Розділ 362 — Спадщина Сеймея (Часть 3).
Як тільки Теодор почув ім'я Сютена-додзі, його погляд обгорнувся. Це був один з великих шекеаїв, про яких згадував Сеймей. Серед сотень місцевих мешканців, Сютен-додзі був у тройці кращих. Саме він був лідером Вони і тим, кого слід було називати найсильнішим. Навіть Теодор, ставши трансцендентною людиною, відчував на своїй шкірі неприємне поколювання. Оскільки це чудовисько мало б бути таким, то його треба було докласти неабияких зусиль.
« Якщо місцеві кокаї будуть випущені без відповідного повідку... Це буде ще страшніша катастрофа, ніж те, що сталося в імперії."
Більшість мутантів просто їли одне одного своїм власним інстинктом. Якими б сильними вони не були, кожен з них все ще залишався найзвичайнішим диким звіром. Отже, людство могло знайти якийсь спосіб впоратися з ними.
Але Сютен-додзі та інші чікаї разюче відрізнялися. Це були хитрі істоти, які жили понад тисячу років.
Ці монстри вміли використовувати свої сильні сторони. Вони були настільки жахливі, що Сеймей запечатав їх. Інакше в Японії навіть бур’яни не залишилися б.
- Мене звати Теодор Міллер, і я повинен тобі дещо сказати, - вимовив Тео, підсвідомо прийнявши зручні для бою положення. Ця розмова була подібна до зустрічі з дикою звіриною, коли тільки один неправильний рух або крок назад спровокували б його напад.
Інтуїція підскакувала Теодору, що Сютен-додзі - це саме така істота. Якби Теодор виявив хоч найменшу слабкість, в окаї спалахнула б прихована спрага крові, змусивши його виявити свої клики. У результаті пролилася б або його власна кров, або її жертва. Проте жоден з таких фіналів Теодора не влаштовувався.
- Хрм-м? Ти хотів поговорити з цим старим? - З посмішкою дивлячись на Тео, перепитав Сютєн-додзі.
- Я хочу поговорити з усіма.
- Ку-ха-хо! Мабуть, це серйозна розмова. Скільки ж я не долучався до таких пропозицій! Гаразд. Оскільки ти є власником Небесного Меча, я повинен дати тобі таку можливість!
– ... Звідки ти знаєш?
- Не знаю, як щодо інших, але я просто не можу цього не знати! – відповів Сютен-додзі, обнаживши верхню частину свого тіла.
А потім погляд Теодора з'явився величезний шрам, що перетинає тіло чіляя пряміком по діагоналі.
- Цей шахрай, Сеймей користувався своїм мечем, щоб порізати мене, наче дикого кабана! Він розрізав тіло, яке неможливо розрізати! Ку-ха-хо! Я ніколи не забуду такий гарячий і чудовий удар!
- Але ти не помер... - Пробурмотів Теодор. І це була зовсім не насмішка. Чарівник і справді був вражений неймовірною стійкістю щітка.
Могутній меч набагато перевищував силу аури, і так само як Магосиро могла розрубати захисну магію восьмим колом.
- Це була занадто гарна атака, щоб задовольнятися лише одним ударом. Таким чином, я погодився залишитися на цій горі, довіряючи в обіцянку реванша... - Посміхнувшись, кивнув Сютєн-додзі.
Але через мить вираз, що здійнявся, різко викривався.
- Цей бісів лис, Абе-но Семей! Я чекав тисячу років, але він так і не виконав своєї обіцянки! Я знав, що його природа близька до шахрайської, але щоб він дійсно наважився обдурити мене ... Угро-о, о-О-у-йо-ро- о!
Коли роздався рів, затряслася гора. Монстри, що оточували Теодора і Сютен-додзі, впали на землю, в той час як сам чікай видихнув і прийнявся чекати, поки цунамі не з'явиться. Це був рів справжнього володаря тварин!
– Добре! Час закінчувати цю марну розмову! Кажи, що хотів, пан мечника Небесного! І якщо це буде позбавлено сенсу, я викину тебе звідси! - Окинувши Теодора палаючим поглядом, вимовив Сютен-додзі.
Лідер вони були серйозними. І ось, перебуваючи в ситуації, де одне невірне слово перетворило б усіх місцевих мешканців на його ворогів, Теодор зрозумів використане слово "хузіян". Це був скарб Сеймея, який зміг підкорити найсильніших монстрів того часу. Отже, якби Теодор скористався ним, навіть Сютен-додзі змушений був би схилити голову. Але чи це рішення було найліпшим?
« Якщо я спробую контролювати так багато монстрів, то опинюся під дією величезного тягаря» — подумав Тео, після чого проговорив:
- Бийтеся.
- Хох?
- Я забезпечу вам поле бою і ворогів. Це монстри, які скоро будуть загрожувати навіть вам. Отже, ви можете топтати, тиснути і їсти їх, не турбуючись про наслідки. А як щодо цього?
- Ку-ха-хо, звучить привабливо.
Сютен-доджі зрозумів, що пропозиція була висловлена щиро, від чого злегка повеселел. Йокай, заточений на горі Оу, народився у безконечних війнах і насильстві. Тому пропозиція Теодора була для нього, наче апетитний шматок м'яса.
Тим не менш, він був далеко не єдиним віхом на горі Оу.
- Охолоди свій запал, Сютен-додзі, — похмурим голосом вимовила гігантська ворона, яка приземлилася пряміком між Теодором і нокем, - Я визнаю, що ти сильніший за нас, але ти не маєш права представляти нас усіх.
— Я, Цутіґумо, згоден з Данґом, — додав великий павук, який вийшов із тіні дерев.
Все це змусило Сютен-додзі нахмуритися і відповісти:
- Мене не цікавить ваша думка! Птичка і паучок! Ви що, хочете випробувати мій гнів на собі?
- Ну, ти не зможеш впоратися з нами обома.
- Я швидше помру, ніж підкорюся. Ось що я думаю.
Здавалося, що будь - яка хвилинна боротьба між триєдиними окаями могла спричинитися до запеклого бою. Сукупна міць цих трьох істот була настільки висока, що звичайні вуки не змогли протистояти тискові, який стримував їх від цього.
Сютен-додзі був найсильнішим у битві 1:1, але ніщо не могло гарантувати його перемогу в схопенні відразу проти двох окоїв. У свою чергу, яка б з двох сторін не перемогла Теодору був потрібен зовсім інший результат.
- Досить.
Зрештою, він прийшов сюди не для того, щоб битися.
Вшу-у-вух!
І ось, через мить на трьох шекелів обрушилося сильний тиск. Це була обурлива сила, яка могла завдати шкоди цілому горю. Звичайно, три монстри відразу припинили свою війну нервів і переключили увагу на Теодора.
- Невже ти вважаєш, що зможеш змусити нас до чогось?
- Людина! Навіть якщо ти сильний...
- Свобода, — перервав їх Теодор.
Всього одне слово змусило Данґу і Цутігумо наховатися. Після тисячолітнього затонення в одній горі, дві стрімкі гори відразу ж погинули на своїх місцях. Про що говорив цей чоловік? Чи, може, він просто блефував?
Тож, не бажаючи пропустити цю можливість, Тео продовжив говорити:
- Якщо ви покажете мені підтримку в цій битві, я дам вам місце для вільного проживання, яке набагато простіше цієї замкнутої гори.
- І з чого нам вірити?
- Що ж, якщо ви не вірите мені на слово, я дам обітницю. Що скажете?
Сютен-додзі не особливо цікавився вільною життям, але реакція інших чіхаїв не змусила себе чекати. Залежно від того, наскільки серйозною була б обітниця, вони могли стати союзниками. Якщо трансцендентна людина поклянеться своїм ім'ям, то в разі порушення обітниці його життя з найбільшою ймовірністю дійде до кінця. Таким чином, незважаючи на розуміння людської природи, ця обітниця могла довіритися навіть великі шекелії.
- У такому разі, не міг би ти пояснити докладніше? Я вислухаю і прийму рішення.
- Я теж.
– ... Я і так збирався погодитися, так що добре.
Дайтенгу, Цутігумо та інші ьокуї відразу зосередили свою увагу на Теодорі. Більше як сотні жителів країни зацікавилися обіцянкою свободи, і Тео не стримався від легкої усмішки: « Для всіх їх південне болото буде чудовим місцем.
Його пропозиція була зовсім не експромтом. Він розробив його в замку, коли зрозумів, з чим йому доведеться зіткнутися.
Незважаючи на зникнення Лені, південне болото все ще було нестабільним. Воно було справжнім епіцентром магічної катастрофи, в якій з’явилося багато манів. Саме тому змінена екосистема потребувала б надто багато часу, щоб повернутися до нормального стану. Оскільки болото не було придатне для життя звичайних людей, а тому само собою зрозуміло, екосистеми сусідніх регіонів також ускладнили вільне перебування на своїй території.
« Але не для кокаїв... Для них це болото стане справжнім раєм".
Йокаєв було важко назвати однією з форм життя. Вони були винятком правил, справжнім феноменом. Коли б вони не були зосереджені на болоті, то це стало би новим джерелом енергії. Це було б місце, де вони могли б розслабитися і не поїдати один одного, щоб отримати недосяжну життєву силу.
Звичайно, деякі кай хотіли б вибратися за межі свого нового місця проживання, але Тео збирався додати певні обмеження, які забороняють їм покидати болото.
Так чи інакше, людям потрібно ще кілька століть, щоб відкрити південне болото. А на той час окаї, які переберуться в болото, зникнуть через зменшену концентрацію мани.
– ... Добре. Якщо ти збережеш свою обіцянку, ми станемо твоєю силою.
- Я піду за тобою, Цутігумо.
Як тільки два великих шейка погодилися, інші мешканці гори Оу також підняли голоси, від чого земля під ногами мілко затремтіла.
А потім останній трансцендентний чоловік підняв огорнену золотим сяйвом руку і проголосив:
- Клянуся ім'ям Теодора Міллера! Йдіть за мною і отримаєте свободу!
Отже, тисячолітня друк була зламана.
***
Фшу-у-о!
У повітрі, де не було нічого на рівні, раптово з'явилася просторова дірка, з якої повільно вийшов чорноволосий молодий чоловік. Теодор Міллер, найбільший чарівник сучасної епохи, повернувся з гори Оу. Однак він не мав навіть секунди, щоб насолодитися блакитним небом, оскільки його люди відразу кинулися до нього.
- Ти повернувся!
Натовп розколовся, і назустріч вийшов Абе-но Семей.
- Все пройшло вдало?
- Можна сказати і так.
- Переконати Сютен-додзі повинно було бути легко, але... Скільки ще тобі вдалося вмовити?
- Всіх, — кивнувши в бік просторової діри, відповів Тео.
– ... Що?
- Вони всі казали, що будуть дотримуватися мого наказу.
- Тільки не кажи мені... - З округленими очима пробурмотів Сеймей, дивлячись на з'явлення діри фінолетову руку.
Фіолетова шкіра, потворне обличчя і потужна присутність - це був той самий шеквай, про який японці чули ще з дитинства.
- Ку-ху-ху, а повітря зовні все ще непогане, окинувши поглядом уражених людей, усміхнувся Сютендоджі. Потім він побачив чоловіка, якого тут просто не повинно було бути.
– Сэймей! Проклятий виродок! Ти все ще живий!
Коли Сютен-Доджі побачив свого ворога, він голосно заревів, від чого атмосфера стала в кілька разів важчою.
Потім з’явилася хвиля, від якої більшість присутніх повалилося. Сютен-доджі, викликана сватенговим гнівом, була просто жахливою.
Але на відповідь Сеймей лише розсміявся.
- Подивися уважно. Навіщо мені було б посилати його, якби я залишився в живих? Не думай, що я такий безсовісний.
– ... Чорт забирай! - Виручився Сютен-додзі, зрозумівши справжній стан Сеймея, — Ти порушив свою обіцянку і помер від руки когось іншого! Мені не про що говорити з такою людиною, як ти!
- У мої плани не входила така доля... Прости.
- Заткнись! - Стютен-додзі. Але, нехай зовні він і виглядав сердитим, але в душі явно розумів, що Сеймей ні в чому не винен. Отже, коли я обміняв свої погляди на Теодора, він додав:
- Я справді хотів ще раз битися з тобою... Я не знав, що мій похід до імперії закінчиться смертю.
- Не оправдуйся.
- Я не виправдовуюся. Я не знав, що мене чекає, і ти повинен це розуміти.
Хай Сеймей і був сформований завдяки силі Восьмої Нефритових Магатам, але його нинішнє «я» було всього лише фрагментом його душі. Він міг діяти незалежно, але був лише частинкою, яка не могла бути далеко від Теодора. Таким чином, він не міг дотримати своєї обіцянки Сетена-додзі.
Фжух! Фжух! Фжух!
Тим часом на просторій площі почали з'являтися й інші окулі, кожен із яких був справжньою загрозою національній безпеці.
Дайтенґу і Цутіґумо були здивовані, побачивши Сеймея, але як тільки вони зрозуміли його справжній стан, то просто пройшли повз.
І ось, коли вони заповнили весь вільний простір, Сеймей наполовину здивований, напівзадоволений, повільно заговорив:
- Ти справився з цим завданням куди краще, ніж я думав. Що ж, чим більше нас, тим краще. Думаю, цього буде достатньо.
- Отже, який наш план?
- Не можна покласти в одне й те ж підрозділі людей і кокаїв. Тому ми зробимо все з точністю навпаки.
Найкращий шаман в історії людства, Абе-но Семей, недаром називався великим майстром. Зокрема, існувало багато згадок про те, як йому вдалося провести окаїв. "Хитрий обманщик" насправді був синонімом його імені.
- Ми розділимо війська на дві частини і за допомогою бліц-атаки одним махом знищимо нашого ворога!
Саме так мала початися ця війна.