Розділ 342 — Небесні землі (Часть 3)
Тим не менш, Теодор зреагував швидше, ніж шестиголова змія встигла зробити щось справді небезпечне. Він використовував заклинання як свою групу, а мета — п’ятистах метрів у цьому місці.
І ось, коли з уст гідри повзався отрута, троє людей вже були на безпечній відстані від монстра.
Вшу-у-ву-о!
Отруйний Дихання — чистий отрута, що струметься з усіх шести голів гідри, — обрушився на землю. Підкріплений цим впливом ґрунт вгамувався, наче розплавлений залізо. Ця атака була не просто смертельною, вона навіть виглядала страшно.
Кожен тип отрути мав свої характеристики. Наприклад, існувала кислотна отрута, яка роз’їдає метал і каміння. Також можна було зустріти отруту, яка руйнує нервову систему; отрута до внутрішньої кровотечі; отруйна речовина, що спричиняє необізнані хвороби і так далі. У світі існувало стільки отрути, що для їх підрахунку не вистачило б пальців на обох руках.
Проте Теодор був переконаний, що найбільш небезпечним серед них є отрута гідрів.
«... Я б зробив серйозну помилку, якби вирішив зустріти його лоб в чоло."
Старі міфи казали, що проти отрути гідри не існувало нічого протилежного. І ось, оскільки дихання цього монстра було по-справжньому смертоносним, Теодор вирішив не вагаючись відступити. Інакше всі вони б просто загинули.
Разом з цим, супер чутливість Теодора підказала йому, що у нього є шістдесят відсотків шанс на перемогу. І це стало доказом того, що контрмер був достатньо приготовлений для витривалості проти вторинного отруєння.
Отже, в лічені секунди оцінки ситуації Теодор проігнував іншим:
- Ось тут.
Потім він випив детоксикаційне зілля і активував кілька допоміжних заклинань, необхідних для битви з гідрою. Зокрема він використав « Водушну вихідку», яка дозволяла ходити по повітряу, Очищення, знешкоджуючу небезпечні речовини, а також Повітряний Потік, що оточує тіло заклинача потоким повітря, збільшуючи його опір до зовнішніх подразників. Ці заходи трохи ускладнили дихальний процес, але це було краще, ніж вдихання отрути.
Загорнувши активацію 13-х типів вторинних заклинань, Теодор зрозумів, що його група готова до бою.
Вона помітила нас швидше, ніж я думав. Невже цей монстр настільки сильний, що відчуває коливання мани? "
Гідра, безперечно, дивилася в їхній бік навіть незважаючи на підняті маскувальні заклинання. І хоча їх розділяло кілька сотень метрів, велетенське тіло гідри було таке ж схоже на прямік перед ними. Якби Теодор не пройшов через велику кількість зіткнень з іншими монстрами, його серце напевно зупинилося б, побачивши він ці жовті, наповнені вбивцями, очі.
Але колір обличчя Теодора залишався все таким же, як і був до зустрічі з цим чудовиськом.
- Гоєтия! Слідкуй за Очищенням, Детоксикацією і контролюйте повітряний потік! Автоматично повторюйте ці закляття кожні п’ять хвилин і віддавайте перевагу покорі Рендольфу та Титані!
- Так, пане!
- Використай резервну магічну силу в моїх колах для автономної мобільності. Ізолюй одну з цепею і використовуйте її! Зроби все можливе, щоб протриматися якомога довше!
Гоєтія більше нічого не відповіла, але коли отримала вказівки, одразу взялася до справи. За останні роки Ґоєтія стала виконавчою і цілковито вірною особою.
Потім Теодор зосередився на відбитці, яку він виграв у своєму серці — штучному Іні та Яне. Це мало допомогти йому використати силу Леветайна, приховану в перслі Муспільма.
Згідно з міфами, слабим місцем гідри вважався вогонь. Але не було жодної можливості перемогти такого монстра звичайної магії вогню. Заклинач мав використовувати або божественне полум’я, або вогонь, що стоїть вище правил цього світу. І полум'я Муспільгейма підхоплювало цю категорію.
- Як твій власник, я наказую тобі. Стань моєю зброєю, полум'я Муспельгейма!
У той же час у повітрі з’явилася тріщина, і в долоню Теодора помістилося біле світло, яке трансформувалося на декілька мечів та копій. Вогонь, не пов'язаний законами цього світу, горів навіть у вакуумі ігнорував кордон між речовинами та не-віщеністю.
Шестиголова змія відразу відчула небезпеку і пішла до своїх ворогів.
- Вперед!
Однак палі мечі та списи були швидшими. Світ яскраво спалахнув, і зброя з іншого світу встромилася у тіло гідрів.
- -----...!
Єдине, про що Теодор забув, так це те, що отрута гідри також була паливам. Розчарований отрута вибухнув, через що, здавалося, затремтіло все болото, а викликана ним ударна хвиля розсіила навіть ширяючі в небі хмари.
- Ку-гра-а- а-А-ах!
Звичайно, і сам напад та вибух завдали найбільшої шкоди тому, хто перебував у самому центрі цього лиха. Чешуйки гідри, які неможливо було пробити навіть аурою, були розорені, а зелена кров змила вгору, наче фонтан.
Проте Теодор був зовсім незадоволений побаченим результатом.
« І це все? Здається, витривалість цього монстра набагато вища ніж я думав."
Атака Теодора, в сукупності зі вибухом, була цілком схожа на широкодіапазонну магію 8-го Круса. Після такого удару навіть дракон був би важко поранений. Однак, пошкодження гідри можна було описати як « різкі».
Очевидно, проти такого противника закляття 7-го Круга і зовсім були марні, а тому Теодор швидко змінив заплановану стратегію на бій та вигукнув:
- Титанія, стріляй!
Побороти ударну хвилю, ельфійка кивнула і в наступнім мигнові позаду неї з'явилася напівпрозора форма велетня. Це був Герос, стародавній дух, який у минулому носив ім'я Зефір.
Ураганний Лук спалахнув, і...
Фжу-у-ву-о!
Гідра встигла зафіксувати момент пострілу, але ураганна стріла виявилася занадто швидкою. Тіло стометрової змії відскочило назад, наче по ній вдарили гігантською шпилькою.
- Ку-гра-а-ах! Тебе конец!
Незважаючи на сильний біль, гідра продовжувала атакувати трьох людей. Як для чогось розміром з невелику гору, вона була страшенно швидкою. Однак, порівняно з трьома майстрами, реакція гідрів явно була сповільненою. Рендольф і Титанія розстежилися за допомогою « Воздушної походи», а Теодор створив кілька ілюзії, таким чином збив гідру з пантелику.
Першим перейшов у контратаку Рендольф:
- Не думаю, що твої очі так само добре захищені, як твоє черево, ти, тупоголова змія!
За допомогою своєї здатності аури Рендольф прискорився і прямо-таки злетів на одну із голів гідри.
Фщу-у-Ух!
– Ки-гра-а-ах? А ну геть з мене, людина!
Клинки Рендольфа наткнулися на закриті вічно гідри, спричинивши сноп іскри. Очі яблука гідри не постраждали, але вторинний шок все-таки був переданий. І ось, коли гігантська гідра замотала головою, Титанія використовувала цей проміжок, щоб пробити град стріл на інші очні яблука. Коли гідра стикнулася з декількома атаками одночасно, вона просто не знала, які очі відкривати, а які закритими.
Коли Теодор подивився на це, він відчув якусь невідповідність.
« Вона панікує... Незважаючи на всю її силу, таке відчуття, що у неї немає бойового досвіду. Їй просто потрібно закрити очі і розсіювати навколо себе своє дихання."
Шестиголова змія махала головою, але майстер меча не зрушився. Гідра була найвищою стійкістю і смертельним отрутою, але на цьому було все. Цей монстр був занадто слабкий, щоб називатись потомком легендарної гідри з Епохи міфів.
Проте, розслаблятися їм теж не слід було, а тому Теодор без вагання перейшов до наступного етапу.
- Мітра, зробиш це для мене?
- Хонь! Знову трансформація? – відразу ж відповіла, що вискочила з-під землі Мітра. Ставши богом Ельфхайма, Мітра на деякий час змогла повернути собі статус.
Незважаючи на гнилість, бруд і вонь, це болото також було частиною матеріального світу. Таким чином, воно не могло повстати проти Мітри, яка повернула собі ім'я Дмітри. Ось чому вона кивнула і з головою пішла в землю, де містилася найменша концентрація отрути.
А через кілька секунд, коли земля почала зітхатися, гідра зрозуміла, що її противники щось задумали. Проте вона ніяк не могла перешкодити їм, оскільки була змушена тримати закритими майже всі свої очі.
- Ви, мерзенні люди!
Нестямно мотаючи своїми головами, гідра облетілася на землю, що підіймається і розбиває її на частини, через що у всі боки полетіли величезні коми отруйного ґрунту. На щастя, Рендольфу вистачило швидкості щоб врятуватися самому і вивести з-під удару Титанію. Потім, коли гідра тріумфально повернула голову до своїх ворогів, Теодор закричав:
- Мітра, зараз!
Болото почало перетворюватися, і пряміком з нього виникла велика брудна рука. Більш того, вона була далеко не одна: болото вихопило з себе шість таких рук, по одній на кожну голову монстра.
- Брудне монстре? - На диво, гідра була здивована, а потім Мітра схопила монстра за шию і не пропустила жодної. Її хватка була настільки міцною, що гідра не могла навіть відкрити рот. Лише моргало — справжнє диво.
« Вона навіть не намагається втекти... Це дійсно гідра?»
Вона була безглуздою силою, стійкістю і смертельним для всього живого отрутою. Теодор був сповнений рішучості битися пів дня, але все закінчилося менш ніж за тридцять хвилин. Ні, Теодор зовсім не був розчарований слабкістю цього противника, але вперше за весь час його очікування не виправдали себе в протилежному напрямку.
– ... Абраксас, з'явися.
Коли Теодор промовляв слова свого заклинання, щоб повністю знищити тіло гідри, на обличчях його товаришів було подібне висловлювання. Хоч би як там було, легка перемога завжди була краще повного спустошення.
І ось вісім кіл Теодора прокинулися, і нестабільна болотиста мана почала збиратися під його контролем. Він викликав магію, концентрована атака якої була здатна вбити навіть дракона.
Вжу-у-ву-о...
Коли ж величезна кількість чарівної сили почала рухатися, гідра стала вириватися. Але було вже надто пізно. Грязові руки Дмітри виявилися занадто міцними, а зв'язкову силу землі було не так-то просто розірвати.
На завершення заклинання Теодорові потрібно було ще 30 секунд. Навколо нього почали формуватися вогняно-червоні та водяні намистинки. Потім з'явилися втілення ще двох стихій: землі і вітру.
І ось, як тільки чотири типи намистин злилися між собою, наступив кінцевий етап його заклинання: в руках Теодора був створений справжній маленький світ, який має величезну руйнівну силу.
Цього було достатньо, щоб перетворити в ніщо більшу половину з шести голів. Дочекавшись, коли чотири сувоєні вірші вийдуть на ударну позицію, Теодор уже збирався покласти край існуванню цього монстра...
І він би це зробив, якби хтось не втрутився в його закляття.
- Розсіювання.
У той момент, коли пролунав цей наповнений силою голос, мана, навколишнє тіло Теодора - втратила свою силу і просто зникла.
Трійця відразу ж повернулася в напрямку третьої сторони, яка стала наступною.
Той, хто помішав їм завдати фатального удару, аж ніяк не був їхнім союзником. Проте, на них чекало ще більше здивування.
- Тільки не кажіть мені...
Це був чоловік, з палаючим волоссям і вертикальними зірочками, які не були характерними для людського роду. Але все це було добре знайоме Теодору. Такі очі характеризували лише одну расу — найбільшу в матеріальному світі.
- Хм-м-му, я думаю, ви вже здогадалися про те хто я, — вимовив нерозпізнаний червоний дракон, що стояв між трьома компаньйонами і гідрою.
А потім він подивився на Теодора і запитав:
- Ви хочете порушити обітницю, трансцендентна людина? Якщо ви перетнули "стіну", то повинні знати, що вам заборонено входити в болото.
Зрозуміло, що Теодор втупився на своє візави зовсім непомітним поглядом.