Білла досить швидко прив'язалася до власних протезів, і це змушує Олександра в критичному порядку повернутися до мого попереднього завдання. І щось мені підказує, що Кірхе з Анною були готові наслідувати його приклад, тільки б не залишатися зайвий раз в компанії британської злочинниці. До того ж, не дуже подобалися всі ті вольності, що дівчині дозволяли в моїй присутності. А вже коли Белла побачила тренування вейл... Чесно кажучи, я ледве-їдві встиг зупинити ту від жорстокої розправи над моїми коханками.
Занадто рішуче була настроєна жінка, яка вважала, що вейли використовують свої здібності без мого дозволу і цим намагаються обійти наш контракт... У кок-то спроби Белли піклуватися про мене були навіть милі. Проблема була лише в тому, що така турбота могла коштувати життя моїх коханок. Постійно слухати чужі скандали і звинувачення в м'якості, коли мова заходила про вейлі...
Коротше, я б навіть міг пробратися над іншими турботами, якби та не приносила мені стільки проблем, зовсім не полегшуючи мені життя... І це я ще не згадував про той скандал, що мені влаштувала кузина, після того як дізналася про те що я збираюся купити вейлам магічні палички. І заради цього навіть готовий змотатися у Францію... Чесно кажучи, тоді мені було досить важко довести Беллі, що я все ще не під іноземним контролем, а чари вайл на мене не діють зовсім від слова.
Але через це ми трохи втомилися, і разом з друзями вирушили до Франції. Звичайно, Белла бурчала поволі, але не хотіла трохи повеселитися зі мною. Вайли просто намагалися вести себе тихіше води, нижче трави, щоб не провокувати ще раз мою кузину. Та й так надто агресивна і запальна, особливо коли йдеться про магічні істоти.
Через те ж, до речі, ми і не змогли надто довго насолоджуватися прогулянками та шопінгом у Франції. Белле було просто неприємно усвідомлювати, що ми приїхали у Францію спеціально для придбання магічних полиць моїх вейлів. Добре, самі палички ми купили вже в другий день свого перебування у Франції, після чого мені довелося кілька ночей до ряду приймати ну дуже бурхливу вдячність двох сестер ... Що теж не так з Беллою, але та не сміла лізти в моє особисте життя, намагаючись просто не реагувати на нашу зі Вейлами поведінку.
А потім, не проживши у Франції і тижні, ми вирушили до Праги в Чехію. Я - отримувати майстерність в трансфігурації і рунології. Белла - шукати собі вчителів у бойовій магії... І навіть якщо сама Белла могла вкатати до землі більшість звичайних майстрів-дуелятів, але відмовлятися від можливості розширити свої знання та не збиралася. Крім того, для самої дівчини то було майже звичаєм. Її батьки, ще під час навчання Белли у Хогвортссі, посилали ту в Прагу на літні канікули, щоб та вдосконалила власні навички під наглядом досвідчених наставників.
Ну а вейли їхали з нами просто за компанію, і тому що тим по статусу покладеться завжди і всюди супроводжувати свого пана ... Хоча для них я все одно наймав одного вчителя - стареньку магію, що навіть не належить до жодної магічної гільдії, але вже багато років працювала приватним репетитором для юних чарівників. І хоча навіть моїх коханок було важко назвати молодими, але навчання ті вимагали самого-найскладового.
Можна сказати, що дівчата отримали від мене завдання пройти навчальну програму перших трьох курсів Хогвортса. Що, насправді, має бути не так вже й складно для цієї пари. Все ж ентузіазму і бажання вчитися тим було не займати, та й магічний потенціал у двох вейл був більш ніж пристойний. Таких чарівників було б достатньо, якби вони прийняли їх у Хогвортс. У який, між іншим, потрапляли тільки дійсно талановиті діти та благородна родина, готових втридорога платити за навчання своїх чад у кращій школі Британських островів.
Загалом так, всіх жінок у своєму оточенні я успішно зайняв роботу спокійно зосередження на власних справах. Так, я спочатку відправив запит-просьбу прийняти у мене іспит на звання майстра відразу ж в двох гільдіях, швидко же оплачуючи можливість здати цей самий екзамен... Ось тільки якщо з гільдією трансфігурації все вирішилося досить швидко. Мене там і так вже непогано знали, та й у мене були деякі знайомі в гільдії.
Через що мені призначили екзамен на найближчу кількість майстрів-ексменаторів. Мені всього-навсього і довелося почекати тиждень, з підсумку прибув на іспит для всіхоруби та з повною впевненістю у своїх силах. Що, власне, досить швидко окупилося. Лише пару годин досить активного чаклунства, змішаного з усним допитом-перевіркою моїх теоретичних знань, і перше кільце майстра магії вже закріплялося на моїй руці, залишаючи свій слід в моєму аурі.
Все швидко, лаконічно і досить просто... Де більше проблем з гільдією рунологів, які спочатку хотіли відмовити мені в екзамені, заперечуючи те, що мені, по хорошому, взагалі-то потрібно спершу звання підмайструнок отримати. Ну а там вже, через кілька місяців, можна і назву майстра зареєструватися, якщо вже я так упевнений у власних силах... Що не дуже те і відповідає правилам самих магічних гільдій, який ще кілька століть тому зобов'язалися приймати в себе будь-яких чарівників, що хочуть закріпити власні знання та навички офіційно.
Але мене, як наслідок все одно хотіли м'яко так послати, можливо, через мою молодість, заодно не віддаючи ту частину моїх грошей, що з'їла б різниця за склад іспитної комісії на звання підмайстру... Але ж та, на яку вона йде в чотири рази дешевша ніж така сама процедура, але для звання майстра. Добре, питання все ж вийшло урегулювати. Парочка моїх знайомих з гільдії трансфігураторів вступили за свого молодшого товариша, за що відразу ж і отримали досить щедрі подарунки з мого боку...
Ну і сама гільдія рунологів з носом не залишилася. Я зовсім не скупився на галеони, які чудово змащують майже будь-які бюрократичні механізми, яких в гільдії рунологів теж було упереджено. Так, у мене все ж погодилися прийняти іспит на звання майстра, нехай і використовуючи для початку подібний екзамен, але на титул підмайстря... З чим не сталося особливих проблем. Сам факт того, що я міг використовувати і створювати дійсно складні рунічні конструкції, дозволив мені отримати звання підмайстру Ручної магії.
Куди більше проблем з іспитом саме на майстра магії. І проблеми почалися ще з самого початку, коли мене мало не завалили на теоретичній частині екзамену, змушуючи відповідати на дійсно кандзі і дуже неприємний для мене питання... Екзаменатор, гад такий, досить швидко знайшов слабкі сторони в моїй освіті, зачепившись у ті, акі скажений пес в дитячу ногу...
Було мало приємного, коротшого. І я дійсно мало не провалився на самому початку іспиту, з підсумку навіть застосовуючи допомогу Ворона, який в екстреному порядку допомагав мені знаходити відповіді і рішення на поставлені запитання. Я б сам, як би це не звучало дуже швидко, навряд чи впорався би з теоретичною частиною екзамену. Занадто специфічні ручні ланцюжки зацікавили екзаменатора.
А я, як ні круті, в першу чергу практика, через що багато нюансів місцевих рун мене використовують постольку оскільки з огляду на наявний у мене аналог. Я знаю більше, а то й взагалі більш ефективного. Такі відмовки навряд чи допомогли б мені здати іспит, через що довелося природно викручуватися, використовуючи свій дух Охоронника.
Ну і в наступний етап іспиту я, звичайно, проходив вже з не кращою оцінкою, через що мої розробки у рунології сприймалися комісією ну з дуже великим скепсісом. І навіть коли всі перевірки показали ефективність моїх винаходів, до мене все одно залишилося багато запитань. Багато майстрів почали підозрювати, що я банально купив чужі розробки, якось зумівши обійти їх контракт, який змушує мене надати комісії саме власні дизайни і теоретичні викладки...
У що було важко повірити, але мені все одно майже на пальцях довелося пояснювати роботу своїх ручних конструкцій, заодно пояснюючи, як і в якій послідовності я їх створював... З чим у мене також виникли деякі проблеми, бо декотрі з запропонованих мною руних конструкцій були простими переробками вже відомих мені заклинань і ритуалів під місцеві рудні мови.
І навіть я чудово розумів, що і як я робив, але на деякі питання щодо нюансів роботи того чи іншого закляття, я все одно міг відповісти лише з дуже важкою працею та те вельми приблизно... Але я все ж таки вітав цю частину екзамену, переходячи до фіналу - розраховую і створенні абсолютно нового закляття або ритуала, суть якого повинна буде вибрати сама іспитна комісія.
- Ну що ж, Регулес Блек. Суть вашого наступного завдання буде максимально проста: переробляйте закляття "Люмус" так, щоб замість звичайної пучка світла заклинання видавав направлену хвилю світла ширшеї у ваше передпліччя... І, скажімо, фіолетового кольору. - З легкою насмішкою і іронією, дивлячись на мене, простягнув статичний чоловік сорока сім років. - Думаю, для вас таке завдання не стане чимось особливо важко. - З відвертістю в голосі, додав екзаменатор...
Чья аура не вирізнялася особливою гнильцкою або навіть чимось неприємним. Ні, переді мною стояв цілком простий чоловік — досить видатний для цього світу маг... Що абсолютно не вірив у мої здібності, вважаючи звичайним мішунком, які рідко коли намагаються здати такого роду іспити, даючи нові способи обманути систему.
- Я вас зрозумів... Це дійсно не повинно бути чимось складним. - Спокійно погодився я з чоловіком, відразу приступивши до розрахунків. Добре, варіацій Люмуса Регулус багато знав, той ще до прибуття у Хогвортс відробляв подібного роду закляття під наглядом свого батька. Мати в той час все свою увагу приділяла старшому синові, через що тоді ще зовсім молодий Регульус і шукав підтримки у батька, який не знав чим особливо зайняти свого відприка...
Загалом так, у мене було достатньо зразків для реконструкції найпростішого закляття. Потрібно було тільки розрахувати ручний ланцюжок і придумати, як ту можна вплести у вже відоме мені закляття. Нічого складного, по болюшему рахунку. Звичайний чарівник, навіть закінчення справді елітні магічні школи, навряд чи всидить подібні розрахунки за ті кілька годин, що мені дали на виконання завдання... Але для мене цього часу буде навіть з надлишоком...
Чого я, мабуть, все ж не буду показувати. Краще вже продовжу будувати з себе не занадто впевненого у своїх навичках мага, щоб уникнути зайвих питань, закінчуючи своє завдання буквально на останніх хвилин... І плювати, що спочатку я на себе подібну роль приміряти точно не збирався. Оскільки це вже так, то не варто створювати нові сумніви щодо чесності у екзаменаторів. Тим більше що я не дуже те і хочу пройти через які-небудь додаткові випробування, який я цілком собі можу й завалити ...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek