- Аластар Грюм? - М'яко звернувся я до вже немолодого чоловіка, кидаючи насторожений погляд в сторону компанії, яку і очолював досвідчений аврор. - Не думав, що ви так швидко зреагуєте на мою пропозицію. Підійшовши ближче до компанії, я лагідно кивнув у бік Сіріуса і Джеймса.
- Блэк... Пожирачське відроджування, що перемітається на наш бік. - Не дуже привітно привітав мене аврор, вимушений відразу ж покинути звичайного удару в щелепу у моєму виконанні. І ми повинні віддати належне тому, що він зреагував дуже швидко, навіть якщо я був наздогнав цього чоловіка під дихом. Добро, підтримка Грюма не встигла адекватно відреагувати на мою атаку, двигнувшись в бік свого командира вже після того, як того повелося з мого удару.
А сил на удар я вкладав багато, та й сам удар у мене дуже навіть поставлений. А втім, невелике зростання тіла працелюбним і магією дозволило мені не перейматися тим, як інші люди реагуватимуть. Ідучи на зустріч з маловідомими мені магами я і так був у близько бойовому стані... Зараз же я і зовсім можу почати магічний бій в будь-яку мить. що воно мені не потрібне. І терпіти подібні образи в свою сторону дуже небажано для моєї репутації.
- Ти що робиш, Регуус? - Налетів на мене шокований і злий Сіріус, тим самим відділив мене від решти магів ордену фенікса. Брат швидко відреагував, не даючи своїм товаришам зайвого приводу почати повноцінну битву... Хоча, щось мені підказує, що подібне рух Сиріуса було не до кінця свідомим. Той просто за старою звичкою намагався переконати молодшого братика. Ну або, принаймні, щось подібне і відчувався в розумі Сиріуса.
- Ще одне нецікаве слово в мою адресу, і я докладу всіх сил, щоб додому ви сьогодні не повернулися. - Повністю ігноруючи мірошника перед обличчям брата, прошив я, дивлячись прямо на понівечене обличчя Грума. - Я не збираюся втягувати у таку відповідальну справу людей, що мають проти мене якісь упередження. А тому, ті, хто так само вважає мене власником темного лорда, можете звалити звідси на хуй. Я не просив вашої допомоги. - Доповнив я свою промову, трохи надаю на не найменш дрібну компанію магів своєї магії...
Звичайно, тепер я не маю достатньо сили, щоб навіть звичайна людина в моїй присутності стала такою ж поганою. Але магічний тиск з мого боку все одно змусив далеко не найсильніших чарівників відчувати себе незручно в моїй присутності. Підозрюю, будь тих на десяток чоловік менше і хто-небудь міг і зовсім піддатися паніки, йдучи на рахунок у власних інстинктів ... Хоча, деякі товариші Сіріуса і так трохи поблудили після моєї промови та демонстрації сили.
- Так вже й не просив... Чи не ти через свого брата вирішив зв'язатися з Дамбльдором, щоб той виділив людей для твоєї підстраховки. - З легкою насмішкою в голосі звернувся до мене далеко знайомий маг, спокійно витримав мій тиск ... Френк Лонгботтом — нинішній глава родини Лонґота і далеко не найслабший чарівник у цій компанії.
- Не ковіркай мої слова і дії. Я просто повідомив вашому ордену про можливість знову зіткнутися з темним лордом в бою. Все інше - ініціатива вже ваших лідерів. А тому, засунь свій язик в дупу і не смій тиснути в мій бік, Лонгботтом. - Відвертно знущаючись над чоловіком шикнув я, ледь не нарвався на бійку. Розлючений моїми словами чарівник вже встиг навести свою паличку на мене, перш ніж його з силою обернув Грюм, але відновлюючи дихання після мого удару. Здоровий чоловік, звичайний дохід на його місці вже валявся б у нападі, цілком можливо, запрацювавши тріщини в ребрах.
- Заткнулися всі! - Рикнув аврор, підходячи до мене, таким чином викликаючи лише просту усмішку на моєму обличчі... Якщо той спробує почати бій з такого положення, я його поріжу в лічені миті. - А ти, Блеке, порозумій свій запал якщо не хочеш в якийсь момент залишитися з лордом один на один ... - Намагаючись нависнути наді мною, пророкував мужик, отримавши у відповідь лише зітханий підборіддя... Виходячи з образу я не збирався, всім своїм виглядом даючи зрозуміти оточуючим чарівникам, що образи і звинувачення у свою адресу я терпіти не буду.
- Не тобі про це говорити Грум. Саме через твою погану мову і почався весь цей конфлікт. І повір мені, ти за свої слова ще відповіси. - Глибоким ударом ламаючи більшість захисту і ментальних артефактів свого співрозмовника, простягнув я. І нехай інші цього не помітили, але Грюм мене напевно зрозумів... Таки стримав власний порив ритися на мене в атаку. Розумієш, ситуація не варта цього. Хоча б через те, що ще один хибний крок з його боку, і той просто не витримає другого мого ментального удару.
Це в бою ментальні чари, які важко натиснути на ворога. Через що у того ж Грума можуть бути всі шанси в бою зі мною один на одне, але ось так, в спокійному обстановці... Той навіть паличку встати не встигне, як його розум згасне під моїм напором. Добре, "виробник удар" вже зламав більшу частинументальних артефактів мага, відкривши мені прямий шлях до чужого розуму. У цьому плані, мені пощастило, що той не встиг миттєво відповісти на мій перший удар.
- Ти мені погрожуєш? - Трохи сухо вточнув у мене аврор, отримавши на відповідь лише легка усмішка. - Добре, тоді пізніше ми ще вирішимо це питання між нами. - Скріпно кивнув мужик, трохи несвідомо гойдавши головою. - Але зараз, нам все ж краще зосередитися на головній меті... Не просто так ми всі тут зібралися. - Не дуже вміло утримуючи власне сказання, простягнув Грюм, здається, дійсно ставаючи місію вище свого особистого незадоволення.
- Нехай так. - Спокійно кивнув я, дозволяючи Сиріусу, що весь цей час був біля мене, відійти трохи в сторону. - Розвивати цей конфлікт прямо зараз я дійсно не хочу. У моїх планах, вже через пару годин чудово відтягнутися в ігровому будинку... І вам краще знати, що якщо по мою голову з'явиться темний лорд, я себе стримувати не буду. Отже, вам краще заздалегідь готувати свої захисти для відбиття пекельного полум'я і куди більш заковистих стихійних актів. - Спокійно заявив я, про себе радіючи, що Грюм все-таки виявив трохи розсудливості. Бо через цього покидька вся моя затія могла піти по одному місці... Нехай навіть я і очікував чогось подібного, йдучи на цю зустріч.
- Ти збираєшся знищити ігровий будинок Кроулі? - З легким зацікавленням уточнив в мене Джеймс, що ось уже кілька хвилин намагається пригомоніти Лонгботтома. Френк ніяк не міг охолонути після моєї маленької підначки, забитий тим фактом, що я фактично висміяв того перед цілою натовпом інших чарівників. Багато з них займали не останні місця в міністерстві або були вихідцями із зовсім простих людей.
- Подивимося як піде. Якщо їх обслуговування мене не влаштує, я можу і образитися на них, чи знаєш. - Щиро радіючи, простягнув я, не звертаючи уваги на збереження сімейного бізнесу чужого роду. Тим більше що самі Кроулі всієї сім'ї служать Волдеморту, через яке жаліти їх не варто. Тим більше що з моїм бізнесом ті вже поводилися подібним чином... Нехай навіть і не власними руками, але все ж знищити магазини, які належать мені.
Але це все так, порожні розмови, необхідне щоб трохи забити напругу, що виникла між мною і загін чарівників з ордену фенікса. Справжнє обговорення планів почалося трохи пізніше, коли Грюм, я та інші чарівники, трішки потурбувалися. І нехай це не позбуло мене від ненависників, злих і просто пильних поглядів, але тиснутися на мене з паличкою ніхто вже як хотів.
Я не квапився й далі посилювати конфлікт, спокійно дозволяючи Грюму взяти на себе більшість організаційних моментів. Отже, моїм основним завданням є дати ордену фенікса сигнал про початок битви, після чого ті вже самі розберуться як діяти. Я свою роль наживки в будь-якому випадку виповню ... І щось мені підказує, що план Грума навіть не означає моє спасіння в разі чого.
Але воно і не важливо, я в будь-якому випадку не збираюся розраховувати на чужих мені людей, особливо коли справа стосується моєї власної безпеки. Я взагалі, якщо бути чесним, був готовий поодинці йти на подібну авантюру. Мені навіть звикне розраховувати на себе і боротися без озирання. Але я був зобов'язаний « покликати на допомогу» орден фенікса. Та все ж моя основна мета - не потріпати темного лорда, а закріпити свою репутацію...
Репутація сильного мага, що виступає проти темного лорда і при випадку готовий дати тому бій не дивлячись ні на кого. І в цьому плані навіть мій нещодавній конфлікт з Грюмом і Лонгботтом грає мені на руку, тільки закріплюючи мій образ у очах інших магів ордену фенікса, що й повинні будуть стати одним із головних джерел чуток про мене ... Ну і «місце зустрічі» у вигляді ігрового будинку я теж вибрав саме з цієї ж причини.
Знищення такого місця приверне до себе багато уваги як від простих магів, так і працівників міністерства магії. А там вже і деталі знищення ігрового будинку випливають, допомагаючи всій країні дізнатися про те, що між Регулем Блеком, головою стародавнього роду Блек, та темним лордом Воландемортом відбулася битва, під час якої було знищено найбільший ігровий будинок у магічній Британії.
Принаймні, я на такий результат розраховую. Так то темний лорд може і не з'явитися за моєю головою. Та і якщо той же з'явиться, ще не факт, що я зможу пережити зустріч із подібним монстром. З того часу я багато дізнався про силу свого ворога, добре розуміючи, що в чистій магічній силі він мене зараз точно перевершує. І в цілому, магом Волдеморт був дуже вправним, через що я не збирався цього недооцінювати.
Цього вечора я зовсім не мав надії відпочити. Але я все одно вирішив піти на подібний ризик, сподіваючись в наступному подоланні отримати велику користь від таких ризикованих і авантюрних рішень... А ще мені хотілося помірятися силою з ненависним для мене магом, що вже там. Після дослідження розуму Белли моя ненависть до цього створіння лише посилилася, підштовхуючи мене до більш рішучих і суворих дій та планів. Я втомився від своєї організації, тому хочу сказати про себе трохи більш ґрунтовно і гучніше.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek