Неджире-чан мила осталася в пориві щирого захоплення. Її очі були вогкуваті. Я прямо відчував, що це вдалий маневр з бенто. Дівчина сміливо все за лічені хвилини і тепер відреставровано сиділа, поглинута враженнями. Її личко виражало дитяче щастя, а з нерозкритого ротика текли слинки. Але дівчина не звертала на це уваги, вона була в кулінарному екстезі.
До мене в голову прийшов підступний план.
Провівши пальцем по дну ящики бентто, де залишилися мазки соусу і пара крихт, я підніс цей палець прямо до розкритего ротика голубівласскі.
- Мням...
Коли Неджіре піддалась цьому, вона схопила мій палець своїми губками і відразу почала його облизати та посмоктати. Неймовірно. Прекрасний німфа сама наробила на себе нашшийник з ніжних курячих кошенят. Ну, метафорично.
Коли я побачив вродливу дівчину з насолодою сосет і вилизав мій палець, то відчув приплив сил у орній області. Потрібно заспокоїтися! Нам ще тренуватися сьогодні! До речі, що це за хлопці, які стоять в сторони і обливаються горючими слізьми? Ну, не стоять, сидять за своїми партами і люто косяться в наш бік. Я не хотів сваритися і примирився з ними. Але учні Неджіре, здається, тільки посилилися гнівом.
- Це "колишні" Хадо-сан. - Помітила мій інтерес невідома блондинка, теж однокласниця голубів.
- І вона зустрічалася з ними всіма? - Здивувався я.
Це ж шість хлопців!
- Ну, не за раз, звичайно. - Всміхнулася дівчина. - Щоправда, ці стосунки тривали не довше тижня, після чого вона їх кидала. Коли хтось зізнався їй, вона ніколи не відмовляла...
- Оу...
Отже, мій запрошення спочатку мав високий шанс на удачу. Зважаючи на характер Неджіре, думаю, їй було цікаво спробувати, але вона швидко розчарувалася і припинила стосунки. Кожного разу надіялася, що нова спроба виявиться успішною. Це мене турбує. Я зовсім не хочу бути одним з тих, що були.
У будь-якому випадку, Неджіре Хадо я підсадив на свою стяпню міцно.
Потрібно і завтра щось приготувати. А поки що...
Сьогодні ще заняття.
А потім тренування. Неджіре, Міріо і Шото знову зібралися, щоб мене попінити. Лише сьогодні до нас приєдналися ще два учні. Іцука Кендоу і Тетсутецю Тецутьцеві з 1-В класу. Взагалі, запросив я тільки руденьку милю, раз вже спускатися у всі важкі... але, разом з нею до нас нав'язався цей хлопець із захисною примхою. Я пам'ятаю його за фестивальом, він робить своє тіло міцним як сталь. Причуда, майже як у Ейджіро, а ще в нього ім'я забавне. На тренуваннях для мене від нього не було ніякої користі, це було потрібно йому. Приймаючи на себе слабкі щілини, він так розвивав свою захисну причуду. Тіло майбутнього героя почало думати, що його намагаються перемороти в м'ясорубці і тому сила його примха почала рости. І в будь-якому випадку, я був вдячний цьому хлопцю за чудову ідею. Але це потім...
Після тренування, як ми і домовилися, я разом з Асуі та Хадо поїхав на побачення.
З Тсую-чан було дуже просто.
Їй подобалося бути поряд і, не важливо куди ми йшли, їй все одно подобалось. Неджире була куди примхливіше. Її чарівна попе не вистачало заноз. Отже, я знову вибрав геройський патруль, але спробував надати йому трохи романтики.
Від купленого жолуді настрій Асуї швидко поповзло вгору.
- Пудинг, який ти тоді зробив, був смачнішим. - Помітила жаби.
- А ти вмієш робити солодощі? - Відразу ж зацікавилася Неджіре.
Її личко просто кричала « полювання-хочу».
- Трохи. - Потисную плечима.
Але, не буду ж я відразу розкривати всі козири. Парочку рецептом можна приберегти на майбутнє.
- А ще він добре робить масаж. - Помітила Асуі.
Я захоплено дивився на брюнетку. Ось вона, моя злодійська помічниця! Вона ж зараз наче рекламує мене. Ось як зацікавила Неджіре. Це справжній скарб. Її зачуда, це не жаб'ячі здібності, а те, що вона ідеальна дівчина.
- Зробиш мені? - Відразу ж подивилась на мене Хадо.
- Звичайно. Тільки потрібно відповідне місце.
- На вихідних можна сходити на пікнік біля озера. – Продала Тсую.
Я уявляв, як ми розтираємо на пляжі покривало і вже там можна спокійно помацати Неджіре. Тобто, зробити їй масаж. А разом і нагодувати дівчат.
- Чудова ідея. - Кивнув я.
- Ква...
- Я з вами! - Угода блакитна.
На тому і вирішили.
А тим часом Хадо теж хотіла солодощів. Вже був вечір, ми прогулювалися по Хосю в пошуках хуліганства. Але, так само тут завжди можна знайти які-небудь закусочні. Інтернет - ресторани з відомими брендами або приватні сімейні кафе. В один з таких ми і зібралися зазирнути. Мене привернув сильний запах, який можна було б назвати солодким. І, бажаючи догодити дівчині, я вирішив купити їй якихось солодощів. Можна навіть кілька, що б краще розібратися у смаках моєї німфи.
- Ви використовуєте прострочені продукти! - Вислуховувалося гучне звинувачення з сусідньої Рами.
Це була наступна закуска після того, куди я зібрався зазирнути. Але, знайомий голос змусив мене зупинитися.
- Що там? - Зацікавлена Хадо.
Асуі подивилася на мене. Її більше цікавило не крики в ресторані, а те, що це зацікавило мене.
- Це ж... - Направився я до Рамінної.
З ресторану пролунав гуркіт і тріскот дерев’яних меблів.
- Ні! Припиніть! Я покличу героїв! - Панік, здається, власник ресторану.
- Така велика неповага до прав споживачів не може залишитися безкарною!
- Ква... - У шокі відкопала Асуї, побачивши, як будівля затремтіло, наче те жле, яке вона тримала в руках.
Точніше, в руках вона тримала пластикову мисочку з желе. Але, не суть...
- Йдемо Ла Брава!
Вони зірвали фіранки і вискочили з закусочної.
- Стояти! - Кидався я до них.
Хоча я був не в костюмі, але тому що ми були у "романтичному патрулі" - на мені була хустка з зображенням акул'ячої пасти.
- О-о- о! Це Зелений Гоблін! - Іскрикнула маленька дівчинка.
Ось як вона виглядає! Я бачив усі їхні ролики, але тепер, побачивши загадкову злодійську помічницю Великодушного, був готовий розтанути від умилення. Це лоля! Ну, точніше, виглядає вона як молода дівчина, швидше за все навіть не школярка, але вона така мініатюрна і мила. Через ріст її можна зв'язати з карлікою, але немає характерних для цього порушення деформацій, вона саме що мініатюрна дівчина.
- Ой-ой... - Загальмував, що йде прямо на нас Великодушний.
Ось він був саме таким, як на відео.
Близького віку чоловік зі світлим волоссям у костюмі англійського джентльмена.
- Від мене ви не втечете. - Опікався я.
-Ками... - Простонала Ла Брава.
- Ти той самий герой без ліцензії! - Казав на мене пальцем франт. - Не вставай у мене на шляху, я не хочу завдавати тобі шкоди, як і твоїм чудовим супутникам.
- Ква?
- Ой, як мило. - Заулыбалась Неджире.
Але, в будь-якому випадку, я не міг їх просто так відпустити.
- Ви не підете від мене так просто. - Роблю свою заяву.
- Будемо битися! - Зраділа Хадо, підготувавшись бити спіральною хвилею.
- Що? Ні! - Змутився я.
- Але ж вони злі, хіба ні?
Там з ресторану, що хитається, вискочив повний чоловік у фартухі.
- Герої! Зупиніть їх!
Злочинець, готуючись до битви, прийняв бойову стоянку.
- Ні, ти з ним не впораєшся! Я бачила записи з фестиваля, цей хлопець нам не по зубах. Ми повинні бігти! - Запаниковала Ла Брава.
- Я ж сказав, ви не зможете втекти. – Похитав я головою. - І я не відпущу вас, поки...
Починаю копатися в кишенях і достаю маленький блокнот. Завів його спеціально для таких випадків. Після зустрічі з Мандалай у мене на смартфоні залишився її автограф. Покривши кришку телефону спеціальним клею, який я отримав у Мей, я добився того, що тепер розпис шикарної милли-кошечки не зітреться. Но! Той випадок змусив мене задуматися над тим, що було б добре мати блокнот для автографів. Правда, я більше розраховував на підпис героїв. Тому, для цієї пари я відкрив блокнот на останній сторінці.
- Ваші автографи, будь ласка. - Протягую записну книжку Великодушному.
- А? - Поспішав він.
- Серйозно? - Вражала Хадо.
- Вау... - Зуміла Ла Брава.
- Ква. - Витворила якусь жабу реакцію милю Асуі.
Потисную плечима.
- Ну так, поки не розпишіться я не дозволю вам втекти, злодії!
- Так ти... - Протягнув Джентел, взявши блокнот.
- Так, мене можна назвати вашим фанатом, до деякої міри. Я завжди дивлюся ваші відео. Хоча, іноді незручно, що доводиться шукати ваш канал заново.
- Ох, ця цензура мій найстрашніший ворог. — Недовольно зітхнула руда корішка Ла Брава. - Ви не уявляєте, скільки вже разів адміністрація блокувала наш канал. Але спочатку ніхто нас не торкався, коли ми ще були незнайомими. І тільки коли починають підніматися перегляди, відразу приходять ловити страйки. Це просто кошмар.
Це її від хвилювання, напевно, прихопило балакучістю.
- До речі, я так і знав, що Ла Брава милашка. - Підморгую їй.
Воно саме так виходить.
- О, дякую. - Польщено кивнула дівчина.
У цей момент господар закусочної прийшов у себе і перестав ловити мух ротом.
- Та ви знущаєтеся! Це змова!? Ви теж вандали! Я дзвоню в поліцію!
Він розписав свій подарунок і передав блокнот своїй помічниці, яка до свого автографа примальовувала кілька сережок. Мило, нічого не скажеш.
- А тепер, час зняти кросовер. - Я вдарив кулаком по долоні після того, як відібрав назад блокнот.
Аж земля здригнулася.
- Ла Брава? – Кивлю дівчину.
Вона була зрозумілою і відразу увімкнула камеру.
- Ми зловили тебе на місці злочину, негіднику! Досить тобі тероризувати чесних шахраїв і сумлінних корупційників! Сьогодні твій останній день на свободі, Великодушний! Я, Грім, зупиню тебе.
Який же марення я несу. Але головне — з почуттям! Мене охопила аура героїзму, немов золотий ореол, що кричав усім навколо моєї праведності.
- Так! Не можна продовжувати безповоротно! - Задушилася Неджере.
- Ква... - Не так впевнено кивнула Асую, пригнувшись для стрибка.
Рывок!
- Ха! Тобі не зупинити мене так просто, герой. - Він сказав Джентл, намагаючись включитися в гру. - Спробуй спочатку дістати мене.
Повітря переді мною натягнувся, наче прозора гумина і якби я був менш стійким, то мене відштовхнуло б назад з трохи меншою силою, яку я сам приклав для ривка.
- Що це? Невже мене спіймали в пастці? - Майже щиро злякався я.
Хоча м’яке повітря переді мною вже скрипить від натуги, я продовжую рухатися вперед повільними, але величними кроками. Тільки руку виставив перед собою, що б моє обличчя не розтягнуло в веселу ріжку, як це буває, коли присвягаєшся до скла.
- Ха-ха! Навіть тобі, могутній Грім, не впорається з цією перепоною ... - Повітря жалібно затремтів, наче розпущий папір. - Принаймні не так швидко!
Останні слова Джентл проторяв дуже швидко.
- Раах!
І, з переможним ревом я розірвав еластичну бар'єру. Звукові хвилі затремтіли вікна найближчих будинків, але на щастя, не розбилися. Вдячний зі своєю помічницею, до цього часу, вже втекли. Хоча, я б і міг їх наздогнати, але...
- О ні! Ми їх упустили! - Мало не закричав я в небо.
- Ква... - Флегматично прокоментувала це Асуї.
- Гей, гей, ми зараз самі мало не стали злочинцями! - Усміхнулася Хадо. - А хто ці дивні хлопці, ти їх знаєш? Вони ж злі! Це нормально, що ми їх так просто відпустимо? І це ще не все! Це було забавно, ага!
Ну, заради твого дитячого захоплення я б пішов і на більше. Дівчина справді оживила своє життя, і це її дуже вразило та зацікавило.
- Все нормально. - Махнув я рукою. - Ходімо за солодким, якраз покажу тобі відео.
Звичайно, коли Неджіре побачила мій смартфон, її відразу зацікавила напис на кришці. Розповів їй про своє знайомство з Мандалай.
- Так значить... - Протянула Хадо. - Тобі подобаються кішечки!
- Вони неймовірні! - Я підтвердив.
- Ква...
- І жаби! Вони просто милі.
- А ще хто?
- Кролики.
Їх так кайфово тримати за вуха, коли трахаєш ззаду. Ну, на основі мого досвіду з Міруко.
- Ня... - Махнула кулчаком Неджіре, малюючи кошачу лапку.
Моє золотце...
- Мені йде бути кішечкою? - Запитала вона.
- У тебе талант! Потрібні нікому.
- Це повинно бути весело.
- Я б теж хотіла подивитися. - Тихіше!
У будь-якому випадку, хоч хуліганів ми не зустріли без відео-блогерів, все одно, час провели добре. Усі були задоволені. І знову, Неджіре прощалася за допомогою поцілунку. Але цього разу я не дозволив їй обмежитися легким дотиком губ. Прийнявши дівчину за талію, я притиснув її до себе і зробив поцілунок трохи чуттєвішим, але поки це ще не французький поцілунок.
- Побачимося завтра. - Прошепотів я, перериваючи поцілунок.
Але не відсторонився.
- Ага... - Струнко зітхає.
Німфа не спішила покидати мої обійми. Тож я мусив відсторонитися. Але, при цьому я взяв її за руку і зв'язав наші пальці в замок. Коли я так мало її взяв, то поцілував на прощання палички і відпустив дівчину лише після всіх цих жестів.
- До завтра... - Махнула вона рукою, перш ніж сховатися за дверима свого будинку.
- Схоже, вона дійсно тобі сподобалася. - Помітила жаби.
- Думаю, да. - Кивнув я. - Тепер тебе проведу.
- Зазирнемо в парк по дорозі?
- Ох, Тсую... Приваблива...
Дівчинка дійсно почала займатися сексом.
Майже кожного разу, коли я проводжу її до дому, це з'являтися на потрахеньках у кущах в тому самому парку. Отже, цього разу я затримався ще на годину. Але вже настав вечір, і треба було повертатися додому.
- Куплю продуктів. - Я вирішив підійти до свого дому і побачити маркет поблизу.
Взагалі, стільки вражень сьогодні.
Не очікував, що зустріч цих блогерів живу, та ще й таким чином! Цікаво, я потраплю в їх наступне відео? Хоча це, звичайно, так собі досягнення для моєї репутації як героя. Но! Вони ж класні!
- Оу, Мідорія-сан. - Відчинив мені знайомий голос.
- А? Бакугоу...
Я вже зайшов у магазин і, поки не думав про сьогоднішні дні, почав вибирати м’ясо для смаження. Я хочу використати це пізніше. Можливо, навіть для завтрашнього обіду з дівчатами. І ось, тут мене гукнула Міцукі. Гаряча матуся, яка живе по сусідству.
- Дивлюся, ти господарем. - Вона посміхнулася, подивившись на мої покупки.
- Просто люблю готувати. - Потисную плечима.
Жінка нахилилася, щоб подивитися на продукти внизу.
Вау.
Це гарна дупа! І які ніжки...
І, вона ж там нічого і не дивиться. Мізукі переді мною своєю поживкою фарбується. За останні місяці я вже звик до повадок дівчат. Звичайно, мати Кацукі не намагалася спокусити мене, хоча я був би зовсім не проти. Але це приємно, коли ти можеш справляти добре враження на протилежну стать. Думаю, для неї це теж правильно.
- Так, Мідорія-сан, дякую за те, що доглядав за моїм сином в академії.
Шта?
- Я? Ми навіть не друзі, особливо.
- Ну, на фестивалі ти відніс його до лікаря, вірно? - Вона посміхнулась. - Ти ж староста в класі.
Чи може вона запитати її, як вона ставиться до перелюбу? Аж раптом вона не погоджується з тим, що левак тільки зміцнює шлюб. Ні, дурниця це. Такі запитання надто незручні.
- Не варто. - Махнув я рукою. - Просто я знав, що Кацукі і не подумає підлікуватися, він занадто гордий.
- Ну, так... Вибач, що мій син іноді дуже занепокоєний. - Вітхнула жінка.
Я тільки потиснув плечима.
Розмова якось сам замався.
У будь-якому випадку, у мене ще є справи. М'ясо ось буде розморозити, а завтра встати раніше, щоб зайнятися готовою. Ех, з жінками стільки клопоту. Краще забути про всі труднощі, пов’язані з молочними грудками Інко. Це розваги для душі.