Тридцятого червня 771 року Арата Фурінджі став членом найбільш безочищеної гільдії Фіора- Хвоста феї.
Так, я вступив же в хвіст феї. А як саме так вийшло? Да я.. Еем якось і сам не зрозумів як так вийшло. Спочатку ми були в поїзді два дні, потім по дорозі Магнолії, а тоді бац і літній чоловік, який став майстром Макаррового, запитує у мене куди поставити мітку гільдії. Я навіть зіркнути не встиг, а мою шию вже прикрашає герб гільдії. На все моє обурення мені просто сказали що раз я став учнем однієї з фей те й сам повинен стати феєю.
Чесно кажучи, я з самого початку не хотів би піти до них в гільдії. Я б задихнувся від обурення. А так тільки з'явився для пристойності і вимагав доступ до бібліотеки гільдії. Треба мені посміялися, сказали що в бібліотеку вхід відкритий для всіх членів гільдії і запиталися як у мене з житлом.
Я навіть розгубився від такого напору. Вони надто легко мене прийняли, але дуже люб’язно поставилися до мене. Я не звик до такого, через що був трохи шокований таким теплим вітанням.
Мабуть Майстер Макаров помітив моє здивування і збентеження, оскільки розогнав "Шпане" запросив мене до свого кабінету.
- Привыкай малюк. Більшість наших гільдій дуже галасливі хлопці. - Весело посміхаючись вуса сказав мені старий.
- А.. Да. - Все ще збентежено відповів я, але швидко зібрався розуміючи що прийшов час серйозних розмов.
- Бачу ти вже трохи заспокоївся. Молодец. А тепер розкажи мені яка магія ти володієш, а потім ми перевіримо твою магічну силу на ІВМ.- Беря в руки пір'яну ручку і товсту книжку сказав Макаров.
- А Емм. Зачем? - Не зовсім зрозумів я питання. Я думав він зараз у мене питатиме хто таких? Звідки? З якою метою у Гільдії було проголошено про себе? Можливо в більш м'якою формі, але все ж я ніяк не очікував питання про мою магію. Хоча може бути це і нормально.
- Це необхідно для того щоб я міг присвоїти тобі ранг і зрозуміти на які завдання тебе відпускати можна, а на що неможна. - Вияснивши моє питання на своєму відповів Макаров.
- Хум. Добре. Я добре володію магією, старий Гаято говорив що у мене талант. Багато хто гірше вмію користуватись чарами рослин і магії вітру. Я знаю основи магії вогню та землі. Трохи розбираюсь у рунах, в основному світлих і стихійних. Можу відчувати магію на досить великій відстані. Десь за кілометр. - Кілька нескладно відповів я.
- Ментальна магія? А який напрямок? - Чирка щось в книжці запитав мене Майстер.
Я вмію засвоювати та обробляти величезні обсяги інформації і розганяти свою свідомість раз на 30 разів. Я також умію захищати свою свідомість, але я маю лише сьому стіну. - Чесно відповів я. У будь - якому разі, Архімаг відчуватиме брехню і непорозуміння.
Задавши ще кілька запитань типу які закляття знаєш? Який бойовий досвід має? Макаров заспокоївся і провів мене в підвалі з ІВМ, де я мусив продемонструвати йому більшість свого арсеналу. Він би змусив все показати, але в мене тупо закінчилася мана, а ця проклятий шайтан машина наполегливо мені твердить що більше 240 очок мені не набрати. Обидно навіть. Хоча Майстер начебто би задоволений.
- На сранг потягнеш, але на бойові завдання в один я тебе не відпущу. Походити з командою Вокабе Майна и Макао Конболта. Зараз вони на завданні але найближчим часом я тебе з ними познайомлю. - Записував щось у своїй книжці сказав мені майстер.
Я не хотів розгніватись, але це допомогло мені зупинитись.
- Жити будеш в гільдії або станеш знімати квартиру у місті? - Запитав мене Майстер, відірвавшись від книги.
- У мене є гроші, але я боюся що ніхто не здаватиме мені житло. - Кілька втомилося відповів я. Магічне виснаження дуже неприємно впливає на самопочуття мага. Ні, фізично слабшим він не стає, але ось контраст між з маною і без мани занадто великий.
- Ну з цим тобі гільдія допоможе. У нас багато знімають квартиру, так що необхідні зв'язки є. - Чиркнув щось в книзі Макаров.
- Так. Тепер про постійну роботу... Тобі що більше подобається? Чи ви будете у міському парку за рослинами, наповнювати лакріми енергії міста або допомагати в порту з швартуванням кораблів? - Гризя ручку запитав Майстра.
- Тобто? - Не зрозумів я про що він мені говорить. Це взагалі не зрозумів.
- Кожен член гільдії повинен приносити користь місту. Хто дороги або будівлі допомагає ремонтувати, хто в кузні допомагає, які лакріми на електростанції заповнює, ким у бібліотеці перекладає все при ділі. Природно їм платять за це, не надто багато, але на прожиття вистачає. Коли ж маг йде на місію, на роботі це відзначають і санкцій через це не наступить. Звичайно, можна взагалі не працювати в місті, але тоді доведеться занадто часто ходити на місії, що можуть собі дозволити тільки сильні бойові маги. І якщо постійно працювати, то можна відмовитися від роботи. - Пояснив мені Майстер. І не дав все обміркувати продовжував.
- Зараз ти не зможеш брати багато місій. Тобі потрібно вчитися як магії, так і звичайним наукам. А жити на щось треба. Ось і будеш ходити на роботу. Три-п'ять годин на день і ти вільний і при грошах. - Спокійно додав старий.
- Добре майстер. Запишіть мене на роботу в порт. Хоч магія вітру потреную. - Приймаючи його точку зору сказав я.
- Ось це правильний підхід! - Посміхнувся, а-ля 32 – не межа, Майстер.
- А ви всіх так перевіряєте майстер? - Не зміг не уточнити я, поглядаючи на ІВМ.
- Ні. Тільки дітей не досягли 15 років. Після всього, що я прив'язую його до себе на кілька місяців. Щоб під наглядом новачки ходили. А то ще, чого доброго, помруть на першому завданні. - Відповів мені майстер.
- Справедливо. І навіть правильно. - Подумав я.
***
Наступні два місяці пройшли в метушні. Майстер допоміг мені зняти житло і влаштував на роботу в порт. Отже, тепер я чотири години на добу працював у порту. Допомагав пришвартовуватися і відштовхуватись вантажними кораблями. Звичайно, не наодинці зі мною постійно працювало два маги води і один чарівник вітру, також до речі з хвоста.
Потім йде кілька годин навчання в Соборі Кардія, більшу частину тих предметів я і так знав краще педагогів, але географія та близько магічних наук я чесно навчав у ментальній магії. Керування пам'яттю - один з базових навичок у цій магії. Потім йдуть заняття в магії вогню і вітру з Цучи. Він вірно виконував контракт, який складався з теорії та практики.
Він пояснив мені за два місяці і показав більше, ніж я міг би вивчити по книгах протягом двох років. Все решта часу я займався своїм фізичним розвитком і медитацією необхідними для розвитку ментальній магії. Природно, що при такому графіку мій резерв постійно показував дно, а час на спілкування з гільдійними не залишалася. І це при тому, що я сплю чотири години на добу, два вечора і 2 ранку. Вночі медитую і читаю книжки з магії рослин.
Кілька разів виходила на завдання з рангу зі своїми опікунами. Небагато складного, але Вокабе і Макао можуть навіть з простого місії для магів, за виготовкою лісу створити епічні пригоди. А як же інакше пояснити атаку бджіл-мутантів на трьох невдалих магів під час викорювання пнів? Я не знаю. Одна радується, коли націливши з бджіл-мутантів отрути я зміг продовжити збільшувати свій імунітет до органічних токсинів.
Також варто згадати моє знайомство з Лаксусам та Іваном Дреєрамі. Одного разу обідаючи в гільдії я мав щастя спостерігати за цією сім'єю. Лаксус - звичайний, трохи сором'язливий хлопчик на півтора року старший за мене. Іван - чоловік за 30, що створює враження військової людини. Його погляд, постава, рухи, все видає в ньому людину минулої війни. Я це чітко бачу. Сам такий. Хоча й вмію контролювати свої рефлекси прикидаючись звичайною дитиною. Практика.
З Лаксуса мені навіть вдалося трохи поспілкуватися. Зараз у Гільдії мало дітей нашого віку, всі роки 15-16. Ось і сумує дитина без однолітків. Звичайно, я з радістю погодився бути його другом. І грати в хеллі гільдії ми встигли, потім правда Лаксуса забрав батько, підтягнувши нам веселощі, але мені все одно сподобалося. Я взагалі люблю дітей. Вони такі чесні і з ними так весело спілкуються. Ніколи не знаєш, що може викинути розум цих чудових створінь.
Тепер я вирішив взяти відпустку на головній роботі і попроситися в напарники до Вокабе та Макао, вони не можуть весь час стежити за мною у місіях З ранга, ось я й вирішив приєднатися до них. Під опікою двох магів У ранга Майстер може і дозволить мені ходити на В рогові місії. До того ж ми з хлопцями непогано встигли поладити, ну як нам це робити? Швидше вже вони тепер і самі не проти за мною наглядати. Без покарання Майстра.
- Привіт хлопці! - Махнувши рукою в привітному жесті хлопцям, що сидів за одним з столиків у холу гільдії.
- Здоровий малюк! Як твоя освіта у Цучи-сана? - Весело привітав мене Вокабе.
- Здоров! На місію зібрався? - Відірвавшись від чашки запитав Макао.
- Хехехе. Непогано. Недавно закінчив навчання. Навчився об'єднувати вогонь і вітер в одній атакі. Хехехе. - Досить жмурючись відповів я, займаючи вільне місце за столом.
-Непогано! Дуже непогано! Тобі б ще вирости трохи і можна буде давати в Ранг. Зможеш сам на завдання ходити. Або приєднатися до когось. - Щиро зрадів моїм успіхам Макао. У Гільдії взагалі багато простих і відкритих людей. Не лізуть у серце, завжди готові допомогти своїм товаришам по гільдії, навіть якщо тих самих товаришів і не знали. Це підкупає, і я хочу відповісти тим самим. Можливо це і є дух гільдії Хвост Феї?
- До слова про місії і командах... Хлопці візьміть мене до себе в команду! - Прямо і відкрито попросив їх я. Ні, можна було б кілька розмов ходити навколо та близько наткнувши їх на думку про те, що не погано було би взяти мене до групи. Але мені не хочеться так робити. Адже хоч я слабкий, але емпат, і легко можу зрозуміти коли зі мною щиро спілкуються, а коли лицеміри. Не хочеться обманювати таких відкритих людей.
Хлопці не очікували моєї просьби, але швидко щось обдумай і кивнувши один одному відповіли.
- Ми не проти твого приєднання до нас. Але ось на особливі небезпечні місії нам поки краще не ходити. Пропоную влаштувати спільне тренування і піти на кілька місій З рангу. Треба навчитися працювати в команді - Сказав Макао як командир групи.
- Да уж. Маг диму, маг вогню і чарівник вітру... Дуже гарна комбінація виходить. Особливо, якщо ми зможемо спрацюватися. - Задумливо простягнув Вакаба. Велика частина гільдії вважає мене магом вогню і вітру, з упору на вітер. В основному тому, що я рідко користуюся магією рослин на людях і вчуся у Цуча, визнаного майстра цих фокусів магії.
- То приймете? - Уточнив я.
- Прийом. Але тобі доведеться докласти зусиль, щоб не стати нам тягарем. - Серйозно сказав Макао, хоча надто веселий погляд його видав. Він просто веселиться...
- Ну раз тут така справа... За приєднання Арати до команди Вокабе! Бухай! - Зголосив Волкабе на весь зал.
- Эй! Наша команда називається "Команда Макао"! - Не менш гучно заревів Макао.
Зал розсміявся, але підтримав ідею свята. Феї зовсім не проти пиятики. Хоч щодня влаштовуй свято.
- А тобі сік. Бо дрібний ще алкоголь вживати. - Подав мені чашку з Соком Вокабе, коли раніше стирвав цю кухольку в одній із офіціанток гільдії.
Ось так легко і невимушено мене прийняли свою команду два молодих маги.
***
З мого вступу в команду хлопців пройшло три місяці. Ми встигли спрацювати, виконати близько сотні завдань з рангу, але так і не змогли випробувати свої сили в справжньому бою. І вся справа у тому, що завдання з рангу - це перш за все допомога людям на роботі та побутовому рівні, природно, робота ця із розряду "звичайна людина виконати не зможе при всьому своєму бажанні, а ось маг цілком може це зробити."
В основному потрібна допомога у будівництві та розвагах. Наша команда 7 разів наймала рідкісних, але не надто небезпечних тваринок у міському зоопарку. Одинадцять разів ми допомагали театрам і цирку міста з виступами. Декілька разів доводилось допомагати рибалкам витягувати з моря їхні перевернутими кораблями. Взагалі не складною, але необхідна робота.
Тепер же Майстер Макаров видав нам завдання на знищення бандитів. У ранг, не популярне завдання В рангу. І судячи з похмурих облич моїх напарників, вони зрозуміли що на цьому завданні проллється кров. І я цю кров побачу.
Майстер вирішив показати мені темну сторону роботи найманцем? Справедливо. У дітей дуже гнучка психіка і саме в цьому віці, 7 років, дитині буде легше пояснити що таке добре і що означає погано, а що є потрібне зло. Піклується, але змушений показати, що цей світ не є доброю казкою. Поважайте.
Місію ми прийняли і з'їхалися на бік Обилини. Саме там, за нашими даними, банда бандитів грабувала каравани торговців. Ось і з'явилася можливість випробувати свої сили в бою...
https://literna.net/uk/books/268-khvost-fei-staovlennya-maha