Глава 65.
Поки я не викручував меч превідомості, опис усіх речей у мене був рядком: «... створений справжнім майстром, який має величезний потенціал, але з певних причин, що не мають жодного досвіду чи слави».
Тепер цей коментар звучить так: «... Майстер, який має величезний потенціал, але з якихось причин, що зазнає невдачі в досвіді і репутації."
Я відчув, що світ частково визнав мене. Але хоч би як там було, тепер у мене з’явився новий кузнічний молот і тому я мусив частіше виготовляти рідкісні та епічні предмети. Крім того, ймовірність виготовлення звичайних виробів повинна була зменшитися.
Мені пощастило, що я з затримкою, але все ж зрозумів важливість доброго кузнікового молота і зміг так обзавестися.
Отже, настав час зробити операцію з заробітку грошей.
- Я замінив молот, і тепер буду створювати тільки епічні, унікальні та легендарні предмети!
- Грід, ти підеш зі мною на могилу мого сина? Сьогодні річниця його смерті... - Раптом перервав мене Хан.
Я не хотів витрачати час на непотрібні прогулянки, коли кожна хвилина була на вагу золота. Але це прохання я просто не міг ігнорувати, особливо з огляду на те, що Хан був моїм єдиним другом у реальності і в «Satisfy ».
« Мій єдиний друг — НПС... Який жах..."
Отже, я вирішив ненадовго відкласти свою роботу.
- Що ж, підемо.
***
Маленький пагорб на північ від Вінстона.
На ньому було близько десяти могил, тому я дійшов справедливого висновку, що це місце занадто мале, щоб бути кладовищем.
- Це кладовище, де похований не тільки мій син, але й мої предки; побачивши моє дивне бачення, пояснив Хан.
- А-а, ясно.
Потім старий коваль підійшов до могили свого сина і посміхнувся. Він явно нудьгував за ним.
- Синку... Він мав чудові риси, і я не сумнівався, що одного дня він стане великим ковалем, який перевершить мене та може зрівнятися навіть з величним Альбатіном. Але, доля порекомендувалася інакше...
У очах Хана з'явилися сльози.
- Біль від цієї втрати неймовірно великий. Минуло десять років відтоді, як він помер, але я все ще сумую за ним і ніяк не можу змиритися з його смертю. Якби це було можливо, я б оживив його, навіть якщо мені довелося пожертвувати для цього своїм власним життям.
Я не знав, що сказати. Справді, мало хто міг зрозуміти батька, який втратив свою дитину. І ось, поки я стояв з несловним виразом обличчя, що розплакався Хан раптово розсміявся і вимовив:
- Я радий, що ти тут.
– ...
- Кожного дня, кожен божий день... Через розпач я навіть перестав працювати... Але після зустрічі з тобою до мене повернулася надія. Хіба не через тебе я перестав пити? Отже, синку, привітайся з нашим гостем.
Мені не помірялося. Хан звертався прямо до надгробку свого сина...
- Синку, це наступник Пагми, про якого я стільки розповідав тобі. Хіба це не чудово? Ти дивуєшся, чому така людина стоїть поряд з твоїм батьком?
– Хан...
Хан знову почав плакати. Нарешті він опустився на коліна, обнявши надгробку і вигукнувши:
- Не хвилюйся, у твого батька все добре! Цей великий чоловік піклується про твого батька! А ще він присягнувся потурбуватися про нашу кузню! Так що не турбуйся, і ... Покойся с миром, сыночок...
– ...
У «Satisfy» існує незліченна кількість НПС, і кожен з них мав подібні історії та почуття. Просто вражаюче. Я просто не міг захоплюватися технікою цієї гри.
"...Чорт, вони повинні були зробити такі моменти більш помірними".
Від сильного вітру та пилу я часто заморгував і, відчувши хто йде до горла кома, пообіцяв:
- Твій батько є моїм найціннішим другом, і я присягаюся, що буду ставитися до нього добре і зроблю його ще більш успішним. Итак... Як і сказав твій батько, не турбуйся.
А потім перед моїми очима з'явилося інформаційне віконце.
Зв'язок між Вами та Ханом значно поглибився.
Душі предків Хана схвильовані вашими емоціями і вирішили ненадовго повернутися в цей світ.
– ... А-а?
І ось, прямо переді мною з'явилося десять синих вогників у формі людей. А потім вони заговорили до мене:
- Приємно познайомитися з вами, наступником Пагми і другом нашого потомка.
- Почекайте...!
Хіба душі не є привидами?
- Х-Хан! Х-Хан! - Поспішно відшукавши поглядом старого коваля, закричав я.
– Хр-р р-н... Хр-р р-н...
- Гей, що відбувається?
Хан спав, обнімаючи надгробний камінь свого сина. Як він міг заснути за такий короткий проміжок часу? Отже, я зрозумів, що є єдиним, хто стоїть перед цими привидами, а тому, зтиснувши кулаки, рішуче заявив:
- Н-ну, давайте! Злі привиди! Як би ви не намагалися, я переживу цей фільм жахів!
... Так, насправді я трохи боявся привидів. Ні, якщо чесно, я сильно їх боявся. Одного разу, коли мені було вісім років, я дійсно побачив привида. Звичайно, це все здавалося безглуздим, але дитячий жах надовго запам'ятався в моєму серці.
Я відчувала збентеження через те, що мої душі пливли в повітрі. Разом з тим я не відчував, щоб вони були ворожі, а тому обережно запитав:
– Вы... Ви дійсно привиди...?
- Як бачите.
Відповідь змусила мене почуватися пригніченим.
- Неймовірно! Бути того не може! Як можуть привиди існувати у цьому світі? Можливо я і бачив привида коли був дитиною, але ...!
У відповідь привиди лише розсміялися:
- Ха-ха-Ха, а чого в цьому світі не існує? Ви справді знаходите наше існування дивним?
– ... Ах.
Коли я запізнився, то зрозумів, що не є в реальності, а у грі. Це був штучний світ, створений людськими руками! І тут можна було побачити не тільки привидів, але й мертвих людей, які розмовляють з тваринами і навіть вогняних велетнів! Тут люди могли літати і користуватися магією. Так, в існуванні привидів і справді не було нічого дивного.
– Э-э... І що привело вас сюди?
- Ми були дуже захоплені тим, що Ви відкрили своє справжнє серце нашому потомку, а тому прийшли, щоб нагородити Вас, — відповіли вони.
– ... Нагородити?
Чи хотіли вони розповісти мені про місце поховання стародавніх скарбів? І ось, коли я був у очікуванні, вперед вийшов найстарший з них і відразу представився:
- Я людина, сто тридцять років тому став свідком фехтування Пагми.
- ...!
Фехтування Пагми! Я знайшов ключ до класового завдання, який відклав, оскільки не знав, з чого почати.
– 130 років тому... Я став свідком краси фехтування Пагми, пронизаючого небеса ... Я був настільки зачарований ним, що побіг прямо в Кесський Каньйон і накреслити те, чого надовго запам'ятався у моїй свідомості. Ця картина все ще залишається неушкодженою на півночі каньйону. Я був такий схвильований, що не зміг би заснути якби не зробив цього.
Так я отримав новий ключ до вивчення Фехтування Пагми, про існування якого раніше не мав.
- Думаю, ця картина допоможе вам вивчити навички великого майстра.
Завдання Прахми було оновлено.
"Пременник Пагми"
Рівень складності: класове завдання.
Ви навчилися кузні самого Пагми. Але чи знаєте ви, хто такий Пагма?
Чи можете ви з гордістю і честю підкорятися його волі?
Відповіді на ці запитання ви знайдете самі, але пам’ятайте: якби Пагма був лише ковалем з чудовими навичками, його історія ніколи б не поширилась по всьому континенту.
Використайте першу підказку, щоб завершити відновлення однієї з легенд про Пагма.
Якщо вам вдасться зібрати всі легенди, Ви станете справжнім наступником Пагми і послідовниками його волі.
* Немає обмеження часу.
Якщо ви приймете це завдання, то ніколи не зможете змінити свій клас.
* Залежно від результату, завдання класу може вплинути на цілий світ « Satisfy ».
Умови:
Успішне виконання всіх послідовних завдань.
Нагорода:
Невідомо.
Умови виконання 1- го етапу:
Фахтування Пагми.
Чоловік, який став свідком легендарного Фехтування Пагми, дав Вам підказку, яка допоможе у Ваших пошуках.
Нагорода за виконання одного етапу:
Дайнслейф (копія).
Щойно я прочитав оновлене інформаційне віконце, привиди вирішили:
- Наступник Пагми є другом нашого потомка, і тому ми будемо молитися, щоб ви перевершили навіть свого вчителя. А тепер ми повинні повернутися туди, звідки прибули.
З цими словами душі почали поступово розчинятися в повітрі і тільки одна з них, затримуючись трохи довше, тихо прошепотіла:
- Дякую за те, що піклуєтесь про мого батька.
Ми прибули на пагорб у сутінках, але тепер в "Satisfy" була глибока ніч. Вимерлі душі залишили після себе сині світлення, і Хан нарешті прокинувся:
- Гм...? Я заснув? Вже ніч?
- Старик, спи у будь-якому місці і за всіх обставин є чудовою здібністю, але це погано для здоров'я.
– Хм... Я ніколи таким не був... Чому у тебе на штанах волога?
– ... Заспокойся.
***
З тих пір, як Хурой виконав завдання "Ожидання" вже 40 днів.
Пізніше він погодився з пропозицією S.A. Після ретельної перевірки свого здоров'я, протягом цілого тижня, відповідаючи на питання S.A Group, зрештою погодився дозволити їм розкрити свою особистість як першого власника другого класу.
Наступних двадцять три дні він провів верхи на коні, подорожуючи по своїй країні з метою задоволення свого кочового характеру. І, нарешті, три дні тому він повернувся в "Satisfy" і зайнявся покращенням розуміння свого нового класу.
А сьогодні Гурой вирішив відвідати кузницю Хана.
Він збирався зустрітися з Грідом, якому поклявся служити.
« Чи він любить мене? Або просто запитає, навіщо я прийшов? "
Хурой відчував неймовірний стрес. Він не міг навіть проковтнути. І ось, коли Хурой нерішучий встав перед кузницею, двері відчинилися сама по собі, і назовні вийшов Грид власною персоною. Невже він помітив присутність Хуроя і вийшов йому назустріч?
- Мій пане! - Зворушився Хурой. Але Грід навіть не подивився в його сторону. Він просто не думав, що хтось буде звертатися до нього з приставкою "Мій пане".
- Мистер! Грид!
– А-а?
Грід нарешті помітив Хуроя, і між двома людьми відбувся зоровий контакт. Хурой відразу зробив крок вперед і опустився на одне коліно, наче лицар перед монархом.
- Як справи? Прошу вибачення за те, що не прийшов раніше!
– ... Хурой?
- Так, мій пане. Я Хурой.
У підземеллі Хурой пожертвував собою, щоб дозволити Ґріду втекти від чотирьох лицарів. Хурой знав, що на Гріда це справить належне враження, але...
- Явився, мерзотник! - Викрикнув Грід, різко схопив Хуроя за шию.
А потім на адресу монгола посипався лютий гнів.
- Ах ти ж, сучий син я адже знати тебе не знаю! Але ці **** *** Я провів багато часу в полоні з клапом у роті, після чого мені довелося боротися з чортовим лицарем по прозвищу Зірка Півночі, щоб врятувати тебе! Ти хоч уявляєш, скільки мені довелося перенести?
– ...
Хурой перебував у справжньому замішанні. Ставлення Гріда повністю відрізнялося від того, яке він очікував побачити. Він не розумів, чому Грид так сердився, але при цьому щиро вибачався:
– Прости. Я помилявся, мій пане!
Його пан був його господарем! Іноді господарі гнівалися на вчинки своїх підлеглих.
Почувши вибачення Хуроя, Ґрід трохи поспішав і нахмурився. Він подумав: « Коли я вперше зустрів цього хлопця, то зрозумів, що це мені дуже подобається... Але після ув’язнення він став зовсім невмінним. Його там що, катували? "
Хоч би як там було, він не хотів мати нічого спільного з цим джерелом нещасть. Отже, Грід випустив Хуроя і, помахнувши рукою, вимовив:
- Гаразд, гаразд. Що було, те було і тому тобі потрібно піти.
- Куди піти? - Перепитав спантеличений Хурой.
- Куди завгодно.
- Мій шлях лежить поруч з моїм паном!
Хурой вже поклявся йти за Грідом, а нащадки Синого Волка не порушували своїх клятв. Він буде слідувати за Грідом все решту життя. Крім того, будучи співпрацівником апостола правосуддя, йому також було найприємніше перебувати біля Гріда, оскільки перебування близько апостола правосуддя підвищило всі його характеристики на 20%.
"Це якесь божевілля..."
- Мій пане, а ти вже зостаєшся в якійсь гільдії? Якщо так, то дозволь мені приєднатися до неї. Хіба не буде краще, якщо я буду знаходитися в тій же гільдії, що і ти? – запитав Хурой, зовсім не помічаючи роздратованого стану Гріда.
- Гільдія? У мене немає такого, тому будь ласка, йди.
- Оу! Добре! Чи ви плануєте створити власну гільдію? Якщо мій пан стане головою гільдії, за ним піде безліч людей!
Перед тим як вирушити в Кесанський Каньйон, Ґрід збирався дістати необхідні матеріали для виготовлення дещо броні. Тому він не хотів слухати шалену балакучу Хуроя, а прагнув якомога швидше зайнятися справами.
- Гей, перестань говорити дурощі і відійди з дороги. Та ж дай мені пройти, врешті-решт!
Завдяки короткому потасовку Гріду вдалося прорватися через Хуроя і вирушити до місця призначення. Хурой ж вважав, що Ґрид просто перебуває не в настрої, а тому вирішив слідувати за ним таємно.
А потім на рівному місці почали з'являтися якісь неймовірні перешкоди. Як тільки Ґрід розводив вогонь для приготування м’яса, ясне небо закрилося хмарами і починався дощ. Як тільки він ступав на абсолютно мирний торговий шлях, зовсім раптово з’являлися бандити і т.п.
Дивлячись на все це, Хурой зрозумів, що Гріду часто не вело. Якби Грід сидів заснув, то напевно зламав би собі ніс.
Отже, Хурой відчув нестерпне почуття обов'язку.
« Я повинен захистити його!»
Апостол Павло мав бути поруч з апостолом правосуддям.
І Хурой не сумнівався в цьому.