***
Після того як ми нарешті помирилися з Каллісто і повернулися до палацу, він заклопотався. Спочатку наслідний принц створив департамент дослідників національних реліквій.
Мариен швидко призначили головою одноімного відділу. Всі чиновники також стали її колегами, покликаними допомагати їй.
Він також оголосив, що підтримуватиме проект реконструкції культурних пам’яток протягом наступних декількох років.
- О Боже! Хто б міг подумати, що я став високопоставленим чиновником Імператорського палацу?
Почувши цю новину, Маріен прибігла до палацу наслідного принца.
- Батько сказав мені робити що хочу, і похвалив мене! Хо-хо-го!
Вона дуже розхвилювалася, коли дізналася, що її батько граф Теросі змінив ставлення до неї на 180 градусів.
- Як і очікувалося, думка старих жадних пердунів можна нехтувати!
- Мариэнн!
Залишивши мене з червоним обличчям, Маріон та вузькою ретувалася. Я зробила вигляд, що цього не було, але в той день я відчувала себе прекрасно
Здається, я знаю чому він так ставився до відокремлення, яке йому було не потрібно.
Через деякий час Каллісто, який відволікся від справ, особисто оголосив мені під час вечері:
- Ти займеш другу у важливості після "насадника відділу" посаду.
Я широко відкривала очі від несподіваного повідомлення про роботу.
- Це обов'язково? Я и так в порядке.
- Ти збираєшся поїхати в якусь глуша без будь-яких привілеїв? - нікчемно відповів на мій бормот нервовий Каллісто.
На відміну від Маріен, я не мала досвіду в цій сфері і вважала себе нормальною без посад.
Я просто збиралася поїхати з нею, подивитися на світ, але почала відчувати, що це переростає в щось більше.
- Люди не повинні вважати мене блатною.
- Минуло пів дня з тих пір, як я оголосив про це. Що тобі не подобається? Скажи мені.
- Ні, я не думаю, що хтось щось зробить... але, мабуть, чиновники були проти.
- Їх викинуть з палацу за моїм першим словом. А твій батько докопувався, чому я не призначаю тебе заступником начальника.
Каллісто розлютився, коли розповідав про звірства зухвалого герцога.
'Заспокойтесь поки, дурний старий.'
Це були всього лише слова Каллісто, але я відчувала в них турботу герцога, яка діяла мені на нерви. Мені було трохи дивно.
- Якщо не хочеш чути, що тебе прийняли по блату, старанно працюй. Якщо ти не будеш подавати заявку через відсутність послужного списку, відділ закриється.
Наслідний принц різко нахмурився.
Його день явно не зайнявся, тому що він був дуже незадоволений цією ситуацією.
'До вчорашнього дня ти таке витворяв, тільки б я не поїхала нікуди ...'
Якщо він це робить, хіба не божевільний?
Моє серце тремтіло.
Я ледве стримувала сміх, коли він "замучив" мене робити те, що мені потрібно і про що я просила.
- Тобі так подобається думка про те, що ти поїдеш? - Раптом невдоволено запитав він.
Я сама відповіла:
- Ні?
- Ти продовжуєш посміхатися.
Відчувши докори сумління, я підняла руку і провела її по обличчю.
Мої губи розтяглися у широку посмішку без мого відома.
- Кхм! Ну, отримати офіційну підтримку з боку держави краще, ніж страждати самій, - збентежено виправдалася я, вдаючи закашляючись.
- Пенелопа Еккарт.
Клац-. Каллісто, який дивився на мене з похмурим виглядом, відклав ніж у руці.
- Це все добре, але не забувай, що ми заручені.
- Звичайно, - посміхнулася я, поспішно піддавшись.
Якщо я розслаблюся занадто рано, він завжди може передумати.
Не почувши в моєму голосі щирості, він кинув жахливий погляд у мою сторону.
- Ти повинна повертатися раз на тиждень.
Я знала, що мені ще не можна спускати з нього очей.
І тому, звичайно, неохоче запитала:
- Раз на тиждень? Це може бути важко, якщо я поїду далеко.
- Або я знайду тебе сам.
- Х-добре! Я постараюся.
Я швидко кивнула, тому що він дійсно може сам дістатися до мене. Це була розумна умова.
'З його характером йому могло бути недостатньо і раз на день.'
Це світ меча і магії, так що, ймовірно, у мене вийде виконати цю умову.
- Я призначу тобі чарівника в супроводжувачі. Не відпускай його і тримай поруч.
Я не задумувалася про це, але він багато підготував за короткий час.
Хоча мені, чесно кажучи, не потрібен був ескорт, я м'яко кивнула. Тоді Каллісто сказав:
- Носи це кільце завжди і всюди.
- Перстень?
- Якщо ти опинишся в небезпеці, я телепортуюся до тебе.
Я втупилася на кільце з ліками.
І раптом згадала про магію стеження розташування стародавньої карти.
Завдяки їй він кілька разів з'являвся поруч зі мною в надзвичайних ситуаціях, штовхаючи мене у ступор.
'Ні за що. Нічого страшного не станеться.'
Я більше не буду грати в ігри.
- Навіть не намагайтеся кожні п'ять хвилин навідуватися до мене, використовуючи це як привод. Або я його викину, - заздалегідь попередила я кронприца, який заявив, він готовий до всіх небезпек.
Він задумався на деякий час і видав:
- Тоді мені потрібно накласти на тебе закляття призову? А що, звучить непогано. Зберу чарівників прямо зараз і завтра ...
- Ах, ви дійсно!
Я не витримала і закричала.
- Ваше Високість, я не планую ні з ким битися. Ми збираємося просто дослідити історичні місця!
- Я беспокоюсь.
- Про що ви так турбуєтеся, якщо у мене буде ескорт?
- Тепер моє життя в твоїх руках.
Він простягнув руку і торкнувся мого кільця.
Це було правдою. Я одягла перстень зі сльозами руска біля сміттєвої печі і активувала прокляття.
Його життя тепер пов’язане з моїм, тому що сльози рускали визнали Каллісто моїм партнером.
На відміну від мене, Каллісто не носив перстень.
А я збиралася незабаром покинути столицю.
Життя Імператора залежить від людини, на якій він навіть не одружився...
Оскільки Седрик та його помічники збожеволіли б, якби дізналися про це, ми вирішили зберегти цю таємницю.
Однак моє життя не залежало від нього. Для Каллісто це було надзвичайно несправедливо і могло бути вагомою причиною для тривоги. Звичайно, він не може обурюватися, бо я відкинула своє оригінальне тіло і обрала його.
Зрозумівши, що його турбує, я відповіла спокійно:
- Так що навіть після оголошення про заручення, ви як і раніше будете нести відповідальність.
- Як заручення без церемонії порушення може вважатися справжньою затишвою? - Сумно завив він.
Я недбало кинула:
- Вважай вчорашній день церемоніацією заручин.
- Сміттєво палить?
- Яке значення має місце? Ваше Високість зробив мені пропозицію, і, найважливіше, я його прийняла.
- ...
Каллісто мовчав.
Я взяла його за руку і залишила на тильному боці його долоні легкий поцілунок.
- Чому ти прийняла пропозицію того, кого навіть не любиш?
- Я була м'якосерда, - весело посміхнулася я, дивлячись на почервонілі вуха.
***
Невдовзі Каллісто офіційно відкликав своє прохання на весілля. Я твердо стояла на своєму, погрожуючи в іншому випадку перетворити весілля у заручини самостійно.
Вже наступного дня я покинула палац, тому що не хотіла й далі давати плітким їжу для роздумів, а коронація повинна була бути зосереджена на Каллісто.
Натомість я погодилася підібрати відповідну парадну сукню, коли мене переконали в правильності процедури.
Каллісто підірвав бомбу як тільки вийшов в люди.
(...) Я заручився з леді Еккарт.
Це було навіть не вираз наміру, а оголошення про подію.
Седрік злегка схвильований запитав, про що він говорив, тому що герцог Еккарт впав, почувши цю новину. На що кронпринц відповів:
(...) Нічого не можу вдіяти. Наше життя вже пов'язане.
(...) Церемонія вже відбулася, і ми вирішили провести лише коротке святкування з деякими людьми відразу після коронації.
- Що за божевільний? - Пробурмотала я, не витримавши, коли дізналася від Седрика, що Каллісто сказав це чиновникам на раді.
- Ха-ха, згоден, - з виразним обличчям кивнув Седрик.
Головна покоївка, яка допомагала підшивати сукню поруч з нами, впилася в нього поглядом. Седрик швидко виправився:
- Тоді чому б вам не одягнути сукню того ж кольору, що і кільце.
Будь ласка, подбайте про це.
Я відмахнулася від них рукою.
Сьогодні я цілий день платила плаття за іншим і втомилася ще рано - вранці.
- Дехто може подумати, що ми вже заручені. Чому він сказав це сам?
Седрик, який страждав від того, що дорослих у імператорській сім'ї більше немає, люто посміхнувся:
- Бують часи, коли слово "компанація" звучить моторошно, ха-ха.
- Ви занадто багато говорите. Містер помічник, мабуть, забув, що у нього призначений обід з Його Високістьм трохи пізніше?
- Вибачте, леді. Я не це мав на увазі.
Коли ми обмінювалися жартами, за дверима раптово стало шумно.
Коли я здивовано подивилася на дверній пром, покоївка швидко пішла перевіряти атмосферу. Через деякий час вона зі збентеженим обличчям повернулася.
- Люба леді, тут хтось хоче вас побачити...
- Хто?
Коли я нахилила голову, двері несподівано відчинилися.
- Ви не можете цього зробити!
- Ой, я просто хочу подивитися на неї пару секунд!
Охоронців, які не дозволяли комусь проникнути в кімнату грубо відпихнули убік.
У повітрі з’явилися прекрасні рожеві волоски.
- Эй! Пенелопа!
- Рейнольд?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert