Розділ 227 — Великий бій (Часть 3)
У тих жилах Теодора почали пульсувати дві сили. Його ліва рука пекло, наче він звунув її в вогнище, у той час як права здавалася закупорена.
Як справжні Інь та Ян, вони реагували один на одного і чинили опір одні одним.
Справді, Абракса — заклинання, що перевершувало кількість кіл у нього, — просто неможливо було порівняти з іншою магією.
Якби Теодор на мить втратив концентрацію, він би самознищився від розпіраючої його зсередини сили.
Тео знав це, а тому нервував.
"Тим не менш, я можу це зробити"
Він нервував, але не боявся. Колись він вже досяг успіху у цьому заклинанні в куди менш досконалі умови, а тому був впевнений, що цього разу напевно вдасться досягти успіху.
У той же час він зберігав гострий розум. Його почуття вже не були подібні до хвиль, що зіштовхуються з скелями і нагадують краплі дощу. Він зміцнив свій дух і зібрав у кулак усю свою силу волі, як волога в атмосфері збирається в цільну краплю.
Те, що він мав зробити, було схоже на протяжність нитки у крихітному голчаному вушко, але дисциплінована концентрація Теодора зробила це можливим.
Дві нестійкі сили об'єдналися, набираючи сферичну форму.
Вшу-у-о...
Ця енергія, що з’явилася у формулі, видала спокійну резонуючий звук.
На відміну від бою з Хайдом, цього разу не було ніякого магічного шторму. Навіть найменші коливання не з’явилися, оскільки Теодор підтримував дві суперечності в абсолютній стабільності.
Він стояв на кордоні Інь і Ян, дивлячись зверху вниз на закони світу.
- Примушувати гармонізацію.
Не було ніякої необхідності використовувати "Простовий Вихід" Умбри. Завдяки його пробудженому чарам він вже перевершив межі « ненадійних явищ».
Непорозуміння з термодинамікою та холодом вже не мали влади над цим процесом. Маг вийшов за межі законів матеріального світу.
Ця велика магія, Абраксас, була справжнім ключем до 8-го кола.
А в наступний момент народився ядро «міра» Теодора.
– ... Хм-м.
На відміну від спокійного Теодора, Пан Елліонес дуже напружився.
Він був справжнім воїном, який пройшов через багато боїв і стояв на шляху до трансцендентності. Якби він не зміг оцінити, що́ відбувається перед ним, йому було б настільки соромно за те, щоб зробити суїцид.
- Отже, ти вирішив піти ва-банк. Але щоб тягатися зі мною в силі ...?
Голос Пана Елліона був одночасно наповнений і гнівом, і захопленням, та лютістю. Показавши своєму твердому духу, майстер меча відразу оточив себе червоною аурою.
Двудковий меч Еленеса встромив високо до неба, перетворившись у полум’я. Земля не витримала збільшеної ваги аури, і ноги Пана Еліонаса провалилися в неї по коліна.
Тим часом Теодор зрозумів, що збирається зробити Пан Елліонес.
"Це воно"
Відразу після того, як Маркіза Ферґана впала на землю, стався величезний вибух. Ця руйнівна сила була еквівалентна магії 7-го кола і, очевидно, Пан Елліонес знову намагався відтворити цю атаку. Аура, яка поглинала дворучний меч і саму мечнику, була видно навіть неозброєним оком. І це ясно засвідчило про вбивства 4-го мечника Імперії Андрас.
Хто виграє? Це питання вже давно перестало турбувати розуми двох людей. Обидва ремісники були впевнені у своїй перемозі і відкинули вбік всі зайві думки, зосередившись лише на одному: знищенні свого противника.
Велика магія, а he translatee >\ t« Водя і вогню » — перша фаза «воду та полум’я...
І руйнівна атака Супер-тяжелого меча, Пана Елліонаса: 0-й тип, падіння Миру.
Ці дві технології були протилежні, якщо не випадково. Та, яка хотіла створити і та, що хотіла знищити... "Сім'я світу" і "Міч зникнення".
Сфера, яка мала неймовірну силу, була спрямована проти клинка, здатного порівняти з землею цілу гору.
- -----!
Звук і світло зникли, а все навколо заповнили наслідки удару, який блокує всі людські почуття. Тільки два майстри змогли вижити, перебуваючи в цьому просторі.
Земля розтанулася, наче олія, а атмосфера стала безживною. Тим часом пан Елліонес, який подолав атаку свого ворога, спостерігав за двома силами боротьби між собою в самому епіцентрі цього лиха.
« Це... Це не зовсім звичайна справа. Не думав, що хтось зможе продати мою силу."
Його падіння миру було небезпечним для будь - якого противника, але вимагало надто багато часу на підготовку. Одного разу з його допомогою він зупинив річку, а якось повністю знищив гірське село орків.
Проте невідома магія, яку використовував Теодор Міллер, мала більшу силу. Однак пан Елліонес просто перехопив свій дворучний меч.
- Я здивований, але цього недостатньо щоб здолати мене.
Можливо, в цьому раунді він програв, але це не означало, що йому бракувало сили для подальшого протистояння. Його спеціальне обладнання не було таким простим заблокуванням. Його руйнівна сила була збільшеною « проривом » і якщо він зможе пережити цю атаку...
Але в той момент, коли він про це подумав...
- Ні.
У нього з'явився голос, який не чувся для вух.
– На цьому все.
Беззвучний голос Теодора Міллера проник у непрозорий бар’єр зі світла і шуму, оголосивши свою перемогу. Врешті-решт, пан Елліонес до самого кінця так і не зрозумів однієї важливої речі.
Теодор приховував свою « другу атаку ».
Це була велика магія, he >\ \cHacher і її друга фаза: « Вітер та земля ».
Ця техніка не обмежувалася тільки вогнем і водою. Земля і вітер також були протилежними стихіями. Абраксас, у своїй істинній досконалості, використав усі чотири атрибути.
"Назвемо це "Стихий вибух"!
А потім Пана Елліонас проковтнув беззвучний шторм.
***
Бу-тух!
Паладин з золотим щитом оступився і покатався по землі. Захиститися від нападу майстра було не так і складно, але болісний удар у боці другого противника був достатній для його рівноваги.
Коли хрестоносець впав, на нього завалився справжній град ударів. Один з них зміг точно пробитися крізь цю колоду, цілуючись пряміком в голову паладина. Якби ця атака досягла своєї мети, мозок Рубена був би миттєво знищений.
- Ч-чорт б вас побрав!
Хрестоносець був загнаний в кут, що спонукало його використовувати техніку, яку він припасав на останній момент.
На відміну від магічної сили, яка існувала в тілі самого мага, Божа сила була ззовні, і тому потрібно було більше часу на її концентрацію. Досвідчений хрестоносець міг породити себе божественною силою, а також збільшити допустиму межу за допомогою екіпіровки.
У випадку Рубена ця роль була його мечем і щитом. Ці скарби мали божественну силу і могли використовуватися для порятунку життя хрестоносців.
І ось поверхня круглого щита яскраво спалахнула, випускаючи хвилі божественної сили, які відштовхують двох майстрів.
- Хм-м, як же мене це дратує.
- Не поспішайте. Ми майже закінчили.
Бек Чонюн і Орта не змогли швидко завершити Рубена, але все одно залишалися спокійними. І це тому, що ця ситуація вже не перший раз була подібна.
На відміну від минулої битви з хрестоносцем, Бек Чонмюн бився пліч - о - пліч з Ортою і міг захищатися. Як тільки божественна сила, що зберігається в реліквії, закінчиться, то опір Рубена буде швидко придушений.
Однак це не означало, що в нас були й інші зміни.
- Бог Сонця Лайрон! Почуй свого слугу...
- Не хочу цього чути.
Перед тим як молитва викликала новий сплеск божественної сили, Орта шевель кинув пальцями. Світло протягнулося з неба до Рубена, і потік божественної сили зупинився.
Очі хрестоносців наповнили його двома почуттями: страхом і жахом.
- Н-ні, як моя техніка ...?
- Тобі не потрібно знати.
Не було жодних підстав навчати Рубена, а тому, що він дав таку холодну відповідь, Орта знову розрубав простір.
– Ку-а-ак!
Рубен ледве уникнув цієї атаки, але на його обличчі залишилося довге розпорошення. Якби він смикнувся в сторону миттю пізніше, це перерізало б його кістки.
Як тінь блукала по континенту, виконуючи місію на благо Мелтора, Орта знав, як поводитися з паладдинами та жерцями. Тактика поглинання енергії реліквій і різні трюки, які перешкоджають молитвам: все це було добре відомо йому.
Ключем до будь - якої перемоги завжди було знання свого противника. Це було справжнім життям. Таким чином Орта знав слабі місця хрестоносців і не перебільшив їх. А через те, що Рубену доводилося відбиватися відразу від двох майстрів, він просто не міг реагувати на всі атаки.
Це означало, що він не погрожував.
А Орта зробив вигляд, що допустився помилки, наблизившись до Рубена, який відразу ж скрикнув і замахнувся мечем:
- Юх-ха-а!
« Цей безмозкий маг наважився так нерозсудливо підійти на відстань удару? Що ж, в ім'я Бога я наведу його за виявлене пихатість!»
Золотисте лезо розсіяло повітря, і...
– Дурень.
... І розрубало порожній простір. Орта втратив кілька ниточок волосся, але здобиччю Рубена він не став. Ні, якщо бути точнішим, він сам успішно атакував його.
- Тобі потрібно більше тренуватися з мечем, — посміявся над ним Орта, махнувши руками.
Це була магія, яка розсіює простір. І ось, перш ніж Рубен відхилився назад, кінчики пальців Орти розрубали тіло Рубена по діагоналі. Ні, якщо точніше, вони « розрізали його ».
- Е-е?
Однак ані біль, ані кровотеч не потурбувалися, і до Рубена повернулося захоплення його обличчя. Він не знав, що зробив Орта, але його атака була безглуздою. Орта все-таки допустився помилки, маючи ідеальним перевагом.
Отже, Рубен тепер міг втекти. Хрестоносець не упустив цього моменту, відчувши, що маг вже не встигне його зупинити. Він переніс усю божественну силу в свої ноги, і ...
Бу-дух.
І нічого не зміг зробити, плюхнувши на дупу з засмученим виразом обличчя. Чому він спіткнувся в такій небезпечній ситуації? Це була дійсно дитяча помилка.
Але невдовзі він усе зрозумів.
Хрестоносець просто не відчував нижньої частини свого тіла!
- Ч-що за ...?
— Я перерубив деякі з твоїх спинномозкових нервів, — невиразно відповів Орта, ніби розповідаючи про сьогоднішній сніданок, - Твоя живущість подібна до таргану. Але навіть ти не можеш загоїти рани, які неможливо відчути. З медичного погляду, твоя сила неефективна.
Орта подивився на сплячого Рубена презирливим поглядом, що погнало хрестоносців у справжнє божевілля.
Фу-дух!
Тим часом меч Бек Чонмуна проколов руку Рубена, а заодно і його серце, прибивши тим самим хрестоносців до землі.
- Укх... Кхек... Ху...
Але Рубен не помер.
Бек Чонмюн з холодом подивився на хрестоносця і прищепив його мовою.
- Ха, навіть це його не вбиває.
- Щоб вбити хрестоносців, недостатньо проколоти його серце.
- Отже...?
Не відповідаючи на запитання, Орта підняв великий палець і одночасно з цим обрубав обидві ноги Рубена.
- Ук-ха-а-ак!
- Не хвилюйся. Твої спинномозкові нерви обрізані, тому ти не відчуваєш болю.
Це могло видатися жорстоким, але Бек Чонмюн просто мовчав.
Регенеративна сила Рубена, представлена під час бою та попереднього, означала, що він має добру нагоду пережити навіть найбільшу травму. Він продовжуватиме битися і з пронизованим серцем, і зі відрубаними ногами. Як тільки Бек Чонмюн витягне свій меч, хрестоносці почнуть швидко відновлюватися.
Бдум!
Зрештою Орта заволокнув Рубена, який мовчав.
- Як же я втомився від цих тарганоподібних паладинів.
Орта діяв так, ніби згадав щось погане про представників даної професії. Потім майстер Білої Вежі підібрав меч і щит Рубена. Їхня сила покладалася на божественну силу, але Орта вирішив забрати їх із собою.
Заховавши реліквії в просторуний кишеню, він витягнув кандалі. Це були ті самі кандали, які раніше використовувалися на Муджаці. Прийнявши їх з рук Орти, Бек Чонмун закував хрестоносців і зітхнувши сказав:
- Уф, ми зробили це. Дякую Вам за допомогу, пане Орта.
- Моя допомога була природною. Я розумію і поважаю занепокоєння наслідкового принца.
Переможцем у цій громадянській війні повинен був стати принц Ельсід, або Герцог Корнуол. Після того, як все закінчиться, війська Мелтора і Андррасу повернуться до себе додому, так що їхній підхід до поточних подій відрізнявся. У порівнянні з Королівством Лайрон, сусідом Солдуна, північні держави були далеко. А тому, якщо це було можливо, Ельсід хотів, щоб хрестоносці перемогли, але не вбивали.
Орта вирішив не нехтувати цим проханням. Якби Майстер Білої Вежі збирався вбити його, а не взяти в полон, то бій закінчився б на тридцять хвилин раніше. Отже, Бек Чонюн дякував Орті за його здоровий глузд.
А в наступний момент...
- -----!
За кілька кілометрів від них стався вибух небаченої сили. Піднялася грибовина, а земля затремтіла. Дистанція до епіцентру вибуху була значна, але навіть тут можна було відчути величезну спеку і тиск.
- Здається, ще одна битва підійшла до кінця — пробурмотів Орта, першим зрозумівши ситуацію.
Один з двох найсильніших людей зник. Але навіть Орта з його видатними навичками не міг сказати хто виграв або програв.
Видавши легкий подих, він насупився і додав:
- Хіба я не сказав, щоб ти пам'ятав докладати, сер Теодор?
Вперше за всю свою кар’єру пан Белой Вежі зрозумів, що надто компетентний юник теж може спричинити головний біль.