- Ну як тобі? - З легкою усмішкою уточнив я в Белли, спостерігаючи за тим, як дівчина кілька невпевнено намагається рухати своєю новою рукою.
- Непривично. - Зосередливо хмурившись, відповіла мені жінка, під кінець все ж піднімаючи свій погляд на мене. - Відгук від руки такий як хороший... Але вона здається такою важкою. - Трохи втрачено, відповіла мені Белла, поступово починаючи все більш і більше активно працювати новою кінцівкою, розмінна пальці та крутя пензлем.
- Це якраз нормально. Я ж тобі вже казав, що багато м'язів у твоєму тілі після втрати руки встиг серйозно атрофуватися. Твоєю спиною, плечима і трапеціям буде досить важко звикати до нового навантаження. Намагайся не звертати на це особливої уваги... Ну а твоя фізична форма в цілому ми ще займемося. - Я пояснював кузині, уважно оглядаючи справжній зором рух аури Белли.
І результат, в цілому, мене більш ніж організовував. Звичайно, деякі з цих накладок не обійшлося без мене. Але я зробив перший такий артефакт і вже не кажучи про те, щоб відрізати протез із рештою тіла. Але загалом все пройшло добре, аура дівчини починає зливатися з артефактом. Кров починає циркулювати по штучній руці, а значить ніяких помилок мене зовсім не було. Скоро аура і тіло Белли повністю звикнуть до нової кінцівки, а більшість її сьогоднішніх проблем просто зникнуть. Про що я й розповідав.
- Що ж, мабуть ти правий... Мені просто потрібно трохи звикнути до нової руки. - З легкою посмішкою на губах, прошепотіла жінка... У наступні хвилини протез ударив у сусідній стіні. - Ауч... - Вона відразу пошкодувала про своє рішення, але зуміла підвезти зовнішню частину стіни. Що звичайний удар, без будь - яких проклять, які підкріпляють або роблять ті ж прання, навряд чи вдасться досягти. Але стіни в моєму заміському домі були міцними.
- Не варто так різко переходити до понад навантаження. Твій протез, звичайно, не сильно постраждає від таких ударів, але його чутливість все ще на рівні звичайної руки ... Штучна шкіра дає тобі багато відчуттів. І якщо її пошкодити, приємного буде мало. - Спокійно зауважив я, спостерігаючи за тим, як ця сама шкіра в районі кулака починає стікати кров'ю.
- Кров? - Кілька шоковано зиркнула на мене жінка, затискуючи рану своєю справжньою рукою.
- Ти що, зовсім мене не слухаєш? Я ж казав тобі, що біопротез - це не проста залізниця. Вже дуже скоро він стане частиною твого тіла. Твоя кров вже циркулює в ньому. Звичайно, мій артефакт набагато міцніший за звичайне тіло, але щоб відтворити нормальну чутливість довелося пожертвувати частиною цієї самої міцності... Подай в артефакт трохи більше магії і шкіра на руці відновиться. - З якоюсь насмішкою дивлячись на свою кузину, простягнув я.
- Так, ти дійсно говорив про це... Але я, якщо бути чесно, не дуже тоді повірила тобі. А зараз і зовсім забула про цю інформацію... - Трохи присоромлено, прошепотіла жінка, з якоюсь навіть ніжною дивлячись на нову кінцівку. Штучні кажі регенерували на очах, зупиняючи кровотечу за лічені хвилини.
- Що ж, більше не забувай про такі нюанси... Гаразд, можеш освоїтися поступово з новою для себе кінцівкою. Сильно не перенапрягайся, звичайно... Але за допомогою мілких двигунів можна і відпрацювати свою нову руку. - Спокійно простягнув я, починаючи згадувати цілий перелік вправ, що могли б допомогти Беллі швидше освоїтися з протезом. А потім я просто пішов, дозволив дівчині побути наодинці з собою.
В основі виховання, та просто не могла дозволити собі випустити всі ті емоції, що зараз бушували всередині неї ... Так, зовні Белла залишалася досить спокійною і холодною, але я й безментальній магії міг зрозуміти, що Белі дуже важко підтримувати цю її маску ідеальної аристократки. Жінка була майже готова до радості, і лише моя присутність зупинялася від такого задоволення.
Тому я не став і далі ту сором'язливість, переконавшись, що операція я зробив правильно і ніяких проблем з протезом у Белли найближчим часом виникають не повинно. Можна було і залишити жінку на самоті, тим більше що у мене на сьогодні ще були заплановані деякі справи ...
Так, повністю відновившись після операції і просто відпочинивши, я поїхав на тренування з Олександром. Сам дампір вже кілька тижнів просто прохолоджується від своєї роботи найманцем... Але я не сильно проти чогось подібного. Відпочити теж колись потрібно. Так само і його присутність підле мене було дуже навіть до речі.
За той час, що ми з ним не бачилися вживу, німець встиг замаскувати і добре так покращити свої навички. Спочатку шпигунство в таборі Воландеморта, потім життя найманця і відновлене полювання на вампірів... Усе це спонукало хлопця постійно удосконалюватися в бойових навичках. Та і до мого завдання з пошуку рідкісних знань той підійшов більш ніж відповідально, разом з тим розширяючи та власний арсенал заклять.
Отже, той вже зараз був досить цікавим противником для мене. Звичайно, вся сила проти дампіра не мала сенсу воювати. У теперішньому бою я того розірву на шматочки за лічені хвилини. Але ось тренуватися з ним було одне задоволення... У певному сенсі, мені було навіть чого повчитися від власного друга. Його досвід і деякі проблеми з резервом магії, змусили дампіра знаходити досить цікаві рішення та комбінації заклять, які я із задоволенням і перейняв, розширюючи вже власні можливості.
Власне, саме через наші постійні тренування я був готовий дозволити Олександру і далі прогулятися в Іспанії. До того ж, той дійсно багато чого встиг витерпіти від моєї кузини, ніж повністю заслужив невелику відпустку для себе... Правда, довго тому в моєму домі все ж краще не затримуватися. Бела вже дуже скоро звикне до власного протезу, знову почав тероризувати хлопця. Про що я й попереджав, стверджуючи це майже до аварійної евакуації з південних берегів Іспанії.
Ну а поки той дійсно не втік, я і вичавив з хлопця цей максиму, що він міг мені дати на тренуваннях ... Заодно і вейл вдалося загнати на тренування. А все через те, що присутність Белли в якийсь момент дійсно змусило дівчат відмовитися від непотрібного сором'язливості і але здатися мені у своїх істинних формах. Важко злякатися, коли на тебе вовком дивиться чари, що ще кілька місяців тому вганяла жах цілу країну... Так, я зміг оцінити які-никакі можливості дівчат в магії вітру і вогню ...
Які не вражали, але все одно вимагали тренування і відробітки. Я навіть поділився своїми методиками з удосконаленням чаклунства двома дівчатами. Добре, в силу своєї природи, своєю магічною силою Вейли відчували дуже навіть непогано, навіть уміючи ту худорляво контролювати. Все ж таки, оборот з жінки в якомусь образі вогненної гарпії - це чисто магічний процес. І щоб освоїти той на свідомому рівні, дещо контролювати свою магію все ж таки потрібно знайти.
- Регулус... - Акуратно почавши в мій ментальний захист, покликав мене Ворон. - Ти обіцяв відвезти мене до Праги... Я хочу ознайомитися з закритими бібліотеками майстрів магії. - Вирішив нагадати про мою обіцянку дух, викликаючи пасту посмішку на моєму обличчі.
- Я пам'ятаю. - Мислливо відповів я духу, створюючи між нами стійкий ментальний канал. - І я навіть можу зрозуміти твоє нетерпіння... Але для початку я все ж планую відвідати Францію. Це не займе багато часу... Але мені все ще потрібно трохи часу на підготовку. Не впевнений, що у мене ось так відразу вийде здати екзамени на майстерні одразу ж в двох гільдійях. -Спокійно зауважив я, кілька розважаючись за рахунок власного захисту. Коли справа заходила про вивчення нових знань, він ставав нетерплячим.
Але тепер я не дуже переймався тим, що мушу носити зі собою купи книжок з моєї племінної бібліотеки. Крук вже запам’ятав усю інформацію звідти, поступово допомагаючи і вчуся з усіма тим знанням, що встиг накопичити мій рід за багато століть. Справа не була швидка, іноді прочитати книжку було набагато легше і навіть швидше, ніж обробляти інформацію від духу...
Але я все одно був задоволений цією ситуацією. Ліня практика в ментальній магії мені точно не завадить, та й книжки « Прочитані» так назавжди відпечатувалися у моїй пам'яті, міцно занурившись в мої знання про магію в цілому. Саме через це, до речі, я в якийсь момент і вирішив отримувати відразу два майстерності у місцевих школах магії.
За трансфігурації у мене і так вже було звання підмайстря ... Отже отримати коліно майстра буде не так вже й складно. Навиків для чогось подібного мені точно вистачить. Ну а там вже можна буде і гільдію рунологів відвідати. Звичайно, стати майстром рунології не буде легко. Але рунологія в першу чергу вимоглива до теоретичних знань мага, з якими у мене проблеми як і немає.
Однак, Рунологи - це ті маги, які можуть місяцями розраховувати ланцюжки руну та скріпки заклинань, створюючи таким чином щось абсолютно нове. Ну або перетворюючи під себе щось вже відоме магічному світу.
Сам я вже таким займався уже ні раз і не два, через що вибір і впав саме на гільдію рунологів. Навіть без знання шумерських рун, які в наш час не користуються особливою популярністю і взагалі відносяться до класу забутої магії, я повинен осилити звання майстра. Доведеться, звичайно, кілька своїх наробок передати в їх гільдію, але це у будь-якому випадку того коштує.
Якщо у мене вийде отримати звання майстра рунології, я не тільки зможу здорово зміцнити свої позиції і репутацію в магічному світі, але отримаю практично повний доступ до ексклюзивним наробітом інших майстерів рундології та бібліотеці нової для себе гільди в цілому ... Про що мріють мій дух Охоронець, давно вже обґрунтовуючись на нові знання, які мало не є головною метою його існування.
- Не смійся наді мною. - Помітивши мої веселощі, просвищив у мене в голові дух. що мені таке не дуже подобається. - Твоїх знань вже цілком достатньо для отримання двох майстерних перснів... Тож не змушуй мене чекати. - Трохи невдоволено додав Крук, потихеньку починаючи заспокоюватися.
- Ти ще покомпонуй мені тут. - Вслух фиркнув я, тим не менш не втрачаючи свого доситьго мислення ... Нечасто Ворон щось у мене просить. Його нетерплячість була для мене чимось кумедним.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek