Перше пробудження після сну в новому для мене тілі вийшло... Важкий. Магічні сили не спішили відновлюватися, чужа енергія, що роз’їдала мою ауру, відтягувала на себе все більше сил, щоб моя душа працювала. Про пошкодження аури і фізичного тіла я навіть думати не хотів... А останнє також дісталося. Але смерть і воскресіння з прогону через тіло агресивною, погано керованою енергією зруйнованої душі не пройшли безслідно. Та й не жити з того тричі проклятого водом встигла славно мене потріпати...
Вчора я цього не помітив, але зараз, коли тіло стало сприйматися мною невіддільною частиною мене, порізи від гострих кігтів, кілька тріщин в кістках, а також обкурений шматок плоті з лівого стегна, що залишив після себе глибоку, вже загнуту, рану, давали про себе знати... Що в купі з загальною хильністю зайнятого мною тіла було дійсно небезпечно. Це раніше я і з кількома зайвих дірок в тілі та аурі міг дещо продовжувати бій, не кажучи вже про щось менш енергозатратне. Але тепер невеликі рани після короткої зустрічі з підводною неживою могли призвести до багатьох проблем...
І сил на те, щоб хоч якось поправити свій стан у мене просто не було. Ті крихти життєвої сили, що теплилися в цьому теляті було достатньо лише для того, щоб це тіло не померло, через яке про лікування прачній можна було навіть не думати. Про магію і говорити не варто, сухинок повний, що відносить неприємним почуттям порожнечі та болю... Я тільки і міг, що лежати пластом на тепер вже свого ліжка і намагатися розібратися з власною пам'яттю.
Довге перебування в ролі астрального паразита, що копався у пам'яті молодого мага не пройшло для мене даром. І якщо в магічному плані наслідки для мене були найблагороднішими, адже навіть мій теперішній стан на порядок кращий за той, у якому я вперше зрозумів себе після того бою з Архідемоном Ленгом. Це дослідження пам'яті Блека залишило на мені не такий однозначний слід... Раніше цього не було, але зараз, коли чужий розум зник, я відчуваю, що занадто захопився.
Багато фрагментів пам'яті та емоцій реального Регулусу стали занадто близькі і природні для мене. Боюся, що ще кілька місяців такого тісного контакту з його розумом і я б міг взагалі втратити себе даром того, хто сидить. Талант до ментальній магії ще не гарантує, що я не можу зійти з розуму. І навпаки, робота з чужими розумами може негативно вплинути на розум самого мага, про що я трохи підзабув, опинившись у ролі ментального паразита.
Але цього не сталося. Навпаки, я мав достатньо знань про життя Регулусу Блека, а також знання місцевої магії, порядку і встановленості, але мені дали певний привілей... Потрібно було тільки розібратися з новим надбанням, а то поки що спроби хоч трохи зрозуміло говорити зверталися в дикий бубніж на суміші шумерського і англійської. Я просто розучився нормально розмовляти, з чим і намагався розібратися, ігноруючи своє прямо жалюгідний стан та ковзає над тілом ельфа...
Кричер, начебто як намагався чимось допомогти своєму обожнюваному господарю, але зілля, вилити їм в мене, слабо допомагали у моєму нинішньому стані. Занадто незвичайні рани залишають після себе, не кажучи вже про лікування аури. Проте, дехто з них все ж таки мав справу із досягненнями місцевої зелені. Так, через пару годин після пробудження я все ж зміг прийняти вертикальне положення і навіть осінув самостійний похід в нужник.
Благополучно, матусю... Вальбурги вдома не було. Та ще чотири дні тому поїхала до Франції, шукаючи цілителів, що міг допомогти її чоловікові справитися з прокляттям, яке забирало його життя. Так що, в цьому плані мені досить пощастило, і я мав трохи часу на спокійне відновлення. Яким я і займався, банально валяючись у власному ліжку, приймаючи зілля з рук будинку і чекаючи, коли моя власна магія впоратися зі залишками тієї енергії, що залишилася після знищення душі справжнього Регууса.
На жаль, колишня магічна сила я за собою не спостерігав. Від сильного майстра, майже магістра, і більш ніж розвинений аури не залишилося й сліду. І нехай зараз мені було досить складно оцінити свої сили, але майстром магії я тепер вже не є. Якщо я буду хоч вдвічі сильнішим за свого попередника... Однак такий занепад сил не дуже мене турбує. Я вже змирився з думкою, що мені доведеться починати власний розвиток як мага мало не з нуля.
Інша річ, що через Малу магічну силу я був змушений досить довго віддалятися від нещодавньої витівки. Моя душа надто довго боролася з залишками чужої енергії... Майже три дні я тільки і міг що обтікати в ліжку, зносячи фантомні та не дуже болі. І тільки на четвертий день мій стан більш-менш стабілізувався, а я знову отримав доступ до власних резервів магії...
Ну а там, парочка поцілункових заклинань, пара ритуалів з висновку тіла лишней некроенергії і ситний обід, поданий мені будинками, і ось я вже схожий на здорової людини. Поки, на жаль, тільки схожий, бо пошкодження моєї аури будуть ще довго відновлюватися, так і в цілому, вигляд я мав дуже і вельми хворобливий... Прямо як стереотипний некромант — точий, блідий, з очевидним недоліком крові та життєвої сили в організмі. Так ще погляд віддає алим кольором через те, що блощили капіляри...
Жах, одним словом, але усмішка на моєму обличчі все одно була донезою радісною і досить сильною. У моєму недавньому становищі, навіть такий ось стан виглядав дуже і надзвичайно вигідно. Так і знання хлопця Блека до того моменту були мною остаточно засвоєні та розкладені на півкулях власного розуму. Так, тепер мене не збивають із пантелику рефлекси цього тіла, так і проблеми з мовою остаточно зникли. Я навіть в особняку Блеків почав орієнтуватися так само вільно, як колись орієнтувався у своїх апартаментах при шумерській гільдії магів... І мені це не судилося.
- Регулус! Що з тобою відбувається? Чому твій портрет на гобелені посів, а сам ти виглядаєш не краще утопленника?
- Буквально ревіла додому відьма, чиєї присутності я занадто пізно помітив. Через що її крики і поява в цілому стали для мене тією ще несподіванкою. Я просто розгубився, не знаючи як реагувати на начебто знайому жінку.
І що найгірше, я навіть відповісти тій нічого не встиг. Все відбувалося занадто швидко, а промова англійською раптом виявилася надто дивною для мого вуха... Я чув, що мені говорили, але я не знав цього відразу. Через що і стояв оцікавленим, поки схвильована й розгнівана жінка, очевидно стурбована моїм станом та зовнішнім виглядом, не навела мене паличку... Ну а далі мене конкретно так переклінило.
Я бачив зброю, яку мав на увазі Регулус, і пам'ятаю, як вона сприймала мене за зброю. Занадто раптово відбулася зустріч з Вальбургою Блек, надто свіжі для мене були спогади Регууса, де ця жінка кивається в того катуваннями... Занадто багато нюансів склалися в тій ситуації, через що замість спроб хоч якось заспокоїти жінку або просто спробувати ухилитися від чужого закляття, я кинувся у бій...
Ну як кинувся ... Тіло до того часу все ще було занадто слабо і виснажено. І в цілому я звик до кількох інших статур, через що моя перша спроба вибити паличку з рук відьом не була успішною. Вальбурга досить плавно і технічно пішла від моєї атаки, сказеними очима дивлячись на мене і намагаючись уявити, що зараз сталося. Та просто не очікувала настільки дивних дій від власного сина, що, судячи з зовнішнього вигляду, ще нещодавно валявся при смерті, та і зараз перебував десь недалеко від цього стану...
Але я здогадався вже дуже пізніше. У той же момент мене турбувало лише власне почуття безпеки. Так, після того як у мене не вийшло відразу ж вибити зброю з рук ворога, а сама відьма показала мені дуже характерні рухи досвідченого дуелянта... Я просто не встиг зупинити ті, що зірвалися з моїх рук закляття ... Хвиля крижаних осколків полетіла в сторону жінки, а мене відразу ж стримало від болю в аурі і тілі.
Коли я робив рефлекси, то забув про свій стан, вирішивши використати дуже і вельми витратним заклинанням природи. Добре, крижані закляття завжди давали мені легше інших, через що моя атака мала деякий ефект... Так, на підлогу звалився не тільки я, але й тіло біологічної матері цього тіла. Магічні уламки льоду, які літають на повній швидкості - це не найбільша загроза для життя мага.
Ось тільки Вальбург не пощастило, та не встигла відреагувати на « першу » магію в моєму здійсненні. Морозна крихта все ж наздогнала її тіло, залишаючи після себе десятки дрібних порізів і рванних ран ... А один з цих осколків, що я зробив, потрапив до жінки в околицю і просто затягнув її у мозок. І таким чином обриваючи життя чари... Банальне невезіння з боку жінки, бо заклинання у мене дійсно не вийшло. У будь-якій іншій ситуації то тільки потріпало відьму, але замість цього на підлогу падав вже холодний труп, а не уміла чаринка з роду Блек.
- Крічер, не смій! - Я рикнув крізь біль, що виник переді мною домогосподарка, і не встиг захистити свою господиню... І зараз я відчуваю, що помстився мені за її смерть і лише залишки того зв'язку, які залишилися в мене з ним після смерті Регулуса, не дозволили будинку напасти на мене. Але мені все одно не треба було довго збиратись, тому що я й досі не знаю чого можна очікувати від цього стародавнього будинку. - Машка була під Імперіо... Вона хотіла мене вбити... Це все происки лорда, що, швидше за все, вже дізнався про мою зраду! - Я швидко зорієнтувався на пам'ять Регулуса.
І слава Мардуку, це спрацювало. Будинок замер переді мною олов'яну скульптурою, більше не намагаючись боротися з власним контрактом і самою суттю ... А потім просто зник без мого на те наказу. Але на магічну слугу мені в той момент було відверто плювати. Неприємні спроби чаклунів принесли з собою нічого доброго. Від мого доброго самопочуття знову не залишилося і сліду...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek