняти ванну. Я занурилася в ароматизовану ванну і отримала масаж, потім графиня Еліза помила мені волосся та нанесла легкий макіяж, щоб шкіра виглядала більш гладкою. Вона допомогла мені одягнути білу сукню, а потім прикрасила моє волосся великою кількістю перлів. Я одягла білі туфлі, і незабаром це дійсно було так, ніби я приїхала з країни снігу.
« Ви виглядаєте так красиво, Імператриця. Я кажу це не тільки тому, що я Ваша фрейліна. "
« Дякую, графиня Еліза.»
Графиня Еліза, здавалося, хотіла більше сказати, але замість цього мовчки посміхнулася. Можливо, вона збиралася сказати щось на зразок: « Я була б вражена, побачивши вас".
Востаннє я перевірила графік на своєму столі і попрямувала до східного палацу. З другого дня це не мало б значення, але в перший день було необхідно, щоб Імператор і Імператриця разом взяли участь у першому великому бенкеті.
Я виявила, що Совешу чекає на мене зовні. Він м'яко посміхнувся мені і простягнув мені руку. Я думала, що він буде засмучений і спраглий свою коханку, але я не помітила нічого такого в його виразі. Це було дивовижно, але я взяла його за руку, і ми пішли до великого бального залу.
Двері в зал були широко відкриті. Чотири охоронці, одягнені в гарну імперську форму, стояли по обидва боки дверей, і один з них постукав у двері, коли вони побачили Совешу та мене, й шум у залі вщух.
Я зробила кілька кроків з Совешу і величезна драбина простягалась від наших ніг до велетенського залу, вкритий яскравими убранням гостей. Совішу підняв руку, і всі поклонилися одночасно. Я віталась з натовпом, коли щось на те, що я побачила несподівано затиснуло мої руки.
Поруч з центром бального залу була Рашта в оточенні іноземних палаців.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr