Розділ 680 По суті, це помічники.
Гільдія Блакитного Руча трохи затрималася. Коли її підрозділи прибули на місце, загони Трав'яного Саду, Амбіцій Тирана і прекрасної Дінасті вже були там. Лазуровий Потік оглянувся по сторонах. Він майже не знав жодного нового гравця, але його знали старші Слави. Усі вони були головними членами своїх гільдій.
Незважаючи на те, що всі вони були суперниками, які брали участь у гільдії люди, як і прогрозки, мали професійне відношення до гри. "Враги під час матчів, за їх межами - друзі." Ніхто не збирався бути ввічливим під час крадіжки боса, але так як вони ще не почали діяти, чому б було не поговорити?
Коли Лазуровий Поток прибув сюди, він підійшов до групи гільдій і привітав їх.
- О, це Синій Мост! Давненько не виделись.
Гравці тепло привітали його. Лазуровий Потік зазвичай не очолював групи по бою з дикими босами, тому він набагато менше перетинався з іншими гільдіями, ніж інші його колеги. Тому що вони давно не бачилися, виглядали цілком природно.
- Ммм... - Промивав у відповідь лазуровий Потік, після чого запитав. - Що тут відбувається?
- Майже відразу після свого прибуття Парад почав атакувати боса. Зараз вони в пастці. Здається мені, їм зараз дуже незручно. Вони не можуть вийти і не зможуть битися з босом, інакше той їх вб'є. Тц, яка трагедія! - Провідники групи прийшли саме до такого висновку після того, як якийсь час поспостерігали за ситуацією.
- О... - відповів лазуровий Потік. Тим не менш, він відчував якусь помилку, яку незабаром озвучив лідер групи Трав'яного Саду.
- Сьогодні тут зібралося досить багато гільдій. Здається, нам усім доведеться попотіти. Амарант зробив це.
Так, тут було багато гільдій.
Дуже рідко можна було побачити, щоб Парад, Покорники Облаків, Лютезарні або Небесне Правосуддя боролися за диких босів. Хоча вони не були загрозою для них, проте було досить роздратовано бачити чотири додаткові гільдії, коли тут і так багато великих гірдій, кожна з яких була лише заради власних інтересів. Важко знайти час, щоб успішно втягнутися у битву. Усі хотіли мати перевагу останньої атаки, але збідніле здоров’я боса не мало чекати. Хто перший втратить терпіння і зробить свій крок?
Лідери груп не збиралися обговорювати це питання. Існували методи, які використовувалися великими гільдіями в змаганнях подібного роду. Хто ж розкриватиме свої карти іншим?
Парад боровся великою групою, через що фігура боса була не видно. Проте фігура Галії мала свої характерні риси, тому Лазуровий Потік зміг з легкістю її знайти. Перевіривши здоров'я боса, він виявив, що воно вже знизився на порядок. Лазуровий Поток помітив, що всі гільдії були готові в будь - який момент почати діяти.
Після короткої розмови керівники груп розібралися по своїх гільдіях. Було видно, що кожна гільдія починає дедалі більше боятися дій своїх опонентів. У цей момент Лазурному Потоку почали надходити повідомлення від головних членів інших гільдій. Амбіції Тірана пропонували укласти альянс, щоб позбутися трав’янистого Саду; Травяної Сади повідомили, що Велична Діна запропонувала їм вміст із дошки Синій Ручів, але замість цього вони пропонують Лазурному Потоку змістити саму Дошку. Після цього Велика Династія запропонувала працювати разом, щоб позбутися Амбіцій Тірану.
Наша пісня гарна, починай спочатку...
У мозку Лазурного Потока знову з’явилися почуття, що відійшло на час. Він не хотів брати участі в таких безшумних битвах. На жаль, у битвах за диких босів від цього нікуди не було заборонено. Особливо в таких ситуаціях, коли все виглядало надзвичайно спокійно, але за будь-яку секунду могла вибухнути буря. Це не було б так складно, якби вони почали боротися з самого початку.
- Звичайно!
- Звичайно!
- Звичайно!
- Звичайно!
- ...
Лазуровий Потік втомився від подібних речей, тому він навіть не намагався аналізувати інформацію, щоб витягти з неї якусь вигоду. Він просто прийняв усі пропозиції, не заморочись про наслідки.
Нарешті здоров'я боса впав до чверті від його початкового значення. За нормальних обставин все б вже почали діяти. Однак великі Гільдії продовжували залишатися на своїх місцях. Вони хотіли, щоб першими свій хід зробили гільдії Покорників Хлаків, Люзарних або Небесного Правосуддя.
Ніхто і подумати не міг, що маленькі клубні гільдії продемонструють ще більшу витримку, ніж великі клуби Гільдії. Незважаючи на постійне зменшення здоров'я боса, вони так і не зрушилися з місця.
- Чёрт... Маленькі гільдії — це лише маленькі гільдії. Вони взагалі коли-небудь крали диких босів? У них є хоча б якісь базові знання? - Хтось з великої гільдії обурився. Насправді ж Покорники Хлаків, Лютезарні та Небесне правосуддя в очах звичайних гравців не були маленькими гільдіями. Проте, великі гільдії так і вважали. Що ж до звичайних гільдій, які складалися з сотень гравців, то вони їх навіть не вважали за гігієну.
Спокійність маленьких гільдій поставила великі Гільдії в незручне становище. Вони не могли першими зробити свій хід, інакше маленькі гільдії скористаються цією ситуацією і вдарять їм у спину. Це було б дуже принизливо, тому великі гільдії продовжили чекати.
Багато з них хотіли вибігти вперед і нагадати маленьким гільдіям, що якщо вони не почнуть атакувати, то бос дістанеться Параду!
І ось вже здоров'я боса опустилося до 1/5, потім до 1:6...
Нерухомість, нерухомість і нерухомость.
Маленькі гільдії були подібні до нерухомих гір, тоді як великі клубні Гільдії відчували себе на голках. У цей момент когось наздогнала осяяння: якщо вони були тут, то маленькі гільдії не зсміляться зробити свій хід.
Все вірно, швидше за все вони нічого не роблять через них...
Коли хтось подумав про це, три маленькі гільдії нарешті зробили свій хід.
- Чёрт! - Ті, хто раніше думав про боягузтво маленьких гільдій відчули, як їх обличчя починає заливати фарбу сорому.
Після тривалої нерухомості три маленькі гільдії в лютому пориві кинулися до гравців Парада.
Так! Так і треба!
Бийтеся, вбивайте! Будьте безжалісними, щоб зменшити роботу!
Великі гільдії були задоволені. Вони почали таємно розподіляти гравців, які були готові в будь-який момент почати діяти. Взяти контроль над босом, атакувати інші гільдії, які спробують їм перешкодити, а також уникати тих гилдій, що захочуть змішати їм всі карти. Вони мали багато роботи! Тому кожен член гільдій повинен був знати, що йому робити.
У цей момент всі звернули увагу на те, що щось було не так.
Так, не так. Щось було дуже сильно не так! Після того як гравці трьох гільдій прорвалися вперед, здоров'я боса почало зникати з ще більшою швидкістю!
Одна сьома, одна восьма... Одна дев'ята... Нестямно!
« Перш ніж напасти на боса, потрібно було спершу позбутися Парада. Хто ж робить це нетерпляче? Хіба ви зможете в подібній ситуації зірвати агресію боса? Якщо ви продовжите так битися, бос дістанеться Параду. Вони нанесли велику частину урону! Кучка ідіотів, свиней, ви взагалі знаєте, як правильно красти босів?»
Великі гільдії були не в собі від злості. Вони не думали, що ці гільдії будуть настільки непрофесійні, щоб безпосередньо атакувати боса. Великі гільдії були готові передати їм урок і показати, як потрібно правильно красти босів.
Але вони надто пізно опам’яталися. Їхня стрімка ривка була відбудована системним оголошенням: « Гильдія Парад вбила Галію, що повернулася до Океану».
Чорт, ці ідіоти!
Великі гільдії не думали, що все закінчиться подібним чином. Вони були готові померти від люті, яка переповнила їхній гнів. На щастя, це був лише дикий бос 60 рівня, тому гравці почали швидко заспокоюватися. У цей момент великим гільдіям хотілося побачити вирази облич цих ідіотів з трьох гільдій! « Ну що, вкрали боса? Ідіоти, своїми атаками ви навпаки допомогли Параду! Тупиті курки, тепер-то ви розумієте? Мабуть, ви зараз в шоці?»
Гравці великих гільдій не були намірі випискати своє роздратування за допомогою фізичної сили. Вони вірили, що в цей момент три маленькі гільдії обливаються горючими слізьми насади. Можливо, тепер вони мають змішані почуття сорому і каяття, а також непереборне бажання піти та вбити стіну. Але хто б міг подумати, що після того як ми отримали системне оголошення, три гільдії відразу зупиняться і, розкинувшись, почнуть йти, ніби нічого не сталося. Близько трупа боса залишилися тільки веселі гравці Парада.
- Що... відбувається? - Всі гравці великих гільдій звернули увагу на помилковість того, що відбувається. Лідери гільдейських груп знову зібралися разом. Коли вони проводили силуети чотири сходинні гільдій ... Ці четверо... Чому вони виглядали однією гільдією?
- Здається, Парад втратив не так і багато гравців, - зазначив хтось.
- І що?
- Ці три гільдії... вони взагалі атакували гравців Парада?
- Тільки не кажіть мені, що вони повністю сконцентрували свої атаки на боса? У них взагалі є здоровий глузд, щоб намагатися вкрасти його таким чином?
Лазуровий Потік не висловлював своїх думок. Він все ще дивився слідом за гравцями, які віддалялися. Його очі змогли вичленувати в групі гравців силует персонажа, який виділяє своєю небаланансованою екіпіровкою. Цей персонаж був оточений великою кількістю гравців.
Незважаючи на те, що Лазуровий Потік не міг прочитати його псевдонім, у нього були деякі здогадки з приводу його особистості. Наступної секунди синій Мост Весняннього Снега зірвався з місця і помчав уперед. Він підбіг на досить велику відстань і зміг перевірити свою жахливу здогадку.
Темний Лорд.
- Синій Мост... - Кілька гравців клубних гільдій помітили дивний забіг лазурного Потока. Після раптової зупинки той повільно повертався назад.
- Ці хлопці... Їх атака була підтримкою... - Підійшовши ближче, вимовив Лазуровий Потік.
- Що?
- Вони працювали разом! Ви розумієте? Вони вчотирьох заодно! Парад розбирався з босом. Наприкінці три гільдії допомогли йому швидше вбити боса, а не вкрасти його. Нас обвели навколо пальця, пояснив лазуровий Потік.
- ...
Після його слів повисло важке мовчання. Лідери груп розуміли, що Лазурного Потока мали сенс. Інакше всі три гільдії кинули виклик здоровому глузду і без зачищення інших гравців почали намагатися вкрасти боса. Незважаючи на те, що ці гільдії були великими гильдіями, то чи вони були такі малі? Звичайно, що ні! Над ними також підносилися професійні команди, які мали ті ж цілі, що й великі гільдій. Хіба такі гільдії не мали здорового глузду? Чому вони робили таку безглузду помилку?
Великі гільдії були в усьому винні. Вони недооцінили своїх опонентів. Вони ніколи не вважали їх рівними собі. Натомість вони вирішували, що їм робити. У результаті всі їхні плани вилетіли в трубу. Чотири « малі гільдії» чудово впоралися з босом під поглядами великих Гільдій, після чого вальяжно віддалилися до горизонту...