Глава 679 Це всього лише дикий бос 60 рівня.
Як ці жертви могли залишитися у пристрасті до продовження бою? Більшість з них уже почали жалкувати про свою нетривалість. Після шторму море заспокоюється. У цьому році почалася світова війна. Перші її ознаки почали з'являтися ще на початку Плей-оффа. Коли закінчився перший раунд фіналів, війна досягла свого апогею. Цієї ночі кілька гравців змогли залишити поле бою без поранень, а головно з одинокими гравцями. Коли зійшло сонце, їхні персонажі блукали практично без будь-якого спорядження.
Якби вони могли добитися якогось порахунку, то війну не можна було б назвати безглуздою. Віддані фани не відчували жалю. Проблема полягала в тому, що не було гільдій, які б понесли великі втрати. Ніхто не бачив, щоб якась гільдія, втративши багато своїх гравців, пішла скаржитися своїм батькам на несправедливість цього світу. Незначні переваги, зароблені на полях бітів, не вплинули на загальну ситуацію. Великі гільдії, втягнені у світову війну, не відступили зі своїх позицій.
Ця війна була проявом чистого наміру. Окрім того, що гравці могли випустити на ній пару, вона була зовсім беззмістовною. Після вибухів пристрасті прийшла спустошення. Серця гравців спорожніли, як і їхні інвентарі.
Багато людей хотіли розплакатися! Звичайно, не бракувало гравців, які знайшли для себе захопливий досвід. Вони з захопленням розповідали про те, як минулої ночі роздерли голову не одному своєму ворогу. Ці люди були сповнені радістю.
Темний Лорд безтурботно блукав довкола. Більшість гравців, яких він бачив, були загублені і не знали, що їм робити. Звичайно, великі гільдії відрізнялися від них. Вони хвалилися в глобальному чаті хоробрістю своїх гравців і тим, що їх фанати нікому не програли.
З їхніх повідомлень видно, що у світовій війні не було переможених, а переможців. Проте, дивлячись на загублених гравців на вулицях, здавалося, що у цій війні були одні програні.
Її зовсім не здивувало це зображення. Війна, що розпалюється пристрастю, просто зобов’язалася привести до подібних результатів. З іншого боку, не слід забувати, що це була лише гра. Якщо всі почнуть діяти на основі прибуття і втрат, це зовсім не буде весело.
Клубні гільдії продовжували хвалити своїх гравців за їхню хоробрість, паралельно з цим потішуючи їх через втрати. Великі гільдії почали організовувати інвенти, які б допомогли компенсувати загублене ними спорядження. Навіть якщо хтось захоче взяти верх під час таких івантів, це буде не дуже важливо.
Кожен міг отримати якесь спорядження. Важливішим було подбати про фанатів, щоб кожен побачив, що вони були єдиною групою. Клубний гільдіям було дуже важливо, як вони ставляться до своїх прихильників.
У таких справах були глибоко вкорінені гільдії. Їх гравці билися до почервоніння своїх характеристик, тому вони повинні були компенсувати їх втрати. Може це звучало боляче, тим не менш, це була пристрасть їх гравців. По правді кажучи, клубним гільдіям подобався подібний потяг. Якби всі були холодними і раціональними, то їхня робота була б складнішою.
- Хто б міг подумати, що війна закінчиться так швидко, - зітхнули лідери чотирьох гільдій. Вони надіялися, що великі клубні гільдії будуть битися вічно, але судячи з усього, цей період вже наближався до кінця. Через великі втрати багато гравців не могли продовжувати воювати, тому війна почала поволі затихати.
- Не переживайте! Є ще другий раунд фіналів! - Той, хто зробив подібну фразу, очевидно сподівався, що другий матч породить іскру, від якої спалахне нова війна.
- Скільки диких босів ще не з'явилося на цьому тижні? - запитав її Сю у Рубаки Лоуланя.
- 36, - відповів той.
Коли великі клубні гільдії закінчили потішати своїх фанатів, вони знову повернулися до суперництва за диких босів.
- Залишилося 36 босів. Серед них дев'ять босів 70 рівня. Минулої ночі, поки всі були зайняті, з'явилися 7 диких босів. Серед них чотири були 70 рівня. Нічна Проводник Дворца Тьми; Вич, Охоронець світового Дерева; Фехтовальник Кайо з Водного Ущелина і Скритний Воїн Альян із Сонячної Водоспад.
Не варто було звертати увагу на зайнятість великих клубних гільдій. Вони продовжували стежити за дикими босами, особливо дикі боси 70 рівнях, які знаходилися в центрі їх уваги.
- Очевидно, кілька гільдій вирішили скористатися війною, - подумали великі гірдії. Було неважливо, хто вбив диких босів. Якщо великі гільдії почнуть діяти, у них не буде шансів.
- Поки що нам особливо нічого робити. Потрібно посилити спостереження за дикими босами, - безліч великих гільдій давали однакові накази своїм підпорядкованим. Фінали тільки почали. Вони не знали, коли спалахне полум’я війни. У всякому разі, будучи гільдіями, які можуть себе контролювати, вони не будуть першими провокувати інших. Великі клубні гільдії свідомо вирішили втратити цих сім босів, щоб у невигідній для себе війні розділити пристрасть зі своїми фанатами.
Тепер, коли все трохи заспокоїлося, вони хотіли взяти перепочинок. Звичайно, передишка не була синонімом відпустки. Дикі боси нікуди не ділися, а значить, вони повинні були їх дістати.
- Зрозуміли! - Відповідали підчинені великих гільдій.
Минав час. Вранці в грі було не так вже й багато гравців. Усім треба було прибрати свої персонажі і відремонтувати їх. Гравці клубних гільдій, порівняно з звичайними гравцями, швидко входили у форму. Особливо це стосується гравців елітної групи. Після закінчення війни гільдії витратили чимало коштів, щоб привести своїх гравців у боєприготовий стан. Сприймання було компенсовано. Самі ж гравці важко працювали над відтворенням загубленого своїми персонажами досвіду. У такій хаотичній війні кожен гравець помер хоча б раз, звичайно, якщо він з'являвся на передовій.
Гільдія продовжувала відновлюватися. У цей момент їм прийшло несподіване повідомлення.
Перешийок Відставшого Неба, бос 60 рівня; Ганлия, що повернувся в океан.
- Це всього лише дикий бос 60 рівня? - Неспокійно вимовили основні гравці великих гільдій. Нізкорівні дикі боси були їм нецікаві. Їм навіть не знадобиться елітна група, щоб розібратися з одним із таких босів. - Нехай пошлють того, хто знаходиться поблизу від перешийка.
- Це всього лише дикий бос 60 рівня? - Великі гільдії не знали, що у кількох маленьких клубних гільдій було таке ж ставлення, як і в них. Якби вони це дізналися, то у них точно б змітнулися вгору брови. Коли це таке було, щоб дрібні гільдії були байдужі до диких босів? Навіть незважаючи на те, що дикий бос був 60 рівня.
Перешийок бунтаря Неба.
Після цього гільдії швидко відвезли своїх людей до місця призначення.
З боку Блакитного Руча Лазуровий Потік керував своїм основним акаунтом у Небесній Сфері, Синім Мостом Весняного Сенега. Він вів швидко побиту групу до Перешийка колишнього Неба.
Після світової війни гільдійський гравець був трохи виснажений. Як Лазуровий Поток міг не полегшити тягар гравцям своєї гільдії? У результаті він взяв на себе обов'язки лідера групи по вбивству диких босів, хоча і дуже не любив займатися такою роботою.
- Добре б нам першими дістатися до боса і швидко його вбити... - спосіб мислення Лазурного Потоку був кілька екстравагантен.
На жаль, його мріям не призначено було збутися. На половині шляху йому прийшло нове донесення. Одна з гільдій вже почала зачищати навколишнє боса місцевість від монстрів.
- Що за гільдія? Так швидко! — запитав лазуровий Поток.
Парад, - відповіли йому розвідники.
« О, лихо. Захотілі побратися... Він добре знав про силу різних клубних гільдій. Тому він добре розумів, чого можна було чекати від такої маленької клубної гільдії, як Парад.
- Прискочимо! - віддав наказ своїй групі Лазуровий Потік. Незважаючи на те, що це був всього лише Парад, бос теж був тільки 60 рівня. Його буде досить нескладно вбити. Якщо вони прибудуть занадто пізно, бос вже може бути мертвий.
- Будьте обережні і уважно стежите за ними, - зв'язався з розвідниками Лазурового Потіку.
- Прибула інша гільдія, - відповіли ті.
- О, що за гільдія? - Швидко запитав лазуровий Потік.
- Небесне правосуддя! - З іншої сторони.
- Чудово. Нехай почнуть битися. Коли ми прийдемо, вони стануть нашою легкою здобиччю - з радістю вимовив Лазуровий Потік.
- Прийшла ще одна гільдія, - розвідники продовжували відправляти донесення. - Це Лютезарні.
- О!
- Покорники Хмарів теж прибули! - Лазуровий Потік отримав наступне повідомлення.
- Що відбувається? Як ці гільдії можуть бути швидші за нас? - Лазуровий Поток був трохи засмучений. Щоб боротися з дикими босами, потрібна була жива сила. Чим більше у гільдії було гравців, тим більша мережа могла розтягнути. У результаті топові гільдії, які мають величезну базу фанів, мали велику перевагу над дрібними клубними гільдіями. І ось тепер до боса прибули чотири дрібні клубні гільдії, поки Лазуровий Потік ще перебував в дорозі. Це означає, що їхня пошукова мережа була більш розвиненою, ніж сітка гільдії Блакитного Руча.
Але було не так вже й важливо, хто саме першим прийшов до боса. Все одно за нього потрібно буде битися. Якщо перша гільдія не зможе його відвести, буде краще прибути пізніше! Саме так думав Лазуровий Потік. Після цього він послав повідомлення розвідникам: - Повідомте мені про всі зміни ситуації.
- Прийшов трав'янистий сад! - Сповістили розвідники.
- Як оживлено... - Пробурмотів Лазуровий Потік.
Хвилі люто вдарялися об кам'яний берег Перешийка колишнього Неба. На березі вже зав'язалася шалена битва. Першим прибув Парад. Вони не хотіли бути ввічливими і після зачищення місцевості почали воювати з Ганлею.
Невдовзі прибув трав’янистий сад. Його група складалася з тих, що знаходяться поблизу від перешийка гравців. Гравців цієї групи очолював Амарант, головний член трав’яного Саду. Гільдія цілковито довіряла таким головним гравцям. Суд з гільдії не хвилювався, що вони захочуть присвоїти собі здобич.
Амарант був збентежений. Прибувши на місце, він побачив як група однієї гільдії била боса, а групи трьох інших гірдій спокійно спостерігали за цим з боку.
Він ще міг зрозуміти, якщо спостерігачі гільдії хотіли в останній момент зробити свій хід, але чому Парад нічого не робив? Вони не могли помітити, що за ними стоїть іволга. І все ж таки вони продовжували поводитись як богомол. Про що вони взагалі думали?
Амарант був заплутаний, тому він теж нічого не робив. Хто не захоче зачекати, щоб потім забрати собі невеличку здобич? Це були прописані істини. Тим часом продовжували прибувати всі нові гільдії. Амбіції Тірана, Сіній Ручі, Самсарі, Туманний дощ і навіть Велична Діна. Незважаючи на виключення своєї команди, вони не відкинули своїх прагнень.
Як і Амарант, що прибував до Гільдії, ці люди були збентежені. Гравці Парада трохи нервувались! Чому тут так багато людей? Ви прийшли сюди подивитися за нашою грою або як?