Чоло Тердео насупилось. Він стиснув кулаки, ніби збирався вдарити Адеуса. Ні, не просто вдарити. Можливо, вбити.
Я швидко вискочила між ними, перш ніж Тердео скоїв злочин.
— Ми щойно зустрілися!
Тердео та Адеус повернулися до мене. Тео палав гнівом, ніби він збирався будь-якої миті перетворити це місце на море вогню. Адеус був розслаблений і спокійний, хоча саме він створив цю ситуацію.
«Нам слід було просто переїхати його каретою раніше», — я клацнула язиком.
— Ми їхали в нашому екіпажі, коли натрапили на нього, що лежав на землі.
— Якщо бути точним, Її Світлість врятувала мене.
— Якщо бути ще точнішим, ми відсунули його в бік, бо не могли просто переїхати його каретою. І це була не я, а кучер. І зараз я трохи шкодую, бо думаю, чи не варто нам було справді просто переїхати його.
— Але, на щастя, мене не збила карета.
— І, очевидно, він друг дитинства Ребекки.
— Ми знаємо одне одного з дитинства і дуже близькі. Ребекка може підтвердити, що я не дивна людина.
Ребекка швидко кивнула, але промовчала.
— Гадаю, він зайшов сюди помилково, коли охоронці змінювались. Ми хвилювалися, що його можуть покарати на виході, а також вони з Ребеккою хотіли поспілкуватися, тому ми збиралися підвезти його.
— Я готовий віддати своє життя Великій герцогині, яка мене врятувала.
Щоразу, коли я закінчувала щось говорити, Адеус додавав щось до того, що я вже промовила, як надокучлива маленька дитина.
На чолі Тердео з'явилися глибокі зморшки.
— Тоді що означає, коли ти кажеш, що між вами щось є?
Всупереч своїй попередній поведінці, Адеус коротко відповів з нудьгуючим виразом обличчя.
— Це означає, що я маю віддячити її Світлості за те, що вона врятувала мене. І що я готовий ризикнути своїм життям заради неї.
«Що це означає? Чому ти думаєш, що маєш право вирішувати це самостійно?»
Тердео нахилив голову, ніби заглибившись у думки. Потім він заговорив повільно, загрозливим голосом, ніби про щось згадав.
— Ти сказав, що ти син віконта Потсона, так? Я чув про тебе, — у його голос прокралась нотка зневаги. — Я чув, що віконт Потсон привів сина зі сторони. І що його непомітно відправили до іншої країни, бо він розпусник, який не може жити без алкоголю та жінок.
Я не впізнала його обличчя, бо він був незаконнонародженою дитиною віконта Потсона. І він не навчався закордоном, його просто вислали, бо він створював проблеми. Він справді здавався підозрілим, але я не думала, що він бабій.
— Здається, ви добре про мене знаєте, Великий герцогу Лапілеоне.
Зневага перетворилася на сарказм.
— Звичайно. Хоча я тримаюся осторонь від вищого суспільства. Я чув, що ти досить відомий закордоном. Я чув чутки, що хтось запропонував законопроект, який забороняє синові віконта Потсона знаходитися ближче, ніж на триста метрів від будь-якої дами.
Замість того, щоб щось заперечувати, Адеус пильно дивився на Тердео своїми холодними блакитними очима.
— Ти сказав, що боїшся бути покараним за те, що ввійшов на цю територію? Це мені вирішувати, і я вирішив забути про це. Але, — Тердео обхопив мене рукою за талію, відводячи від Адеуса, — не наближайся ближче, ніж на п'ятсот метрів до моєї дружини.
«Щ-що?! Що він щойно сказав?!» — моє тіло заціпеніло від дотику Тердео, і по щоках розлився жар.
Погляд блакитних очей Адеуса перемістився на руку Тердео, яка обіймала мене.
Побачивши це, Тердео повернув мене до себе.
— Пройшовши весь цей шлях, ми повинні зробити те, для чого прийшли.
— Прошу?
Щойно він закінчив говорити, Тердео схопив мене за талію обома руками.
«Що ти робиш?»
Тердео легко підняв мене, випроставши руки.
Я затамувала подих, зависнувши в повітрі.
— Не хвилюйся, — Тердео обережно посадив мене на свого чорного коня.
Я важко ковтнула, і в мене одразу пересохло в горлі. Тепло коня та його товстої шкури випромінювалося з-під моїх рук.
— Ти їздила верхи на коні колись?
Я похитала головою. Незважаючи на численні поїздки в кареті, я ніколи не їздила верхи.
Тердео легко скочив на коня позаду мене. Потім, ніби обіймаючи мене, він схопив віжки коня.
Коли він обхопив мене своїми сильними руками, мені здалося, що відчуваю кожен його напружений м'яз своєю спиною. Я ковтнула, хоча в роті все ще було сухо.
«Як людське тіло може бути таким твердим і сильним?» — він майже відчувався статуєю.
— Я візьму віжки, не хвилюйся.
Чи чув він, як я ковтнула? Можливо, знаючи, як мені страшно, він ніжно намагався мене втішити. Сидіння в сідлі боком через сукню зробило мою позицію ще менш стійкою, посилюючи мою нервозність.
Я глянула під ноги та схопила Тердео за руку обома долонями. Його руки зовсім не тремтіли. Я була набагато вище, ніж думала. Я ніколи не зможу спуститися сама.
«Якщо впаду, мабуть, щось собі зламаю».
Тердео відвернувся від мене та звернувся до Адеуса:
— Ти казав, що хочеш поспілкуватися зі своєю подругою? Ви можете розмовляти скільки завгодно. Ми вас не турбуватимемо.
Я здригнулася від його крижаного тону.
— Якщо ви можете вести розмову десь поза дорогою процесії, це було б ще краще. Як я вже казав, стороннім вхід заборонено.
Ребекка здивовано кивнула головою під загрозливим поглядом Тердео. Вона швидко відтягла Адеуса за руку.
— З-звичайно! Ми поговоримо назовні! М-ми подбаємо, щоб не турбувати вас двох!
— Добре.
На відміну від Ребекки, Адеус продовжував дивитися на нас суворим поглядом. Ну, не на мене, а на Тердео.
«Його образило, що Тердео раніше назвав його розпусником?» — однак, я не вважала за доцільне так дивитися на Великого герцога.
— Гадаю, ти можеш пропалити дірку в обличчі пана Потсона.
— Що? — я повернула голову на похмурий коментар Тердео. Його червоні очі дивилися прямо на мене, обличчя було застиглим, як у статуї.
Він пробурмотів ще щось, але я задумалась і не зрозуміла, що він сказав.
— Перепрошую? Що ви щойно сказали?
Він кліпнув очима. Не відповідаючи, він взяв віжки та погнав коня вперед.
Неймовірно, але моє тіло ще більше заціпеніло.
— К-куди ми їдемо? Чому так швидко рухаємося? — я повернулася і втратила рівновагу.
Тердео простягнув руку й схопив мене за талію. Він міцно притиснув мене до себе.
— Хіба ти не прийшла подивитися на дорогу процесії? Тоді ми будемо разом, тож непогана ідея потренуватися ось так зараз.
Мені стало трохи ніяково, що він знав, що я прийшла заздалегідь подивитися на місце проведення процесії.
— Це була не я. Ребекка запропонувала нам прийти.
— Добре, як скажеш.
— Це правда.
— Я також чув, що ти купила сукню, взуття, капелюшок та аксесуари, щоб вдягнути їх під час процесії.
— Це теж була ідея Ребекки!
— Добре, як скажеш, знову.
Хтось міг подумати, що я справді з нетерпінням чекала процесії чи щось таке.
Настрій Тердео, здавалося, покращився. Я не могла розгледіти його обличчя, але голос звучав набагато легше та радісніше, ніж раніше.
«Йому подобається жартувати з мене?»
Якби все було по-моєму, я б попросила його негайно прибрати руку з моєї талії. Але тоді, я, мабуть, впаду з коня, тому це не найкраща ідея.
Крізь моє бурчання, Адеус крикнув позаду:
— Я чекаю на нашу наступну зустріч, Ваша Світлосте. Я з нетерпінням чекаю дня, коли вам знадоблюсь.
«Не чекай нічого подібного! Я не звернусь до тебе! І не зустрінусь з тобою!»
Я хотіла обернутися і насварити його, але кінь уже поскакав вперед. Останнє, що мені потрібно було, це знову втратити рівновагу, тому я вдала, що нічого не чую.
— Тут досить шумно, — Тердео підштовхнув коня йти трохи швидше, і ми нарешті випередили крики Адеуса. — Ти впевнена, що між вами нічого не відбувається? Він сказав, що з нетерпінням очікує на зустріч із тобою і що чекатиме.
— Це лише його проблеми. Нічого не відбувається.
— Ти...? — почав Тердео, але різко обірвав слова.
«Що він збирався сказати? Навіщо зупинятися посеред речення? Це тільки більше мене інтригує», — я підняла голову від грудей Тердео і подивилася на нього.
— Вам слід закінчити своє речення. В іншому випадку, це буде несправедливо.
— Я хотів запитати, про всяк випадок.
— Так?
— Він твій новий коханець?
Ця думка була настільки безглуздою, що я мало не впала з коня. Якби Тердео не схопив мене міцніше, я б упала і зламала руку.
— Немає потреби приховувати це від мене. Я розумію, що там було багато людей, але тепер тут тільки ми, тож будь чесною, — Тердео міцніше схопив мене. — Тебе нещодавно отруїли. Я подумав, що тобі варто бути обережною, поки винуватця не спіймають, тому я втрутився. Але якщо мої дії якимось чином завадять...
Тердео, який по суті дуже швидко говорив сам до себе, раптом замовк. Він здавався незадоволеним.
— Але у нас ще багато чого залишилось за контрактом, і...
— Ем...
— Я не хочу ставати між вами двома, але, як я вже казав, він не дуже хороша людина. Якщо у вас двох ще не все серйозно, я пропоную тобі ще трохи подумати про це.
— Ну...
— Але коли ви почали зустрічатися? Він поїхав за кордон у досить молодому віці і довго не повертався... Мені просто цікаво.
Примітка перекладача: Тео, ми все зрозуміли (а він ще ні, до речі), можеш не розпинатися.
— Можете, будь ласка, вислухати мене?
— Я просто думаю, що маю знати, щоб якось підготуватися. Тому я й спитав.
Тердео, Сайорис та Сельфі були однаковими. Бузсумнівно. Усі вони жахливо не вміли слухати інших.
Я чекала, поки Тердео замовкне, з порожнім виразом обличчя.
Протягом тривалого часу Тердео розповідав про те, зі скількома молодими дівчатами Адеус зустрічався одночасно і як він вів розпусне життя. Він повторював це знову і знову, поки нарешті не замовк.
Примітка перекладача: оце його понесло, Тердео хоч колись так багато базікав? Не розумію, чому всю цю сцену з каретою, першою появою Адеуса і ревнивим Тео не екранізували в манхві, тут такі перли!
— Ти закінчив?
Ми вже один раз об'їхали процесійну дорогу по колу.
Тердео кивнув зі збентеженим виразом обличчя.
— Я ж казала тобі раніше. Між нами нічого немає. Він не мій потенційний партнер, і ми не коханці. Я буквально сьогодні з ним вперше зустрілась.
— Справді?
— І я не маю наміру зустрічатися з кимось протягом дії нашого контракту чи навіть після його завершення, — після того, що сталося з Шиффом, у мене не було бажання зустрічатися з кимось. І навіть якщо я захочу, старі рани неминуче зроблять мене надмірно підозрілою та ускладнять все.
— Зрозуміло, — Тердео коротко кивнув. Він легко зістрибнув з коня.
Без його рук і тіла, які б мене підтримували, я знову заціпеніла.
— Все гаразд. Я тут, тож можеш не хвилюватися.
Його похмурий погляд зник, Тердео взяв мою руку і поклав її собі на плече. Моя вага природно перемістилася вниз, і Тердео підхопив мене та обережно опустив на землю.
— Д-дякую, — тільки коли мої ноги торкнулися землі, я зрозуміла, як близько ми були. Я відчула його гаряче дихання на своєму обличчі і поспішно відступила назад. — Т-тобі не подобається, коли тебе торкаються.
Я чітко пам'ятала, що коли я схопила його за зап'ястя, коли ми вперше зустрілися, він розізлився.
Тердео підійшов ближче до мене.
— Але принаймні ти не можеш померти від прокляття. Це все, що має значення, — смуток підкреслював спокій у його голосі. Прокляття завжди буде між нами.
Тепер, коли я думаю про це, якщо це прокляття, це означає, що хтось мав його накласти. Якби я могла, я б хотіла поговорити з ним. Чому він це зробив? Що дало йому право завдати цій родині постійного болю?
Тердео зійшов з дороги процесії та залишив коня одному з охоронців, перш ніж повернутися до мене.
— Ходімо.
— Прошу? — я нахилила голову. Ходімо? Куди?
— Сьогодні перший день фестивалю. Ми вже тут, тому було б шкода повертатися, не побачивши свята. Нам варто насолодитися хоча б цим.
Насолодитися фестивалем? Тобі? Тердео?
— Я думала, тобі не подобаються такі речі. І ти вважаєш це дратуючим.
— Це трохи дратує, але він вже почався, тому я нічого не можу вдіяти. І я ніколи не був на фестивалі. Насолодитися ним, поки я тут, можливо, непогана ідея.
— Що? Ти ніколи не був на фестивалі?
— Ні.
— Ніколи?
— Ніколи.
— Навіть коли ти був дитиною? — як це можливо? Особливо у столиці, де фестивалі проводилися з усіляких причин!
— Я не міг виходити на вулицю, коли був юним. А коли подорослішав, я уникав людних місць через прокляття. Мабуть, тому я ніколи не був на жодному.
— Чому ти не міг виходити на вулицю, коли був юним? Був замкненим чи щось таке...? Ох, — я згадала, що Сайорис казала про те, що її мати знущалася з неї та замикала її.
«Я постійно забуваю», — Лапілеони були людьми, яким доводилося відмовлятися від речей, які інші вважають такими звичайними та сприймають, як належне.
Я взяла Тердео за руку та яскраво посміхнулась.
— Добре, тоді ми насолодимося сьогоднішнім фестивалем. Ходімо! Я подбаю про те, щоб ти чудово провів час!