Мана - дивовижна енергія, яка чимось нагадує покірного цуценя, що з усіх сил намагається допомогти своєму господарю. Вона наповнює тіло силою і підтримує в ньому життя не чекаючи наказу господаря. Вона сама знає, як буде краще для господаря і завжди рада допомогти. Здається, що мана - це не просто енергія, а жива істота. Умто я розумію, що в усьому винна моя підсвідомість, яку я ще не можу повністю контролювати, але позбутися цього відчуття не може.
З моменту моєї ініціативи як мага ще не пройшло і двох років, а я вже слабо уявляю життя без цієї дивовижної енергії. Пам'ятається, з праною було все по іншому: моє тіло і свідомість знадобилося більше трьох сотень років для того, щоб повстати зі своєю пральною присутністю.
Пам'ятати хоча б постійні болі в тілі і роздратований шарудний звук на межі чутності у перші двадцять років ... Брёр. А вже тренування з розвитку резерву прани взагалі більше походили на катування... Так, не найприємніші спогади.
Все ж з нею все вийшло легко і природно. Через два тижні я повністю прийняв ману як частину себе і з головою поринув у тренування. Хоча, справедливо кажучи, зараз у мене людське тіло і психіка порівнюючи з розумовою вадою молодого чоловіка років двадцяти п'яти. Я вже не ельф. Моє тіло швидше адаптується, а психика більш пластична. Можливо вся справа у цьому.
Але мене кудись не туди понесло. Отже, з моменту моєї ініціативи як мага пройшло трохи менше двох років. За цей час я виїхав з табору, який став для мене домом. В основному для того, щоб видобути нові знання з магії, але кілька разів виходив просто так, погуляти, до людей поспілкуватися, дізнатися останні новини.
Звичайно, що весь цей час мій розвиток як мага і бійця не стояло на місці. Рік тому я почав перебудову організму з моделі "Крестьянський син" в модель « Мастера БІ". Врешті-решт, у цього тіла не було в передках ні одного Майстра Бойових мистецтв і як наслідок потенціал розвитку у нього дуже мало, за моїми мірками, природно. У чому полягає цей потенціал?
Майже у всьому. Хіба ви не думали, що тіло Майстра Боєєвих мистецтва відрізняється від людського організму просто наявність першого м’язів? Організм Майстра БІ відрізняється від людського організму майже у всьому. У своїй структурі скелета, міцність м’язів, у вигляді зв’язків, мускулів і внутрішніх органів. І це лише те, що відразу впадає в очі. Існує ще й гормони нервової системи, які також відіграють важливу роль у нашому організмі.
Зрештою, підвищивши поріг м’язів і поставивши печінку створювати мітохондрії великого розміру. Звичайна людина може пробігти кілька десятків кілометрів без відпочинку та відпочинку. А така дрібничка, як би, лактатний поріг і якісь там мітохондрії. Але ось на таких дрібницях будується сила Господарів БІ. І керування праною звичайно ж.
То до чого ж я все це говорю? Але ж мій організм усіх цих малих не має. І мене це зовсім не влаштовує. Я не хочу бути карликом з 175см ростом, що для ельфа навіть не смішно, а більше мій організм виросте не зможе. Ось і перебудую я його за допомогою прани.
Чай, не вперше. Але це все одно потребує кілька років за часом, і величезна кількість поживних речовин. До чотирнадцяти років повинен закінчити, а до тих пір буду їсти за роту солдат. Добре хоч би мана допомагає з перебудовою, без неї до двадцяти б мучився.
К слову о мане. За ці два роки постійного магічного виснаження мій резерв переступає за планку В рангу. Хтось може сказати, що це дуже швидкий ріст, адже багато хто і за все життя цього рангу не досягають, але я скажу, це сумно повільно. Зрештою, багато хто може взагалі не знати про магічне виснаження. Я ж із цією милістю останні два роки жив пліч-о-пліч.
І день не проходив без такого улюбленого мною явища. І це при тому, що я навчився свідомо засвоювати ефір з рослин, повітря та сонця, і тепер постійно тягне ману в вічно порожній резерв. Чому мій резерв вічно порожній? Ну тут все просто. Я живу в центрі магічного лісу, і не звичайного лісів, а ліси, де господарюють змії. Отруйні змії. І як наслідок, моєму організму постійно доводиться боротися з отрутами.
Адже цей отрута всюди. У повітрі, у воді, на землі і рослинах, в м'ясі цих самих змій. До того ж, тут дуже багато отруйних комах, а якщо і не токсичних, то переносять якусь заразу. Я вже тричі хворів чумою. Прана ж йде на відновлення організму, ось і приходить мені стимулювати та підтримувати свій організм травою. І навіть фізичні травми теж треба чимось лікувати. А без прани дуже важко полювати, а їжі мені потрібно багато, дуже багато.
Ось і приходиться полювати за допомогою магії рослин та повітря. Так само як і захист від великих змій, вони також змушені бути магіями. Ось і доводиться моїм малим запасам розривається між лікуванням, полюванням та захистом. Жах.
Але мушу визнати, що таке життя мені дуже подобається. Постійна небезпека - найкращий стимул до розвитку. А стає сильніше, краще, мені подобається. І навіть постійне жування в тілі, що супроводжується температурою під 40, через боротьбу з особливо небезпечними і токсичними отрутами, мені починає подобатися.
Адже з кожним днем мій організм все більш стійкий до хвороб і ядам, а нервова система через постійне напруження та розвиток ментальній магії, в якій у мене виявився жахливий талант, я вже в деяких сферах цієї магії можу змагатися з майстрами, якщо вірити книгам, стає дедалі стабільнішою і досконалішою.
Життя прекрасне! І я б ще довго не виліз би зі свого лісу, але сьогодні в область мого сприйняття, що близько 3 км, увійшло кілька сильних магічних джерел. Три маги А ранга. Природно я вирішив простежити за ними, стежити акуратно, з великої відстані, повністю закривши свою присутність і магію, я взагалі постійно їх приховую, великі змії відчувають магія і не геть з'їсти чарівника, цю чари випущеного, та не кидаючи прямих поглядів на магів. І те, що я побачив, мені сподобалося.
Три чоловіки, років 35-40, дуже грамотні і тихо крокують в пошуках чогось, самі по собі не дуже цікаво, але ось герб Хвоста феї на плечі одного з них мені дуже сподобався. Поки вони в лісі, можна знайти тисячі причин познайомитися з цими магами. А там, слово за слово, і я вже запросили в гільдію. Хоч я хотів вступити до них у 10 років, а не 6.5, але й втрачати таку чудову можливість я не буду. У мене все одно вже починається інформаційний голод.
Всі доступні мені книги з магії я вже вивчив, навчився магію в них описаної, постійна небезпека і близький до ідеального контроль мани цьому посприяли. Так і нормальні вчителі з багатьох частин магії мені дуже потрібні. А то до сих пір у мене був лише один нормальний вчитель з магії рослин, так і це був старий каліка-маг С ранга.
Навіть бажаючи познайомитися з цими магами, я не дозволив їм себе виявити. Поспішати нікуди. Можливо, ще буде ідеальна можливість з ними зіткнутися. Це коли вони мене знайшли, а не я їх.
За добу спостереження за цими магами, я зрозумів те, що вони шукають якийсь рідкісний вид змій, їм потрібен їх отрута, і те що переді мною досвідчена та збалансована потрійна чарівників. Маг бар'єрів, полум"я маг і чарівник рунолог, які використовують темні писання, чудово доповнюють один одного як у бою, так і в побуті. Вони навіть змогли розбити непоганий табір у такому небезпечному місці і спокійно заночувати.
Я вирішив не відставати, а використати рослини для того, щоб створити собі нитку в коренях дерева, яку після її заснування заростив назад і виписав рунами так, що до мене міг ходити повітря. Добре б звичайно навчитися фільтрувати це повітря, але більшість отруйних пар цього лісу для мене вже безпечні. Имунітит.
Наступного ранку, помившись і поснідавши наспех фруктів та напівсирим м’ясом, я побіг убік звуку бою. Завдяки сенсоріці я вже знав, що кілька великих змій напали на табір магів і тепер вони відчайдушно б'ються з ними. Коли я зійшов на дерево, з якого відкривається чудовий вид на стоянку магів, то переконався у цьому. І вже зібрався продовжити сніданок, зірвав кілька їстівних листя по дорозі сюди, як зрозумів, що магі влипили. Притом сильно.
Справа в тому, що змії, з якими б'ються маги розпилляють у повітря отрута, які пригнічують нервову систему за кілька секунд. Я вже стикався з ним, і зміг витримати без підпилки організму праною близько хвилини, на одній мані, так що у цих чарівників все ще є час, але його небагато.
І вони це очевидно зрозуміли, оскільки заперши змій у бар'єрі і підсмаживши їх вогнем, рвали в сторону виходу з лісу. Навряд чи вони встигнуть втекти з лісу перш ніж звалитися паралізованими, але ось сховатися де-небудь можуть і встигнути.
Вирішивши, що це ідеальний шанс для знайомства, я в темпі вальса обігнув магів по деревах і почав збирати отруйні трави, які знаходяться на шляху бігаючих чарівників. Будь маги здорові, я б навряд чи зміг провернути таке, але зараз вони сильно ослаблені, а я знаю цей ліс як свої п'ять пальців.
Через дві хвилини з кущів вибіг перший чоловік, і мало не спіткнувшись про сидячого мене, відстрибнув убік. Природно, що я теж не сидів на місці і відразу зв’язав мага деревними плутами та застрибнув на дерево. Через секунду на поліну вибігли два товариші пов'язаного мага. Німа сцена.
Три чоловіки, один з яких пов'язаний коріння дерева, з безглуздими особини тавертаються на стоячий на дереві хлопчика, що з деяким шоком втупився на них. Невідомо скільки б вони так стояли, але все зіпсувало повне лють і біль шипіння, що розноситься за сотні метрів від поляни.
- Блядь! - Розлючений крикнув дитина випускаючи зі своїх пут мага і сковзнувшись в протиполучну від шипіння сторону. Магі ж, не будь дурнями, теж побігли за різво стрибаючим з гілки на гілку дитиною.
Пізніше вони запитають ще з нього і хто це, як тут опинився, але зараз всі їхні думки були про те, щоб не стати обідом місцевої фауни.
https://literna.net/uk/books/268-khvost-fei-staovlennya-maha