Розділ 228 — Великий бій (Часть 4).
Гру-ду-ду-гу-да...
Змагання між двома майстрами вже давно закінчилося, але земля продовжувала кричати.
Велика магія, Абраксас і смертельна техніка меча, загибель Миру.
Зіткнення цих сил змінило ландшафт, створивши величезний кратер. Якби хтось сказав, що тут впав метеорит, в це не важко було б повірити. Темна хмара пилу та диму покрила землю, що розтанула від нестерпного жару і перетворила її на форму чорної смоли.
І в цій глибокій і темній ямі стояла тінь.
- Кху-кху!
Вгору по горлі чоловіка, який вижив, піднялася кров і вийшла назовні. Болились не тільки його кістки, але й кожна клітка цього порядку потріпаного тіла.
Невже так сталося через те, що він був занадто близько до епіцентру? Ні, зовнішній урон був не так вже й великий. У той час було розумно припустити, що біль походив зсередини.
« Небагато... Ні, це занадто складно."
Теодор намагався з'ясувати що, намагаючись утримати на ногах своє спотикане тіло.
Його сім кіл, які в звичайному стані оберталися плавно і розмірово, тепер же скрипелі та резонували один з одним. Це була так звана « віддача» - плата за використання магії, яка не вписується у існуючі кола.
Абраксас був великим заклинанням, яке набагато переважало стандарт семи кіл. Крім того, воно стало набагато сильнішим за його поєдинку з Хайдом і тому було значно гіршим. Абраксас був магією, яку розумний чарівник почав би тестувати лише після завершення 8-го Круга.
Це був безглуздий крок, але і шкодувати було безглуздо, оскільки даний метод був єдиним, який прийшов йому в голову.
Проте Тео переміг, так що не можна було сказати, що його вибір був неправильним.
- Абсурд якийсь. Скільки ж часу потрібно, щоб вибратися звідси?
Коли його запаморочення трохи заспокоїлося, Теодор оглянувся по сторонах.
Земля провалилася, так що він був оточений з усіх боків темними земляними стінами. Хмари пилу стали щитом, який блокував сонячне світло і відкидав на дно кратера зловісні тіні.
- Мені вдалося... Думаю, для повного відновлення знадобиться кілька місяців.
Від вибуху з Теодора Міллера зідрало частину шкіри та м’язів. Тим не менш, це було ніщо в порівнянні з його внутрішнім станом.
Навіть зараз його рани як і раніше кровоточили, незважаючи на поспішно активовану магію відновлення. Якщо він хоч на секунду втратить концентрацію, то може втратити свідомість прямо на місці.
Однак Тео не міг собі дозволити впасти в знепритомність. До тих пір, поки він не переконається в смерті свого ворога, Пана Елліонаса, це було дуже ризиковано. На щастя, 4-ий меч лежав неподалік.
– ... Підо-йди...
– ...
Хай Тео і був поранений, але це були нещасні в порівнянні з станом Пана Еліонаса.
Спочатку тіло ремісника меч було ближче до голого пекла, ніж людини. Кожен з них міг вільно контролювати функціонування своїх внутрішніх органів. Майстри меча були монстрами, які могли протистояти потужним магічним ударам лише за допомогою своєї аури.
Тим не менш, поточний вигляд Пана Еліонаса був просто жахливий.
Його нижній частині тіла більше не існувало. Те саме стосувалося і його правої руки, від якої залишився лише маленький обруч. Двокуручний меч, руки якого досі стискали лівою рукою Еліонаса, розсипався на частини, наче льодяник з кригою, а обладунки виковані ремісником і зовсім перетворилися у струмок.
Шкіра 4-го меча була вражена нестерпним жаром і покрилася опіками, в той час як його очі просто розплавилися.
- Чудово, ух... — задихаючись, вимовив Пан Елліонес, — моя сила ... розчавлена... в лобовому... Ця ... мощь... Я не знаю...
- Що ви маєте на увазі? - Перепитав порядку здивований Теодор, — Ви не визнаєте свою поразку тому що Вашим противником був хтось молодший за вас?
– Н-н...
- Ні, все гаразд. Немає сенсу питати Вас про такі дрібниці, бо у вас проблеми з диханням.
І це не було перебільшенням. Пан Елліонес був при смерті в прямому розумінні цього слова. Його рани були несумісні з життям, тож не було б нічого дивного в тому, що він перестав дихати.
Ось чому Теодор запитав його, що він не міг викинути з голови під час бою.
- Чому Ви збрехали?
- Ухм-м?
- Щодо сестри Рендольфа, Ребекки.
Спочатку Теодор цього не зрозумів. Його запала напруженість під час бою і затуманила йому очі. Але, як не дивно, під час підготовки Абракса він дещо зрозумів. Його чутливість була всилена двома божественними силами, і Теодор зрозумів, що Пан Елліонес не був людиною, яка пішла б на такий крок.
- Твої почуття хороші.
У вмираючій людині ще теплився останній промінь життя. На сході це явище називають « смертельною спалахом »; останнім моментом ясності, який наступав перед смертю.
Дихання Пана Елліонаса ненадовго стабілізувалося, і він, подивившись на небо своїм розмиванням, тихо пробурмотів:
– Ребекка - блискучий учень. Вбивати її заради чогось подібного - марно і підло. Правдивість моєї заяви не мала значення. Головне було домогтися, щоб сер Клевіс пішов.
- Ви настільки хотіли битися зі мною?
- Верно. Я дійсно все підлаштував таким чином, щоб отримати можливість вбити тебе. Але в результаті ти переміг, а я програв...
Промова Пана Елліонаса раптово припинилася, але це був ще не кінець. Деякий час він ніби сумнівався в чомусь, після чого важко відкрив рот і сказав:
- А ще я не зробив це тому, що більше не бачу майбутнього імперії.
– Майбутнього? - Він перепитав Теодора, — Що ви маєте на увазі?
– ... Час прийшов, — більше нічого не пояснив пан Елліонес змінив тему — Я людина, яка присвятила своє життя та меч імперії, і є тільки те, чого я можу навчити переможця. Наступного разу ти повинен ліпше усвідомлювати силу, яку використовуєш.
- Чому ви так говорите? Хіба не моя техніка зробила з Вами це?
- Вважай це моєю останньою претензією. Це був хороший бій, але... Смак поразки надто гіркий. Я дуже засмучений тим, що програв настільки слабку людину.
Сила поступово витікала з тіла майстра меча, і час, який він відкладав на розмову з Теодором, прийшов до кінця. Це була остання воля вмираючої людини, а тому Тео не міг позбутися якогось дивного відчуття.
Дихання Пана Елліонаса поступово зупинилося, і його серце перестало битися. Незабаром Теодор зрозумів, що душа Пана Елліона покинула його тіло.
4-й меч Імперії Андрас загинув.
– ... Він не бачив майбутнього імперії?
Стоячи над трупом переможеного ворога, Теодор не купався у промінях своєї перемоги, а роздумував над почутими словами. Це був дуже песимістичний коментар, особливо враховуючи те, що залишив його один з Семи мечників Імперії.
Невже щось відбувалося всередині Андрасу? Було б непогано отримати більше інформації на цей рахунок, але навіть шпигуни Білої вежі не могли проникнути в найбільш глибоку частину Імперії Андррас. Отже, ця загадка була не з розряду того, що Теодор міг досліджувати самотужки.
- Уф, чому біль посилився? Невже через те, що спала напруга?
Ненадовго перепробуюча біль знову навалилася на нього, і тіло Теодора Міллера залякало. Він поспішно випив припасоване зілля, але навіть не міг допомогти тим, хто постраждав. Лише еліксиром не можна було вилікувати такої рани.
Таким чином Теодор справедливо вирішив, що поки йому не варто битися. Однак у тій місцевості також не залишилось ворогів.
"І справді, хто б захотів наближатися до цього пекла?"
Людина, яка могла б наблизитися до борців, які би воювали, мабуть, і сама виходила за рамки звичайного солдата. Тео обережно опустився на землю, думаючи про це. Він повністю досягнув своєї межі. Під пульсуючим головним болем, свідомість почала повільно покидати його.
Коли його погляд майже повністю затіяла темрява, він побачив чоловіка і жінку з світлим волоссям.
- ...!
– ... ...!
« Придивися, Рендольф".
***
Битва на Багамських рівнинах закінчилася рівно через пів дня після її початку. Це був досить короткий період часу як для найбільшої битви у громадянській війні, оскільки кількість військ, які воювали один проти одного, справді викликала повагу.
І, звичайно ж, перемога принца Ельсіда. Хрестоносець був захоплений, а Маркіз Фергана більше не міг битися.
Як тільки ситуація прийняла загрозливі переверти, Герцог Корнуол тут же втік.
- Зловіть Корнуолла та інших лідерів! Арештувати солдатів і повідомити про результат бою в кожній території цієї країни!
Звістка про перемогу принца Ельсіда швидко поширилась по Королівству Солдун, знизивши становище Герцога Корнуолла і розгорнувши голови палаців відразу на 180 градусів.
Герцог втратив 50,000 солдатів, так що шанси на перемогу в громадянській війні у нього більше не було. Іншими словами, принца Ельсіда тепер можна було офіційно назвати повноправним переможцем. Дрібні вельможі, які спостерігали за битвою, були змушені почати рухатися, щоб повернути собі позицію принца.
- Дворянські фракції вже нічого не світить. Ми повинні забути про Герцога Корнуолле і стати на сторону Ельсіда.
- Але в Корнуолському Герцогстві залишилося ще 10,000 солдатів...
- І тому я пропоную захопити його перш, ніж туди повернеться господар.
- Почати підготовку блокади. Ми повинні висуватися негайно.
Вчорашній ворог уже став другом, але сьогодні друг знову може стати ворогом. Герцог Корнуол перебував на пікі свого впливу, але тепер його заклеїли як загального ворога. По суті, багато хто навіть радів з його повалення.
Сім палаців, які раніше були під впливом Герцога Корнуолла, оточили територію останнього і організували абсолютну блокад. Нам потрібен був тиждень, щоб стати лідером повстанців - Герцог Корнуолл був захоплений і доставлений у столицю. Можливо, було б краще, якби він помер на полі бою.
Крім того, Марказ Фергана заарештували в його особняку і не опустили жодного опору. Те саме стосувалося й інших вельмож: як тільки їм повідомили про ув’язнення Герцога Корнуолла, вони відразу здалися.
Так і закінчився опір, який отримав назву Ельсіда (Громадська війна). Однак мало хто знав про перешкоди, з якими зіткнувся Мелтор. Це було щось набагато жорстокіше, ніж війна між наслідним принцом і герцогом.
А той факт, що Теодор Міллер переміг одного з Семи мечників Імперії...
Для його розкриття потрібен був час.