Розділ 297 — Шрами перемоги (Часть 1).
Теодор не знав про цей факт, але саме існування давніх духів довело наявність зв’язків між ними та богами.
Вони були не чим іншим, як фрагментами богів, які з якихось причин втратили свою силу і божественність.
Не винятком була Мітра, народжена від Матері-Землі, Деметри. Вона народилася на світ під самим кінцем міфів, після закінчення « Тітаномахії» а Олімп упав.
Коли обжерство нудьгувало всередині Теодора, йому в голову прийшла гіпотеза.
Цей матеріальний світ підкорявся правилу загального кругообігу. Оскільки грішний бог міг прийняти форму стародавнього духа, то не було такого закону, згідно з яким стародавній дух не зміг повернутися до свого божественного стану після відновлення сили та самої божественності.
Можливо, стародавній дух можна було назвати чимось на зразок "яйця бога".
Звичайно, довести цю гіпотезу було дуже важко. Чи ж у цій ері залишилося багато способів отримати божественність? Наскільки важко було накопичити достатню кількість божественності, яка відповідає рівням богів? Це було просто неможливо, якби Теодор не виконав певні умови.
- Хонь! - Голос Мітри пролунав.
- Що, а це ще хто? Чий це голос?
Джерем був приголомшений, але не міг знайти джерело голосу.
Це було природно, оскільки Мітру зараз викликали прямо в тіло Теодора!
- Ветер Айолоса, вода Посейдону, земля Деметри і вогонь, запозичений у Нуаді Аертлама. Спираючись на чотири елементи, в цьому тілі буде збудовано "храм".
Голосом, який Джерем не чув, обжерливість почала повторювати зміст угоди.
Якщо гіпотеза про те, що стародавній дух був « богом» була правильною для того, щоб він вилупився, потрібно було зоблющості деякі умови: підтримувати певну температуру, вологість і так далі. Такі речі були важливі абсолютно для всіх яєць. Звичайно, різниця між цим процесом і народженням на світ звичайного пташенята була як між небом та землею.
Однак цей період заповнив обжерливість.
- Усі матеріали у цьому світі складаються з чотирьох елементів: вогню, води, землі та вітру. Унікальні властивості цих чотирьох елементів: твердість, волога, жар і холод — використовуються для формування абсолютно всього. На основі цієї теорії Парацельс побудував систему чотирьох елементів, але у мене вища мета.
Коли справа дійшла до теорій про Всесвіт, не було місця для таких термінів, як "правильно" чи„ неправильно". Муспельхайм, наповнений полум’ям; Кокісотес занурений у вічні кригу; Пандемусом, де жили демони... У цьому всесвіті існувало безліч вимірів, кожен з яких мав своє власне унікальне походження.
Теорія чотирьох елементів була лише однією з гілок цього нескінченного світу.
На додаток до цього, Обжерство заклало фундамент "храма", який повинен був підтримати Мітру як бога. З давніх часів Мати-Земля вважалася богинею, яка представляє весь світ.
І ось, зараз вона була речником миру Теодора Міллера, відновивши своє минуле, коли воно існувало як справжнє божество.
- Хонь? Хе-е-ень... Ах...
У ментаційному світі Теодора видно лише на одному, тіло Мітри почало рости поступово.
На відміну від ґрунту, вони досягли талії з маленькими ручками і ніжками. Її очі, сяючі щирість і невинністю, тепер ж були наповнені мудрістю. Тріщини в її тілі заповнилися, а шкіра засвітилася божественним світлом.
Богиня, Деметра...
Порівняно з її цілком розквітом, це було всього лише на рівні однієї квітки. Але навіть ця квітка була цілком реальною. У цей момент Мітра піднялася до звання низнього бога.
- Що? Не кажіть мені... Ця сила...? - Пробурмотів поблудлий Джерем.
Сила бога, народжена з кола Теодора, почала переповнювати його тіло.
У випадку божественності без господаря все могло бути по-іншому, але повноцінне божество було справжнім ворогом темношкірих. Для Джерема, який був публічним ворогом всього сущого, божественна сила була смертельно-безпечною, навіть якщо мова йшла лише про легкий дотик.
Для нього це було наче найжахливіша отрута, яка поширюється від серця. Це був перший випадок, коли Джерем зіткнувся з таким болем.
– ... Ты... Хто ти? - Ух, я відчуваю сонливість і головний біль... Зараз же покинь тіло Тео!
- Ува-а-ак!
У тілі Теодора вибухнула чиста сила Бога. Мітра випустила потужний розряд енергії, навіть не підозрюючи, що під удар попаде душа Джерема, пов'язана з цим тілом.
Якби цей вплив був зовнішнім, то його було б небагато. Але тепер, коли вони розділяли одне й те ж тіло, це було по-справжньому смертельно. Це було подібне до вигнання злого духу або кроплення святою водою безпосередньо самого мозку пацієнта.
– Я... Я так помру! Я - володар, який повинен покласти край усьому ...? Але я не можу відмовитися від цього тіла...
І його коливання призвело до нової хвилі болю.
- Негайно забирайся звідси!
- Ку-а-А-ах!
Душа Джерема була жорстоко розорена. У нього не було більше часу турбуватися збереженням такого рідкого вміща. Ще один удар — і йому прийде кінець.
І ось, стискаючи розбиті шматочки своєї душі, Джерем ледве зміг прокричати:
- Б-слідний вершник, до мене!
Нерозпізнана нежити в бинтах відповіла на його поклик. А потім Джерем простягнув руку і схопив монстра за шию, буравши його налитими кров'ю очима:
- Віддай мені своє тіло!
– ... Як забажаєте.
У той самий час душа Джерема почала витікати з правої руки Теодора. На додаток до права власності на Поклонення смерті було втрачено і половина знань самого Джерема.
Взявши під контроль тіло блідого вершника, чорношкірий дивиться отруйним поглядом на Теодора Міллера. Проте він не міг битися з Мітроєю, яка захищала Теодора. Його зв'язок з Тартаром також був припинений, а лицарі витратили надто багато сил.
– ... Не думайте, що я так легко здамся, — сказав Джерем, і після цього став синім димом та зник.
- Переможні собаки завжди гавкають однаково, — саркастично вимовило обжерство, після чого навернулося до Мітрі, - Тепер настав час повертатися.
Мітра нічого не відповіла, але трохи надула щечки, розуміючи значення цих слів.
- Я не хочу повертатися в тіло маленької дитини, — зрештою відповіла мати-Земля.
- Нічого не поробиш. Суд користувача не може утримувати бога.
Можливо, Теодор досяг 8-го кола, але його смертне тіло все ще не було достатньо міцним, щоб стати посудиною для бога. Навіть нижчий бог був більш трансцендентним, ніж дракон. Як суб'єкт, який міг маніпулювати матеріальним світом лише своєю волею, навіть дихання теперішнього Мітри могло спричинити справжній землетрус.
– ... Я розумію, — зітхала Мітра, яка виглядала як молода і дуже вродлива дівчина. Тоді передайте мої найкращі побажання Тео, дядько язика.
З обличчя Теодора відразу зникла зла усмішка.
– ... Дядя Мова?
Вперше за тисячі років, а можливо навіть більше, Обжерство було по-справжньому шоковано.
***
Невдовзі до Теодора повернулося його свідомість.
– ... У-хм... - Простонал чарівника, піднявши свою пульсуючу верхню частину тіла. Через кілька секунд його розмитий зір поступово прояснився, а хаос з думок і почуттів прийшов в норму.
І от, коли Теодор нарешті зрозумів, що прийшов в себе, і закінчив поверховий огляд ситуації, з його губ зірвалося:
- Дякую, Обжерство.
– ... Навіщо це раптом?
- З твого боку було б набагато ефективніше вибрати Джерема, а не мене.
Обжерство на мить замовкло, після чого проговорило рідкісним для нього дивним тоном:
- Слухай, ти що, залишався в свідомості? Хіба контроль над твоїм тілом не повністю перейшов до цього марного чаклуна?
- Трохи, але... Це було незрозуміло. Я знаю, як все пройшло але без деталей.
– Я-ясно... - з якимось дивним полегшенням відповіли Обжерливість, після чого продовжили говорити, - Перш за все тобі слід подякувати комусь іншому.
- Ах, точно.
Теодор негайно витягнув руку і на ній з’явилася маленька дівчинка. Вона була стародавнім духом, який добровільно порвав з силою нижчого бога і повернув її до форми дитини.
- Х-о-он! Део!
- Мітра, дякую за порятунок.
- Хінь?
Здавалося, що Мітра не пам’ятала того, як вона побувала на богом. Одного разу, коли вони зможуть нормально спілкуватися, він обов’язково повторить їй ці слова.
А через мить обжерство знову заговорило.
- Я розумію, що користувачеві хочеться розстебити розум і тіло, але хіба у тебе немає незавершених справ?
- У чому... А-а!
Теодор із запізненням згадав про своїх двох супутників і відразу підскочив на ноги.
А потім він зробив крок, і ...
Пролетів сто метрів.
« Це сила восьми кіл!»
Хід Джерема залишився позаду, і тому Теодор Міллер відчував, що вісім кіл множили його магічну силу та фізичні здібності щонайменше в кілька разів.
Тепер він стояв на шляху до повної трансцендентності відразу двома ногами.
Можливо, Теодор не міг похвалитися кров’ю червоного дракона, як Вероніка, але він був посудиною для божественності та крові Аквіло. Тепер його сила і рефлекси досягли рівня, на якому він міг вести ближній бій з майстром меча. Раніше він не міг довго використовувати блискавку або Простісний Вихід, тому що його тіло було важко нести такий тягар, але тепер застосування таких потужних навичок стало набагато легшим.
І ось, незабаром Теодор виявив своїх двох компаньйонів:
- Сестрёнка! Рендольф!
Спершу він зайнявся найманцем, витягнувши його з кам'яної скелі, в якій той застряг і приклавши поруч із Веронікою. Потім Тео навів на них долоні і відчув, що його магія виявлення активувалася набагато швидше, ніж раніше. Йому не було важко поставити діагноз двом людям, які були без свідомості.
- Рендольф... Він в порядку. Його рани досить важкі, але в поєднанні з магічними зіллями вони повинні швидко загоїтися. Проблема в тому, що душа сестрёнки була зшита Джеремом...
А потім обличчя Теодора застигло.
– Дерьмо. Його вигнали з мого тіла, а тому його магія розвіюється! Скоро її душа знову розвалиться на частини!
"Зниження", яким вдарила Зазвірість по Вероніці, було не тим процесом, який можна було повернути магу 8-го кола.
Отже, Джерем зашивав її душу лише як тимчасовий захід. І тепер, коли магія Джерема почала розчинятися, тріщина в душі Вероніки повинна була знову розширитися, а її тіло - загинути.
Теодор бачив душу Вероніки своїми власними очима. Дія еліксиру спадало на ні, і Вероніка незабаром мала зазнати нової порції пекельного болю.
« Що мені робити? Чи є спосіб? У мене немає часу. Треба поквапитися!"
Тео почав поширюватися в голові. Коли його мозок став схожий на палаючу домну, з носа Теодора почала капати кров. Таке прискорення процесів не могло винести навіть маг 8-го кола.
Він перебирав на неймовірній швидкості всі свої знання про магію і шаманізм, які тільки зберігалися в його розумі. Однак ніхто з відомих йому заклинань не міг врятувати Вероніку. Теодор відчув це і почав переглядати ритуали та обряди.
« Жодне з них не матиме успіху в застосуванні магії та шаманизму. Я повинен спробувати об'єднати їх."
Очі Теодора почервоніли. Він відчував, що величезна життєва сила її крові дракона була на межі.
А в наступний момент...
– ... Так, є такий метод!
Теодор поклав руку на середину грудей Вероніки. Він не тремтів і спокійно маніпулював своєю магічною силою. З цього моменту не повинно бути жодної помилки.
Знак Умбри на його правій руці засяяв зеленим світлом, який завдяки восьми колам став де яскравішим і яснішим.
- Звичайно, я хотів би отримати на це її дозвіл, але тепер вже нічого не поробиш...
Травма Вероніки була смертельною, оскільки рани не давалися вилікуванню. Щоб зцілити розбиту душу, людина повинна була перебувати на трансцендентному рівні або мати цілющі здібності, еквівалентні божественним.
Принаймні, такі були вимоги для « незвичайних» методів. Отже Теодор перешерстив усі східні та західні методи, видавши новий — духовний контракт!
Це була заборонена магія, яка зв’язувала душі господаря і його раба, змушуючи останнього скласти обітницю вірності, яку не можна було порушити. Проте Теодор збирався застосувати цю « цілющу техніку» по відношенню до Вероніки.
Це була пов’язана магія, де душа раба мала померти, якщо він вирішить протидіяти своєму панові. У деяких випадках це дозволяло маніпулювати особою такого раба.
- Ти все ще хочеш це зробити?
– ... Я вибачаюсь перед нею і подбаю про неї. Я не можу придумати іншого способу. До того ж, ще трохи і процес стане незворотним.
- Гаразд. Метод, який придумав користувач, набагато ефективніший за будь-які заходи, які зробив я. Ймовірність успіху досить висока.
Ці слова трохи заспокоїли Теодора, і він глибоко зітхнув і закричав:
- Перестанка Душі!
Теодор, поєднавши силу Слов Дракона, почав безпрецедентне лікування душі.