Глава 17 - Хочете зробити ставку? Частина- 2
Коли я прокинулася, то побачила, що Королева полетіла. Вікно було злегка відкрито мабуть через цю щілку вона і вилетіла на вулицю.
- подумала Імператриця.
Ще більш вражаюче, вона взяла записку з мого столу.
« Графінія Еліза. Ти прибрала записку з мого столу?» - я запитала графиню Елізу на всяк випадок.
« Ні, Ваша Величність. А що на столі немає Вашої записки?»- з цікавістю запитала Еліза.
"Так, я думаю, що Королева напевно забрала її."- відповіла Імператриця.
Графінія Еліза також була вражена тим, що я сказала.
Я думала про парі, коли йшла в центральний палац. Королева була досить розумна, тому і її господар теж повинен бути дуже розумним. Можливо, це був Імператор Сірим з Блакитного Богана. Я чула, він досить розумний. Крім того, оскільки Синя Богина була морською країною, вона використовувала птахів найбільше в порівнянні з іншими країнами.
"Ваша обличчя світиться від щастя, Ваша Величносте."- помітила Еліза
"Правда?"- запитала Імператрицям
« Так. Я турбувалася про Ваший похмурий настрій раніше, але я рада, що новорічні свята підбадьорюють Вас, Ваша Величносте.."- сказала фрейліна.
Імператриця відповіла:
Точніше, саме присутність Королеви підняла мені настрій, але, якби не було нового року, вона б ніколи не прилетіла до мене. Графиня Еліза була права.
Я працювала над своїми паперами з усмішкою, і як тільки настав час обіду я повернулася в західний палац. Я зазвичай приймала їжу в центральному палаці, але боялася, що Королева буде чекати мене за вікном, як вчора.
"Ну, знову!" - сказала Імператриця.
Королева знову сидів за вікном. На щастя, погода була ясною, і вона майже задрімала на сонці, а не тремтіла під дощем як вчора. Коли я відчинила вікно, Королева швидко влетіла до кімнати і простягнула мені свою ніжку. Я витягла записку, нетерпляче розгорнула її і знову побачила знайомий почерк. Там було написано: « Даю ставку на Королеву ».
Я подивилася на Королеву. Пташка моргнула великими очима і нахилила голову, не звертаючи уваги на зміст листа.
Імператриця була шокована.
"Гу?" Видавав звуки птаха.
"Твой господар хоче запропонувати тебе, Королева?" з подивом і невірством запитала Імператриця.
Як тільки я заговорила, Королева підскочила і змахнула крилами. Я взяла Королеву на руки, поклала на коліна і подивилася на її чудове золоте пір'я.
Я хотіла мати таку ж пташку, як Королева. Я ніколи не бачила такої милою, розумної птиці. Но... Що б інші не говорили, було б краще, якби вона залишилася зі своїм господарем. Було б зворушливо, якби я перемогла пари і Королеву віддали мені. Королеву розлучили б з її господарем.
Мені це дуже не подобається. Мені було цікаво, звичайно, але тривога зупинила мене. Причина, по якій власник Королеви і я могли відправляти повідомлення один одному полягала в тому, що ми були незнайомцями. Чи зможемо ми листуватися також після того, як пізнаємо одне одного? Я повинна була бути обережною, щоб зберегти гідність свого титулу Імператриці.
« Гу»- птах обережно клюнула мене по руці, коли я сиділа нерухомо, наче вона хотіла, щоб я почала писати, я захищалася і взяла Королеву до свого столу. Я поставила її на стіл, витягла аркуш паперу і написала неправду: « Підказки. Я чоловік. "
Королева скрикнув і змахнув крилами, як тільки вона побачив моє повідомлення. Схоже, вона сміється і мені стало ніяково, хоча вона була просто птахом. Я погладила її, і Королева обернулася навколо моєї руки і потерла голову про моє зап'ястя.
"Як ти думаєш, це весело - брехати твоєму господареві?"- запитала Імператриця.
"Гу!"- відповіла пташка.
Я була рада, що їй було весело. Мені було шкода пана Королеви, але... він не знайде мене, якщо я напишу цю брехню. Таким чином, ми не зможемо знайти один одного і залишимося безликими друзями по листування, як зараз.
"Тобі це теж подобається, королева?"- запитала птаху Імператриця.
*
Це був день до офіційного початку новорічних свят.
Я віталася з тими, хто прибув у останню хвилину і перевірила новий сценарій та спеціальний банкет для останнього дня. Під час обідньої перерви я знову вирушила в західний палац, щоб подивитися, чи була там сьогодні Королева, але зусилля виявилися безнадійними. Натомість повернулася Віконтеса Верді, яка відсутня кілька днів. Вона виглядала досить блідою і засмученою, але радісно вітала мене.
"Якщо це не проблема, Ваша Величносте, я..."- невпевнено почала говорити Віконтеса Верді.
« Все гаразд. Скажіть мені.»- відповіла Імператриця.
"Чи можу я позичати трохи грошей?" - боязко запитала Віконтеса Верді.
Віконтеса Верді з червоним обличчям не могла навіть пояснити причини, чому їй потрібні гроші.
"Около п'яти тисяч кранів..."- сказала Віконтеса Верді
Можливо, це було для її сина чи чоловіка. Віконтеса поспішила повернутися до свого дому, але не змогла витягнути свою сім’ю з болота. Я пообіцяла позичити їй гроші, і вона неодноразово казала, що поверне мені гроші.
"Я б воліла розлучитися"- сказала Лора.
Лора була незаміжньою і не відчувала особливої симпатії до Віконтеса Верді.
« Це так само добре, як викинути армію Люкс»- графиня Еліза терпеливо пояснювала це Лорі, але молода леді не розуміла.
"Але якщо вона розлучиться, то хіба її дитина не буде народженою?" - запитала Лора.
« Хочеться це не відразу, але є ймовірність, що він втратить право на спадщину. Ось чому вона терпить, Лора.."- сказала Еліза.
« І що. Якщо порушник спокою, як він, стане спадкоємцем, то врешті-решт розорить всю сім'ю." - не відступала Лора.
- сказала Еліза:
« Я просто переживаю.»- ображена відповіла Лора.
***
Віконтеса Верді повернулася в своє маєток і як тільки я закінчила свій обід, я швидко повернулась до центрального палацу. Під кінець мого робочого дня щось сталося.
"Ваша Величність!" - один з лицарів увійшов до мого кабінету і дав мені несподіваний звіт- « Принц Гейнлі хоче Вас бачити".
"Принц Гейнлі?" - здивовано запитала Імператриця.
Чому він? Я вийшла на вулицю і побачила, що він дивиться спиною на фреску.
« Ах. Ваша Величність.» - привітав принц.
Я підійшла до нього, і він знову вклонився, як лицар.
"Надеюсь, я не надто грубий?" - запитав принц.
"Чим я можу вам допомогти?" - запитала Імператриця.
« Мені сказали, що ви закінчуєте роботу в цей час. Ви ще зайняті?» запитала принц Гейнлі.
Він дізнався мій робочий годинник? Хоча він був правий, я відповіла, що майже закінчила і посміхнувся.
« Чудове. Якщо ви не заперечуєте, то можете показати мені палац? Я хотів би оглянутись, але палац настільки величезний, що я боюся, щоб втратитися."- сказала принц.
"Ах, тоді моя фройліна..." почала говорила Імператриця.
"Ви."- перебив її принц.
"Я хочу, щоб Королева зробила це"- сказав принц.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr