Глава 81 — Срібна медаль за заслуги.
Новина про те, що головний герой Теодор Міллер, нарешті прокинувся, незабаром була передана і в королівський палац.
Придворний бал неможливо було організувати протягом доби, а тому підготовка почалася, коли Тео залишався в ліжку. Було вирішено, що це відбудеться через чотири дні.
Завдяки йому в Мана-вілі запанував безпрецедентний хаос.
Незважаючи на те, що в придворному балеті могли брати участь лише палаци, вулиці почали заповнюватись артистами та великою кількістю вина. Зокрема, треба було так багато вина, що у торговців, які просто пробували після закінчення магічного конкурсу, прямо-таки земля під ногами горіла.
- Алкоголь! Нам потрібен алкоголь! Гей, на складі ще що-небудь залишилося?
- Ні! Все вже давно закінчилося! І хто тільки додумався організувати таку велику подію відразу після магічного конкурсу?
- Скільки нам бракує вина? Якщо у нас немає потрібного об'єму, йдіть і задушіть цих чортових черепах в торгових компаніях!
- Ні, ви тільки уявіть собі! Вперше за всю мою кар’єру я втратив свинину!
Ніхто з тих, хто наближався до короля, у тому числі радників і майстрів Башен, не сподівався, що буде оголошено королівський бал. Тож торгові компанії, які тісно пов’язані з дворянами, просто не встигли вчасно реагувати. Маленькі і середні торговці спустошували всі свої закрими, оскільки Мана-віле стало жвавіше, ніж будь-коли раніше.
- І звідки тільки вся ця марнота?
У місті панував хаос, і це не лише торговці, але й охоронці.
Кількість людей, які вирішили відвідати Манавіль - столицю королівства Мелтор, була просто величезними. Найбільшою подією цього року був магічний конкурс, тому після його закінчення для вартових став справжній рай. Однак їх знову розбили по патрулях і відправили на чергування.
Вигляд того, як 100,000 вартових вдень і вночі бродять вулицями міста, був вражаючим сам по собі. Це стало доказом того, наскільки серйозною була ця подія, як - от придворний бал.
Невдовзі після цього новини про балет поширились і по всьому північному континенту.
- Що? Королівство Мелтор організовує придворний бал?
Інші держави просто не встигали відправити своїх послів та представників для участі в таких несподіваних подіях, але виявили величезний інтерес до самого балу і його головного героя. У досягнення Теодора, які були відкриті публічно, було важко повірити.
Деякі люди дивилися на це з дуже цікавими очима, тоді як інші критикували його за штучний герой Мелтора.
- Хіба це не вульгарно, поширювати дурні історії про героя, щоб збільшити свій національний вплив?
- Старший Лич? Якби щось подібне існувало, для його ліквідації була б вислана спеціально підготовлена група, а не якийсь юник. Мелтор, мабуть, намагається ввести в оману інших і поширювати такі безглузді чутки.
Дехто повірив цим історіям, тимчасом як інші суворо критикували їх.
Але, незалежно від того, вірили вони в це чи ні, час минув. І ось, коли наблизилася доведена дата, жителі Королівства Мелтор замерли і чекали фестивалю.
У такій атмосфері почався день придворного балету.
***
- Е-е?
Затягнувши краватку, Тео відчув себе дивно.
Він завжди потребував допомоги, щоб одягти щось на зразок фрака. Під час церемонії награбування Вінс допоміг йому, а коли він був у особняку графа Бергена, до нього були приставлені слуги.
Тим не менш, тепер він одягнувся виключно самостійно.
« Якби все було гаразд, немає складок чи пом'якшень» — подумав Тео у дзеркалі.
Коли він одягався, то навіть не думав про це. Його тіло рухалося, наче він звик носити такий одяг. Тео відремонтував рукави, поправив комір і підтягнув краватку. Такі рухи рук були просто неможливими і не мали великого досвіду.
Тео виріс у сільському маєтку і після цього одягався хіба що в студентську уніформу, а тому не міг бути обізнаний з правилами законного одягу. Однак він не здогадувався, що це спричиняє.
«... Він був героєм і принцом», посміхнувся Тео, після чого подивився на свою долоню.
Альфред Беллонтес був третім принцем Княжства Білонсів, який очолював Війну за незалежність. Це означало, що його становище було одним з найвищих. Така людина просто не знала етикету і норм поведінки в суспільстві.
Можливо, шосте відчуття було не єдиним, що могло передатися Теодору після використання « Tрансмісії». Він ще цього не розумів, але навіть його походка і поза відрізнялись від попередніх.
І це було пов'язано з справжнім духом королівської величності.
Скрип.
У цей момент двері зали очікування відчинилися.
- Тео, як йдуть приготування?
Вінс без зайвих церемоній увійшов до кімнати і, побачивши одяг Тео, закруглювалися очі.
За словами слуг, Тео деякий час тому був повністю розділений, але зараз його було цілком добре видно. Все було ідеально, починаючи з його пози і закінчуючи атмосферною навколо. Якби не знайоме обличчя Тео, Вінс, можливо, прийняв би його за когось іншого.
- Чудово. Отже, слуги не можна називати, — задоволено вимовив Вінс.
Потім він поклав на стіл якусь коробку і швидко зняв з неї кришку. Звук Теодора, що клікав по його погляду, викликав у себе всередині.
Це була розкішна тканина, яку вишивали червоною і золотою ниткою. Тео зрозумів що це і кивнув.
- Мантія Червоної Вежі?
- Верно.
Це не була звичайна мантія. Зазвичай виготовлення масового виробництва не було таким складним малюноком, а також не використовували такої гарної тканини. Крім того, магія вклалася у масові предмети лише певною мірою.
Але магічна сила, яка походить від цього алого халата, була приблизно на тому ж рівні, що й магія, котра пробуджувала рідкісний артефакт. Потім алая мантію була закріплена навколо шиї Теодора.
- Ох...! - З захопленням сказав Вінс, дивлячись на свого учня.
Червоні одежини розвіялися, наче полум'я, обернувшись навколо Тео на зразок пальто. Тео був одягнений в чорний костюм, а тому мантія була чудовим штрихом як для мага. Все це було зроблено в рамках підготовки до балу.
Потім вони якийсь час просто поговорили. Під час розмови Вінс люб’язно попередив Тео, з чим йому слід бути особливо обережним. Тео був досить холоднокровний як для свого віку, але знав, що знаті — зміїні мови.
- І наостанок, не сутулься і не опускай плечі — поклавши руку на талію Тео, вимовив Вінс, — Ти головний герой цього балету. Хто насміхається з того, хто отримує медаль від Його Величності? Пам’ятай, що тобі не варто наживати ворогів.
- Так і зроблю.
- Що ж, думаю ти з усім впораєшся і без моїх порад.
Тео вже зустрічався з високопоставленими людьми — Майстром Сінею Вежі; Майстерем Красної, Куртом III. Таким чином, він не злякався б, навіть застрелити маркера або герцога, оскільки був в компанії набагато більше екстравагантних людей. Справді, кулак Вероніки був набагато гіршим від влади двірників.
« Я навіть не можу засікти рух її кулака... Це набагато гірше, ніж»
Тео проігнорував своє тремтіння і обернувся, бо в цей же момент позаду нього пролунав голос:
- Барон Міллер! Будь ласка, пройдіть до місця проведення.
Вінс і Тео зустріли погляди один одного, а маг, на кінець пошкодивши свого учня по плечу, сказав:
- Тепер йди. Побачимося в бальному залі.
- Так, вчитель.
Тео залишив Вінса і пішов за провідником.
Стук. Стук.
Кожен крок примушував його серце шалено битись.
Гострі почуття Тео відчули присутність сотень людей, і він зрозумів, що вони всі його чекають. Йому здавалося, що він ніколи не зможе звикнути до цього. Тео пригадав собі, як багато років йому довелося зносити в академіях. Тим не менш...
« Я не дріжджу завдяки тобі, принц Альфред»
Альфред мав справжню королівську гідність і поводився як справжній герой. Він ніколи, ні в бою, ані на придворних зборах не стримувався від простих палаців.
У Тео була лише частина Альфреда, але його обкутала та сама аура. Його напруженість і незручність перед усіма цими людьми зникли. Зрештою, тигра не залякати зграям собак.
А потім задзвонив голос дворецького:
- Дозвольте мені представити його! Головний герой цього балету і перший одержувач Срібної медалі за останні 30 років!
Тео зробив ще кілька кроків вперед і провідник вказав йому на місце, де Теодору слід було очікувати. Між ним і залом залишався лише одна маленька завіса.
І ось, незабаром завіса від'їхав в сторону, і гучний голос оголосив:
- Середній чарівник Красної Вежі, барон Теодор Міллер!
Коли Тео зробив крок уперед, його осліпив яскраве світло.
« Не опускати плечі»
Цей великий бальний зал був для Тео свого роду сценою. І ось, кожен його крок був сповнений граційністю Альфреда Беллонтеса і чудовими рисами самого Теодора. Деякі палаци, які збиралися посміятися над сільським бароном, були порядку збентежені, побачивши його.
- Ні, хіба він не член благородної сім'ї?
- Як би я не дивився, він здається молодим паном з поважного роду...
- Напевно, у нього хороша витримка. Нелегко не тремтіти в такому місці...
Вони поставили Тео хороші оцінки.
Теодор зупинився у п'яти кроках від Курта III, який очікував його на високому подіумі. Тео, звичайно, впав всього на одне коліно, не як дворянин, а як справжній маг. Тим не менш, він не здавався чиїм-небудь підлеглим і виглядав більш велично, ніж сторонні його палаци.
- Середній чарівник Красної Вежі, барон Теодор Міллер вітає велике Сонце Мелтора.
Від вітання Теодора Курт III сміявся.
- Можеш піднятися, молодий герой.
Тео нешвидко встав. Він був гідним, але не нахабним. Це був неперевершений баланс, який навіть справжнім палацам-ветеранам було важко підтримувати.
Курт III, стоячи на подіумі, теж не міг стриматися. Щоб вшанувати того героя, який вчинив похвальні подвиги, король стояв на тому ж рівні подіуму, що і його слуги. Скільки людей досягнули такої слави у віці двадцяти років? Курт III точно не знав, але був упевнений, що небагато.
І ось, перебуваючи під сотнями пар очей, король і герой подивилися один на одного.
- Теодор Міллер, — сказав Курт III, тримаючи в руці маленьку коробочку: ти врятував найвищий ельфа від рабства і після того й невідомого ворога. Значення цього кроку ніколи не можна забути. Такий вірний слуга заслуговує нагороди.
Потім він поклав коробку в руки Теодора і твердо додав:
- Слухайте уважно.
Всі двори і маги відразу ж схилили коліна перед королем. Потім, коли Теодор знову опустився на коліно, Курт III похлопав його по плечу і сказав:
- З цього моменту барон Теодор Міллер отримає срібну медаль за заслуги! Крім того, йому видадуть тисячі золотих монет і на честь царського балету.
- Слухаємо і слухаємося, Ваша Величносте! - Викрикувала натовп, що послужило сигналом до початку придворного.