Я усвідомив, що не можу робити цього далі і просто не міг. Тому негайно почав створювати клинку, яка могла завдати шкоди не лише фізичному тілу, але й аурі... За місцевою класифікацією, я збирався створити темний артефакт у вигляді кинджала або будь-якого іншого клинку, функціоналу якого починається і закінчується можливість шкодити ауре. Примітивний і простий в своїй суті артефакт, створити який зміг би взагалі будь-який маг з шумерської гільдії магії.
На відміну від місцевих чарівників, що воліють купувати свою головну зброю, шумерські маги, в більшості свого роду любили власну зброю виготовляти самостійно. Іноді з допомогою своїх наставників і просто найманих майстрів артефакторарів, але саме в процесі створення власної палиці або магічного жезла було майже обов'язковою справою. Так і в цілому, магам шумера дуже часто доводилося робити ті чи інші артефакти, через що навички у цій справі були у кожного другого члена гільдії.
І я не був винятком, дуже швидко створивши необхідний склад руну і знайшовши прийнятну заготовку зі срібла, що пропускало магію тільки трохи гірше звичного мені обсидіана. Правда, з самим зачаруванням і нанесанням рун на маленький кинджал, знайдений в будинку, все одно довелося повозитися. Просто через те, що даний кинджал і до цього був зачарований, тому для початку мені довелося позбутися від стороннього зачаровання, а вже після накладати свої.
Гемороя з цим виникла ціла купа, мені навіть довелося знову відвідувати місцеву бібліотеку, шукаючи відповідне закляття, що могло б допомогти мені позбутися залишків магії на вибраній заготовці під артефакт ... Після чого вивчати й відтворювати нові заклинання, про себе поминута минулого Регулуса, що не надто сильно обтяжував себе візитами до пологової бібліотеки. Оскільки програма Хогвортса була дуже навчальною, і те, чого його навчили у рядах пожирців, Регулус нічого не знав, через що я заповнив прогалини в освіті.
Однак я справився з цією справою дуже швидко. Стимул у мене був просто чудовий, бо час піджимало. Мало - помалу ця позначка ставала дедалі сильнішою і міцнішою саме зі мною, переходячи з « тихих» шарів аури та фізичного тіла, на саму душу. Дуже погашений спадок дістався мені від хлопці з роду Блек, через що я і був готовий піти на дуже відчайдушний крок. Ставати рабом мені не хотілося від цього зовсім. Але, коли кинджал був готовий, і все підійшло до моменту самосистя, який хробак сумнівів все ж зумів в мені з'явитися... Я майже через силу трансфігурував для себе сталевий столик з кайданами, в які і уклав ліву руку.
- Я вже ненавиджу цю відрижку Тіамат, що клеймувала мене як якусь худобу... - Тихо прошипів я, обливаючись холодним потім і морально налагоджуючись на чергове божевілля у своєму житті ... Але я не міг себе заспокоїти і довго обманювати. А тому, зібравши всю волю в кулак і відривши зайві емоції за допомогою ментальній магії я все ж таки рушив кинджалом, тут же не звертаючи уваги на сильний спалах болю... Свідомість просто померкло, через такі грубі пошкодження аури, але я все ж досить швидко повернувся в голий світ, поспішивши закінчити операцію...
Недолік вже очікував мене кілька зелень місцевого виробництва і парочка моїх власних недоеліксів... А тому, церемоніитися з власною рукою я не збирався. Грубо стисуючи з тієї хороший шматок тіла, разом із шкірою і чорною міткою на ній ... Боль пекельна! У очах темніло і кружлялося кожного подиху та руху срібним лезом. У свідомості я залишався тільки завдяки ментальній магії і деякою звичкою до подібних травм... Що абсолютно не прохало мого болю і всіх тих сліз, що я по неволі пролив, схилившись над власною рукою...
Чотири хвилини боротьби з самим собою простягалися для мене в цілу вічність, але після закінчення операції. Шматки плоті, за який весь цей час і існувала мітка, був відпущений в сторону, а сам я ледь було у черговій раз неключився через зв'язок з розуму болю. Я навіть не міг заспокоїтися від того, що мене тремтіло. При цьому на фізичний біль мені, по великому рахунку було плювати, але ось пошкодження в аурі ...
Багато магів були шоковані від подібних травм. При цьому даний факт справедливий як для чарівників мого минулого світу, так і для місцевих умів. Занадто гостро аура реагує на будь - які пошкодження, що знеболюють. Але, звільнивши руку і наспех перев'язав ту чисту тканину, вимочену в зілля, я все ж перекинув у себе всі заготовлені зелені речі. Просто для того, щоб не вистежити кров'ю в скоро...
Рани, залишені одночасно на тілі та аурі, дуже неохоче піддаються лікуванню. Звичайними зіллями та закляттям вони взагалі не загоїлися... Потрібно було лише нормально відновлюватися й лікувати пращі. З останнім у мене все було відверто фігово. Тіло не привчене до будь-якої серйозної маніпуляції з життєвою силою, через що і пришвидшити власне відновлення я не міг від слова зовсім.
Однак я був готовий до подібного, звичайних перемотки і кровостаючі зілля були знайдені мною заздалегідь. Ну а той факт, що мені довелося ще кілька днів страждати від болю в аурі і тілі - не така вже й велика плата за свободу від рабської мітки. Яку я, до речі, спалив разом з відрізаним шматком плоті, остаточно позбуваючись цієї гидоти. На чому всю цю епопію можна було вважати погубленою...
Моя ауре, звичайно, в черговий раз дістався, та й рана на руці загоювала дійсно повільно і неохоче. Але в цілому, я став відчувати себе куди впевненіше і спокійніше, знову повертаючись до відновлення колишніх навичок та сили, заодно знайомившись з місцевою системою магії де більш детально. Крім того, на фоні минулих пошкоджень нова "царина" не грала особливої ролі. Це неприємно, але можна жити...
І я жив, весь наступний місяць потративши на відновлення і стабілізацію власної енергетики. Ну і місцеву магію вивчав, звичайно ж, в все використовуючи те, що на відміну від звичайних мені заклинань, палонова магія не вимагала активної роботи аурою... Це цілком інший принцип чаклунства, який дозволяє мені не так сильно сумувати за можливими можливостями. Хоча я і без цього був досить зайнятий, готуючи своє тіло до магії крові та занять Йогою...
Взагалі, я був таким собі фахівцем в цих аспектах великого мистецтва. Але через те, що в дитинстві я був дуже хворобливим і слабким дитиною, тоді живий батько найняв мені майстра-Йога, який навчив мене деяких практикам, які зміцнили моє тіло і дозволили у майбутньому викручуватися з вельми серйозних ситуацій. Власне, саме через це у мене і були деякі претензії до теперішнього тіла. Я занадто звик до тіла, що і без будь-якої магії дозволить мені відбитися або втекти від невеликого загону вершників чи звичайної сторожі...
І я не збирався відмовлятися від таких переваг, що може значно покращити якість мого життя, не кажучи вже про зростання чисто бойових можливостей. А тому, спеціальний комплекс фізичних вправ, зміщених з деякими чисто магічними практиками для поліпшення тіла, міцно закріпилися в моєму розкладі... І поки що такі практики більше нагадували самостійність, через вже дорослу людину, яка закостеніла, тіла. Але вони в будь-якому випадку приносять користь, а тому я був готовий терпіти не найприємніші відчуття.
Правда, поступово мені набридла самоізоляція в особняку Блеків, та й їжа за останні місяці вже майже наблизилася до кінця... Тому я вже думав про те, щоб почати вивчення нової для мене реальності трохи більш повно, а не через призму спогадів мого мимовільного донора і не обмежуючи однією бібліотекою Блеків. Добре, кілька місяців мені вистачило, щоб повернути собі якусь фізичну форму і впоратися з більшістю найбільш гострих наслідків від пошкодження аури.
Так, я вже не корчився від болю після застосування скільки або серйозних заклинань. Та й магія Слова знову стала доступною мені, нехай і з обмовками... Моя аура сильно істочила, через що тримати в ній колишню кількість заклинань я просто не міг, ставши у цьому плані зразковим підмайстром магії. Сім середніх заклинань, підвішених в аурі - мій теперішній кінець. Про щось більш серйозне промови взагалі не йде.
Найбільш потужні закляття Слова я зараз використовувати не ризикую. Не варто перенапрягати ауру. Так і немає у мене місця в аурі під подібні заклинання, максимум одне потужне закляття потягну. Це архімаги можуть по вісім-десять сильних заклять в аурі зберігати, мені ж і на пікі своїх можливостей подібне було непідвладно. В загальному це не варте того, що та ж палонова магія частково перекриває мою слабкість і дає можливість чаклунам душити майже миттєво, не напружуючи при цьому ауру.
Загалом так, до виходу в світ я був більш-менш готовий... Щоправда, світ пригадав про себе раніше, ніж я вирішив покинути стіни вже знайомого мені особняка. Невелика компашка моїх колишніх товаришів, яка очолювалася одним з друзів Регулуса — Барті Краучем молодшим, прийшла під двері мого дому... Ззовні, агресивність ті не виявляли, але пам'ятаючи про те, що мій дім був у поганому бойовому набуді.
На жаль, я вже деактивував захист особняка, коли збирався залишити цю місцевість, і тому сподіватися, що будинок зможе довго тримати тих чарівників, які мене шукають. Тому й не було особливого змісту, а навпаки, треба було вийти і вирішити можливі питання... Тим більше, що прийшов до мене саме Барті - найкращий друг мого попередника, який не погодився б на моє вбивство навіть заради свого лорда.
А тому, переконавши компанію пару хвилин очікування, що пішли на заміну парочки заклинань в моїй аурі на такі ж об'єми, але вже бойові закляття, я все ще вирішив знову здатися цьому світу ... Кілька лякає тих, хто прийшов до мене магів, занадто різким появою і мертвим блідою особою, що більше подійшло б якогось мертвяка, ніж звичайного чарівника.
- Регулус, дружище... Що з тобою сталося? - Явсно перебуваючи під враженням від мого появи і зовнішнього вигляду, звернувся до мене Барті Крауч молодший, навіть не подумавши дертися в бік своєї палички. І це заспокоювало, бо починати бій прямо під вікнами власного будинку я не дуже то і хотів.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek