Ігровий дім Кроуїл — це місце, відоме як місто. При цьому, якби мене попросили описати це трьома словами, я б не подумав відповів, що це суміш бару, казино і стриптиз клубу. Але на відміну від більшості таких творів, ігровий будинок Кроулі міг похвалитися цивільністю і гарною атмосферою скромної розкоші. Не просто так відпочинок у подібному заїзді не вважався чимось ганебним навіть серед вищих чинів в міністерстві магії...
Хоча звичайні чарівники і навіть відкриті покидьки цього магічного світу іноді заглядали, що декілька з них падали в око. Але особливим для мене це не стало, тим більше що Регуус у свій час встиг відзначитися в цьому закладі, відпочиваючи в компанії своїх друзів-пожирачів. Так що в цілому, атмосфера цього місця не стала для мене чимось особливим...
Хоча я був надто зосереджений на своїй фігурі, але майже відразу відчув її. І це не дивно, адже під мантіями невидимих чарівників більшість з них точно складалась у рядах пожирачів. Ні, велика частина уваги до моєї персоні походить з боку звичайних чарівників, часто працівників міністерства магії. Що, схоже, чудово знали про мій конфлікт з Воландемортом і не очікували мене побачити в подібному заводі.
Ну, це вже не мої проблеми. Хоча, мене кілька забавляла ситуація, коли десятки магів украдалися за тобою так пильно чекають можливої сутички з пожирачами... Але при цьому всі ці випадкові свідки не поспішають покидати ігровий будинок, мабуть не усвідомлюючи, що в будь-який момент можуть перетворитися з випадкових свідків у не менш випадкової жертви. Ну, тут вже кожен сам собі лютий Буратіно... Я ж вирішив не звертати уваги на простих чарівників, дуже швидко переміщаючись на другий поверх місцевого казино, приєднуючись до партії в покер.
Нічого незвичайного або вибивається з місцевих порядку. Якби не моя особистість, про яку останнім часом не сказав хіба що зовсім вже ледачий чарівник, то на мене і зайвий погляд ніхто б не знайшов причини. Хоча згодом моя любов до персону почала зникати, я зміг розслабитися і стати нерозбірливим у грі та алкоголю. Принаймні, саме таке відчуття я залишав про себе, терпеливо чекаючи поки пожирачі смерті відреагують на моє поява на їхній території.
Добре, але не треба було довго чекати на їхню реакцію. Я навіть програти особливо нічого не встиг, як паручку смутних знайомих аур рушила в мою сторону ... Тоді як ще десятка чарівників, відчутно слабша від провідної пари, намагалися непомітно взяти в оточення весь зал, де порядні маги і розважали себе азартними іграми.
- Регулус Блек. - Трохи хрипкий голос пролунав у мене з-за спини, привертаючи до себе увагу моїх невольних противників по грі ... Половина з яких вже була непогано оброблена моєю ментальною магією і сильним алкоголем. - Не думав, що тобі вистачить мужності ось так у відкриту заяву на територію нашого лорда. Невже зрадник вирішив покаятися... Або ж ти надто сильно злякався, прийшовши сюди щоб замолювати свої гріхи перед нашим лордом. - Поганенько посміхаючись звернувся до мене лорд Кроулі.
Власник цього закладу вирішив привітати мене особисто... Як це мило з його боку. Я був би навіть захоплений, якби той не рухався в мою сторону з палицею наперевісно підчепивши мого колишнього друга. Барті Крауч молодший йшов трохи позаду вже відверто старого чарівника, який ненавидить і якимось сумним поглядом гіпнотизую мою спину. Мабуть, тому було дійсно неприємно усвідомлювати, що його друг виявився приятелем ... Що було б кумедно, якби я не знав як саме лорд добивається подібної відданості від своїх підлеглих.
- Нагадай мені, Кроулі, з яких це пір у твоєму закладі було прийнято відволікати шанованих чарівників від їхніх розваг? - Трохи насмішливо звернувся я до літнього мага, легким рухаючи власне крісло і себе самого особою до того, хто розмовляє зі мною чарівнику. - Чи під час моєї подорожі Європою в Британії було важко поводитися ввічливо у присутності шанованих гостей? - Не вдаючи з себе глузування, уточнив я.
- Ну чому ж? - Вирішив, підтримати мою гру довгоп'яний старий. - Хоча й не прийнято, щоб гості були поважними... От тільки ти давно вже втратив право називатися нашим гостем, Блек. Зрадивши нашого лорда і перемітившись на бік Дамбльдора, ти зробив мене та мій рід своїми ворогами. А з ворогами мого роду в цьому заведенні розмову особливий. - Зло звузивши очі, прошипів чарівника, отримавши у відповідь лише спокійну посмішку...
- Але ти все ж не поспішаєш нападати на мене, старий... Хіба ти боїшся мене? Чи, може, ти чекаєш свого обпеченого лорда, щоб той прийшов і врятував тебе від поганого мене? Щиро веселившись за чужий рахунок, простягнув я... Вже проникнувши в розум стоїть навпроти мене мага, заодно дізнавшись, що лорд дійсно пообіцяв прибути сюди протягом найближчої пари хвилин. Ну а до тих пір Кроулі повинен був тягнути час, не дозволяючи мені покинути його заклад. Хоча, я начебто як і так нікуди не збирався ...
- Ти смішний, Блек. - Сухо підвів губи чоловік. - Але я дійсно не збираюся нападати на тебе тут і зараз. Лорд оголосив тебе своєю здобиччю... І мені лише доручено стежити за тим, щоб ти не втік від нього раніше часу. - Безкровно безсилаючи через ситуацію, простягнув старий ... Я завжди готовий вступити в бій, « намагаючись мого втечі». Забавний, у мене за спиною п'ять магів, що в будь-який момент готові обнажити свої палички і віддати своє життя, в одному пориві захистити мою шкіру.
Так само й сам Кроулі, навіть якщо той і не усвідомлював цього, вже був під моїм контролем. Тільки лорду з'явитися мені на очі, як в нього політають авади з досить несподіваної сторони. Я постараюся, що моє привітання в певній мірі оцінило знаменитий некромант... І навіть якщо така дрібничка не зможе завдати великої шкоди, я все одно перехоплюся начальством, що теж багато.
- Що ж... Я нікуди не поспішаю. Можна і чекати на твого лорда. Пророкував я, відчуття сили аури в радіусі моєї чутливості. Темний лорд прибув до ігрового будинку Кроулі, про що вже через кілька хвилин нам і повідомили звичайні відвідувачі даного казино, вигуками жахаючи привітом могутні некроманти... А той був дійсно сильний, маючи резерв доброго такого майстра магії, що з врахуванням його спеціальності і спеціфеї місцевої школи магії - дуже і дуже серйозно. - Ну а ось, до речі, і він. - Піднімаючись зі свого місця, простягнув я...
Так пробуджуючи Барті Крачара молодшого, що вважав мої дії спробою втечі, відразу ж вкинувши паличку... І отримуючи оглушливе прокляття прямо в лоб, не встиг зреагувати на раптову атаку свого останнього союзника. Лорд Кроулі не вважав за потрібне оформити свій ментальний захист, і він поплатився за те, що застав свого товариша... Якого я вже в наступну мить підкорив Імперіусом, не бажаючи втрачати час на обхід всіх захисних артефакцій мого колишнього друга.
- Радий вітати тебе, Воландемор. - Розбравшись з маленькими проблемами, відсалав я келихом із вогнетривки у бік темного лорда. Той же зреагував на подібне привітання дуже нервово, рваним рухаючись в мою сторону і вдаривши у поза досить глибокою хвилею власної магії...
Оскільки багато з них уже були під таким градусом, то така демонстрація стала для мене дуже неприємною, я продовжував посміхатися і не соромився випити. Все одно, перед тим як прийти до цього закладу я накачав себе всілякими зіллями та еліксирами, підготовивши своє тіло і розум до складного бою... І від алкоголю, звичайно ж.
- Регулус Блек ... Мій юний друг, що настільки безглуздо наважився перейти мені дорогу. - Зосередивши свій погляд на мені, прошипів блідолиций чоловік, в одну мить залетіваючи на другий поверх завдяки своїй фірмовій магії польоту. - Знаєш, мені навіть шкода, що ти зрадив мене... Так само як чарівник може досягти дійсно багато, продовжуючи свою службу мені... Але ти вибрав інший шлях, і за це тобі доведеться тримати переді мною свою відповідь. - Столь же шипким голосом, продовжував тягнути слова знаменитий маг. І чесно визнати, його присутність дійсно надихала, а ментальний тиск змучив мене неслабо так напружуватися...
- Саме для цього я прийшов сюди, в цей славний заклад... Пора б нам вирішити свою незгоду, Воландемор. А то мені вже дуже набридли твої спроби підвезти мені настрій... Хоча, тіла твоїх слуг все ж були для мене досить корисними. Так що якщо ти прямо зараз вибачишся переді мною за свою зухвалість, я може і подумаю над тим, щоб зберегти тобі жалюгідне життя. - Весело обходився я, кликавши в руки свою магічну паличку і палицю ... Негайний ухиляється від променю чужої авади.
- Мальчишшка! Ти зовсім втратив відчуття реальності... Але не переживай. Зараз я покажу тобі, поч ... Я намагався залякати мене « наступник Слізеріна», в результаті перериваючись на середину своєї промови, вимушений у темпі захищатися від семи літаючих в нього авад... Не надто сильний, бо ті що знаходяться під моїм контролем маги були не дуже то й сильні в подібній магії, а деякі, за типом того ж Барті, ще і чинити мені дещо умудрялися.
Але подібна атака все одно змогла змусити лорда заткнутися, шаленим поглядом окидаючи моїх невольних союзників ... Без вагань відсилаючи в ті серію прибійних заклинань, я теж намагався образити себе. Отримувалося у того не дуже, але початку битви було покладено ... А вже через кілька секунд в хід пішли сильні ментальні атаки з обох боків, а другий поверх ігрового будинку охопило пекельне полум'я, роздувлене і підхоплюється моїми духами вогню та вітру...
Чи варто казати, що навіть лорд зміг заманити нас на таку атаку і зосередитися на своїй охороні? Тоді як абсолютна більшість інших магів, що раніше взяли мене в оточення, і зовсім порвали з життям... У аварійному порядку проходить кремація. Ну а ті, хто все ж зміг уникнути смерті від вогню вже через пару мигвин були похованих живцем через обвалився стеля... Який і став сигналом для людей, що живуть поблизу чарівників з ордену фенікса що вже в скорому часі повинні будуть вступити до нашої маленької заваречки.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek