- Извини, Барти... Я зараз дійсно кілька не в формі. Коли я оцінив ситуацію і мій вибір оппонентів, то швидко пурхнув головою і врешті повернув погляд на обличчя « моого» одного з наших колишніх знайомих. - Я не чекав сьогодні гостей... Але не завжди добре проходьте, коли ви тримаєте друзів на порозі. - Ні до кого конкретно не звертаючись, простягнув я, відкриваючи роль не зовсім адекватного мага. Так було легше приховати свою пильність і готовність до бою.
- Що з тобою, Регуус. Ти прямо сам не свій. - Перестав посміхатися, знову запитав у мене Барті, однак відповідаючи на моє запрошення і заходячи в будинок. Трика чарівників за його спиною пішла за ним, з деяким здивуванням розглядаючи моє обличчя і намагаючись зрозуміти, чого саме від мене можна було очікувати ... Їхні думки були занадто « великі », щоб проникнути за межі їх відверто несвідомих ментальних щитів. - Що з тобою сталося, за ті кілька місяців, що твій будинок був в облозі? - Прямо звернувся до мене хлопець, з цілком реальним занепокоєнням дивлячись на моє обличчя.
- Я бухал. - Нерозбірливо повівши плечима, тихо відповів я. - Вальбурга... Вона померла... Ось мене і накрило трохи. - Швидко відшукав я зрозумілою причиною для свого стану. Не казати можливому противнику, що зараз я не можу сказати так багато "боліє" про цього світу звичайні чарівники навіть і не чули.
- Як це сталося? Міґом зрозумів мою ситуацію і запитав у мене цю тушку. - Не в життя не повірю, що така сильна чарівниця могла просто так померти на рівному місці... Та і в ряді про її смерть нічого б не було відомо широкому загалу. Як вона померла? - Продовжуючи йти за мною вглиб будинку, де мені в разі чого буде легше битися, запитав Барті.
- Я ще не встиг оголосити про її смерть. Навіть брату і кузинам нічого не говорив... Мені було трохи не до цього, якщо чесно. - Підтримав я розмову, не зупиняючись крем оком стежити і за рештою магів. - Що ж стосується причин її смерті... Про це я мабуть замовкну. Вибач, Барті, але це вже справи роду. - Трохи суховато додав я, банально не придумавши, як пояснити смерть своєї немов би матері. Не кажи ж мені, що я сам її і вбив. Це будинок міг повірити в мою брехню про Імперіус, у звичайного мага до мене відразу з'явиться багато запитань.
- Нічого, я розумію... Головне, що ти в відносній нормі. що ти так довго не виходив ні з ким на зв'язок. З тобою навіть Лорд намагався зв'язатися пару днів тому. Але відгук від твоєї мітки не було... - З легкою підозрою подивившись в мою сторону, продовжував говорити хлопець. І я зрозумів його насик відразу ж огню ліве передпліччя, підвісивши на то просту ілюзію рабської мітки Воландеморта... Це був досить небезпечний момент, бо якщо магія ілюзій помітять, мені доведеться вступити в бій з цілою командою магів.
- Мітка все ще при мені. Можливо, захист особняка якось перешкодила навіть подібні зв'язки... Не важливо. Я все одно навряд чи зміг би відповісти на поклик лорда. Я тільки вчора почав більш-менш приходити в себе. І те, тільки тому що в закримах батька закінчився алкоголь... - Майже чесно зізнався, самому собі давно пообіцявши не зустрічатися з місцевим некромантом. Сила Воландеморта змушувала мене серйозно так його побоюватися.
З пам'яті Регулуса та деяких очевидців, що бачили лорда в справі, він повинен бути принаймні повноцінним майстром магії. Як за силою, так і з уміннями... Хоча, своє мистецтво в магії той ніколи і ніде не підтверджував, що все одно не сильно те й змінило мою думку про його силу. Сила, з якою я не хотів би зараз що стикатися, незважаючи на вже повернуту частину моїх колишніх можливостей.
- Мда... Загуляв ти конкретно. - Навіть кілька вражано, прошепотів Крауч. - Тобі б у лікарняну зустріч. Такі запої не проходять безслідно. - Тут же змінив тему хлопець, не бажаючи нагадувати про мою втрату, що і стала причиною мого вигаданого заспівання. Хоча останніми місяцями я не зловживав алкоголем. Місцеві вогнегасники мені з'явилися на смак, а головне - ніякого шкоди ауре, тілу чи магічним оболонкам. Хоча, зловживати ним все ж не варто ...
- Не хвилюйся, у Мунго я ще встигну зустрітися. Ти краще скажи, з чим ви до мене поскаржилися? - Клянуся запевнив я хлопця, перейшовши до суті сьогоднішньої зустрічі ... Я не можу сказати, що мій голос дещо відрізняється від того, який був у Регууса. Зараз, у спілкуванні з Барті, коли спогади Регулуса експлуатуються мною на всі сто, це більш ніж помітно.
- Лорд занепокоївся твоєю пропажею. - Подав голос один з чарівників, що прийшли в компанії Барті. - Ось ми і прийшли перевірити, як ти тут і чому не виходиш на зв'язок. - Все тим же спокійним голосом, додав незрозуміло знайомий мені хлопець, в чому емоційний фон розливу відчував легкий бразливий у моєму відношенні. Але мене не ображало те, що я і сам не дуже п’яницям, одного з яких я зараз граю.
- Ясно... Для мене є якесь завдання? - З надією на протилежне запитав я, підійшовши... Адже неподалік некромант точно помітить, що на мені немає його мітки, а значить і зустрічатися з тим мені дуже не бажано. Я просто не впевнений, що зможу упокоїти це створіння, навіть маючи на руках осколок його душі... А все через те, що невелика перевірка показала, як у лорда було кілька хрестражів... І я зовсім не розумів, чи нормально щось подібне. У некромантії і магії душ я не розбирався від слова зовсім. Знав лише пару заклинань для упоявлення неживи, але не більше того.
- Поки що ні, нам просто призначили перевірку твого стану... Лорд вже почав вважати тебе мертвим після того, як навіть через мітку з тобою не вдалося зв'язатися. - Завірив мене Крауч, знову повертаючись в розмову. - Але з Лордом тобі все одно не завадить зустрітися. А то він дуже незадоволений твоїм зникненням, Регуус. - Попередив мене чарівник, з деяким занепокоєнням дивлячись на мене. Мабуть, дійсно хвилюється за друга, ну або дуже якісно відіграє подібну роль.
Емоції Крача, на відміну від його друзів, я прочитав не міг. Той був дуже талановитим чарівником, що непогано розумівся в захисті власного розуму. Через що, без використання будь-яких серйозних заклинань я все ж не міг відчути його емоції або навіть більш поверхові думки. Однак, це не вимагалось від магії ментальна магія зовсім не є обов’язковою для нормального спілкування з іншим чарівником.
- З цим можуть виникнути деякі проблеми... Мені треба повідомити родичам про смерть матері. І з справами роду потрібно щось вирішувати. Крім мене інших спадкоємців не залишилося, а значить мені в будь-якому випадку доведеться займати головування у роду... Але з Сіріусом мені все одно потрібно буде зустрітися, для уточнення деяких деталей. - Швидко знайшов я причину для відмови, про себе на знак того, що відмовлятися від багатства роду Блек я дійсно не збираюся. А тому, стати справжнім лордом Блек я буду дуже навіть не проти, незважаючи на те, що подібний статус може вийти мені боком в деяких моментах.
- Ну, це вже справа твоя. Я розповідаю Лорду про твою ситуацію, думаю він не буде сильно гніватись на тебе... Все ж таки справи роду - це не та річ, яку можна кинути на самоплив. - Не став зайвий раз обурюватися моїм рішенням Барті, до деякої міри закінчуючи серйозні розмови... І ні, гнати магів з власного дому я не збирався. Замість цього, я приготував чай і рештки солодощів, що ще були в будинку, коли один чарівник розповів про втрату власного дому.
Так, ми ще кілька годин лагодино розмовляли і обмінювалися якими-никами новин... Хоча, в даному випадку, це хлопці освітлювали мене в останні новини магічного світу, ну а я просто складав ту компанію, дозволяючи повністю оцінити свій стан. Добре, мені було дуже легко повірити, що в минулому місяці я не мав бажання полювати... Занадто худим і блідим я виглядав, як для здорової людини.
Але насправді мій зовнішній вигляд був маловідомий. Просто зранена аура тягла на себе частину фізичної енергії, через що я просто не міг набрати собі серйозної жирової прошарки. Та й мої фізичні тренування давали про себе знати, через що я зараз реально нагадував якогось вампіра. Той, що худий і блідий, але з очевидними жгутиками м'язів по всьому тілу.
Ну і так, раніше привабливе обличчя зараз виглядало досить відштовхуюче. За минулих років розтріпане волосся сильно відросло і загальна блідість створювала досить неприємну атмосферу. Що в даному випадку бавилося мені на руку, дозволяючи досить легко переконати посланців Воландеморта у своїх попередніх словах... Загалом так, до бійки в той день не дійшло.
Я був цілком у мирі з колишнім другом цієї тушки і всією делегацією чарівників в цілому. Але про себе, ця компанія вже була мною тричі проклята, а сам я мало не стогнав через те, що на мене зобов'язалися... Він ходив за продуктами, приніс із собою ще одну і цілу купу головного болю. Тепер я ніжно зв'язався з родичами, повідомивши про смерть Вальбурга, ну і почав підготовку до вступу в права голови роду.
Добре, старший брат уже давно випалив з пологового гобелена так що права на титул лорда у нього як би і ні... Ось тільки до джерела той все одно був підключений. Батько не дозволив Вальбургам розірвати зв'язок Сіріуса з родовим джерелом. І саме через це мені і потрібно було зустрітися з старшим братом цієї тушки... Адже якщо той заявлятиме про своє бажання стати головою роду, у мене можуть виникнути деякі проблеми. У цьому світі надто звикли робити спадкоємцями саме старших синів. Через що Сиріус навіть у своєму нинішньому положенні може на дещо розраховувати ...
Не кажучи вже про те, що сам брат стоїть під захистом одного з лідерів магічного світу в Британії. Альбус Дамбльдор, директор Хогвортсу і просто дуже впливовий маг. З його допомогою Сіріус має всі шанси зайняти потрібне мною місце глави роду ... А тому, з братом мені в будь-якому випадку потрібно зустрітися. Добре, причина для такого у мене була, та і в цілому, відносини з тим Регулус були досить гладкими, так що на мирне рішення питання я міг розраховувати.
А в крайньому випадку ніколи не запізно вирішити проблему. Упокоїти брата буде не так вже й складно, він все ж таки є некромантом з кількома Філактеріями, і хоч би якою сильною магом, того теж важко назвати. Їхні таланти Сіріус не сказати, щоб активно розвивав...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek