Повернувшись додому, Шу Шиюнь навіть не встиг як слід поговорити із Шу Яньшенем, як той уже виставив його за двері своєї кімнати.
— Мені потрібно відпочити. Якщо є що сказати, завтра сам тебе знайду й усе обговоримо.
Шу Яньшень прикрив двері наполовину, залишивши назовні лише своє обличчя. Потім ніби щось згадав, і вираз його обличчя став похмурішим.
— Ти ж не збираєшся знову піти до нього?
Шу Шиюнь поспішно замахав руками:
— Та як таке можливо? Звісно ж, я ночуватиму у себе вдома.
Обличчя Шу Яньшеня лише тоді трохи пом’якшилося. Все тим самим холодним тоном він наказав йому лягати раніше, після чого безжально грюкнув дверима. Шу Шиюнь навіть виразно почув, як двері замкнули зсередини.
Що це ще означає? Невже дядько й справді боїться, що він серед ночі побіжить когось переслідувати? Цікаво, на кого він узагалі схожий в очах дядька.
Радість змішувалася з незрозумілою тривогою. Повернувшись до кімнати й відкривши телефон, він побачив відповідь Шан Чена. Його очі одразу засяяли, але потім він знову завагався: дядько ж нарешті повернувся.
[Я поки що не можу точно сказати. Завтра дам тобі відповідь, добре? Але мені хочеться піти]
Під час минулої зустрічі він уже помітив, що Хе Мушен і Шан Чен дуже близькі. Сам Шу Шиюнь зазвичай мало спілкувався з людьми, але до друзів Шан Чена відчував щиру симпатію. Якщо він хоче краще зрозуміти Шан Чена, то рано чи пізно має увійти й до його кола друзів.
Закінчивши вмиватися з важкою головою, він вийшов із ванної й виявив, що Шань Чен так і не відповів. Було вже пізно. Невже той уже ліг спати?
Шу Шиюню здавалося, що це не так, але він усе одно слухняно побажав доброї ночі й більше не став його турбувати. Після такого насиченого дня його хилило на сон. Він згорнувся під ковдрою, у голові роїлися безладні думки, але варто було згадати слова Шан Чена, сказані напередодні, як на душі раптом стало тихо.
На межі сну він легенько потерся щокою об подушку й невдовзі міцно заснув.
***
Наступного ранку, спускаючись униз, Шу Шиюнь почув розмову.
Він зупинився на сходах, нахилився й поглянув униз. Економка стояла біля обіднього столу й щось говорила Шу Яньшеню, який неквапливо снідав. Відстань була великою, і він насилу розрізняв лише окремі слова.
— Харчується більш-менш регулярно… вечорами майже не виходить… на другому поверсі живе пані Фан… так… помічниця…
Зрозумівши, що Шу Яньшень нишком розпитує про його повсякденне життя, Шу Шиюнь мимоволі розвеселився. Він перестав приховувати свої кроки й за кілька стрибків спустився вниз.
— Дядьку, доброго ранку!
Їхня розмова урвалася. На обличчі Шу Яньшеня не здригнувся жоден м’яз — він лише спокійно відповів:
— Доброго ранку.
— Пане Шу, учора ви сказали, що хочете локшину з креветками. Я вже зварила, — сказала хатня робітниця й пішла на кухню.
Шу Шиюнь озвався, сів просто поруч із Шу Яньшенем і ліниво примружився:
— Дядьку, які в тебе сьогодні плани?
— Поїду з перевіркою до місцевого головного офісу, — коротко відповів Шу Яньшень.
Він підняв склянку кави, що стояла поруч, і вихилив її одним ковтком, залишивши на дні лише чотири самотні кубики льоду. Пити айс-американо з самого ранку — оце так сила.
Шу Шиюнь зовсім не був запеклим ласуном, але гіркоту переносив важко. Тепер, дивлячись на незворушне обличчя дядька, він мимоволі скривився.
— І надовго ти приїхав?
Шу Яньшень глянув на годинник, наче підраховуючи час.
— На три дні.
Аж до неділі. Домробітниця поставила на стіл витончену миску з локшиною. Шу Шиюнь недбало взяв палички, підхопив ними локшину й заходився дути на неї, остуджуючи, водночас запитуючи:
— Дядьку, а в суботу підеш зі мною куди-небудь погуляти?
— У суботу в мене зустріч, — відповів Шу Яньшень.
Почувши це, Шу Шиюнь непомітно полегшено видихнув і широко всміхнувся:
— Ну гаразд. Яка шкода.
Дивлячись на його явно зовсім не засмучене, а, навпаки, задоволене обличчя, Шу Яньшень насупився. Коли сніданок закінчився, а склянка молока спорожніла, голова Шу Шиюня нарешті запрацювала як завжди, і він раптом дещо пригадав.
— Дядьку, у мене сьогодні теж є справи, якраз неподалік від вашого головного офісу. Коли звільнюся до обіду, дозволь я запрошу тебе поїсти, добре?
Шу Яньшень завжди знав, що його племінник — людина простодушна. Хоча на вигляд той здавався хитруватим, а його лисячі очі — сповненими почуттів, насправді він щиро ставився до людей і часом виявляв дитячу наївність, зовсім не властиву його віку. Раніше такий характер йому не подобався. Він вважав, що з такою м’якістю Шу Шиюнь не зможе брати на себе серйозну відповідальність, тому майже завжди відмовляв йому в проханнях.
Але тепер, зустрівшись із цим усміхненим обличчям, сповненим очікування, він не зміг вимовити відмову. Важко зітхнувши про себе, він усе ж поступився. Гаразд. Нехай краще все так і залишається простим. У будь-якому разі сім’я Шу не дасть йому страждати.
— Добре.
Тож Фан Цзяхуа, яка щойно прокинулася після ночі в розкішній гостьовій кімнаті, одразу зазнала нищівного удару чужою вродою, ледь спустившись до вітальні на першому поверсі. Вислухавши пояснення Шу Шиюня, вона вирішила, що досі спить.
Виявляється, у боса є дядько — та ще й такий вродливий. Коли він дивився на людей, ледь опустивши очі, від нього віяло холодною байдужістю й відчуттям недосяжної дистанції. Милуватися можна, торкатися — ні.
— Сьогодні їдемо однією машиною. Опівдні зустрінемося й пообідаємо. Ти відповідаєш за бронювання ресторану, — доручив їй Шу Шиюнь.
Фань Цзяхуа ще раз поглянула на їхні схожі риси обличчя й нарешті остаточно переконалася, що вони справді дядько та небіж. Гени родини Шу й справді були чимось особливим — кожен вирізнявся своєю красою.
***
Церемонія відкриття магазину YS у торговельному центрі пройшла надзвичайно жваво. Завдяки завчасно проведеній рекламі багато шанувальниць спеціально прилетіли сюди літаком. Шу Шиюнь довго розмовляв із ними, розповідав про відомі місцеві пам’ятки, а коли зрозумів, що вже час, саме збирався йти.
Але раптом із натовпу пролунав голос:
— Шу Шиюнь, то це ти на тому відео чи ні?
Він зупинився. Не встигнувши навіть відреагувати, Фан Цзяхуа вже ступила вперед і разом з охороною заслонила його собою. Обличчя в неї було холодне, але голос — ввічливий:
— Перепрошую, сьогодні Шиюнь відповідає лише на запитання, пов’язані з брендом. Будь ласка, не відходьте від теми.
Вона вміла дотримуватися міри. Хоча тон запитувача був дещо грубуватим, її відповідь звучала достатньо м’яко, щоб не розлютити його й не дати згодом вирізати уривок відео та викласти його в мережу у викривленому вигляді.
Шу Шиюнь трохи подумав, потім поклав їй руку на плече й легенько поплескав. Зрозумівши його намір, Фан Цзяхуа відійшла вбік, поступаючись йому місцем, але зовсім не пішла.
— Так, те відео хоч і видалили, але людина на ньому й справді дуже схожа на Юньбао.
— Та годі вже гадати. Як це взагалі може бути він?
— Саме так! У Юньбао було чимало шанувальників ще від самого початку, коли він тільки створював бренд. Потім він робив усе просто з цікавості — навіщо йому було б займатися чимось подібним?
— І взагалі, здається, Юньбао сам казав, що не потребує грошей.
Почувши це, багато шанувальників розлютилися й почали заступатися за Шу Шиюня. На душі в нього потеплішало. Він підняв руку, закликаючи всіх заспокоїтися.
— Взагалі-то я не хотів цього коментувати. Будь-якій розсудливій людині видно, що все це підробка. Але якщо вже так склалося, скажу кілька слів. Людина на відео справді я, але…
Він іще не договорив, як навколо пролунали здивовані вигуки, а багато хто одразу дістав телефони й почав знімати. Шу Шиюнь не звернув на це уваги й спокійно продовжив:
— Але все було зовсім не так, як вигадали інші. Того дня це була лише моя приватна зустріч із друзями. Так званий «кинувся в обійми» з’явився тільки тому, що я випив зайвого й мене підтримали. Що ж до «неписаних правил» — це взагалі повний абсурд. Якщо ця історія й далі роздуватиметься, я вдамся до юридичних заходів.
Сказавши це, він побачив, як люди довкола перезираються, ніби намагаючись зрозуміти, наскільки можна вірити його словам.
— Юньбао зовсім не така людина. Я тобі вірю.
— А пояснення не звучить надто натягнуто? Хіба не казали, що в тій залі всі були або багатіями, або впливовими людьми?
Час уже підтискав, і Фан Цзяхуа давно квапила Шу Шиюня йти. Та, почувши ці слова, він усе ж зупинився. Трохи подумавши, він обернувся, холодно глянув просто в підняту камеру телефона й сказав:
— Вам не спадало на думку, що людина, здатна увійти до такого кола, сама теж чогось варта?
На екрані телефона молодий чоловік у світлому піджаку з м’яким градієнтом здавався високим і струнким. Холодно-біла шкіра в поєднанні з яскравою зовнішністю надавала йому тієї шляхетної дорожнечі й гордої недосяжності, яку неможливо було ігнорувати.
— Усе-все! — Фань Цзяхуа сама злякалася його слів і поспішно наказала охороні стримати фанатів, які після цієї репліки помітно збудилися. — Шиюнь закінчує роботу! Побачимося ввечері на стрімі!
Вона буквально виштовхнула його назовні. Коли Шу Шиюнь сів у машину й згадав те, що щойно сталося, він не відчув жалю. Фан Цзяхуа, сидячи поруч, важко дихала. Повернувши голову й побачивши, що надворі багато хто все ще знімає, вона поплескала себе по грудях, заспокоюючи дихання.
— Боже, як хейтери взагалі дісталися офлайн-заходу? Босе, ти й справді став суперпопулярним.
Шу Шиюнь анітрохи не був зачеплений тим, що відбувалося. Зручно вмостившись, він насамперед дістав телефон.
— Та я, здається, і раніше не був непопулярним.
Із цим Фан Цзяхуа не могла посперечатися. Коли вона тільки прийшла працювати його помічницею, Шу Шиюнь ще навіть не закінчив університет, а на його розважальному акаунті вже було три мільйони підписників. Потім він відкрив ще два акаунти — для реклами новинок і для повсякденного життя, — і там кількість підписників теж давно перевищила мільйон.
З таким обличчям кого взагалі неможливо підкорити?
Вона цокнула язиком і похитала головою. Та, побачивши, як її бос, дивлячись на екран, ледь усміхається кутиками губ, знову зітхнула й похитала головою. Шкода лише, що навіть така видатна людина виявилася безнадійно закоханою.
***
Опівдні, зустрівшись із дядьком, Шу Шиюнь повів його до ресторану, який колись порекомендував йому Шан Чен.
Коли вони увійшли у двір, жвава Лінда радісно кинулася до нього. Схоже, собака відчула знайомого гостя й почала крутитися навколо Шу Шиюня, а, почувши від пана Фана номер їхнього кабінету, розумно побігла вперед, наче проводжаючи їх.
— Я давно про вас чув, не думав, що нам і справді випаде нагода зустрітися, — пан Фан ішов попереду поруч із Шу Яньшенем, люб’язно розмовляючи з ним, а потім раптом щось пригадав. — До речі, пан Шан сьогодні теж обідає в нас. Можливо, ви захочете потім зустрітися?
Спочатку Шу Шиюнь вирішив, що йдеться про Шан Чена, і навіть здивувався. Він уже хотів сказати, що п’ять хвилин тому той писав йому, ніби зайнятий, а тепер раптом опинився тут на обіді. Але після пояснень пана Фана стало зрозуміло, що йшлося про батька Шан Чена — Шан Тіньє.
— Голова правління Шан старший за мене на багато років. Нам самим слід піти й привітатися з ним, — сказав Шу Яньшень.
Побачивши це, пан Фан провів їх до окремого кабінету. Увійшовши, вони побачили за столом, на чільному місці, статного чоловіка середніх років. І зовнішністю, і аурою він чимось нагадував Шан Чена, тож Шу Шиюнь одразу зрозумів, хто перед ним. Побачивши Шу Яньшеня, Шан Тіньє висловив подив і підвівся, щоб перекинутися з ним кількома словами.
— Це мій племінник, Шу Шиюнь, — представив його Шу Яньшень.
Шан Тіньє перевів погляд на трохи напруженого Шу Шиюня, поплескав його по плечу й поставив те саме запитання, яке так люблять усі старші:
— Шиюню цього року щойно закінчив навчання? Уже є дівчина?
Є. І я зустрічаюся з вашим сином. Зрозумівши, що той його не впізнав, Шу Шиюнь не наважився говорити зайвого й лише кивнув:
— Так, у мене є партнер.
Почувши це, Шан Тіньє з легкою прикрістю зітхнув:
— Ось погляньте, який цілеспрямований молодий чоловік. А моєму вже за тридцять, а він досі самотній.
Він кинув це мимохідь, просто поскаржившись, але Шу Шиюнь, почувши ці слова, мимоволі застиг. Потім він подивився на чоловіка, який стояв поруч, і, як і очікував, побачив, як обличчя дядька миттєво спохмурніло.