Я повільно підняла голову на звук знайомого голосу. Переді мною холодно стояв сяючий під сонцем блондин.
- ...Ваше Високість.
Хоча й сказала йому не приходити, я розлилася в усмішку, коли побачила чоловіка, який відвідав мою церемонію повнолітніх років.
Каллісто зовсім проігнорував мої слова і гордо з'явився у своїй червоній накидці.
- Вітаю східне сонце Імперії.
Я злегка схилила голову. Кронпринц, який не відповідав на моє ввічливе привітання, після тривалого часу нарешті сказав:
- ...підніми голову.
Після цієї фрази я підняла очі і подивилася на нього.
- Я просила вас робити вигляд, що ви не знаєте мене, але ви знову це робите.
- Гарно, - невпад відповів він. Я зрозуміла його через кілька секунд.
Я одягла це плаття, сподіваючись, що він не прийде і тому поява того, хто подарував його мені. Я не могла дивитися йому в очі і не знала, що робити, а наслідний принц невблаганно додав:
- Красиві, ніж я уявляв.
- ....
- Спочатку мені здавалося, що я один помічаю це, але потім я озирнувся і зрозумів що на тебе п'ються всі чоловіки, - прямо сказав він з непроникним обличчям.
Слова кронпринцi мене здивували. Я посміхнулась, вперше почувши такий дивний комплімент, і вирішила спокійно прийняти його подарунок та похвалу.
- Ви перебільшуєте.
- Я не жартую, леді.
Він злегка нахилив до мене голову і тихо прошепотів:
- Мене переслідує нав'язливе бажання виколоти всім цим покидькам очі.
Не фонтануючий променями добра жарт змусила мене нахмуритися.
- Стримуйте його до кінця церемонії.
- Це те, що повинна сказати головна героїня цього дня?
- Або зробіть це там, де я не побачу.
Лише тоді Каллісто розлабив свої застигі м’язи обличчя, зітхнув і посміхнувся.
- Ти ж ненавидиш насильство, кинув його і раптом запитав: "Ти отримала мій подарунок?
- Так, хоча подарунки було так багато, що я не знаю, чи зможу їх усіх використовувати... Дякую, Ваша Високість.
- Не обтяжуй себе цим, я підібрав їх по дорозі.
Коли палаций передав мені його повідомлення кілька днів тому, я подумала, що він просто перебільшив, але зараз Каллісто сказав це сам. Я була вражена його зарозумілістю і запитала:
- Ви кожного разу приїжджаєте в герцогство відразу після заволодобового походу?
- Ти хочеш щось завоювати? Тільки скажи. Не знав, що ти така войовнича.
- Нет-нет.
Каллісто знову відривався, розсміявся. Потім його погляд раптом впав нижче.
- До речі, хіба це не з Солем?
- Що?
Проаналізувавши його погляд, я опустила голову і виявила стародавній магічний намисто, про який нещодавно турбувалася.
- А.
- Це дивно.
У перекладі на людську мову: кронпринц помітив, що воно не пасує до плати.
- Що ти в ньому знайшла? Як ти посміла надіти його разом з подарунком успадкованого принца? Яка зухвалість, - неохоче додав він.
Я лагідно відповіла, розуміючи причину його обурення:
- Це подарунок від Бісу.
- Бинсу? Хто це?
- Ви пам'ятаєте чарівника з іншої країни, який нам допомагав? Він носив маску.
- О, той босоногий одержимий, - випалив кронпринц, нарешті згадавши.
Він міг згадати лише одержимість і босові ноги. Мені стало трохи шкода босоногого одержимого позаду мене, тому я просто почала соромитися.
- Для чого воно? - Раптом запитав наслідний принц, присоромившись.
- Це намисто повинно захищати життя свого носія.
- Как?
- Якщо поблизу є небезпека, колір самоцвіту в середині змінюється. У його країні воно як обезпечений.
Насправді, воно виявляло токсичні речовини та магію, але я не почала вточувати.
- Це схоже на мій подарунок.
Зрештою наслідний принц перестав допитувати мене. Нехай мені було цікаво, що це за "похожий подарунок", я вирішила утриматися від питань і поспішно зняти намисто.
- Залиш його.
Але коли я схопила срібний ланцюжок, Каллісто зупинив мене.
- Навіщо?
- У такі дні, як сьогодні, на світ виходить самий різноманітний зброд. Небагато що може статися.
- Ви сказали, що це такий же подарунок, як і ваш.
- Але ти все одно можеш довіряти його магічним властивостям, - бадьоро відповів Каллісто, потиснувши плечима.
Коли він це сказав, мені стало соромно за свою безглузду спробу зняти його. Рука обережно відпустила срібну нитку. Наступила незручна тиша.
Чесно кажучи, я відчула це з самого початку. Сьогодні він, як і я, намагається не сваритися. Дивно, адже ми розлучилися два дні тому так, ніби ніколи більше не побачимося, а зараз ведемо таку неприємну розмову.
- ... Цього достатньо.
Я так и думала. Не думаю, що зможу залишити все позаду.
- ...Ваше Високість, - тихо почала я, озирнувшись. - На нас дивляться.
Ми говорили надто довго для простого привітання гостя. З недавнього часу на нас зупинялися надто багато поглядів.
- Більше не...
- Це дивно, - перебив мене Каллісто, як тільки я зібралася закінчити розмову. - Я впевнений, що до вчорашнього дня бісів через твою бездушність і грубість.
- ....
- Отже вранці я навіть думав не приходити.
Каллісто розсміявся над собою, ніби соромився своїх безглуздих думок.
- Але коли я побачив тебе сьогодні, твоє волосся сяяло.
- ....
- Я не міг відірвати очей.
Він зробив паузу і пробурмотів собі під ніс, не дивлячись мені в очі:
- Я вирішив, що це через сонячне світло.
- ...
- І ще на пристойній відстані від тебе, леді, я осліп.
Він раптово нахмурився і повільно потягнувся до мене. Кончики пальців чоловіка торкнулися моєї голови, обгладили волосся і кусали пряди біля вух.
- Дивно. Ти застосувала якусь магію?
Він нахилив голову, ніби дійсно не розумів, що відбувається. Я дивилася на нього тремтячими очима, коли він гладив мою голову. Спадок принц відчував те ж саме, що і я завжди при вигляді його волосся.
Квіти на моїй голові, або діадема і сережки. Вони відбирали світло, і воно повністю відповідало його опису.
Але його слова не дали мені спокою. Моє серце тремтіло, і я не міг стримати сліз.
<СИСТЕМА>
Хочете перевірити зацікавлення [Калісто] ?
[4 Мільйона Золота] \ [200 Репутації]
"Тому що це останній раз".
Я мудро обрала [4 млн Золота] трясущими руками.
<СИСТЕМА>
Ви витратили [4 Мільйона Золота] на перевірку зацікавлення [Калісто].
(На вашому рахунку залишилося 999 9 1999+ золото)
[Интерес 89%]
Тільки тоді я змогла повільно відпочити. Я глянула на блискучі цифри над червоною шкалі цікавості. Я відчувала порожнечу і розчарування, які минулого разу мені здавалося неіснуючою. Я була дуже вдячна йому за те, що він ще не полюбив мене.
- ...Нічого такого, Ваше Високість. Мабуть, через діаманти.
Я підняла кутки губ і посміхнулась, відчайдушно намагаючись не заплакати.
- Вважаю, діаманти, які ви мені подарували, коштують своїй ціни, Ваше Високість.
- Правда?
- Так.
- Ясно.
Кивнувши, Каллісто мовчки забрав руку від мого волосся.
- Раз ти так говориш, значить, так і є.
Міг, коли його рука віддалялася від мене і наші погляди зустрілися, здавалося, тривав вічно.
- Ваше Імператорське Високість наслідний принц.
Вічість раптом перервав чийсь голос. Оглянувшись, я побачила герцога та Рейнольда, який прийшов покликати свого батька.
- Вітаю східне сонце Імперії.
Час, який зупинявся, відновив свій біг.
- Підніміть голови, - дав кронприц чіткий наказ. Він натягнув на обличчя, з якого зникли всі емоції, вежливу посмішку. - Давно не бачилися, герцог.
- Ваша присутність на вашому щільному графікі велика честь для нас.
- Ви будете надавати мені значущу підтримку в майбутньому. Як я міг не прийти? - Проговорив наслідний принц, зарозуміло заривши підборіддя.
Брови герцога вигнулися.
- Я за багато чого хотів би подякувати вам, але з жалем змушений повідомити, що нам потрібно починати церемонію, Ваше Високість.
- Ох, церемонія. Так, єдина церемонія повноліття благородної леді не можна відкладати.
Спадок принц повернув мені голову і недбало привітав:
- З днем народження, леді.
- Дякую, - відповіла я, опустивши очі.
Невдовзі він повернувся і пішов до свого місця. Я не дивилася на його червону знижку, а коли знову підняла очі, він вже сидів за столом у оточенні незліченної кількості аристократів.
- А тепер, почнемо церемонію.
Герцог нарешті урочисто оголосив початок церемонії досконалого літа.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert