Коли з’явилося системне вікно, спогади знову повернулись у мою голову. Гра, Івонна, осколок, промивання мозку...
- Божевілля.
Це було неправдою. Як тільки я усвідомила це, системне вікно швидко заморгувало, наче збиралося зникнути. Це відрізувало мене краще холодної води.
Я з вологими доріжками на обличчі поспішно натиснула [Приняти], все ще шмигаючи носом.
<СИСТЕМА>
Викрикуйте закляття, поки шкала [Контроль свідомості] 0% не досягне!
( Заклинення: Лакрасіо)
У мене перед очима з'явилася швидко заповнена шкала, значення якої вже переміщалось відмітку в 90%. Від вигляду ігрового екрану моя щелепа відвисла.
Неправдивість цієї ситуації мене на якийсь час відвернула. Поки колір шкали не змінився на червоний, і вона не засвітилася.
- Эм...
Побачивши, що число ось-ось досягне 100, я відкинула своє здивування і викрикнула дивне заклинання:
- Лакрасіо!
Дзинь---.
Усюди лунала вібрація, яка супроводжується глухим дзвінком.
«90%.
Свічки шкали поступово вщухли. Магічне заклинання дійсно спрацювало.
- Дивно. Лакрасіо!
Але моя радість недовго тривала. Значення контролю свідомості знову почало підніматися, і я голосно закричала, не зупиняючись:
- Лакрасіо!
- Лакрасіо!
- Лакрасіо...!
Чим голосніше я викрикувала слово з вікна проклятого квасту, тим більше падали проценти.
« 52% »?
Незабаром число зменшилося майже вдвічі.
Тресь-, Хрусть-!
Жахливі картини мого життя почали тріскатися, як скло.
'Все зникає!'
Подивившись те на шкалі, то на тріщину, я захоплено закричала:
- Лакрасіо-О-о...!
« 44% 16 »
Хрючись-!
Нарешті зображення, яке тремтить, розколовалося на частини. У мене на очах розлетілися лиця моєї сім’ї.
'Це все було просто ілюзією.'
Але коли я побачила обличчя другого виродка, біль і страждання повернулися до мене, моє обличчя змінилося.
- Ты, ты... як...
Ілюзорний світ розбився і зник, наче його розкололи молотком. Івонна стала переді мною з широко відкритими очима.
Я повернулася в кімнату Пенелопи. Шкала контролю свідомості все ще ширяла в повітрі.
Але коли я помітила, що відьма є вражаючим обличчям, у мене все перевернулося.
- У мене точно майже вийшло, як ти так швидко ...!
- Божевільна сучка! - З гнівом крикнула я на неї, стиснувши зуби. - Я сказала тобі відпустити мене!
Ти була вражена тим, чого не слід було.
- По-подожи, Пенелопа...!
- Йди ти! Лакрасіо!
Бах-!
Той, хто з’явився нізвідки білий шар розміром з кулак стрілою влетів у рот Івні.
- Гхы!
Невдовзі Івонна з сильним криком перелетіла в інший кінець кімнати.
Мініатюрні тіла з сильним ударом врізалися у стіну і повалились на підлогу.
- Кха!
Івонна, яка впала зламаною куклою, закашлялася кров’ю.
- Вау.
Мене охопив жах могутній чарівник, і я відступила назад.
У цей момент шкала контролю свідомості, що плавала в повітрі, випарувалася.
"У мене вийшло? Але чому вікно не зникає?
Коли я поспішала, тремтячи погляд у системне вікно.
- Угх, кхи...! Пенелопа... Запа-спаси мене...
Івонна, яка заховалася кров’ю, благала мене зберегти їй життя.
- Вибач, Пенелопа... Будь ласка...
Я змерзла, дивлячись на те, як вона тягнеться до мене, не відчуваючи ні краплі співчуття.
'Зиди, огидний демон.'
Коли я зробила крок у напрямку Івонне, подумки проговоривши репліки з фільмів про еккорцістів.
Аж ось перед моїми очима спалахнуло світло.
<СИСТЕМА>
Позазапний клас провалений!
Ви зупинили Сили ЗлаАле ваш розум отримав від 18% проклять [Контроль свідомості]!
- Що...
Я була шокована, прочитавши текст.
'Я ж зробила те, що мені сказали. Чому провал?'
Але перед тим як я закінчила розмову, системне вікно поновилося.
<СИСТЕМА>
Супутний квіст: [По ту сторону правди]
Щоб зняти прокляття, вирушайте в [Гробниця стародавнього клана Лейла] і знайдіть [Зеркало істини].
- Що ..?
Це було тоді.
- Л-леді!
Двері відчинилися і в кімнату увірвалися двоє.
- О боже... Леді, це...
- Леді Івонна!
Це були Емілі і головна покоївка.
Одна з них, яка втратила дар мови коли бачила нас, кинулася до Івонна.
'О, черт... Це ігрова подія.
Дивлячись на покоївку, що біжить до втрати свідомості Івонна, я плескала в долоні.
Сцена того, як "фальща леді" зарозуміло стоїть навпроти стільної крові "справедливої" могла бути одним з подій гри.
У такому випадку я буду виглядати злодієм, що знущається над Івоною.
'Бежати! Треба бігти!
В голові звучала сирена.
У мене було відчуття, що якщо я зараз не втечу, у мене будуть великі проблеми.
- Леді Івонна! Леди! Прокиньтеся!
Не звертаючи уваги на покоївку, схоже, що вже оплакувала ще не померла Івонна, я швидко зайшла до столу і дістала свій ключ. Але, повернувшись до ящиків столу, вона відговорила. Заперті ящики вже були відкриті.
'Чортова сука.'
На щастя, їй не потрібні були будь-які інші магічні інструменти, крім осколка, тому нічого не пропало. Я поспішила витягнути те, чого потребувала зараз.
Коли я дістала мішечок з золотими монетами, який підготувала на випадок надзвичайної ситуації, і магічний браслет, що змінює вигляд, щось виблискнуло у глибинах ящика. Я знову простягнула руку і викинула предмет.
Це був магічний сувій з картою стародавньої Балти, подарований наслідним принцом.
'Гробниця стародавнього клану Лейла'
Я подумала про сюжетний запис і взяла його з собою. У будь - якому разі, він буде корисним, якщо я потраплю в небезпечну ситуацію.
Як тільки я зібралася покинути кімнату, склавши свої речі в пошарпаний мішок, головна покоївка, до цих пір ридала через Івні, стала на моєму шляху
- Що, що сталося, леді?
- Відійди.
- Куди ви збираєтеся? Ви не можете піти! Я негайно повідомлю палацові і герцогу про ваш нелюдський вчинок!
Бах-!
Головна покоївка, яка погрожувала мені з потворним обличчям, раптом впала. Б-бах-.
Емілі, яка тримає стілець в руках за фігурою покоївки.
- Э-эмили.
- Перевдягніться в це і йдіть, леді.
Емілі впихнула мені щось у руки. Це була форма слуг-чоловіків, які працювали в особняку.
- Чому...
- Якщо ви не одягнете це, вас знайдуть. Я подбаю про цих двох, так що не тривожтеся і йдіть! Давай!
Емілі передала мені одяг і швидко відтягла покоївку ближче до місця, де лежала Івонна.
Шух-. Вона посадила їх спиною до спини, незграбним жестом розірвала простирадло і почала зв'язувати їх.
Потім, виявивши, що я стою без справи, вона стривожилася:
- Чому ви стоїте, леді? У нас немає часу. Утікайте!
- Емілі, мені важко було вимовити.
Якщо подумати, насправді я не була для неї хорошою пані. Емілі була вірна мені, а я завжди сумнівалася в ній.
Тому я не розуміла, чому вона мені так допомагає.
Моє серце тремтіло. Я повинна була ставитися до неї краще.
- Вибач.
- Вам не потрібно вибачатися! Я ж ваша віддана покоївка, - як завжди з посмішкою відповіла Емілі і з голим виразом обличчя прошепотіла, немов заспокоює мене: - Не кажіть так, ніби ми злі. Ми ж зловили справжніх лиходіїв.
Її щирі підбадьорливі слова були для мене справжнім благословенням.
- Дякую, я... Я піду.
Мене лякала і приводила в жах уся ця ситуація, але я повинна була йти. що скоро прокинеться.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert