Розділ 149 разом з драконом (Часть 2).
Морські дракони або, так звані сині Дракони, були відомі як одні з найбільших між усієї раси драконів.
У них були обтікані тіла завдовжки понад 50 метрів, рога голова і сильний хвіст. У середньому вони мали більше та видовженого тіла, ніж дорослі дракони, які зазвичай не перевищували сорока метрів. Через один факт було зрозуміло, чому червоні дракони не могли тягтися синіми зміями в море.
Морські дракони відмовилися від крил, обравши середовище поширення моря та океану. Вони виросли в розмірах, відросли гострі кігті, а також спеціальні плавці та хвости.
Таким чином, синій дракон Аквіло, який спеціалізувався на пересування під водою, був швидший за стрілу з лука.
Кожного разу, коли її плавно вигнутий хвіст робив змахи, вона прокладалась на кілька сотень метрів вперед, видаючи перед собою потужну ударну хвилю.
« Ну, подивимося, що тепер ти мені зробиш» — жорстоко усміхнулася Аквіло, побачивши Гордовиню. Якщо на суші вона могла відчувати зловісне передчуття, яке походить від цього створіння, то у воді такого не було.
Гординя переформувалась, щоб бути більш ефективною у воді.
Аквіло якийсь час спостерігала за нею, після чого проговорила:
- Хм-м, варто краще вивчити це створіння після того, як я вб'ю її.
Така впевненість не була фальшивою. Вона прожила понад тисячу років і ще не дала піти жодній своїй жертві. І все ж ця нікчемна істота наважилася без запрошення увійти в її домен? Цього вона точно не могла пробачити. Усередині Аквіло спалахнув гнів, і вона втягнула у свій рот величезну кількість води.
Це було одно Дихання.
Вода, яку розклали з усіх боків за допомогою надвиснього тиску, ставала гострішою від будь - якого меча. Дихання мало достатньо сили, щоб розколоти на шматки цілу скелю. Теодор ледве пережив удар лише однієї краплини води, так що ця атака була дуже серйозною.
Вшу-у-ву-о!
З уст Аквіло вирвалася тонка суцільна лінія. Чим звужішою була вода, що виходила з пащі дракона, тим сильніший був тиск. Дихання миттєво подолав відстань 30 метрів, перетворивши привабливе тіло Гордовини у складний набір незрозумілих шматків.
Такий удар не міг би перенести навіть тіло, створене з адмантії! Тож не дивно, що навіть з усіма своїми захисними рисами, які перейняті в інших істотах, Гордак був розбитий у клочіку. Кров і тіло миттєво розкидали на всі боки. Але Аквіло відчула, що її ворог досі живий.
– Ты... Слизь? - Тихо пробурмотала Аквіло.
- Хоч ти і дурне створіння, але це правда, — підтвердила одна з частин Супербії.
Тіло королівської слизи...
Королівська слизь - монстр S-ранга, що живе в південних болотах, проти якого звичайні атаки були практично марні. Слабкість цієї істоти полягала в тому, що у нього було "ядро". Але воно не було серцем, мозком чи іншим важливим органом. Щоб знищити ядро, противнику слізі потрібно було лише разечно зруйнувати все тіло слизовою силою. Аквіло відчула, що ситуація набагато складніша за її спочатку, оскільки її Водночасне Дихання було найсильнішим з наявних їй атакуючих навичок.
- Тепер моя черга, — заявила Супербія миттєво відновив своє тіло.
Ще до того, як Аквіло змогла підготуватися, тіло Гордіні виросло у розмірах і з’явилася інша форма. Величезна хмара, вісім бджолоїдок і присоски, наповнені отрутою, одна крапля якого могла отріти дорослому чоловікові.
Це був легендарний монстр, який прослуховував справжній жах моряків і вважався одним з двох природних катастроф моря та океанів.
- Кракен!
Вісім бджолоїдок швидко вилізли вперед і обвилися навколо порядку здивованою Аквіло. Боюсьчим був не просто зовнішній вигляд цього монстра. Аквіло відчула, як її лусочки починають таяти від найсильнішої отрути.
Вона була найсильнішою в морі, але не була непереможна. І ось, отрута красна цілком був здатний знищити її луску, а зуби мегалодону були достатньо гострими, щоб проникнути крізь міцну шкіру дракона.
А втім, Аквіло ніколи не відступала.
Джух! Джух!
Щупальці, що оточували Аквіло почали опухати, ніби щось намагалося розірвати їх на шматки. Врешті-решт, вони не змогли впоратися з силою морського дракона і гнучкі кінцівки розірвало на шматки.
Бу-ду-дих!
По темній воді прокотилася настільки могутня ударна хвиля, що всі риби в радіусі сотень метрів відчайдушно кинулися навточок.
– ... Гаразд, час закінчувати ці веселі розваги.
Через це Аквіло вирішила серйозно зайнятися цією справою. Морська вода перемішувалась, і поле бою оточувало щільний мур морської течії. Це був вияв природної здатності морського дракона домінувати над водою.
Однак, незважаючи на повне зникнення шляхів для відходу, Гординя лише посміхнулася над своїм противником.
- Ця гра буде останньою в твоєму житті.
А втім, Аквіло нічого не відповіла. Для неї ворог був тим, хто мав померти, а не чоловіком, з яким треба було розмовляти. Битва вже почалася.
Аквіло пірнула в струху, яку сама і створила, а потім кинулася на Гордовиню.
Наслідки зіткнення двох істот були настільки потужними, що це викликало справжнє цунамі.
Один з правителів морів і океанів вступила у бій із гримуаром, який складався зі набору Семи гріхів.
***
Гру-ду-гу!
Незважаючи на те, що не було жодної краплі дощу, грюкнув грім. Морська гляда затряслася, а вібрація з велетенськими хвилями дійшла до гавані. Теодор, який використовував магію для плавання по морських хвилях, виміряв силу ударних хвиль і таким чином визначив місце епіцентру.
- Там.
Аквіло і Гординя билися на морському дні за три кілометри від узбережжя. Тео не знав, як складається бій, але все це відбувалося в такому масштабі, при якому йому явно не слід було втручатися.
Перша сторона — це дорослий дракон, з яким навіть Вероніка могла б не впоратися, тоді як інша була гримуаром із комплекту Семі Гріхів з розблокованою п’ятою печаткою. Це було поле бою, з якого ніхто б не зміг повернутися.
- Ти дійсно хочеш піти? - Поцікавився Обжерливістю Теодора, — Користуваче, кажу тобі, зупинись прямо зараз. Гордіня — це емоційне створіння, але водночас вона гримуар. Воно не вбиватиме тебе без причини.
- Ти в цьому впевнений?
– ... Ні.
Теодор посміхнувся і потиснув плечима.
- Ну, про це і мова. Навіть якщо я виживу тут і зараз, чи є якась гарантія, що я більше не зустріну її? Якщо вона стане ще сильнішою, ніж зараз, хто зможе зупинити її? На карту будуть поставлені вже не тільки життя Еллени та Ельфхайма, як у випадку з Леветайном.
– ...
- Тому я повинен спробувати зупинити її. Якщо наступного разу вона стане ще сильнішою, то вийде за межі того, з чим можуть впоратися люди цієї епохи.
Обжерство мовчазне. Виживання завжди було під найвищим пріоритетом, але воно виявило, що слова Теодора не марні. Битва з Гордовинею стане азартною грою, але наступного разу у них не буде навіть теоретичних шансів на перемогу. Крім того, з’ївши морського дракона, Гординя може досягти шостої стадії. І до того як континент сформує альянс для протистояння цьому монстру, він вже буде знищений.
« Здається, що обжерливість легко переконується далекоглядними поглядами на майбутнє...»
Теодор, якому вже кілька разів вдалося переконати Обжерливість, спокійно дивився на море.
Іноді над водою дзихався хвіст Аквіло, фонтанами розбризкуючи кров і пофарбовуючи таким чином воду в червоні кольори. Наслідки битви двох монстрів під поверхнею води були досить потужними, щоб їх почув кожен у радіусі кількох кілометрів.
Теодор поклав руку на серце, відчуваючи, що воно ось-ось вистрибне з грудей, після чого подивився на свою ліву руку.
– ... Чи це можливо?
Його голос був слабким, але Тео нічого не міг з цим вдіяти.
Перед сьогоднію зустріччю з Аквіло Теодор розробив кілька відчайдушних мір для протидії дракону і отримав деякі результати. Однак у нього зовсім не було часу попрактикуватися. Сучасна магія просто не спрацювала б на таких впливових істотах, а тому всі його надії були пов'язані з стародавньою магією, в якій він був досконалим новачком.
У цей момент до його вуха дійшов чийсь голос.
- Привіт, молодий пане! Хіба це добре кидати напарника?
Тіо, навіть не оглядаючись назад, знав, хто це. Ні, скоріше він боявся показати свій вираз обличчя Рендольфу, а тому так і відповів, стоячи спиною до нього:
- Що ти тут робиш, Рендольф? Ти можеш померти!
- Хіба я тобі не казав? Це не має значення!
Рендольф і сам був достатньо кваліфікований, щоб ясно це розуміти...
Картина битви двох монстрів нагадувала справжній адо-подібний пейзаж, в якому тепер брали участь і вони. Але Рендольф все ж заявив, що вони підуть разом. Така вірність і дружність були справжнім тягарем.
Теодор заклинання і завів взуття Рендольфа.
- Тепер ти можеш бігати навіть по воді. Звичайно, це буде відрізнятися від землі, але, думаю, ти впораєшся.
Рендольф зробив кілька кроків по воді, відчуваючи справжнє задоволення від того, що не пішов під воду.
- О, це добре!
Він міг ходити по воді за допомогою ауру, але найкраще було б зекономити енергію і не витрачати свою концентрацію ще й на цю техніку.
Рендольф, як і очікувалося від майстра, легко звикає до ходьби по хвилях. Це не ідеальне місце, але воно підходить для переміщення.
Проте, час для розмов закінчився.
- Це...!
- Обережно, молодий пане!
Шкр-р-н...
Без будь-яких засобів хвилі застигли, а тепле повітря стало холодним, наче товариші телепортувалися на північ.
Це щось схоже на Бурю 7-го Круга. Стоячи один біля одного, Теодор і Рендольф використовували свої сили для заблокування цього впливу. Звичайна людина миттєво застигла б кров у венах, а м'язи перетворилися б на шматки льоду.
Через раптово впавши на них холоду вії Тео покрилися кіркою льоду, але він швидко його струшив і відкрив очі.
– Море...!
Воно перетворилося на суцільну лід.
Перед очима товаришів розкинувся знаменитий холодний ландшафт півночі.
Від узбережжя до горизонту все було заморожено. Чайки, що літали в небі, впали на лід. Море промерзло настільки глибоко, що вода не здавалася навіть тоді, коли Рендольф як тести встромив у лід один зі своїх мечів.
І той, хто створив цей крижаний пекло ...
Бу-грух... Бу-гру-гру!
Прокинувшись крізь товстий шар льоду, наче це була тонка фанера, на поверхню викинув дракон з блакитною лускою.
Але в нього більше не було його звичайної бездоганної і обворожного виду, оскільки все тіло дракона становило справжнє місиво. Його луска розтанула від отрути, а шкіра була розбита зубами. Незважаючи на сильний регенерацію, ці рани не загоїлися і постійно кровоточили.
Хто ж зміг зробити таке з Аквіло, та ще й у морі? На дні льодовика, наче відповідь на це запитання, з’явилось гротескне тіло Гордовині.
- Вперед!
Якщо Аквіло загине, то їм двом теж прийде кінець. Гордіня була далеко не тим противником, якому могли протистояти Теодор і Рендольф.
Тео змив у небо, а Рендольф побіг по льоду. Відстань за три кілометри була занадто великою для людини, але вони обоє активували свої вміння так, щоб пришвидшити рух.
На щастя, Аквіло все ще люто чинила опір.
Бу-дух!
Гордовиня нанесла удар по довгому хвосту, після чого кинулася на Аквіло, занурюючи її глибше в льодовик і навантажено через тіло дракона безперервні удари своїми гострими кігтями. Можливо, це була одна з якихось особливих характеристик іншої істоти. Коли Тео наближався, то зробив магію найбільш ефективною у цій ситуації.
Але між ними все ще була надто велика відстань.
- К-кха, ця мерзенна хімера намагається мене залякати ...!
Аквіло почала готувати ще одне дихання, і Гордіня відразу побачила відкриту можливість. Її кігті спалахнули від нерозпізнаного отрути. Це була отруйна атака, здатна розтопити не тільки луску, але й м'язи дракона. Аквіло навіть не здогадувалась про походження отрути. Якщо ця речовина зможе вразити її серце, мозок чи хребет, то рана завдасть шкоди самому життю.
Кігті мітилися до Аквіло і та, відчувши неминучу поразку, закрила очі.
Гру-нуру-ру!
Потім грім громив у небі, і на Гордіню завалився вибух блискавки.
Це була магія блискавки 6-го кола, Раскат Гріма!
Теодор використав нагадування, щоб викликати відразу сім Раскатів Гріма. Від удару подібної сили неминуче мав страждати навіть той, хто активував це закляття.
Сім Раскатів Гріма обрушилися на непідготовлену Гордовиню, миттєво поразивши її нервову систему.
А потім прямо перед Аквіло опустився хтось у червоному плащі.
- Мабуть, ти скажеш мені не втручатися, — сказав чарівник, який успадковує один з Семи гріхів і ретельно підготовлений до бою, - Але, Аквіло, ви вже мене пробачите, але з цим творінням в мене було призначено побачення ще раніше.