Рене вийшов із особняка графа, інстинктивно примружився та глибоко вдихнув. Минуло півмісяця, відколи він востаннє бачив день і сніг.
На подив Рене, всюди були солдати у формі, які не безсоромно грабували садибу, а організовано охороняли шляхи. На засніженій землі було кілька плям крові, але навколо не було ані тіл, ані розкиданого одягу, а це означало, що солдати не грабували мертвих, очищаючи поле бою. Те, що він побачив, підтвердило його припущення, що ці війська відрізнялися від усіх, яких він бачив коли-небудь раніше.
«Петров в порядку?» Він подивився на Залізну Сокиру. «Як... Фортеця Лонгсонг?»
«Все гаразд». Високий, міцний іноземець говорив дуже мало, але відповідав, доки Рене щось запитував.
Це означає, що план Жака Медде не спрацював. Рене трохи полегшало. Якщо фортеця ціла і сім’я Жимолость неушкоджена, Петров обов’язково замовить за мене добре слово. Його не хвилювала доля Жака. «Цей ідіот ледь не втягнув родину Лосів у катастрофу, тож те, що з ним сталося, мене не хвилює».
«Брате... що, заради бога, натворив Жак?» Аурелія нахилилася і тихо запитала.
Рене завагався, похитав головою і сказав: «Я не знаю».
Аурелія миттєво почала виглядати так, ніби хотіла сказати «ти брешеш».
Рене гірко посміхнувся. Він справді не знав, як відповісти на це запитання... він не міг просто сказати, що Жак мав намір повстати, бо знав лише про етап планування і не знав, як цей план завершився. Трохи помовчавши, він запитав: «Ти справді хочеш піти зі мною до замку?»
«Звичайно. Мені дуже цікаво, що саме сталося, та що дало цим людям привід увірватися в особняк графа серед білого дня». Вона витріщилася на Залізну Сокиру і сказала: «Я вважаю, що мілорд Петров не буде просто сидіти осторонь і нічого з цим не робити».
Рене зрозумів, що його сестра насправді хвилюється за Петрова, тому він нарешті кивнув і сказав: «Добре. Якщо ви запитаєте його особисто, він може розповісти вам подробиці».
Група людей близько години їхала верхи по засніжених дорогах і опівдні дісталася до замку.
Із Залізною Сокирою попереду, Рене та його сестра піднялися на третій поверх, який посилено охороняли вартові, розміщені через кожні кілька кроків.
Увійшовши в кімнату, схожу на кабінет, Рене нарешті побачив Петрова Халла, свого друга дитинства. Однак Петров лише шанобливо стояв біля свого столу. За столом сидів сивий чоловік, зацікавлено дивився на Рене і Аурелію та грався пером. Рене майже миттєво впізнав, хто цей чоловік.
Він миттєво опустився на одне коліно. «Ваша Високість, Рене Медде тут, щоб привітати вас».
«Він...» — трохи здивувалася Аурелія, але Рене обережно потягнув її за одяг і натякнув, щоб вона стала на коліна та уклонилася.
«Ми познайомилися у Фортеці Лонгсонг», — сказав принц з посмішкою, — прямо в підвалі замку. Згідно з тим, що щойно мені сказав Залізна Сокира, тебе знову там зачинили?»
«Е-е...» — Рене збентежився і не знав, що йому сказати.
На щастя, принц не чекав відповіді. «Будь ласка, підніміться. Перш ніж я наказав атакувати територію Лосів, Петров неодноразово запевняв мене, що ви ніколи не взяли б участі у повстанні Жака Медде, і, схоже, що він мав рацію. Але... як чи ви опинилися в підвалі?»
Рене кинув вдячний погляд на Петрова і розповів принцу про те, що сталося в його родині.
«Розумію». Принц кивнув. «Шкода. Якби ти зміг зупинити графа Жака, Фортеця Лонгсонг не пережила б цієї катастрофи».
Це зауваження вразило Рене, і Аурелія не могла не запитати: «Що... сталося?»
«Жак Медде вступив у змову з родинами Кленового Листа, Вовка та Дикої Троянди, і вони два дні тому напали на фортецю». Принц холодно сказав: «Атака призвела до масових жертв серед невинних людей, спалено два квартали. Щоб змусити родину Жимолость здатися, вони навіть використали родину Петрова».
Рене не повірив своїм вухам. «Навіть у боротьбі з конкуруючим дворянином, погрожувати їм їхніми родинами вважається дуже ганебним. Як Жак міг зробити подібне?»
«У цьому повстанні брали участь багато сторін, але я запевняю вас, що жоден причетний до нападу не уникне покарання закону — усі бунтівники будуть суворо покарані!» Принц постукав по столу і сказав: «Я прийшов до фортеці, щоб очистити весь західний регіон і не дозволити жодному щуру вислизнути з-під моїх пальців!»
Рене відчув, як його спина вкрилася потом. «Ваша Високосте, я...»
Роланд махнув рукою, щоб перервати його. «Не хвилюйтеся, я не буду зривати свою злість на невинних людях, і нащадки сім’ї Лосів будуть помилувані. Насправді, у мене є до тебе запитання. Жак Медде був убитий під час повстання, тож чи готовий ти успадкувати титул графа і служити мені, як і Петров?»
На це запитання була лише одна відповідь. Рене Медде без вагань став навколішки, стандартний лицарський жест, і пообіцяв вірно служити принцу.
На його подив, він почувався цілком спокійним, даючи присягу.
Насправді він ніколи не ненавидів принца, який позбавив життя його батька. На полі битви з ким завгодно могло трапитися все, що завгодно. Більше того, війну розпочав не принц, а герцог Раян та інші п’ять родин. Після війни принц не ставився жорстоко до переможених дворян, а також обміняв полонених за викуп, традиційна практика серед знаті, тож якби батько не загинув на полі бою, він, напевно, міг би повернутися на нашу територію цілим і неушкодженим, як і граф Жимолості.
Рене був вишколений як лицар і тримав лицарські цінності глибоко в серці: «Битва правильна, якщо вона праведна, а те, що зробив Жак, було не лише несправедливим, але й не мало жодної мети, окрім загострення ворожнечі».
Заради Аурелії та всіх інших невинних членів його родини він повинен був прийняти пропозицію Його Високості. Без захисту родини Лосів ці люди ніколи не змогли б жити стабільним життям.
Після цих слів принц усміхнувся і кивнув. «Наступними днями ти і твоя сестра можете жити в замку. Петров організує для вас кімнати. Є ще кілька членів інших родин, які втекли, які воюють у передмісті, тому вам краще почекати поки повстання затихне, перш ніж повертатися на вашу територію».
«Так, Ваша Високість».
Коли Рене вийшов з кабінету, Петров пішов за ним.
Дивлячись на свого виснаженого друга, Рене відчув низку емоцій. «Вибач...»
«Ти не винен». Петров поплескав його по плечу. «Не хвилюйся про це».
Чомусь Рене відчув, що його друг зовсім змінився. Він помітив в очах Петрова вираз, якого ніколи раніше не бачив — тонку рішучість і спокій, міцні, як сталь, яку неодноразово гартували вогнем.
Рене зрозумів, що його друг на шляху до того, щоб стати справжнім лідером.