В каміні у палаці Королівства Вічної Зими вирувало полум'я.
Порівняно з Грейкаслом з його чотирма порами року, тут літо було особливо коротким, а осінь лише сповіщала про наближення суворої зими. Тільки ти переодягнувся в коротший одяг, як холодний вітер вже знову повернувся.
Гарсія Вімблдон сиділа на троні з накинутою на плечі лисячою шубою, вислуховуючи скарги та вимоги знаті.
Палац їй не подобався. Стовпи, стіни та підлога були побудовані зі сніжно-білого каміння, а кожен шматок відполірований до гладкості та блиску, як лід загалом. Незважаючи на те, що на її сидінні вже було дві додаткових подушки, вона все ще відчувала гіркий мороз холодного залізного стільця.
Цей клятий замок схожий на айсберг, це просто обурює! Я почекаю, поки ситуація стабілізується, і перше, що я збираюся зробити після цього, це розбити всі стіни та підлогу вщент, а потім знову викласти все темно-коричневими гранітними плитами.
«Ваша Величність, я сподіваюся, що ви зможете встановити справедливість для мене», — сказав дворянин, дивлячись на неї похмурим виразом.
До цього він використовував багато слів, де насправді кількох було б достатньо. У той час, коли Церква займала Королівство Вічної Зими, деякі дворяни, які вчинили багато злих вчинків, були віддані на публічний суд, який очолила архієпископ Хезер. Більшість дворян було відправлено на страту. Однак цей хлопець був серед щасливчиків і був покараний лише конфіскацією майна, яке потім порівну розділили між потерпілими.
«Я розумію ваше прохання, приватну власність не можна грабувати, — Гарсія на мить задумалася, а потім повільно сказала: але конкретну суму визначити складно. Добре, якщо ви можете надати мені свідчення про фінансові надходження та витрати за останні п’ять років, я можу оцінити середнє значення та дати вам частину конфіскованого як компенсацію».
«Але натовп пограбував мій будинок, і я боюся, що записи…»
«Тоді я можу стежити лише за опублікованим оголошенням і компенсувати вам відповідно до вашого титулу». Гарсія перебила: «Озирніться навколо, усі тут — дворяни, які постраждали від грабунку. Якщо я дам вам більше, деякі з них отримають менше».
«Саме так! Лише Богу відомо, правдива ця цифра, чи ні!»
«Чого ти настільки клопітний, лицарю Галоне, ці золоті роялі не твої».
«У тебе все ще непогано, подивися лише на своїх спільників, вони можуть лише піти на небеса і знайти Бога, щоб вимагати компенсації».
Побачивши, як усі навколишні дворяни зиркнули на нього, він був змушений відсахнутися, глибоко вклонитися в знак привітання і сказати: «У такому випадку, будь ласка, компенсуйте мені згідно зі стандартом. Дякую за вашу доброту, Ваша Величність».
«Чудово», — усміхнулася Гарсія, а потім наказала: «Далі».
«З повагою, Ваша Величність», — вийшов з натовпу сивий старий і благоговійно погладив блискучу срібну емблему родини чапель на своїх грудях.
«Маркізе Бодьо, я пам’ятаю, що головорізи Церкви не нападали на вашу територію».
«Так, саме так, — кивнув він, — не те, що вони не хотіли, скоріше, вони не могли… Затоплений Сніговий Хребет складно атакувати. Отже, мої лицарі змогли заблокувати всіх бандитів, які вторглися. Проте моїй дитині не пощастило настільки ж. У день заворушень він чергував в імператорському палаці, і через його захист королеви його не лише вбили віруючі, але й повісили його тіло над міськими воротами. Лише коли ви прибули у Королівство Вічної Зими, він зміг звільнитися від свого приниження».
«Це справді трагічна історія», — зітхнула Гарсія, перш ніж запитати: «Тож яке ваше прохання?»
«Ім'я чоловіка, який його вбив, - «М'ясник», нині він є лідером повстанців, що залишилися. Ця група людей ховається в Непрохідному Гірському Хребті на північ від нас. Я хочу помститися за свою дитину». Маркіз спокійно заявив.
«Я з самого початку не мала такої кількості військ під своїм контролем. Вони вже тримають загальний спокій, патрулюють, охороняють міську стіну, а також зерносховище, було б досить складно розділити моїх людей і відправити загін до безплідних гір і диких пагорбів, просто щоб піти знайти групу зі ста вигнаних головорізів». Вона похитала головою і з жалем сказала: «Крім того, коли настане зима, сильний снігопад все одно закриє гори, таким чином унеможливлюючи для них отримання будь-яких припасів. Отже, вони рано чи пізно замерзнуть до смерті, немає потреби бути настільки нетерплячим».
«Ваша Величність, я зможу знайти спокій, лише якщо буду орудувати мечем, який вб’є вбивцю моєї дитини. Мені також не потрібно, щоб ви посилали воїнів шукати головорізів. Біля підніжжя гори багато природних печер, вони напевно будуть заховані в одній з них. Проте більшість входів у печеру дуже вузькі, і якби вони використовували каміння, щоб загородити вхід, навіть лицарям було б складно напасти на них. Я сподіваюся, що ви зможете надати мені алхімічне творіння, яке змогло підірвати міські ворота, а решту я зроблю сам».
Він хоче отримати в свої руки сніговий порошок? Гарсія насупилася. Ця штука має велику силу, і вона достатньо сильна, щоб стати козирем у безнадійній війні та змінити результат, їй категорично не можна дозволити поширюватися у чужі руки.
У той час, коли вона збиралася оголосити про свою відмову, інший знову відкрив рота: «Якщо ви задовольните мені це прохання, я готовий повернутися до суду та служити вам. Сім'я срібних чапель повністю підтримає ваше правління в Королівстві Вічної Зими».
Це речення змусило Гарсію проковтнути свої слова. У той час Церква стратила королеву, і вони вбили також і деяких головних міністрів. Маркіз Бодьо має тут великий престиж, якби він став моїм прем’єр-міністром, решта дворян пішли б за ним. Певною мірою це також може компенсувати недоліки адміністрування, а також змінити поточну незручну ситуацію.
«Це прохання не надто складне», — подумала вона деякий час, а потім, нарешті прийнявши рішення, сказала: «Але я не можу дати алхімічний порошок прямо вам в руки. Коли ви будете його потребувати, я пришлю спеціального алхіміка, який допоможе вам розкрити отвір».
…
Після закінчення судового засідання Гарсія повернулася в задню кімнату, де її вже чекав Раян з чашкою підігрітого фруктового вина: «Дякую за ваші труднощі, Ваша Величність. Як і очікувалося, всі ці дворяни були захоплені вами. Таким чином, навіть якщо ви не нащадок Короля-Вовка, ви все одно зможете повільно проковтнути все Королівство Вічної Зими».
«Поки не буде Церкви», — сказала Королева, знизавши плечами.
Церква, позбавивши дворян законної спадщини, підштовхнула їх на її бік. Тепер, завдяки підтримці тих самих людей у поєднанні з каліченням колишнього фундаменту влади Церкви, їй було дуже легко закріпитися в столиці. Але якщо вона хотіла контролювати Королівство Вічної Зими, у неї був попереду ще довгий шлях, оскільки саме тут люди зазнали найбільшого впливу Церкви. Коли вона послала свій Флот Чорних Вітрил, щоб знищити бази Церкви в інших великих містах, вони постійно страждали від нападів віруючих. Тому було надзвичайно важливо сформувати коаліцію з Королівством Вовчого Серця. Не лише для того, щоб вони могли разом протистояти Церкві, але й щоб послабити вплив Церкви на населення, прийнявши людей з Королівства Вовчого Серця.
А щодо впертих жителів, то їх можна просто вбити.
«О, до речі, прибув посланець з Королівства Вовчого Серця з листом для вас», — повідомив Раян, дістаючи з кишені конверт. «Оскільки ви займалися державними справами, я не наважувався вас турбувати».
Гарсія відкрила конверт, дістала листа і почала уважно його читати.
«Це погані новини?»
«Церква знову вислала війська, — сказала вона тихим голосом, — вони пішли сухопутним шляхом і прямують прямо до міста Вовчого Серця. Вони вже прорвали кілька нещодавно створених оборонних рубежів».
«Що?» Раян почав дивитися на неї великими очима, не вірячи, а потім сказав: «скоро настануть місяці демонів, не кажіть мені, що вони вирушили, абсолютно не звертаючи уваги на Нове Святе Місто?»
Нахмурившись, Гарсія сіла назад за свій стіл.
Вона знала, що Церква ніколи не відпустить їх, але не очікувала, що інша сторона буде рухатися настільки швидко. Якби вони просто почекали з війною до весни наступного року, її підготовка була б вже завершена. Однак ворог, очевидно, не хотів давати їм простору для дихання – якби вона просто бездіяльно сиділа, поки Королівство Вовчого Серця просило про допомогу, і в результаті королівство було знищено, невдовзі прийде і її черга зникнути.
Але це також містило в собі можливість.
Якби вона змогла змусити Церкву витрачати свої сили на міські стіни міста Вовчого Серця, вони зіткнулися б з великою катастрофою, коли демонічні звірі масово вторгнуться до Гермеса.
Можливо вони послали Армію Божої Кори, але наразі вона також мала грізну зброю, а саме сніговий порох, складну для погашення чорну воду, демонічний вогняний порошок, а також високі стіни міста Вовчого Серця. З усім цим вона напевно змогла б виснажити велику кількість їхніх сил сил.
Подумавши до цього моменту, Гарсія наказала: «Передай мої накази, Флот Чорних Вітрил повинен бути готовий до бою! Цього року ми проведемо зиму в місті Вовчого Серця».